/касаційна інстанція/ Спір про стягнення збитків, завданих незадовільним виконанням умов договору на транспортне обслуговування - Матеріали постанови ВСУ 06/093-2

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "YYY" (далі - ТОВ "YYY") на постанову Вищого господарського суду України від ХХ липня 2003 року у справі за позовом ТОВ "YYY" до Державного відкритого акціонерного товариства "ХХХ" (далі - ДВАТ "ХХХ") про стягнення 1 739 151 грн. 36 коп. збитків,

встановила:

З позовом до Господарського суду Ч-ської області ТОВ "YYY" звернулось ХХ червня 2002 року.

Заявлена позовна вимога мотивована неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань щодо надання транспортних послуг згідно договору № Х5, укладеного ХХ вересня 2000 року з ДВАТ "ХХХ" (далі - Договір № Х5).

ДВАТ "ХХХ" позов не визнало з тих мотивів, що відшкодування зазначених позивачем збитків Договором № Х5 не передбачено, а простої виникли внаслідок незадовільної роботи технологічного обладнання підприємства позивача.

Рішенням Господарського суду Ч-ської області від ХХ серпня 2002 року в позові відмовлено з підстав недоведеності позовної вимоги. Суд виходив з того, що позивач не надав доказів заподіяних йому збитків та не довів фактів простою його підприємства з вини відповідача.

Н-ський апеляційний господарський суд постановою від ХХ лютого 2003 року зазначене судове рішення скасував, а позов задовольнив. Постанова обґрунтована тим, що: відсутність вини у збитках згідно зі статтею 209 ЦК УРСР (1540-06) повинна доводитися особою, яка порушила зобов'язання, тобто ДВАТ "ХХХ"; з матеріалів справи вбачається, що позивач надав докази, що підтверджують його доводи, а саме акти про простої ТОВ "YYY" внаслідок незадовільного транспортного обслуговування; експертним висновком Українського науково-дослідного інституту по брикетуванню вугілля "SSS" (далі - Інститут) від ХХ березня 2003 року спростовані доводи відповідача про те, що причиною простоїв ТОВ "YYY" у спірний період була неналежна робота технологічного обладнання підприємства позивача, і зазначено, що причиною простоїв є незадовільне транспортне обслуговування ДВАТ "XXX"; той факт, що договором і Статутом залізниць (457-98-п) України не передбачено стягнення збитків, не звільняють відповідача від цивільно-правової відповідальності, передбаченої главою 18 ЦК УРСР (1540-06) .

Вказані судові рішення першої та апеляційної інстанцій оскарженою постановою Вищий господарський суд України скасував, а справу передав на новий розгляд до суду першої інстанції. Постанова обґрунтована висновком про те, що суд апеляційної інстанції ухвалив постанову без повного з'ясування всіх обставин справи і не погодився із заявленим розміром заподіяних збитків та поставив під сумнів об'єктивність проведеної Інститутом судової експертизи, позаяк Інститут з позивачем знаходиться у договірних відносинах.

ТОВ "YYY" просить постанову Вищого господарського суду України скасувати, мотивуючи касаційну скаргу її невідповідністю Конституції України і рішенням Верховного Суду України з питань застосування норм матеріального права та виявленням факту різного застосування Вищим господарським судом України одного й того ж положення закону в аналогічних справах.

Заслухавши суддю-доповідача та пояснення представників сторін, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

На підставі договору № Х5, який за своєю правовою природою є договором перевезення, відповідач зобов'язався своїми засобами і по своїх коліях здійснювати перевезення вантажів у вагонах парку "QQQ" та інших держав, що прибувають на ст. Я-ськ Н-ської залізниці на адресу позивача, а також тих, які останній відправляє на мережу залізниць через ст. Я-ськ, та вагонів, навантажених вугіллям зі ст. Р-ськ. У вагонах власного парку відповідач повинен був перевозити вантажі позивача в межах під'їзних колій.

Перевезення мало здійснюватися згідно річних планів прибуття і відправлення вантажів з розбивкою по кварталах і місяцях, а для оперативної роботи і взаємної відповідальності перевізнику повинні були надаватися, окрім того, місячні плани навантаження, декадні заявки на подачу порожніх вагонів, письмові повідомлення про зміну декадної заявки чи про відмову від вагонів навантаження.

Господарський суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову, обґрунтував рішення висновком про те, що позивач не надав безспірних доказів заподіяння йому збитків відповідачем, бо надані суду акти простою складені ним в односторонньому порядку і не можуть підтверджувати як фактів простою, так і вини та протиправності дій відповідача.

Скасовуючи зазначене судове рішення, апеляційний господарський суд обґрунтував свою постанову висновками призначеної ним інженерно-технічної експертизи, проведеної Інститутом, згідно з якими збитки позивача були обумовлені незадовільним виконанням відповідачем взятих на себе договірних зобов'язань, що виразилося у відсутності тепловоза та у тривалій перестановці вагонів.

Оспорюваною постановою Вищий господарський суд України обґрунтовано піддав сумніву правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених ним фактичних обставин справи і дійшов вмотивованого висновку про неповне їх з'ясування і про неналежну оцінку всіх наявних доказів в їх сукупності.

Відтак, Вищий господарський суд України правомірно скасував ухвалені у справі рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду і передав справу на новий розгляд.

Під час нового розгляду суду першої інстанції необхідно врахувати, що відповідно до частини п'ятої статті 42, 43 ГПК України (1798-12) висновок судового експерта для господарського суду не є обов'язковим і повинен оцінюватися в сукупності з іншими доказами, не маючи для суду заздалегідь встановленої сили.

З тексту договору № Х5 вбачається, що відносини сторін, окрім його умов, повинні регулюватися Статутом залізниць України (457-98-п) , затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 6 квітня 1998 року № 457, та Правилами перевезення вантажів . (z0864-00)

Проте, ні позов, ні ухвалені у справі судові рішення та постанови положеннями названих правових актів не обґрунтовувались. Тобто, господарські суди не застосували акти законодавства України, що підлягали застосуванню під час розгляду справи і вирішення спору по суті.

Заявляючи вимогу про стягнення збитків у вигляді нестриманих доходів, позивач мотивував позов тим, що відповідач несвоєчасно доставляв вантажі, але договір № Х5 не містить конкретних термінів доставки.

Тому зазначена обставина повинна бути предметом нового розгляду судом першої Інстанції.

Суд під час нового розгляду справи повинен також встановити всі умови цивільно-правової відповідальності, а саме наявність збитків, протиправність дій відповідача, безпосередній причинний зв'язок між протиправною поведінкою і збитками та вини відповідача.