Підготовлено за матеріалами судових справ.
(с) ЗАТ "ІНФОРМТЕХНОЛОГІЯ".
УКРАЇНА
ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2002р.
Колегія суддів у складі:
Головуючого судді:
Судді :
Судді:
Розглянула апеляційну скаргу ДПІ у м. Миколаєві на рішення
Господарського суду Миколаївської області від ХХ.ХХ.2002 р. зі
справи: № 0/00
за позовом: ЗАТ "ХХХ", м. Миколаїв
до: ДПІ у м. Миколаєві
про Визнання недійсною першої податкової вимоги від ХХ.ХХ.01р. № 1
За участю представників сторін:
Від позивача: присутні
Від відповідача: присутні
Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від ХХ.ХХ.2002
р., яка надіслана сторонам у справі ХХ.ХХ.2002 р. розгляд скарги
було призначено на ХХ.ХХ.2002 р., тобто сторони належним чином
були повідомлені про час і місце засідання суду.
ХХ.ХХ.2002 р. оголошено резолютивну частину постанови.
Рішенням господарського суду Миколаївської області від ХХ.ХХ.2002
р. (суддя В.) позов задоволено, перша податкова вимога від
ХХ.ХХ.2001 р. № 1 визнана недійсною. Задовольняючи позов суд 1
інстанції виходив із того, що порядок подання податкових
декларацій та визначення суми податкових зобов'язань встановлено
ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників
податку перед бюджетами та державними цільовими фондами" від
21.12.2000 р. № 2181-ІV ( 2181-14 ) (2181-14)
. Пункт 5.3.1. п. 5.3. ст. 5
цього Закону ( 2181-14 ) (2181-14)
зобов'язує платника податків самостійно
сплатити суму податкового зобов`язання, зазначеного у поданій ним
податковій декларації, протягом десяти календарних - днів,
наступних за останнім днем відповідного граничного строку,
передбаченого п.4.1.4. п.4.1. ст. 4 цього Закону ( 2181-14 ) (2181-14)
для
подання податкової декларації. Позивачем дотримані вимоги Закону
від 21.12.2000 р. № 2181-ІV ( 2181-14 ) (2181-14)
, у зв'язку з чим суд
визнав, що у ДПІ були відсутні підстави для надсилання товариству
першої податкової вимоги.
В поданій апеляційній скарзі ДПІ у м. Миколаєві наводить наступні
доводи і міркування: ХХ.ХХ.2001 р. підприємством надано податкову
декларацію з податку на прибуток за 9 місяців 2001 р., в якій
визначено податкове зобов'язання у сумі 992 960 грн., інспекція
вважає, що граничний термін сплати податку на прибуток за 9
місяців 2001 р. настав ХХ.ХХ.2001 р. відповідно до п. 16.4. ст. 16
Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (
334/94-ВР ), яким встановлені строки сплати податку на прибуток.
ДПІ посилається на неправильне застосування судом Миколаївської
області норм матеріального права, у зв'язку з чим просить рішення
суду скасувати, прийняти нове рішення про відмову у позові. (Більш
детальніше дивись скаргу від ХХ.ХХ.2002 р. № 0000/00-000).
В усних поясненнях представники ЗАТ "ХХХ" заперечують проти
доводів ДПІ, викладених в апеляційній скарзі, вважають судове
рішення таким, що відповідає обставинам справи та діючому
законодавству і просять залишити його без змін, а апеляційну
скаргу - без задоволення.
Колегія суддів, розглянувши матеріали справи, вислухавши доводи
представників сторін встановила:
Державною податковою інспекцією у м. Миколаєві на адресу позивача
надіслана перша податкова вимога від ХХ.ХХ.2001 р. № 1, в якій
повідомлено, що станом на ХХ.ХХ.2001 р. сума податкового боргу
підприємства за узгодженим податковим зобов'язанням по податку на
прибуток склала 290 731 грн. При цьому, в податковій вимозі
зазначено, що податковий борг виник починаючи з ХХ.ХХ.2001 р., у
зв'язку з чим товариству нарахована пеня в сумі 3 504,20 грн. ЗАТ
"ХХХ", посилаючись на сплату повної суми узгодженого податкового
зобов'язання у строки, передбачені Законом України від 21.12.2000
р. № 2181-ІV ( 2181-14 ) (2181-14)
та на невідповідність першої податкової
вимоги нормам цього Закону, звернулось до господарського суду із
позовом про визнання цієї вимоги недійсною.
Як вбачається із матеріалів справи, ХХ.ХХ.2001 р. товариством
подана до податкового органу декларація про прибуток підприємства
за 9 місяців 2001 р., в якій платником податку визначена сума
податкового зобов'язання - 2 608,02 тис. грн. Закон України "Про
порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами
та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 р. № 2181-ІV
(надалі Закон № 2181-IV) ( 2181-14 ) (2181-14)
є спеціальним законом з
питань оподаткування, пунктом 19.6. ст. 19 якого встановлено, що
закони, інші нормативно-правові акти діють в частині, що не
суперечить нормам цього Закону, тому податкова звітність, яка
подається платниками податків до контролюючих органів, повинна
відповідати вимогам цього Закону щодо строків її подання. Зокрема,
порядок і строки подання звітності врегульовано ст.4 Закону №
2181-IV ( 2181-14 ) (2181-14)
, п.4.1. якої встановлено єдині для усіх
платників податків строки подання податкових декларацій, які
залежать від того, який для обов'язкового платежу передбачено
"базовий податковий (звітний) період" - місяць, квартал, півріччя,
рік. Позивачем податкова декларація подана до ДПІ з дотриманням
строків, встановлених п.4.1.4. п.4.1. ст.4 Закону № 2181-IV
( 2181-14 ) (2181-14)
.
Платіжними дорученнями від ХХ.ХХ.2001 р. по ХХ.ХХ.2001 р. включно
товариством перераховано податку на прибуток за 9 місяців 2001 р.
у загальній сумі 2 704 217,60 грн. (що перевищує визначені
податкові зобов'язання на 96 217,60 грн.).
Відповідно до п. 1.10. ст. 1 Закону України № 2181-IV податкова
вимога - це письмова вимога податкового органу до платника
податків погасити суму податкового боргу.
Податковий борг - це податкове зобов'язання, узгоджене платником
податків або встановлене судом, але не сплачене у встановлений
строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового
зобов'язання (п. 1.3. ст. 1).
Встановлені Законом України № 2181-IV ( 2181-14 ) (2181-14)
базові податкові
періоди (п. 4.1.4., п. 4.1. ст. 4) призначені для розрахунку
строку, відведеного для подання податкової декларації, після чого
платникові податку надається певний проміжок часу для сплати
податку, тобто Законом передбачені терміни сплати узгодженої суми
податкових зобов'язань. Згідно з п. 5.1. ст. 5 Закону ( 2181-14 ) (2181-14)
податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податку у
податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої
податкової декларації а пунктом 5.3. цієї статті встановлені
строки погашення податкового зобов'язання, зокрема у п. 5.3.1.
зазначено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити
суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій
декларації протягом 10-ти календарних днів, наступних за останнім
днем відповідного граничного строку, передбаченого п. 4.1.4. п.
4.1. ст.4 цього Закону ( 2181-14 ) (2181-14)
для подання податкової
декларації. Тільки після цього терміну узгоджене податкове
зобов'язання набуває статусу податкового боргу. За таких умов, у
ДПІ були відсутні підстави для застосування до позивача п. 6.2.1.
п. 6.2. ст. 6 Закону України № 2181-IV ( 2181-14 ) (2181-14)
, яким
передбачено надсилання платнику податків податкових вимог у разі
коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового
зобов'язання у встановлені строки.
Проте, всупереч вимогам Закону № 2181-IV ( 2181-14 ) (2181-14)
ДПІ була
видана перша податкова вимога фактично з інших підстав, ніж
передбачено нормами цього Закону ( 2181-14 ) (2181-14)
, у зв'язку з чим
остання правомірно, з урахуванням сплати позивачем узгодженого
податкового зобов'язання, визнана судом недійсною.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає апеляційну скаргу
такою, що не підлягає задоволенню. Судове рішення відповідає
обставинам справи, прийнято у відповідності з діючим
законодавством, у зв'язку з чим підстави для його зміни або
скасування відсутні.
Керуючись ст, ст. 99, 101-103-105 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, колегія
Постановила:
1. Рішення господарського суду Миколаївської області від
ХХ.ХХ.2002 р. зі справи № 0/00 - залишити без змін.
_____________________________________________________________
Цей матеріал наданий Пустовим Олександром Миколайовичем,
представником ЗАТ "Інформтехнологія" у м. Миколаєві.
т. (0512) 47-79-79