КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
01.02.2005 N 25/449
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії
суддів, розглянувши апеляційну скаргу ДПІ у Святошинському районі
міста Києва на рішення господарського суду міста Києва від
23.11.2004 р. у справі N 25/449 за позовом ТОВ до ДПІ у
Святошинському районі міста Києва про визнання недійсним
податкового повідомлення-рішення, В С Т А Н О В И Л А:
Рішенням господарського суду м. Києва від 23.11.2004 р.
N 25/449 позовні вимоги ТОВ задоволено повністю. Визнано
недійсними податкові повідомлення-рішення ДПІ у Святошинському
районі м. Києва від 19.04.2004 р. Стягнуто з ДПІ у Святошинському
районі м. Києва на користь ТОВ 203,00 грн. судових витрат.
Не погоджуючись з рішенням суду, ДПІ у Святошинському районі
м. Києва подала апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати
та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити. Відповідач
вважає, що рішення господарського суду м. Києва підлягає
скасуванню, оскільки місцевим судом порушено норми матеріального
права.
В судовому засіданні апеляційного суду відповідач підтримав
апеляційну скаргу та пояснив, що позивачем віднесено до складу
податкового кредиту за травень 2003 р. відповідну суму всупереч
вимогам пп. 5.3.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку
підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
(далі - Закон про прибуток) та
пп. 7.4.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
(далі - Закон про ПДВ).
Позивач у судовому засіданні апеляційного суду просив
апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення господарського
суду міста Києва - без змін.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників
сторін, дослідивши всі доводи апеляційної скарги та перевіривши
матеріали справи, рішення суду, колегією встановлено.
ДПІ у Святошинському районі м. Києва проведено комплексну
документальну перевірку дотримання вимог податкового та валютного
законодавства ТОВ за період з 21.04.2003 р. по 01.01.2004 р.
За результатами перевірки складено акт від 15.04.2004 р.
N 290-23/020, в якому зазначено, що ТОВ в порушення пп. 5.3.1,
пп. 5.3.9 ст. 5 Закону про прибуток ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
безпідставно
віднесено до складу валових витрат II кв. 2003 р. вартість
сплачених послуг мобільного зв'язку у сумі 3333,33 грн. та в
порушенні пп. 7.4.4 ст. 7 Закону про ПДВ ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
віднесено
до складу податкового кредиту суму ПДВ у розмірі 666,67 грн.,
сплачену у складі вартості зазначених послуг, оскільки мобільні
телефони на балансі підприємства не обліковувались.
На підставі вищезазначеного акта перевірки відповідачем
прийнято податкове повідомлення-рішення від 19.04.2004 р.
Не погоджуючись з прийнятим податковим
повідомленням-рішенням, позивач направив скаргу до ДПА у м. Києві,
ДПА України.
За результатами розгляду скарги, поданої позивачем у
процедурі адміноскарження, зазначене податкове
повідомлення-рішення скасовано в частині зменшення бюджетного
відшкодування по ПДВ у сумі 5216,36 грн. та застосування штрафної
санкції у розмірі 2267,81 грн., в іншій частині зазначене рішення
залишено без змін.
Відповідно до пп. 6.4.1 ст. 6 Закону України від
21.12.2000 р. N 2181-III ( 2181-14 ) (2181-14)
"Про порядок погашення
зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами" (далі - Закон N 2181) податкове повідомлення
або податкові вимоги вважаються відкликаними, якщо контролюючий
орган скасовує або змінює раніше прийняте рішення про нарахування
суми податкового зобов'язання (пені і штрафних санкцій) або
податкового боргу внаслідок їх адміністративного оскарження.
Згідно з п. 6.4 ст. 6 Закону N 2181 ( 2181-14 ) (2181-14)
у разі коли
нарахована сума податкового зобов'язання (пені та штрафних
санкцій) або податкового боргу зменшується внаслідок їх
адміністративного оскарження, раніше надіслане податкове
повідомлення або податкова вимога вважаються відкликаними від дня
отримання платником податків нового податкового повідомлення або
відповідної податкової вимоги, що містить нову суму податкового
зобов'язання (податкового боргу).
В судовому засіданні 01.02.2005 р. представник відповідача
пояснив, що після винесення рішення ДПАУ відповідачем інших
податкових повідомлень-рішень не приймалось та позивачу не
направлялось. Представник позивача надав відповідні пояснення, що
нових податкових повідомлень-рішень на його адресу не надходило.
Відповідно до ст. 32 ГПКУ ( 1798-12 ) (1798-12)
доказами у справі є
усні пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть
участь у судовому засіданні.
Позивач, не погодившись із висновками, викладеними в акті
перевірки, на підставі якого прийнято податкове
повідомлення-рішення, подав позов до господарського суду м. Києва,
в якому просить визнати недійсним податкове повідомлення-рішення
ДПІ у Святошинському районі м. Києва. Позовні вимоги мотивовані
тим, що у зв'язку з придбанням у травні 2003 р. послуг мобільного
зв'язку, суму 666,67 грн. ПДВ, сплаченого у зв'язку з придбанням
цих послуг, позивачем правомірно віднесено до податкового кредиту
за травень 2003 р.
Господарським судом позовні вимоги задоволені повністю.
Колегія Київського апеляційного господарського суду вважає, що
судом першої інстанції не надано належної оцінки тому факту, що
рішенням ДПА у м. Києві та ДПА України спірне податкове
повідомлення-рішення скасовано в частині зменшення бюджетного
відшкодування з ПДВ у сумі 5216,36 грн. та застосування штрафної
санкції у розмірі 2267,81 грн., але платнику податку не направлено
нового податкового повідомлення, відповідно податкове
повідомлення-рішення не може вважатись відкликаним. Відповідно суд
першої інстанції повинен був розглянути та надати оцінку цьому
факту при розгляді справи.
Як вбачається з матеріалів справи, у II кварталі 2003 р.
позивачем віднесено до складу валових витрат суму 3333,33 грн.
вартості сплачених послуг мобільного зв'язку за платіжним
дорученням від 30.05.2003 р. N 41. Зазначені витрати здійснені на
підставі рахунку на задаток (аванс) N б/н від 28.05.2003 р. СП
"Український мобільний зв'язок", а також корпоративної угоди
N 5.27421 про надання послуг стільникового радіотелефонного
зв'язку між ТОВ та СП "Український мобільний зв'язок".
Відповідними наказами ТОВ від 24.05.2003 р., 01.06.2003 р.,
16.06.2003 р. затверджено правила користування мобільним зв'язком
на підприємстві, визначено перелік посад, що забезпечуються
мобільними телефонами, та закріплено телефони за певними
працівниками товариства.
У зв'язку із сплатою послуг мобільного зв'язку в сумі
4000,00 грн. позивач включив до податкового кредиту 666,67 грн.
ПДВ.
Відповідно до пп. 5.2.1 ст. 5 Закону про прибуток
( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
до складу валових витрат платника податку
відносяться суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих)
протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, витрат,
сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з
підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем
продукції (робіт, послуг) і охороною праці.
Відповідно до пп. 5.3.9 ст. 5 Закону про прибуток
( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
не належать до складу валових витрат будь-які
витрати, не підтверджені відповідними розрахунками, платіжними та
іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких
передбачена правилами ведення податкового обліку.
Виходячи з наведених норм Закону про прибуток
( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
, враховуючи наявність у матеріалах справи належним
чином засвідчених копій корпоративної угоди від 29.05.2003 р.
N 5.27421 про надання послуг стільникового радіотелефонного
зв'язку, укладеної між позивачем та СП "Український мобільний
зв'язок", рахунку на аванс від 28.05.2003 р., платіжного доручення
від 30.05.2003 р. N 41, що підтверджують оплату авансу за надання
послуг, а також копій наказів про затвердження правил користування
мобільним зв'язком на підприємстві позивача. Про затвердження
посад працівників позивача, що мають потребу в мобільному зв'язку
для господарської діяльності позивача, судова колегія вважає
обґрунтованим віднесення до валових витрат позивача у другому
кварталі 2003 року сум, сплачених за надання послуг мобільного
зв'язку, в розмірі 3333,33 грн.
Посилання відповідача в акті перевірки на той факт, що на час
перевірки на балансі підприємства були відсутні мобільні телефони
і, відповідно, позивачем безпідставно віднесено до валових витрат
оплату за послуги мобільного зв'язку, апеляційним судом не
береться до уваги, оскільки Закон про прибуток ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
не
ставить в залежність збільшення валових витрат платника податків
на суму, сплачену за послуги, від наявності на балансі такого
платника спеціальних пристроїв для отримання таких послуг. Крім
того, відповідачем не доведено в акті перевірки, що мобільний
зв'язок не використовувався в діяльності позивача.
Згідно з пп. 7.4.1 ст. 7 Закону про ПДВ ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
податковий кредит звітного періоду складається із сум податків,
сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у
зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких
відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та
основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають
амортизації.
Відповідно до пп. 7.4.4 ст. 7 Закону про ПДВ
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
у разі коли платник придбаває товари (роботи,
послуги), вартість яких не відноситься до складу валових витрат
виробництва (обігу) і не підлягає амортизації, податки, сплачені у
зв'язку з придбанням, відшкодовуються за рахунок відповідних
джерел і до складу податкового кредиту не включаються.
Отже, враховуючи викладене, позивач мав право на податковий
кредит у сумі ПДВ, що була ним сплачена у зв'язку з придбанням
послуг мобільного зв'язку. Таким чином, позивачем обґрунтовано і
правомірно включено до складу податкового кредиту суму ПДВ,
сплачену ним у зв'язку з придбанням послуг мобільного зв'язку, в
розмірі 666,67 грн.
Окрім того, враховуючи той факт, що спірне податкове
повідомлення-рішення в процедурі адміноскарження скасовано в
частині зменшення бюджетного відшкодування з ПДВ у сумі
5216,36 грн. та застосування штрафної санкції у розмірі
2267,81 грн., судова колегія вважає, що в цій частині провадження
у справі підлягає припиненню за відсутністю предмета спору.
Відповідно до пп. 1-1 п. 1 ст. 80 ГПКУ ( 1798-12 ) (1798-12)
господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній
предмет спору.
Відповідно до ст. 49 ГПКУ ( 1798-12 ) (1798-12)
судові витрати за
перегляд рішення в апеляційному порядку розподіляються між
позивачем та відповідачем порівну.
На підставі викладеного та керуючись ст. 99, 101, 103, 104,
105 ГПКУ ( 1798-12 ) (1798-12)
, колегія П О С Т А Н О В И Л А:
Апеляційну скаргу ДПІ у Святошинському районі міста Києва
задовольнити частково.
Рішення господарського суду міста Києва від 25.11.2004 р. у
справі N 25/449 змінити.
Резолютивну частину рішення господарського суду міста Києва
від 25.11.2004 р. у справі N 25/449 викласти в такій редакції:
"Позов задовольнити частково.
Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення ДПІ у
Святошинському районі м. Києва від 19.04.2004 р. в частині
нарахування податкового зобов'язання в сумі 666,67 грн.".
В іншій частині рішення залишити без змін.
Головуючий суддя О.Муравйов
Суддя О.Кот