/касаційна інстанція/ Спір про банкрутство державного комунального підприємства (принципи застосування п. 7 ст. 5 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом") - Матеріали постанови ВСУ 13/048-3

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державного комунального підприємства "ХХХ" (далі -Кінотеатр) на постанову Вищого господарського суду України від ХХ жовтня 2003 року у справі за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "YYY" (далі - Товариство) до Кінотеатру про визнання банкрутом,

встановила:

Із заявою до Господарського суду м. Н-ська Товариство звернулось ХХ вересня 2001 року.

Заявлена вимога мотивована наявністю в Кінотеатру перед Товариством заборгованості в сумі 51 276 грн. 81 коп..

Ухвалою Господарського суду м. Н-ська від ХХ вересня 2001 року порушено провадження у даній справі.

Ухвалою від ХХ червня 2002 року Господарський суд м. Н-ська припинив провадження у справі на підставі пункту сьомого статті 5 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) (далі - Закон про банкрутство). Судове рішення обґрунтовано тим, що: ХХ листопада 2001 року на пленарному засіданні NN-сесії XXIII скликання Н-ської міської ради прийнято рішення № Х2 "Про питання банкрутства підприємств комунальної власності територіальної громади міста Н-ська" (далі - рішення Н-ради), яким встановлено, що положення Закону про банкрутство (2343-12) не застосовуються до підприємств, що є об'єктами права комунальної власності територіальної громади міста Н-ська; згідно статуту Кінотеатр є підприємством, що перебуває в комунальній власності територіальної громади міста Н-ська.

Постановою Н-ського апеляційного господарського суду від ХХ липня 2002 року ухвала Господарського суду м. Н-ська від ХХ червня 2002 року залишена без змін з тих самих підстав.

Постановою Вищого господарського суду України від ХХ жовтня 2002 року постанова Н-ського апеляційного господарського суду від ХХ липня 2002 року та ухвала Господарського суду м. Н-ська від ХХ червня 2002 року скасовані, а справа передана на новий розгляд зі стадії підготовчого засідання. Постанова обґрунтована тим, що: рішення Н-ради прийнято після порушення справи про банкрутство Кінотеатру; прийнявши заяву про порушення справи, суд поверхово розглянув додані до неї документи і не виконав дій, передбачених статтями 7, 8, 9 Закону про банкрутство (2343-12) .

За наслідками нового розгляду справи ухвалою від ХХ серпня 2003 року Господарський суд м. Н-ська визнав вимоги Товариства на суму 51 276 грн. 81 коп., зобов'язав заявника за його рахунок у десятиденний строк подати оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство Кінотеатру та призначив розпорядника майна. Постановою від ХХ жовтня 2003 року Вищий господарський суд України ухвалу Господарського суду м. Н-ська від ХХ серпня 2003 року залишив без змін.

Кінотеатр просить постанову Вищого господарського суду України від ХХ жовтня 2003 року скасувати, мотивуючи касаційну скаргу неправильним застосуванням судом касаційної інстанції пункту восьмого статті 5 Закону про банкрутство (2343-12) , позаяк цією нормою не передбачено, що прийняття рішення відповідної ради органів місцевого самоврядування повинно бути прийнято до порушення справи про банкрутство комунального підприємства, а тому припинення провадження у справі можливо на будь-якій стадії провадження.

Заслухавши суддю-доповідача та пояснення представників сторін, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до пункту сьомого статті 5 Закону про банкрутство (2343-12) (в редакції, що діяла на момент прийняття рішення Н-ради) положення цього Закону не застосовуються до юридичних осіб - підприємств, що є об'єктами права комунальної власності, якщо стосовно них виключно на пленарному засіданні відповідної ради органів місцевого самоврядування прийняті рішення щодо цього.

Судами першої й апеляційної інстанцій встановлено, що ХХ листопада 2001 року на пленарному засіданні Н-ська міська рада прийняла рішення, яким встановила, що положення Закону про банкрутство (2343-12) не застосовуються до юридичних осіб - підприємств, що є об'єктами права комунальної власності територіальної громади міста Н-ська. Кінотеатр заснований на міській комунальній власності та є підприємством, що перебуває в її власності.

Тому суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про припинення провадження у даній справі в зв'язку з прийняттям Н-ською міською радою рішення від ХХ листопада 2001 року.

У зв'язку з цим, постанова Вищого господарського суду України від ХХ жовтня 2002 року та прийняті в зв'язку з нею ухвала і постанова судів першої і касаційної інстанцій підлягають скасуванню, як незаконні і необгрунтовані, а постанову Н-ського апеляційного господарського суду від ХХ липня 2002 року слід залишити в силі.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 111-17 - 111-20 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Судова палата у господарських справах Верховного Суду України

постановила:

Касаційну скаргу Державного комунального підприємства "ХХХ" задовольнити, постанову Вищого господарського суду України від ХХ жовтня 2003 року (sp13/045-2) , ухвалу Господарського суду м. Н-ська від ХХ серпня 2003 року та постанову Вищого господарського суду України від ХХ жовтня 2002 року скасувати, а постанову Н-ськогоапеляційного господарського суду від ХХ липня 2002 року залишити в силі.