Підготовлено за матеріалами судових справ.
(с) ЗАТ "ІНФОРМТЕХНОЛОГІЯ".
УКРАЇНА
ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"22" червня 2004 р. Справа № А-13/88-04
Судова колегія у складі:
головуючий суддя -
судді
при секретарі
за участю представників сторін:
позивача - присутні
відповідача - присутні
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні
Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу
відповідача (вх. № 2225/2-5) на рішення господарського суду
Харківської області від 13.05.04 р. по справі № А-13/88-04
( sp01/359-1 ) (sp01/359-1)
за позовом ВАТ по газопостачанню та газифікації "ХХХ" м. Харків
до СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Харкові, м.
Харків
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення
ВСТАНОВИЛА:
У березні 2004 року ВАТ по газопостачанню та газифікації "ХХХ"
звернулось з позовом до Господарського суду Харківської області к
Спеціалізованої ДПІ з ВПП м. Харкова про визнання недійсним
податкового повідомлення-рішення № 22, винесеного на підставі акта
перевірки № 3 від ХХ.03.2004 року на суму 15611988,50 грн.
Господарським судом Харківської області винесено рішення від
ХХ.05.2004 року, в якому позов ВАТ по газопостачанню та
газифікації "Харківміськгаз" був задоволений повністю, та визнано
недійсним податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої ДПІ з ВПП
м. Харкова № 3 від ХХ.03.2004 року на суму 15611988,50 грн. Також
цим рішенням зобов'язано стягнути з Спеціалізованої ДПІ з ВПП м.
Харкова державне мито в сумі 85,00 та судових витрат на суму
118,00 грн. Рішення мотивовано тим, що висновки акту перевірки
зроблені без врахування фактичних обставин та без додержання
порядку проведення документальних перевірок, а тому податкове
повідомлення-рішення, прийняте на підставі таких висновків, є
незаконним.
Відповідач з вказаним рішенням місцевого господарського суду не
погодився і звернувся до Харківського апеляційного господарського
суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення від
ХХ.05.2004 року, посилаючись на помилкове застосування судом
першої інстанції норм матеріального та процесуального права та
прийняти нове рішення, яким відмовити ВАТ по газопостачанню та
газифікації "ХХХ" у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідача, позивач - ВАТ по
газопостачанню та газифікації "ХХХ" просить суд в задоволенні
апеляційної скарги відмовити та рішення місцевого суду залишити
без змін, посилаючись на, те що оскаржуване податкове
повідомлення-рішення було винесено на підставі акту перевірки № 3
від ХХ.03.2004 року, яка була здійснена з порушенням норм чинного
законодавства.
Колегія суддів, перевіривши усі обставини справи на предмет
правильності їх юридичної оцінки судом при прийнятті оскаржуваного
рішення, дослідавши усі додатково надані сторонами докази та
пояснення, дійшла до переконливого висновку про відсутність
підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Як вбачається із матеріалів справи, у ході перевірки
представниками ДПІ виявлено, що в податковій декларації по податку
на прибуток за 2003 рік по рядку 1.6 позивачем не відображена сума
кредиторської заборгованості, по який минув строк позовної заяви.
У листопаді 1999 року між позивачем та відповідачем був підписаний
договір-доручення за № 2, за яким "ННН" - Повірений, повинен був
погасить заборгованість ВАТ "ХХХ" - Доручителя, перед
Держкомрезервом України за спожитий природний газ в розмірі
51476199,98 грн., про що складений акт виконання робіт від
31.12.99 року. За умовами даного договору Доручитель зобов'язаний
повернути Повіреному суму погашеної заборгованості, при цьому
строки погашення цієї суми договором не встановлені. Крім того,
передбачено, що договір діє до повного виконання сторонами своїх
договорних зобов'язань.
Згідно з п. 4.1.6 Закону України "Про оподаткування прибутку
підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
від 28.12.92 року № 334, до складу
валових доходів підприємства, які відображаються у податковій
декларації за звітний період, зараховуються суми безповоротної
фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному
періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно
предоставлених платнику податку у звітному періоді.
У відповідності з п. 1.22 Закону України "Про оподаткування
прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
безповоротною фінансовою
допомогою є сума заборгованості платника податку перед другими
юридичними та фізичними особами, яка залишилась не стягнутою після
відрахування строку позовної давності.
Згідно з ст. 76 ЦК України ( 1540-06 ) (1540-06)
(у редакції 1963 року, із
змінами та доповненнями) термін строку позовної давності
починається з дня виникнення права на позов. Право на позов
виникає з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатись про
порушення свого права, тобто Повірений за даним договором, повинен
був заявити Доручителю про вимоги щодо повернення йому боргу, на
підставі цього договору, але, як встановлено колегією суддів та
судом першої інстанції, цього не відбулося.
За умовами даного договору Доручитель зобов'язаний повернути
Повіреному суму погашеної заборгованості, при цьому строки
погашення договором не встановлені, та передбачено, що договір діє
до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.
Згідно ст. 165 ЦК Української РСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, якщо строк
виконання зобов'язань не встановлений по договору і не має вимоги
кредитора щодо виконання умов цього договору, то термін дії
позовної давності не почав діяти.
Як вбачається із матеріалів справи, вимоги по договору не
пред'явлені і до теперішнього часу, враховуючи наведене, суд та
внаслідок цього перебіг строку позовної заяви не наступив.
В період з ХХ.05.2002 по ХХ.10.2002 року розглядалась справа про
банкрутство ВАТ "ХХХ". ХХ.10.2001 року прийнято рішення
господарського суду Харківської області про визнання незаявлених
вимог кредиторів погашеними у сумі 60468478,69 грн. У числі
незаявлених кредиторів відображена і заборгованість по договору №
2 від ХХ.11.99 року.
З метою бухгалтерського обліку, та згідно з вимогами П(С)БО 11
"Зобов'язання", якщо на дату балансу раніше визнане зобов'язання
не належить погашенню, тоді його сума зараховується у склад
доходів звітного періоду. Підприємство, у відповідності з вимогами
П(С)БО 11 "Зобов'язання", у 4 кварталі 2002 року у бухгалтерському
обліку позначило операцію по списанню кредиторської
заборгованості, яка виникла по договору № 2 від ХХ.11.99 року,
підписаному між ВАТ "ХХХ" та НАК "ННН" у сумі 51476199,98 грн.,
оскільки ця заборгованість є погашеною згідно рішення
господарського суду Харківської області від ХХ.10.2002 року по
справі 0023, у порядку визнання незаявлених вимог кредиторів. Дане
рішення вступило у законную силу.
У пункті 1.25 Закону України "Про оподаткування прибутку
підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
дано чітке визначення безнадійної
заборгованості. Заборгованість, яка у процедурі банкрутства у
відповідності до ст. 14 Закону України "Про відновлення
платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"
( 2343-12 ) (2343-12)
вважається погашеною, не вважається безнадійною, як
визначено у Законі України "Про оподаткування прибутку
підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
.
З метою податкового обліку вказана заборгованість підлягає
включенню у склад валових прибутків лише по закінченню строку
позовної давності.
Застосування Спеціалізованої ДПІ з великими платниками податку на
прибуток у м. Харкові, відносно заборгованості по договору № 2 від
ХХ.11.99 року підписаному між ВАТ "ХХХ" та НАК "ННН" термін
"сумнівна заборгованість" згідно ст. 12 Закону України "Про
оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
є безпідставним
за наступними обставинами:
У п. 12.1 ст. 12 Закону України "Про оподаткування прибутку
підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
чітко відображені події, внаслідок яких
виникають валові доходи у платника податку, ні одне із
відображених подій не наступило у періоді вказаном у акті
перевірки.
Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов правильного
висновку про те що сума в розмірі 51476199,98 грн. не повинна бути
визнана безповоротною фінансовою допомогою і не повинна бути
включена до валових доходів підприємства, які вказані у податковій
декларації за звітний період.
Крім того, згідно з п.п. 4.2.2. п. 4.2. ст. 4 Закону України №
2181 від 21.12.2002 "Про порядок погашення заборгованості
платників податків перед бюджетними та державними цільовими
фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
, контролюючий орган зобов'язаний самостійно
визнати суму податкового зобов'язання платників податків у разі,
якщо внаслідок проведення камеральної перевірки виявляє
арифметичні або методологічні помилки у поданій платником податків
податковій декларації, які призвели до заниження або завищення
суми податкового зобов'язання. При цьому камеральною вважається
перевірка, яка проводиться контролюючим органом виключно на
підставі даних, зазначених у податкових деклараціях, без
проведення будь-яких інших перевірок платника податків. Тобто, в
розумінні наведеної норми метою камеральної перевірки є
встановлення наявності або відсутності арифметичних або
методологічних помилок.
З наданого позивачем акту, випливає, що перевірка була
камеральною, і це відповідачем не спростовано, а перевіряючими
використані декларації по податку на прибуток за 2003 рік, копія
договору-доручення № 2 від ХХ.11.99 року та акт виконаних робіт
від ХХ.11.99 року, який є невід'ємною частиною вказаного договору.
Тобто, фактично була проведена позапланова документальна
перевірка, яка передбачає здійснення певних заходів, які передують
перевірці. У розпорядженні ДПАУ № 89-р від 20.05.97 р.
( v0089225-97 ) (v0089225-97)
чітко вказано, що головам державних податкових
адміністрацій в областях доручено застосовувати в роботі
посвідчення на перевірку, яке повинно оформлюватися на кожного
працівника, котрий бере участь в перевірках суб'єктів
підприємницької діяльності. В цьому ж документі вказано, що
працівники без належно оформленого посвідчення на перевірку не
мають права брати участь у перевірках суб'єктів підприємницької
діяльності. Як записано в акті і це не спростовано відповідачем,
посвідчення працівникам СДПІ м. Харкова для участі в даній
перевірці не видавалися. За таких обставин відповідач
документально не довів наявність прав перевіряючих здійснювати
перевірку діяльності відповідача.
Таким чином, акт перевірки № 3 від ХХ.03.2004 не може бути
визнаний в якості належного доказу, у зв'язку з відсутністю
належно оформлених посвідчень, а оскаржене податкове
повідомлення-рішення не має юридичної сили.
Беручи до уваги всі обставини справи, судова колегія дійшла
висновку про те, що акт перевірки зроблений без урахування
фактичних обставин, без додержання порядку проведення
документальних перевірок. Податкове повідомлення-рішення, прийняте
на підставі таких висновків податкової інспекції, є незаконним та
не має юридичної сили, а апеляційні вимоги Спеціалізованої ДПІ з
ВПП зроблені при довільному трактуванні норм діючого
законодавтсва, на їх підтвердженні не було надано в порядку ст.
ст. 33, 36 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
На цій підставі судова колегія вважає, що рішення господарського
суду Харківської області від 13 травня 2004 року у справі №
А-13/88-04 прийняте без порушень норм матеріального та
процесуального права, які б могли бути підставами для його
скасування, воно обгрунтовано прийняте при всебічному, повному і
об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи,
яким суд надав відповідну правову оцінку.
У зв'язку з чим, керуючись ст. ст. 33, 36, 99, 101, 102 п. 1 ст.
103 ст. 105 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, колегія суддів
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Харківської області від ХХ.05.2004
року по справі № А-13/88-04 ( sp01/359-1 ) (sp01/359-1)
залишити без змін.