Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду розглянула апеляційну скаргу ДПАУ на рішення господарського суду міста Києва від 05.06.2003 р. N 25/166 (v_166805-03) за позовом сільгоспкооперативу до ДПАУ, треті особи Мін'юст України, Мінфін України, про визнання акта недійсним в частині, за участю представників. Заслухавши доповідача, представника позивача та відповідача, дослідивши наявні у справі докази, колегія В С Т А Н О В И Л А:

Сільгоспкооператив звернувся до суду з позовом до ДПАУ про визнання акта недійсним в частині.

Рішенням господарського суду міста Києва від 05.06.2003 р. у справі N 25/166 (v_166805-03) позов задоволено.

Визнано недійсним п. 4.2 Порядку списання безнадійного податкового боргу платників податків, затвердженого наказом ДПАУ від 14.03.2001 р. N 103 (z0016-02) , зареєстрованого у Мін'юсті України 10.01.2002 р. N 16/6304, в частині слів: "у випадку, визначеному в пункті 3.4 цього Порядку, - дата, визначена в документі, що засвідчує факт непереборної сили, з урахуванням податкового боргу, який був на цю дату".

Зобов'язано ДПАУ оприлюднити резолютивну частину цього рішення протягом 30 днів з моменту набрання рішенням суду законної сили.

Стягнуто з ДПАУ на користь сільгоспкооперативу 682,8 грн. судових витрат.

ДПАУ, не погодившись із рішенням суду, звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати і прийняти нове рішення, яким відмовити позивачеві у задоволенні позову, посилаючись на порушення норм процесуального та матеріального права.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та зібрані у ній докази, колегія апеляційного господарського суду встановила таке.

З метою забезпечення практичного провадження п. 18.2 ст. 18 Закону України від 21.12.2000 р. N 2181-III (2181-14) "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (далі - Закон) наказом відповідача - ДПА України N 103 (z0016-02) затверджено Порядок списання безнадійного податкового боргу.

Підпунктом 18.2.3 ст. 18 Закону (2181-14) передбачено, що податкові органи здійснюють щоквартальне списання безнадійного податкового боргу; порядок такого списання визначається центральним податковим органом за погодженням з Мінфіном України.

У матеріалах справи знаходяться документи, що підтверджують погодження спірного Порядку N 103 (z0016-02) з третьою особою - Мінфіном України.

Частиною другою ст. 19 Конституції України (254к/96-ВР) передбачено, що держоргани та їх посадові особи повинні діяти в межах повноважень, у спосіб та на підставах, визначених Конституцією та Законами України.

В підпункті 18.2.1 ст. 18 Закону (2181-14) йдеться про списання безнадійного податкового боргу, у тому числі пені, нарахованої на такий податковий борг, а також штрафних санкцій (частина перша). У цьому підпункті дається визначення терміна "безнадійний" в розумінні цього Закону.

Під терміном "безнадійний" слід розуміти зокрема податковий борг юридичних або фізичних осіб, що виник внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин) (пп. "г").

З вищезазначеного змісту норми вбачається, що безнадійним є податковий борг, який виник внаслідок обставин непереборної сили, тобто податковий борг виникає після існування обставин непереборної сили.

Наказом ДПАУ затверджено Порядок N 103 (z0016-02) , у розділі 3 якого зазначено, що під терміном "безнадійний" податковий борг слід розуміти серед іншого також "податковий борг юридичних або фізичних осіб, що виник внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажорні обставини, наприклад, стихія, дія суспільного ворога, оголошена та неоголошена війна, загроза війни, терористичний акт, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, громадська демонстрація, блискавка, пожежа, буря, повінь, землетрус, нагромадження снігу або ожеледь, вибух тощо), тобто не з вини платника податків, які неможливо попередити своїми заходами за умови, що дані обставини безпосередньо вплинули на своєчасне виконання податкових зобов'язань" (п. 3.4). У частині другій цього самого підпункту зазначено організації, які підтверджують факт непереборної сили. Зазначений перелік не є вичерпним.

Питання визначення сум безнадійного податкового боргу, що підлягає списанню, регулює розділ 4 Порядку N 103 (z0016-02) .

Також у п. 4.2 Порядку N 103 (z0016-02) вказано, що днем виникнення безнадійного податкового боргу вважається у випадку, передбаченому в п. 3.4 цього Порядку, - дата, визначена в документі, що засвідчує факт непереборної сили, з урахуванням податкового боргу, який був на цю дату.

Судом першої інстанції встановлено, що в результаті складних погодних умов у Нижньогірському районі АР Крим у 2002 р. були ушкоджені та загинули сільгоспкультури, вирощування та реалізація яких є основним видом господарської діяльності позивача - сільгоспкооперативу. Так, узимку (грудень 2001 р. - січень 2002 р.) було зафіксовано надзвичайну низьку для цього регіону температуру. В березні - квітні 2002 р. мали місце заморозки. У травні місяці умови були близькими до суховіїв, з 24.05.2002 р. по 26.05.2002 р. відзначено суховії. Внаслідок цих обставин загинули посіви озимої пшениці, яровий ячмінь, вимерзли зерняткові (яблуні), виноград. Збитки за результатами діяльності позивача у 2002 р. складають більш ніж 1700 тис. грн.

Колегія погоджується з місцевим судом, що зазначені обставини є обставинами непереборної сили (форс-мажор).

Отже, відсутність врожаю виключає можливість позивача отримати доходи від здійснення господарської діяльності.

Враховуючи те, що позивач є платником фіксованого сільгоспподатку, в нього виникають податкові зобов'язання зі сплати такого податку незалежно від результатів господарської діяльності.

Однак відсутність у позивача доходів виключає можливість сплати податків внаслідок браку коштів.

Відповідно до п. 1.3 ст. 1 Закону (2181-14) несплачення своєчасно позивачем податкових зобов'язань з фіксованого сільгоспподатку перетворюється на податковий борг.

Посилання позивача на те, що податковий борг зі сплати фіксованого сільгоспподатку виник саме внаслідок дії обставин непереборної сили, є обґрунтованим.

Згідно із положенням частини "г" пп. 18.2.1 ст. 18 Закону (2181-14) такий податковий борг є безнадійним, у такому випадку відповідно до частини першої цього самого пункту даний податковий борг підлягає списанню.

Враховуючи обставини непереборної сили, які відбулися у 2002 р., колегія вважає, що позивач, керуючись п. 18.2 Закону (2181-14) , мав право списати податковий борг з фіксованого сільгоспподатку.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем - сільгоспкооперативом Нижньогірського району та ДПІ в Нижньогірському районі АР Крим існує спір щодо списання боргу в сумі 62907,72 грн. у зв'язку з форс-мажорними обставинами 2002 р.

Цей спір виник у зв'язку із застосуванням ДПІ у Нижньогірському районі АР Крим до позивача п. 4.2 Порядку (z0016-02) , внаслідок чого органом ДПС робиться висновок про те, що податковий борг не є безнадійним, оскільки він не існував на дату дії форс-мажорних обставин, як це передбачено зазначеним вище пунктом Порядку N 103.

Враховуючи вищенаведене, колегія вважає, що спірний пункт Порядку N 103 (z0016-02) порушує права позивача, зокрема право на списання безнадійного податкового боргу, оскільки таке право у позивача як платника податку випливає із змісту п. 18.2 Закону (2181-14) , але заперечується підзаконним актом - п. 4.2 Порядку N 103.

За таких обставин колегія не може не погодитись із висновком місцевого суду відносно того, що спірний пункт Порядку (z0016-02) не відповідає змісту Закону (2181-14) , а тому підлягає визнанню недійсним, і позовні вимоги підлягають задоволенню.

Колегія також погоджується, що визначення дати виникнення безнадійного боргу внаслідок дії форс-мажорних обставин з точки зору нормативно-правового регулювання не відноситься до компетенції господарського суду, а при вирішенні спорів як органи ДПС, так і господарські суди, виходячи з фактичних обставин справи і поданих доказів, повинні зробити висновок, чи виник податковий борг внаслідок обставин непереборної сили, як це передбачено п. 18.2 Закону (2181-14) . З пп. 18.2.3 ст. 18 Закону вбачається, що центральний податковий орган повинен був визначити лише порядок списання. Саме визначення податкового боргу міститься в Законі (пп. 18.2.1), і Порядок N 103 (z0016-02) не може ані визначати податковий борг інакше, ніж Закон, ані встановлювати будь-які додаткові обмеження, в тому числі дату виникнення податкового боргу, яке призведе до звуження змісту норми частини другої пп. 18.2.1 ст. 18 Закону.

Однак колегія не може погодитись із висновком суду першої інстанції про необхідність зобов'язати відповідача оприлюднити резолютивну частину рішення суду протягом 30 днів з моменту набрання рішенням суду законної сили.

Враховуючи викладене, рішення господарського суду м. Києва від 05.06.2003 р. у справі N 25/166 (v_166805-03) підлягає частковому скасуванню, а апеляційна скарга ДПАУ - частковому задоволенню.

Керуючись ст. 101 - 105 ГПК України (1798-12) , колегія ПОСТАНОВИЛА:

1. Апеляційну скаргу ДПАУ задовольнити частково.

2. Виключити із резолютивної частини рішення господарського суду м. Києва від 05.06.2003 р. N 25/166 (v_166805-03) абзац третій: "Зобов'язати ДПАУ оприлюднити резолютивну частину цього рішення протягом 30 днів з моменту набрання рішенням суду законної сили".

3. В іншій частині рішення залишити без змін.