30/384 Про стягнення суми позики та відсотків по позиці - 25.12.2008 Прийняття

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Приватної компанії з обмеженою відповідальністю "Верхувен Холдінг Уден Б.В."до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТВ-Транс"про стягнення 660 857,83 євро (328 124,78 євро –суми позики, 82 006,68 євро –7 % річних плати за позику, 127 040,20 євро –пені, 110 765,09 євро –збитків від інфляції, 4 021,08 євро –3 % річних, 5 000, 00 євро –за послуги адвоката).

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем не сплачено позивачу частини позики за Договором.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.12.08. порушено провадження у справі № 30/384, розгляд справи було призначено на 16.12.08. о 12-30.

Представник відповідача в судове засідання 16.12.08. не з’явився, вимоги ухвали Господарського суду міста Києва про порушення провадження у справі № 30/384 від 03.12.08. не виконав, письмового відзиву на позов не надав, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час і місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.12.08. розгляд справи № 30/384 на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України було відкладено на 25.12.08. о 09-45.

В призначеному судовому засіданні 25.12.08. представник позивача надав суду письмові пояснення по справі № 30/384.

Крім того, позивачем в судовому засіданні 25.12.08. на підставі ст. 22 Господарського процесуального кодексу України було подано заяву про уточнення позову, відповідно до якої Приватна компанія з обмеженою відповідальністю "Верхувен Холдінг Уден Б.В."просить суд стягнути з відповідача на свою користь 692 637,96 євро (342 708,10 євро –сума позики, 86 090,00 євро –7 % річних плати за позику, 139 735,90 євро –пеня, 110 765,09 євро –збитки від інфляції, 4 438,87 євро –3 % річних, 5 000,00 євро –за послуги адвоката).

Представник відповідача в судове засідання 25.12.08. повторно не з’явився, вимоги ухали Господарського суду міста Києва від 03.12.08. про порушення провадження справі № 30/384 не виконав, письмового відзиву на позов не надав, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Позивачем в судовому засіданні 25.12.08. було надано суду витяг з ЄДРПОУ, відповідно до якого місцезнаходженням відповідача є: м. Київ, вул. Щорса, 31.

Слід зазначити, що на зазначену адресу відповідача судом направлялась ухвала про порушення провадження у справі № 30/384 від 03.12.08.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду її судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (Роз’яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.07.97. № 02-5/289 (v_289800-97) із змінами "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України (1798-12) ").

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані матеріали справи, та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

Як вбачається з матеріалів справи, діючи в рамках Угоди про технічне та фінансове співробітництво, укладеної між Кабінетом Міністрів України та Урядом Королівства Нідерланди 11.05.98., ратифікованої Україною 17.03.99., підприємство "Верхувен Інтернешнл Транспорт б.в." (Нідерланди), якому відділом з міжнародних проектів агентства "Сентер" (Нідерланди) було дано дозвіл на виконання проекту № PSO 0/UA/3/14 "Розвиток дистриб"юторського центру", та відповідач уклали 01.01.01. контракт про впровадження проекту технічної допомоги в рамках проекту PSO 0/UA/3/14.

За умовами п.2, 3, 6 контракту та специфікації обладнання до нього (додаток 1) "Верхувен Інтернешнл Транспорт б.в." зобов’язався поставити відповідачу складське, офісне і інше обладнання, будівлю/термінал, ліцензії, бази даних, базову станцію, сервер, мережу і інше технічне оснащення, та навчання робітників. Загальна вартість вказаних цінностей погоджена сторонами у специфікації в сумі 501 427,00 євро.

За п.8 контракту обладнання переходить у повну вартість отримувача (відповідача) з моменту підписання прийомо - здаточного акту після доставки обладнання.

Виконуючи умови контракту, "Верхувен Інтернешнл Транспорт б.в." в період з 06.11.02. по 31.08.04. фактично сплатив на банківський рахунок відповідачу грошові кошти з призначенням для проекту PSO в загальній сумі 597 194,00 євро; сплатив поставщикам 149 027,76 євро за складське комп’ютерне забезпечення, обладнання, технічні послуги, навчання, транспортні послуги, які були поставлені відповідачу; поставив відповідачеві обладнання та програмне забезпечення баз даних на суму 101 733,80 євро (що вбачається з банківських виписок, інвойсів, митних декларацій, товарно-транспортних документів, свідоцтв про відповідність ринковій вартості).

Відповідач прийняв вказане майно від "Верхувен Інтернешнл Транспорт б.в.", що вбачається з підписаних ним протоколів про отримання товарів та введення в експлуатацію № 1 від 17.02.03., № 2 від 18.12.03., два протоколи без номерів від 27.07.04.

Для реалізації проекту технічної допомоги підприємством "Верхувен Інтернешнл Транспорт б.в." по контракту фактично сплачено відповідачу грошові кошти та поставлено йому товарів, обладнання, послуг на суму, що перевищила вартість майна, встановлену по специфікації (додаток 1 до контракту) - 501 427,00 євро.

За специфікацією сторонами контракту встановлено, що загальна вартість обладнання по контракту становить максимум 501 427,00 євро.

12.08.04. підприємство "Верхувен Інтернешнл Транспорт б.в." уступило позивачу право вимоги повернення коштів, сплачених відповідачу на виконання контракту № PV010101 про впровадження проекту PSO0/UA/3/14 від 01.01.01. (договір передачі прав вимоги від 12.08.04.).

За цим договором передачі прав вимоги від 12.08.04. "Верхувен Інтернешнл Транспорт б.в." передав позивачу право вимоги у відповідача повернення коштів у сумі 350 000 євро, сплачених "Верхувен Інтернешнл Транспорт б.в." відповідачу понад загальну вартість обладнання, погоджену у додатку-1 (специфікація) до контракту.

З дати укладення цього договору відбулася заміна первісного кредитора по контракту, яким був "Верхувен Інтернешнл Транспорт б.в.", на нового кредитора, яким став позивач (п. п. 1, 2, 4 договору).

У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Позивач та відповідач погодили, що сума додаткових витрат, понесених в процесі виконання проекту PSO 0/UA/3/14, що перевищує бюджет проекту PSO 0/UA/3/14, складає 350 000,00 євро, і погодили, що ця сума буде надана як кредит зі сторони позивача за ставкою 7% річних (протокол від 14.08.04.).

Відповідно до ч. 1 ст. 1053 Цивільного кодексу України встановлено, що за домовленістю сторін борг, що виник із договорів купівлі-продажу, найму майна або з іншої підстави, може бути замінений позиковим зобов'язанням.

Як вбачається з матеріалів справи, сторони уклали договір про надання фінансових послуг № 04/01 від 18.11.04., яким встановили, що суму додаткового фінансування, яка виходить за межі бюджету проекту PSO 0/UA/3/14, в розмірі 350 000,00 євро позивач надає відповідачу як кредит на умовах цього договору. Д аним договором (ст. 2, 5) встановлено зобов’язання відповідача погасити кредит протягом чотирьох років в термін до 31.12.08., із якого перша сума 87500,00 євро повинна бути повернена до кінця 2005 року, решта повертається щомісячно рівними частинами в сумі 7291,66 євро, починаючи з січня 2006 р.

Статтею 7 договору встановлено зобов’язання відповідача сплачувати позивачу 7% річних на суму кредиту, починаючи з 25.05.05.

За ст. 12.1 договору сторони віднесли його до регулювання законодавством України.

У протоколі від 24.02.05. сторони зазначили, що розмір надбюджетних коштів для PSO 0/UA/3/14 підтверджено у розмірі 350 000,00 євро та надано як позика позивача відповідачу під 7% річних. Виплата позики буде зроблена протягом чотирьох років та завершиться не пізніше ніж 31 грудня 2008 року. Перша сума в 87500,00 євро буде сплачена до кінця 2005 року, решта суми рівними частинами по 7291,66 євро будуть виплачуватися щомісячно, починаючи з січня 2006 р. Виплати відсотків виплачуватимуться щомісячно починаючи з квітня 2005 р.

У договорі від 12.05.05. про відступлення частини частки (частки) в статутному фонді товариства з обмеженою відповідальністю шляхом купівлі-продажу сторони зазначили, що сума, що виходить за межі бюджету проекту PSO 0/UA/3/14 становить 350 000,00 євро та надана у формі кредиту від позивача відповідачу за ціною 7% річних. Погашення суми кредиту повинно відбуватись протягом чотирьох років та завершено не пізніше 31.12.08. Перша сума 87500,00 євро повинна бути повернена до кінця 2005 року, решта повертається щомісячно рівними частинами в сумі 7291,66 євро, починаючи з січня 2006 р. Процентні платежі повинні сплачуватися помісячно, починаючи з квітня 2005 р. (п. 5.3.).

Таким чином, борг відповідача по поверненню коштів у сумі 350 000 євро, отриманих ним на перевищення загальної вартості обладнання, погодженої у додатку 1 (специфікація) до контракту № PV010101 про впровадження проекту PSO0/UA/3/14 від 01.01.01., було за домовленістю сторін замінено позиковим зобов'язанням і між сторонами були фактично встановлені відносини позики, умови якої погоджено у складених сторонами письмових документах.

Позивач зазначає, що відповідачем на час розгляду справи не сплачено ні основного боргу, ні 7% річних за умовами договору про надання фінансових послуг.

Позивач вказує на те, що 10.09.08. він направляв відповідачу письмову вимогу про сплату позики та процентних платежів, яка залишилась без розгляду.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Як визначено ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України (435-15) , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

З урахуванням того, що в порушення умов ст. 5 договору про надання фінансових послуг № 04/01 від 18.11.04. відповідач не сплатив ні першого, ні наступних помісячних платежів позики, починаючи з 31.12.05., суд визнає обґрунтованими позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 342 708,10 євро заборгованості по поверненню позики.

За ст. 536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти; розмір процентів встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

За ч.1 ст. 536 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

З урахуванням того, що в порушення умов ст. 7 договору про надання фінансових послуг № 04/01 від 18.11.04. відповідач не сплатив процентних платежів 7% річних на суму позики, починаючи з 25.05.05., суд визнає обґрунтованими позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 86 090,00 євро процентних платежів 7% річних на суму позики.

У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України, у випадку порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

За ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання може забезпечуватись, зокрема, неустойкою.

Неустойкою (штрафом, пенею) у відповідності до ст. 549 Цивільного кодексу України є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Статтею 10 договору про надання фінансових послуг № 04/01 від 18.11.04. встановлена неустойка у розмірі 0,05% від будь-якої несплаченої суми за кожен день прострочення.

За ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Договором встановлена неустойка у розмірі 0,05% від будь-якої несплаченої суми за кожен день прострочення від дати невиконання до фактичної дати платежу (ст. 10).

З урахуванням вищезазначеного, а також враховуючи, що відповідач не сплатив у строк, встановлений договором про надання фінансових послуг № 04/01 від 18.11.04. (ст. 5, 7), ні позики, ні 7% процентних платежів, починаючи відповідно з 01.01.06. та з 25.05.05., суд визнає обґрунтованими позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача пені 139 735,90 євро за прострочення сплати позики та процентних платежів за увесь період прострочення.

У відповідності до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається, договором про надання фінансових послуг № 04/01 від 18.11.04. встановлено грошові зобов’язання відповідача погасити позику в строк до 31.12.08. (ст. 5); сплачувати 7% річних на суму позики, починаючи з 25.05.05. (ст. 7).

Позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 3% річних тільки на прострочені процентні платежі 7% річних.

З урахуванням цього, а також, що відповідач не сплатив7% процентних платежів, починаючи з 25.05.05., у строк, встановлений ст. 7 договору про надання фінансових послуг № 04/01 від 18.11.04., суд визнає обґрунтованими позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 4 438,87 євро на прострочені процентні платежі 7% річних.

Суд відмовляє позивачу у задоволенні позовних вимог про стягнення інфляційної складової боргу у сумі 110 765,09 євро, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

За договором про надання фінансових послуг № 04/01 від 18.11.04. (ст. 2, 5, 6, 7) передбачено, що боржник сплачує надану суму позики у євро.

В той же час позивач, обґрунтовуючи свої позовні вимоги в цій частині, посилається виключно на встановлені Державним комітетом статистики України величини індексів інфляції у 2005-2008 роках.

Але ці індекси стосуються національної валюти України гривні, і показують інфляцію в Україні. Юрисдикція Державного комітету статистики України розповсюджується на територію України.

Отже, вказані позивачем індекси інфляції щодо гривні не можна застосовувати для підрахунку інфляційної складової боргу, вираженого в іноземній валюті.

Крім того, позивач зазначає, що він звертався за юридичними послугами адвоката ОСОБА_2 щодо підготовки позовних матеріалів та представництва в господарському суді з питань стягнення боргу у судовому процесі, та сплатив зазначеній особі 5 000,00 євро, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:

- при задоволенні позову - на відповідача;

- при відмові в позові - на позивача;

- при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог .

З урахуванням вищезазначеного, на відповідача покладаються пропорційно розміру задоволених позовних вимог витрати в сумі 3146,13 євро - держмита і 4033,50 євро за послуги адвоката.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 525, 526, 629 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, ст. ст. 32, 33, 44, 49, ст. ст. 82 –85 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Господарський суд міста Києва, –

1. Позовні вимоги Приватної компанії з обмеженою відповідальністю "Верхувен Холдінг Уден Б.В."задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТВ-Транс"(02133, м. Київ, вул. Щорса, 31 код ЄДРПОУ 25280457) на користь Приватної компанії з обмеженою відповідальністю "Верхувен Холдінг Уден Б.В."(Нідерланди м. Уден 5405 ВW вул. Ягерсвельд, 4 банківський рахунок IBAN: NL59RABO0134332547, бaнк: "Rabobank Land van Cuijk en Maasduinen" SWIFT/BIC: RABONL2U місто Cuijk, Netherlands) 342 708 (триста сорок дві тисячі сімсот вісім) 10 євро –суми позики, 86 090 (вісімдесят шість тисяч дев’яносто) 00 євро – 7 % річних плати за позику, 139 735 (сто тридцять дев’ять тисяч сімсот тридцять п’ять) 90 євро –пені, 4 438 (чотири тисячі чотириста тридцять вісім) 87 євро –3 % річних, 4 033 (чотири тисячі тридцять три) 50 євро –за послуги адвоката, 3 146 (три тисячі сто сорок шість) 13 євро –державного мита.