КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
03.02.2005 Справа N 32/547
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду міста Києва від 06.12.2004 р. у
справі N 32/547 позов Закритого акціонерного товариства "Т" до
Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва
(далі по тексту - відповідач, ДПІ у Шевченківському районі
м. Києва)
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення
задоволено частково.
Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення ДПІ у
Шевченківському районі м. Києва в частині нарахування податкових
зобов'язань з ПДВ та штрафних санкцій.
ДПІ у Шевченківському районі м. Києва, не погоджуючись з
прийняттям судом такого рішення по справі, подала апеляційну
скаргу, в якій просить Київський апеляційний господарський суд
переглянути в апеляційному порядку справу та скасувати рішення
господарського суду м. Києва від 06.12.2004 р. у справі N 32/547 в
частині визнання недійсним податкового повідомлення-рішення ДПІ у
Шевченківському районі м. Києва щодо нарахування податкового
зобов'язання з податку на додану вартість та штрафних (фінансових)
санкцій; залишити без змін рішення господарського суду м. Києва
від 06.12.2004 р. у справі N 32/547 в частині відмови в
задоволенні позову про визнання недійсним податкового
повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Києва щодо
нарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість
та штрафних (фінансових) санкцій; прийняти нове рішення, яким
відмовити в позові ЗАТ "Т" до ДПІ у Шевченківському районі
м. Києва про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення
ДПІ у Шевченківському районі м. Києва щодо нарахування позивачу
податкового зобов'язання з податку на додану вартість та штрафних
(фінансових) санкцій.
В апеляційній скарзі відповідач стверджує, що судом першої
інстанції не взято до уваги приписи пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону
України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
в частині
можливості віднесення позивачем до складу податкового кредиту лише
тих сум, які нараховані та сплачені постачальниками.
Позивач відзиву до дня судового засідання Київському
апеляційному господарському суду не надав.
В судове засідання представник ЗАТ "Т" не з'явився, про день,
час та місце слухання справи позивач повідомлений належним чином.
Позивачем заявлено до Київського апеляційного господарського
суду письмове клопотання про відкладення розгляду справи N 32/547
у зв'язку з неможливістю забезпечити в судове засідання явку свого
представника, який є "єдиним представником ЗАТ "Т", що може
належним чином представляти інтереси підприємства в суді".
На думку Київського апеляційного господарського суду,
вищезазначене клопотання не підлягає задоволенню, оскільки в
клопотанні позивача не зазначено, в чому саме полягає неможливість
забезпечення явки свого представника в судовому засіданні, не
надано доказів на підтвердження викладених у клопотанні обставин.
Крім того, позивач не позбавлений права направити в судове
засідання будь-якого іншого представника, а в матеріалах справи
32/547 міститься довіреність, видана позивачем (який представляв
інтереси "Т" в суді першої інстанції).
На підставі викладеного колегія суду вважає за можливе
розглянути апеляційну скаргу у відсутності вищевказаного
представника.
Заслухавши пояснення представника відповідача, розглянувши
доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, судова
колегія Київського апеляційного господарського суду дійшла
висновку про те, що апеляційна скарга відповідача підлягає
частковому задоволенню виходячи з наступного:
Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
(далі по тексту - ГПК України) у процесі
перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у
справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.
Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував
неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не
залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний
доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і
обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному
обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються
вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
17.09.2004 р. ДПІ у Шевченківському районі м. Києва прийнято
податкове повідомлення-рішення, яким позивачу визначено суму
податкового зобов'язання з податку на додану вартість (далі по
тексту - ПДВ) та штрафних (фінансових) санкцій.
Вищевказане податкове повідомлення-рішення прийнято
відповідачем на підставі акта ДПІ у Шевченківському районі м.
Києва "Про результати комплексної планової документальної
перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства
Закритого акціонерного товариства "Т" (далі по тексту - Акт
перевірки).
Актом перевірки встановлено порушення: п. 4.1 ст. 4 Закону
України "Про податок на додану вартість" від 03.04.97 р.
N 168/97-ВР ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
(далі по тексту - Закон N 168), в
результаті чого позивачем у червні 2002 р. занижено суму
податкового зобов'язання з ПДВ, що призвело до недоплати податку;
пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону N 168, в результаті чого позивачем у
червні 2003 р. завищено податковий кредит з ПДВ, що призвело до
недоплати податку.
Відповідно до ст. 33 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
кожна сторона
повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на
підставу своїх вимог і заперечень.
На думку Київського апеляційного господарського суду, ДПІ у
Шевченківському районі м. Києва не надано суду доказів
обґрунтованості викладених в Акті перевірки обставин щодо
завищення податкового кредиту та правомірності визначення позивачу
податкових зобов'язань з ПДВ та штрафних (фінансових) санкцій.
Поряд з цим Київський апеляційний господарський суд не
погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що
проведені позивачем у червні 2002 р. операції з оплатної уступки
(передачі у власність) часток у статутному фонді ТОВ "Ф" та ТОВ
"Х" підлягали оподаткуванню ПДВ виходячи з наступного:
Відповідачем у пп. 2.5.1.4 Акта перевірки встановлено, що
позивачем 25.06.2002 р. здійснено продаж (корпоративних прав)
часток у статутному фонді ТОВ "Ф та ТОВ "Х".
Відповідно до п. 1.11 Закону N 168 ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
поняття
"корпоративні права"... розуміються у значенні, визначеному
Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств"
( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
.
Згідно з п. 1.8 ст. 1 Закону України "Про оподаткування
прибутку підприємств" від 28.12.94 р. N 334/94-ВР ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
(далі по тексту - Закон N 334) корпоративні права - це саме право
власності на статутний фонд (капітал) юридичної особи або його
частку (пай), включаючи права на управління, отримання відповідної
частки прибутку такої юридичної особи, а також активів у разі її
ліквідації відповідно до чинного законодавства, незалежно від
того, чи створена така юридична особа у формі господарського
товариства, підприємства, заснованого на власності однієї
юридичної або фізичної особи, або в інших організаційно-правових
формах.
Пунктом 1.4 ст. 1 Закону N 168 ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
визначено, що
поставка послуг - будь-які операції цивільно-правового характеру з
поставки послуг, поставки права на користування або розпорядження
товарами, у тому числі нематеріальними активами, а також з
поставки будь-яких інших, ніж товари, об'єктів власності за
компенсацію та операції з безоплатної поставки послуг. Поставка
послуг, зокрема, включає поставку права на користування або
розпорядження товарами у межах договорів оренди (лізингу),
поставку, ліцензування або інші способи передачі права на патент,
авторське право, торговий знак, інші об'єкти права
інтелектуальної, у тому числі промислової власності.
Відповідно до пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону N 168
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
об'єктом оподаткування є операції з поставки товарів
(робіт, послуг) на митній території України, в тому числі операції
з оплати вартості послуг за договорами оренди (лізингу) та
операції з передачі права власності саме на об'єкти застави
позичальнику (кредитору) для погашення кредиторської
заборгованості заставодавця.
Київський апеляційний господарський суд вважає за необхідне
зазначити, що об'єктом оподаткування відповідно до Закону N 168
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
є саме продаж (поставка) статутного фонду (його
частки) як товару, а не самого права на статутний фонд (його
частки). Аналіз вищезазначених норм дає можливість зробити
висновок, що позивачем відповідно до Закону N 334 ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
здійснено уступку частки корпоративних прав, що не є об'єктом
оподаткування за нормами Закону N 168.
Таким чином, на думку судової колегії Київського апеляційного
господарського суду, проведені позивачем у червні 2002 р. операції
з оплатної уступки (передачі у власність) часток у статутному
фонді ТОВ "Ф" та ТОВ "Х" на суму ______ грн. не підлягають
оподаткуванню ПДВ.
Крім того, відповідно до пп. 4.4.1 п. 4.4 ст. 4 Закону
України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків
перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 р.
N 2181-III ( 2181-14 ) (2181-14)
(далі по тексту - Закон N 2181) у разі коли
норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на
підставі закону, або коли норми різних законів чи різних
нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне)
трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих
органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь
як платника податків, так і контролюючого органу, рішення
приймається на користь платника податків.
Враховуючи вищевикладене, Київський апеляційний господарський
суд вважає, що висновок, викладений у рішенні господарського суду
першої інстанції про те, що проведені позивачем у червні 2002 р.
операції з оплатної уступки (передачі у власність) часток у
статутному фонді ТОВ "Ф" та ТОВ "Х" підлягали оподаткуванню ПДВ,
винесено при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для
справи та неправильному застосуванні норм матеріального права.
Таким чином, колегія суду приходить до висновку, що місцевий
господарський суд не повно з'ясував обставини справи і неправильно
застосував норми матеріального права, що є підставою для зміни
рішення.
На підставі викладеного, керуючись ст. 101 - 105 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Київський апеляційний господарський суд
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у
Шевченківському районі м. Києва на рішення господарського суду
м. Києва від 06.12.2004 р. у справі N 32/547 задовольнити
частково.
Рішення господарського суду м. Києва від 06.12.2004 р. у
справі N 32/547 змінити.
Резолютивну частину викласти в наступній редакції:
"Позов задовольнити повністю.
Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Державної
податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва.
В іншій частині апеляційну скаргу Державної податкової
інспекції у Шевченківському районі м. Києва на рішення
господарського суду м. Києва від 06.12.2004 р. у справі N 32/547
залишити без задоволення".
В іншій частині рішення господарського суду м. Києва від
06.12.2004 р. у справі N 32/547 залишити без змін.
Справу N 32/547 повернути до господарського суду м. Києва.
Головуючий В.Коваленко