Підготовлено за матеріалами судових справ.
(с) ЗАТ "ІНФОРМТЕХНОЛОГІЯ".
КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19.11.2002р.
Київський апеляційний господарський суд у складі:
головуючого - судді
суддів
розглянувши апеляційну скаргу закритого акціонерного товариства
"УУУ"
на рішення господарського суду міста Києва від 15.03.2002р. у
справі № 000
за позовом ВАТ "ХХХ"
до закритого акціонерного товариства "Енергогенеруюча компанія
"ХХХ"
про стягнення 4 500 000 грн., за участю
представників:
- позивача: присутні
- відповідача: присутні
встановив:
Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення 4 500 000 грн.
боргу.
Рішенням господарського суду міста Києва від ХХ.03.2002р. у справі
№ 000 позов задоволене частково - щодо стягнення 4 122 303 грн. В
решті позову відмовлено.
Відповідач, не погоджуючись з рішенням суду 1-ї інстанції, подав
апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати, мотивуючи своє
прохання тим, що суд не врахував наявних судових рішень про
відсутність у відповідача боргових зобов'язань перед позивачем та
пропуск останнім строку позовної давності.
Позивач відзив на апеляційну скаргу не надав.
Заслухавши пояснення присутніх представників сторін, обговоривши
доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні та додатково подані
докази, апеляційний господарський суд вважає, що рішення суду 1-ї
інстанції підлягає частковому скасуванню через неповне з'ясування
обставин, що мають значення для справи, та неправильно
застосування норм матеріального права. При цьому апеляційний суд
виходить з такого.
Так, ХХ.01.1997р. між ЗАТ "ООО" та підприємством Д-цька ТЕЦ-0
(правонаступником якої є закрите акціонерне товариство "УУУ") був
укладений договір № 2 па поставку та транспортування природною
газу.
Згідно з договором уступки права вимоги № 6 від ХХ.05.1997р. між
ЗАТ "ООО" та ВАТ "МММ" останнє набуло право вимоги за договором №
2 від ХХ.01.1997р.
ХХ.06.1997р. за згодою ВАТ "МММ" між Д-цької ТЕЦ-0 та ВАТ "ААА"
був укладений договір переведення боргу № 6, відповідно до якого
Д-цька ТЕЦ-0 зобов'язалась сплатити переведений борг протягом 10
днів ВАТ "ААА", а останнє було зобов'язано сплатити зазначений
борг ВАТ "МММ" протягом 180 днів.
Згідно з договором уступки вимоги № 01 від ХХ.07.1997р., укладеним
між ВАТ "ААА" та ВАТ "ХХХ", останній набув право вимоги боргу з
відповідача у даній справі на суму 4.500.000 грн.
В свою чергу, ХХ.10.1997р. сторони у даній справі уклали угоду №
0001, якою підтвердили, що на підставі договору переводу боргу № 6
від ХХ.07.1997р. (реально -ХХ.06.1997р.), договору застави № 01
від ХХ.07.1997р. та договору уступки вимоги № 01 від ХХ.07.1997р.,
ВАТ "ХХХ" має право вимоги до ЗАТ "УУУ" в загальній сумі 4 500 000
грн.
Задовольняючи позов, суд 1-ї інстанції, не давши оцінки пропуску
позивачем строку позовної давності, послався на наявну між
сторонами угоду № 01 від ХХ.10.1997р. Оскільки ця угода не
визначала строку виконання зазначеного в ній зобов'язання,
місцевий суд прийшов до висновку про необхідність застосування в
даному випадку ст. 165 ЦК України ( 1540-06 ) (1540-06)
.
Проте, в даному випадку суд 1-ї інстанції не врахував, що
постановою судової колегії Вищого арбітражного суду України №
00006 від ХХ.05.2000р. залишено без змін постанову арбітражного
суду міста Києва від ХХ.04.2000р. у справі № 0005, якою договір
переведення боргу № 6 від ХХ.06.1997р. визнано недійсним.
Крім того, поза увагою суду 1-ї інстанції залишилось, що
відповідно до п.п. 3, 4 угоди № 0001 від ХХ.10.1997р. відповідач
повинен був розрахуватись з позивачем шляхом передачі за актом
простих векселів на загальну суму заборгованості.
Згідно з актом прийому-передачі простих векселів, що був
підписаний сторонами, розрахунок в повному обсязі був проведений
ХХ.10.1997р.
Між тим, рішенням арбітражного суду міста Києва від ХХ.11.2000р. у
справі № 0003, залишеним без змін постановою від ХХ.03.2001р.
голови цього ж суду, позов ЗАТ "Енергогенеруюча компанія "УУУ" до
ВАТ "ААА", ВАТ "ХХХ" про визнання недійсним договору уступки права
вимоги № 01 від ХХ.07.1997р. задоволене.
В подальшому, хоча постановою Вищого господарського суду України
від ХХ.10.2001р. у справі № 003 зазначені судові рішення й були
скасовані в частині визнання недійсним договору уступки права
вимоги від ХХ.07.1997р. № 01, але цією ж постановою Вищий
господарський суд України залишив без змін рішення під
ХХ.11.2000р. та постанову від ХХ.03.2001р. арбітражного суду міста
Києва у справі № 003 в частині зобов'язання банку повернути ЗАТ
"Енергогенеруюча компанія "УУУ" векселі, отримані за угодою № 0001
від ХХ.10.1997р.
Більш того, Вищий господарський суд України в постанові від
ХХ.10.2001р. у справі № 0003 прямо зазначив, що арбітражним судом
достовірно встановлено, що у ВАТ "ААА" не виникло право в
зобов'язанні, за яким ЗАТ "Енергогенеруюча компанія "УУУ" -повинно
було сплатити 4 500 000 грн., передані банку на виконання цього
зобов'язання векселі були отримані останнім без достатніх підстав,
а, отже, відповідно до положень ч.1 ст.469 ЦК України ( 1540-06 ) (1540-06)
підлягають поверненню.
Із змісту ст.ст. 197-199 ЦК України ( 1540-06 ) (1540-06)
також випливає, що
уступка вимоги означає передачу кредитором належного йому права в
зобов'язанні іншій особі як своєму правонаступнику.
В свою чергу, угоди, які містять порушення закону, не породжують
будь-яких бажаних сторонами результатів, незалежно під рішення
суду і волі сторін та їх вини в укладенні протизаконної угоди.
На підставі викладеного апеляційний суд приходить до висновку, що,
навіть, за відсутності визнання в судовому порядку договору № 01
від ХХ.07.1997р. недійсним, що не може відбутися без участі в
судовому розгляді ВАТ "ААА", позовні вимоги позивача засновані на
угоді № 0001 від ХХ.10.97р. задоволенню не підлягають внаслідок їх
безпідставності.
Не може вплинути на рішення суду й посилання позивача на договір
застави майнових прав № 01 від ХХ.07.1997р., тому як відповідач не
був стороною цього договору і не приймав за ним на себе будь-яких
зобов'язань, зокрема, не виступав поручителем.
За таких обставин апеляційний господарський суд знаходить
необхідним апеляційну скаргу відповідача задовольнити, рішення
господарського суду міста Києва від ХХ.03.2002р. у справі № 000 в
частині задоволення позовних вимог та розподілу господарських
витрат скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові
відмовити.
Разом з тим, відповідно до ст.49 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, на
позивача необхідно покласти господарські витрати пов'язані із
сплатою державного мита та оплатою послуг адвоката.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 103-105 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
апеляційний господарський суд, -
постановив:
Рішення господарського суду міста Києва від ХХ.03.2002р. у справі
№ 000 в частині задоволення позовних вимог на суму 4 122 303 грн.
та розподілу господарських витрат - скасувати.
В позові відмовити.
Стягнути з ВАТ "ХХХ" на користь закритого акціонерного товариства
"Енергогенеруюча компанія "УУУ" 850 грн. державного мита,
сплаченого в зв'язку з поданням апеляційної скарги, та 13 905 грн.
по оплаті послуг адвоката.
Наказ на виконання даної постанови доручити видати господарському
суду міста Києва.