ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
31.03.2005 Справа N 12/374-04
Житомирський апеляційний господарський суд у складі колегії
суддів: головуючого - судді: Горшкової Н.Ф. суддів:
Голубєвої Г.К., Майора Г.І., при секретарі Швидченко О.В., за
участю представників сторін: від позивача: О-ко Ю.К., довіреність
від 30.11.2004 року, від відповідача: П-нь Н.А. - старший
державний податковий інспектор з юридичної роботи Крижопільської
МДПІ, довіреність N 756 від 29.03.2005 року, С-ів О.А. - начальник
відділу контрольно-перевірочної роботи Крижопільської МДПІ,
довіреність N 755 від 29.03.2005 року, розглянувши апеляційну
скаргу Крижопільської міжрайонної державної податкової інспекції,
смт Крижопіль Вінницької області на рішення господарського суду
Вінницької області від 9 грудня 2004 р. у справі N 12/374-04
(суддя Кожухар М.С.) за позовом Відкритого акціонерного товариства
"...", с. Г-ка Крижопільського району Вінницької області до
Крижопільської міжрайонної державної податкової інспекції,
смт Крижопіль Вінницької області про визнання недійсним
податкового повідомлення-рішення N 0000232301/1 від
15.07.2004 року, В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Вінницької області від
09.12.2004 року у справі N 12/374-04 позов Відкритого акціонерного
товариства "...", с. Г-ка Крижопільського району Вінницької
області задоволено: визнано недійсним податкове
повідомлення-рішення Крижопільської МДПІ N 0000232301/1 від
15.07.2004 року, яким визначено суму податкового зобов'язання зі
сплати частини прибутку господарських організацій, що вилучаються
до бюджету в сумі 170079,36 грн., в тому числі 141732,80 грн. -
основного платежу та 28346,56 грн. - штрафних санкцій.
Крім того, стягнуто з Крижопільської МДПІ на користь
ВАТ "..." 85 грн. витрат зі сплати державного мита та 118 грн.
витрат зі сплати на інформаційно-технічне забезпечення судового
процесу.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням Крижопільська МДПІ
звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати
вищезазначене рішення.
Посилається на те, що відповідно до ст. 52 Закону України
"Про Державний бюджет України на 2003 рік" N 380-IV ( 380-15 ) (380-15)
від
26.12.2002 року державні некорпоратизовані та корпоратизовані,
казенні підприємства та їх об'єднання сплачують за результатами
фінансово-господарської діяльності у 2002 році та щоквартальної
фінансово-господарської діяльності у 2003 році до загального фонду
Державного бюджету України частину прибутку (доходу).
Зазначає, що норматив та порядок відрахувань зазначеної
частини прибутку (доходу) встановлено постановою Кабінету
Міністрів України N 557 ( 557-2003-п ) (557-2003-п)
від 22.04.2003 року "Про
норматив та порядок відрахувань до загального фонду Державного
бюджету України частини прибутку (доходу) державними
некорпоратизованими, корпоратизованими, казенними підприємствами
та їх об'єднаннями". Дану частину прибутку (доходу) відповідно до
п. 1 зазначеної постанови прирівняно до дивідендів.
Вказує, що відповідно до постанови N 557 ( 557-2003-п ) (557-2003-п)
від
22.04.2003 року розрахунок суми дивідендів, що підлягають
відрахуванню до загального фонду державного бюджету, здійснюються
державними некорпоратизованими та корпоратизованими, казенними
підприємствами та їх об'єднаннями у розмірі 15% обсягу чистого
прибутку.
Перевіркою встановлено, що підприємство в порушення ст. 52
Закону України "Про Державний бюджет України на 2003 рік"
( 380-15 ) (380-15)
та п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від
22.04.2003 року N 557 ( 557-2003-п ) (557-2003-п)
не донарахувало за 4 квартал
2003 року дивідендів на частку державного майна в сумі
146,7 тис.грн.
Позивач - Відкрите акціонерне товариство "..." у відзиві на
апеляційну скаргу та його представник в судовому засіданні
заперечили проти доводів апеляційної скарги.
Посилається на те, що дія ст. 52 Закону України "Про
Державний бюджет України на 2003 рік" ( 380-15 ) (380-15)
і постанови
Кабінету Міністрів України N 557 ( 557-2003-п ) (557-2003-п)
від
22.04.2003 року "Про норматив та порядок відрахувань до загального
фонду Державного бюджету України частини прибутку (доходу)
державними некорпоратизованими та корпоратизованими, казенними
підприємствами та їх об'єднаннями" поширюється на державні
некорпоратизовані та корпоратизовані, казенні підприємства та їх
об'єднання. ВАТ "..." було створено шляхом приватизації орендного
підприємства "...", а тому на нього не поширюються норми ст. 52
Закону України "Про Державний бюджет України на 2003 рік" та
постанова Кабінету Міністрів України N 557 від 22.04.2003 року.
Вказує, що оскільки ВАТ "..." дивідендів акціонерам не
виплачував, то і зобов'язань з виплати авансових внесків з податку
за прибуток у нього не виникало.
Просить рішення господарського суду першої інстанції залишити
без змін, а апеляційну скаргу Крижопільської МДПІ без задоволення.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши доводи
апеляційної скарги, розглянувши матеріали справи, колегія суддів
вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних
підстав.
Державними податковими інспекторами Крижопільської МДПІ
проведено документальну перевірку правильності визначення
підприємством дивідендів та прирівняних до них платежів, що
сплачуються до бюджету державними некорпоратизованими, казенними
або комунальними підприємствами та авансових внесків по податку на
прибуток, нарахованих на суму дивідендів та прирівняних до них
платежів Відкритим акціонерним товариством "..." за період
2003 року, за наслідками перевірки складено акт N 12-23-03374764
від 13.04.2004 р.
На підставі акта перевірки Крижопільською МДПІ прийнято
податкове повідомлення-рішення N 0000232301/0 від 14.04.2004 року,
яке частково скасоване рішенням ДПА у Вінницькій області
N 6096/10/25 від 15.07.2004 року про розгляд скарги ВАТ "...".
Відповідно до рішення ДПА у Вінницькій області Крижопільська
МДПІ прийняла податкове повідомлення-рішення N 0000232301/1 від
15.07.2004 р., яким відповідно з підпунктом "б" пп. 4.2.2 п. 4.2
ст. 4, пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок
погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та
державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
, ст. 7, 10 Закону
України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05.97 р.
N 283/97-ВР ( 283/97-ВР ) (283/97-ВР)
визначено суму податкового зобов'язання
зі сплати частини прибутку господарських організацій, що
вилучається до бюджету в сумі 170079,36 грн. (141732,8 грн. -
основного платежу, 28346,56 грн. - штрафних санкцій).
Як вбачається з акта перевірки, оскаржуване податкове
повідомлення-рішення прийнято, в зв'язку з ненарахуванням
підприємством за 4 кв. 2003 р. дивідендів на частку державного
майна в сумі 146,7 тис.грн.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про систему
оподаткування" від 25.06.91 року N 1251-XII ( 1251-12 ) (1251-12)
встановлення і скасування податків і зборів (обов'язкових
платежів) до бюджетів та до державних цільових фондів, а також
пільг їх платникам здійснюються Верховною Радою України, Верховною
Радою Автономної Республіки Крим і сільськими, селищними, міськими
радами відповідно до цього Закону, інших законів України про
оподаткування. Податки і збори (обов'язкові платежі), справляння
яких не передбачено цим Законом, крім визначених Законом України
"Про джерела фінансування дорожнього господарства України"
( 1562-12 ) (1562-12)
, сплаті не підлягають.
Під податком і збором (обов'язковим платежем) до бюджетів та
до державних цільових фондів слід розуміти обов'язковий внесок до
бюджету відповідного рівня або державного цільового фонду,
здійснюваний платниками у порядку і на умовах, що визначаються
законами України про оподаткування (ст. 2 цього Закону
( 1251-12 ) (1251-12)
.
Пунктом 3 ч. 1 ст. 14 Закону "Про систему оподаткування"
( 1251-12 ) (1251-12)
до загальнодержавних віднесено зокрема податок на
прибуток підприємств, у тому числі дивіденди, що сплачуються до
бюджету державними некорпоратизованими, казенними або комунальними
підприємствами.
Статтею 52 Закону України "Про Державний бюджет України на
2003 рік" ( 380-15 ) (380-15)
та постановою Кабінету Міністрів України від
22.04.2003 р. N 557 ( 557-2003-п ) (557-2003-п)
"Про норматив і порядок
відрахування до загального фонду Державного бюджету України
частини прибутку (доходу) державними некорпоратизованими та
корпоратизованими, казенними підприємствами та їх об'єднаннями"
встановлено, що згідно із статтею 18 Закону України "Про
підприємства в Україні" ( 887-12 ) (887-12)
державні некорпоратизовані та
корпоратизовані, казенні підприємства та їх об'єднання сплачують
за результатами фінансово-господарської діяльності у 2002 році та
щоквартальної фінансово-господарської діяльності у 2003 році до
загального фонду Державного бюджету України частину прибутку
(доходу) у розмірі 15 відсотків обсягу чистого прибутку (доходу).
Статтею 18 Закону України від 27.03.91 р. N 887-XII
( 887-12 ) (887-12)
"Про підприємства в Україні" (з подальшими змінами і
доповненнями) встановлено, що порядок використання прибутку
(доходу) визначає власник (власники) підприємства або
уповноважений ним орган згідно з статутом підприємства та чинним
законодавством. Державний вплив на вибір напрямів та обсягів
використання прибутку (доходу) здійснюється через установлені
нормативи, податки, податкові пільги, а також економічні санкції
відповідно до законодавства України.
Відповідно до статуту позивача останній є відкритим
акціонерним товариством, створеним на основі добровільної угоди
засновників - організації орендаторів орендного підприємства "..."
та держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна
України по Вінницькій області, частка якої в статутному фонді
товариства у 2003 році складала 25 відсотків, що стверджується
звітами ВАТ (підприємства - емітента облігацій) за 2002 та
2003 рік, довідкою Регіонального відділення Фонду державного майна
України по Вінницькій області N 04-16/3150 від 08.12.2004 р.
Поняття "корпоратизація" містить Указ Президента "Про
корпоратизацію підприємств" від 15 червня 1993 р. N 210/93
( 210/93 ) (210/93)
. Згідно з пунктом 1 цього Указу корпоратизація
підприємств - це перетворення державних підприємств, закритих
акціонерних товариств, більш як 75 відсотків статутного фонду яких
перебуває у державній власності, а також виробничих і
науково-виробничих об'єднань, правовий статус яких раніше не був
приведений у відповідність з чинним законодавством, у відкриті
акціонерні товариства. Тобто, згідно законодавства корпоратизацією
є процес зміни його організаційно-правової форми господарювання
підприємства у відкрите акціонерне товариство.
Згідно ст. 24 Закону України "Про господарські товариства"
( 1576-12 ) (1576-12)
акціонерним визнається товариство, яке має статутний
фонд, поділений на визначену кількість акцій рівної номінальної
вартості. Відповідно до статті 25 цього Закону відкритим
визнається акціонерне товариство, акції якого можуть
розповсюджуватися шляхом відкритої підписки та купівлі-продажу на
біржах.
Таким чином, державним корпоратизованим підприємством
правомірно вважати те підприємство, яке у встановленому
законодавством порядку було створене внаслідок перетворення
(корпоратизації) державних підприємств та закритих акціонерних
товариств, більш як 75 відсотків статутного фонду яких перебувало
у державній власності, у відкрите акціонерне товариство. Отже,
підприємство можна вважати державним корпоратизованим
підприємством лише за наявності у сукупності таких умов (ознак), а
саме:
1) до перетворення таке підприємство було державним або
закритим акціонерним товариством з державною часткою у статутному
фонді більше 75%;
2) після перетворення підприємства його організаційно-правова
форма господарювання є відкрите акціонерне товариство, яке має
статутний фонд, поділений на визначену кількість акцій рівної
номінальної вартості, які можуть розповсюджуватися шляхом
відкритої підписки та купівлі-продажу на біржах.
Відсутність одночасно всіх чи окремих зазначених ознак
"корпоратизації" виключає правомірність визнання підприємства
корпоратизованим.
Як визначено згаданим Указом ( 210/93 ) (210/93)
Президента України,
державні підприємства та закриті акціонерні товариства з державною
часткою у статутному фонді більш як 75%, які не пройшли або
знаходяться в стадії корпоратизації (процесі зміни його
організаційно-правової форми господарювання підприємства у
відкрите товариство), є державними некорпоративними, а ті, що
пройшли - державними корпоратизованими підприємствами. Таким
чином, до державних некорпоратизованих підприємств відносяться
державні підприємства, закриті акціонерні товариства з державною
часткою у статутному фонді більше 75%, щодо яких державними
органами не прийнято рішення щодо приватизації чи корпоратизації.
Аналіз правового статусу позивача - ВАТ "..." свідчить про
те, що він є підприємством змішаної форми власності і не належить
до кола суб'єктів, визначених ст. 52 Закону України "Про Державний
бюджет України на 2003 рік" ( 380-15 ) (380-15)
та постановою КМ України
від 22.04.2003 р. N 557 ( 557-2003-п ) (557-2003-п)
, а тим більше пунктом 3
ч. 1 ст. 14 Закону "Про систему оподаткування" ( 1251-12 ) (1251-12)
.
Тому встановлений ст. 52 Закону України "Про Державний бюджет
України на 2003 рік" ( 380-15 ) (380-15)
та постановою КМУ від
22.04.2003 р. N 557 ( 557-2003-п ) (557-2003-п)
бюджетний платіж не є для нього
обов'язковим податковим платежем в розумінні вимог Закону України
"Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед
бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 р.
N 2181-III ( 2181-14 ) (2181-14)
, а відтак застосування до нього положень
цього Закону, в тому рахунку щодо визначення податкового
зобов'язання та застосування передбачених ст. 17 цього Закону
штрафних санкцій та надіслання йому податкового
повідомлення-рішення, є неправомірним.
З урахуванням наведеного, податковим органом невірно
застосовано норми матеріального права, що призвело до прийняття
незаконного податкового повідомлення-рішення. Отже, позивачу
необґрунтовано нараховано частину прибутку в сумі 141732,80 грн. і
що сплачується до бюджету та безпідставно застосовано штрафну
санкцію у розмірі 28346,56 грн.
Також податковим органом в оскаржуваному податковому
повідомленні-рішенні визначено суму платежу, виходячи з частки
державного майна в розмірі 28,97%, в той час, як у 2003 році вона
складала в майні товариства 25 відсотків.
З огляду на викладені обставини, суд першої інстанції дійшов
вірного висновку про визнання недійсним податкового
повідомлення-рішення Крижопільської МДПІ N 0000232301/1 від
15.07.2004 року.
Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, спростовуються
вищевикладеним, матеріалами справи та не ґрунтуються на вимогах
чинного законодавства.
Рішення господарського суду Вінницької області від
09.12.2004 року у справі N 12/374-04 є законним, обґрунтованим,
підстав для його скасування та задоволення апеляційної скарги
колегією суддів не вбачається
Керуючись ст.ст. 101, 103, 105 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Житомирський апеляційний
господарський суд П О С Т А Н О В И В:
1. Рішення господарського суду Вінницької області від
9 грудня 2004 року у справі N 12/374-04 залишити без змін, а
апеляційну скаргу Крижопільської міжрайонної державної податкової
інспекції, смт Крижопіль Вінницької області - без задоволення.
2. Справу N 12/374-04 повернути до господарського суду
Вінницької області.
Головуючий суддя Н.Ф.Горшкова
Судді: Г.К.Голубєва
Г.І.Майор