20/297 Про спонукання укласти договір про виплату винагороди за публічне сповіщення фонограм - 02.12.2008 Прийняття

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Об’єднання підприємств "Український музичний альянс" до Національної радіокомпанії України про спонукання до укладення договору про виплату винагороди (роялті) за публічне сповіщення (публічне повторне сповіщення) зафіксованих у фонограмах виконань, фонограм, опублікованих з комерційною метою та їх примірників.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.08.2008р. порушено провадження у справі №20/297, прийнято позовну заяву до розгляду, розгляд справи призначено на 09.09.2008р.

У судове засідання, призначене на 09.09.2008р. представник відповідача не з’явився, витребуваних документів суду не надав.

У зв’язку з неявкою у судове засідання 09.09.2008р. представника відповідача та необхідністю витребувати неподані суду документи, розгляд справи 09.09.2008р. відкладено.

У судовому засіданні 23.09.2008р. представник відповідача звернувся до суду з письмовим клопотанням про залучення до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Головного розпорядника бюджетних коштів у сфері телерадіомовлення, до складу якого входить відповідач, - Державного комітету телебачення і радіомовлення України. Клопотання мотивовано тим, що відповідач фінансується, зокрема, за рахунок коштів державного бюджету. Для здійснення програм та заходів, які проводяться за рахунок коштів бюджету, бюджетні асигнування надаються розпорядникам бюджетних коштів. Будь-які бюджетні зобов’язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення.

Представник позивача проти задоволення заявленого клопотання заперечив.

Клопотання судом задоволено.

З метою залучення до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Державного комітету телебачення і радіомовлення України, розгляд справи 23.09.2008р. відкладено.

У судовому засіданні 14.10.2008р. судом оголошено перерву до 29.10.2008р., для надання можливості третій особі ознайомитись з матеріалами справи.

28.10.2008р. судом одержано клопотання від третьої особи про відкладення розгляду справи, у зв’язку з хворобою представника третьої особи.

У судовому засіданні 29.10.2008р. представники сторін надали суду спільне клопотання про продовження строку вирішення спору.

Клопотання третьої особи по відкладення розгляду справи судом задоволено.

Ухвалою від 29.10.2008р. розгляд справи відкладено та продовжено строк вирішення спору за клопотанням сторін.

У судовому засіданні 12.11.2008р. судом одержано пояснення по справі від третьої особи, у яких третя особа посилається на те, що позивач не надав доказів наявності у нього прав на управління авторськими правами певного кола авторів, а відтак просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Представник відповідача надав суду клопотання, у якому зазначив, що відповідач звернувся з листом до Державного департаменту інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України, з метою отримання роз‘яснення ряду питань, щодо методики правомірного застосування норм Постанов Кабінету Міністрів України №71 від 18.01.2003р. (71-2003-п) та №72 від 18.01.2003р. (72-2003-п) Оскільки станом на 12.11.2008р. відповідь на лист відповідачем не одержана, відповідач просить суд відкласти розгляд справи.

Клопотання відповідача судом не задоволено, оскільки питання, які поставлені у листі відповідача не потребують застосування спеціальних знань Відсутні підстави вважати, що неодержання відповіді Державного департаменту інтелектуальної власності МОН України на поставлені у листі питання унеможливлює повне, всебічне та об’єктивне вирішення спору.

З метою надання сторонами додаткових документів по справі, у судовому засіданні 12.11.2008р. судом оголошено перерву до 26.11.2008р.

У судовому засіданні 26.11.2008р. представник відповідача надав суду відповідь Державного департаменту інтелектуальної власності МОН України на звернення відповідача та відзив на позовну заяву, у якому відповідач заперечив проти позовних вимог, посилаючись на те, що позивачем не надано доказів того, що йому передано право на управління майновими правами на використання вказаних в Акті проведення моніторингу музичних творів; здійснений моніторинг першого та другого каналів відповідача від 25.07.2008р. Товариством з обмеженою відповідальністю "Моніторинг телебачення України"не є належним та допустимим доказом по справі, оскільки зазначене Товариство не уповноважено на здійснення контролю за діяльністю суб’єктів щодо дотримання законодавства про авторське право, відповідно у позивача відсутні підстави для позову.

Представник позивача звернувся до суду з письмовим клопотанням про долучення до матеріалів справи документів, які підтверджують факт укладення позивачем договорів про виплату винагороди (роялті) із телерадіоорганізаціями, які фінансуються за рахунок державного бюджету.

Клопотання представника позивача судом задоволено.

У судовому засіданні 26.11.2008р. судом оголошено перерву до 02.12.2008р., з метою виготовлення повного тексту рішення по справі.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, суд, -

Позивач - Об‘єднання підприємства "Український музичний альянс"відповідно до свідоцтва №2 від 07.10.2003р. про визначення організації колективного управління уповноваженою організацією, виданого Державним департаментом інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України, уповноважений здійснювати збір винагороди (роялті) за публічне сповіщення і ретрансляцію (повторне публічне сповіщення) зафіксованих у фонограмах і (або) відеограмах виконань, а також безпосередньо фонограм і (або) відеограм, опублікованих з комерційною метою, та їх примірників у передачах ефірного і (або) супутникового телебачення, кабельного радіомовлення і (або) телебачення чи через мережу Інтернет у порядку, визначеному в постанові Кабінету Міністрів України від 18.01.2003р. №71 (71-2003-п) "Про затвердження розміру винагороди (роялті) за використання опублікованих з комерційною метою фонограм і відеограм та порядку її виплати", та контроль за правомірним використанням таких фонограм (відеограм).

Як зазначає позивач, відповідач є суб’єктом господарської діяльності, у процесі якої використовує фонограми та зафіксовані у них виконання шляхом публічного сповіщення (повторного публічного сповіщення) у передачах ефірного та проводового радіомовлення. Товариством з обмеженою відповідальністю "Моніторинг телебачення України"було зафіксовано публічне сповіщення відповідачем фонограм на каналах "УР-1"та "УР-2 "Промінь"Національної радіокомпанії України.

Оскільки відповідач є суб’єктом комерційного використання фонограм та зобов’язаний укласти з уповноваженою організацією колективного управління договір про виплату винагороди (роялті) за комерційне використання фонограм, позивач, 12.06.2008р. надіслав на адресу відповідача пропозицію укласти договір про виплату винагороди (роялті) за публічне сповіщення (публічне повторне сповіщення) зафіксованих у фонограмі виконань, фонограм, опублікованих з комерційною метою із двома примірниками проекту.

Проте, відповідач не відповів на надісланий лист і не повернув останньому підписаний примірник договору. Рекомендований лист на адресу позивача не повертався.

Позивач вважає, що відповідач ухиляється від укладення договору та здійснення виплати винагороди (роялті) за комерційне використання фонограм та їх примірників. У зв’язку з наведеним, позивач просить суд зобов’язання відповідача укласти договір з позивачем про виплату винагороди за публічне сповіщення (публічне повторне сповіщення) зафіксованих у фонограмах виконань, фонограм, опублікованих з комерційною метою, та їх примірників у редакції, запропонованій позивачем.

Відповідач заперечив проти позовних вимог, посилаючись на те, що Національна радіокомпанія України є державною радіоорганізацією неприбуткового мовлення та фінансується за рахунок державного бюджету, надходжень від надання платних послуг, реалізації продукції, провадження інших видів діяльності, визначених Статутом НРКУ, та за рахунок добровільних або благодійних внесків і пожертвувань фізичних та юридичних осіб.

Відповідно до ст. 20 Бюджетного кодексу України, для здійснення програм та заходів, які проводяться за рахунок коштів бюджету, бюджетні асигнування надаються розпорядникам бюджетних коштів.

Головним розпорядником бюджетних коштів у сфері телерадіомовлення, до складу якого входить НРКУ, є Державний комітет телебачення і радіомовлення України, який відповідно до Положення про Державний комітет телебачення і радіомовлення України, затвердженого Постановою КМУ від 11.07.2002р. №897, бере участь у розробленні проектів державного бюджету, прогнозних і програмних документів з питань економічного і соціального розвитку України та Програми діяльності Кабінету Міністрів України.

Отже, відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки НРКУ провадить некомерційну господарську діяльність і утримується за рахунок державного бюджету.

У додатковому відзиві на позовну заяву відповідач посилається на те, що позивачем не надано суду доказів того, що йому передано право на управління майновими правами на використання вказаних в Акті проведення моніторингу музичних творів; здійснений моніторинг першого та другого каналів відповідача від 25.07.2008р. Товариством з обмеженою відповідальністю "Моніторинг телебачення України"не є належним та допустимим доказом по справі, оскільки зазначене Товариство не уповноважено на здійснення контролю за діяльністю суб’єктів щодо дотримання законодавства про авторське право, відповідно у позивача відсутні підстави для позову.

У матеріалах справи містяться письмові пояснення третьої особи, у яких Державний комітет телебачення та радіомовлення України просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що відповідач є бюджетною неприбутковою та некомерційною радіоорганізацією, та здійснює свою діяльність відповідно до статутних положень. Крім того, третя особа у своїх поясненнях зазначає, що позивачем не додано доказів наявності у нього прав на управління авторськими правами певного кола авторів.

Проаналізувавши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, третьої особи, суд приходить до висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог та задовольняє їх у повному обсязі, з огляду на наступне.

Відповідно до п.1 ст. 1109 ЦК України за ліцензійним договором одна сторона (ліцензіар) надає другій стороні (ліцензіату) дозвіл на використання об’єкта права інтелектуальної власності (ліцензію) на умовах, визначених за взаємною згодою сторін з урахуванням вимог цього Кодексу та іншого закону.

Відповідно до ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках.

Згідно з п.7 ст. 179 Господарського кодексу України (далі по тексту – ГК України (436-15) ) господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України (436-15) , іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Порядок укладення договорів встановлений главою 53 Цивільного кодексу України (435-15) .

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферту) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом (ст. 639 ЦК України).

Згідно зі ст. 641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов’язаною у разі її прийняття.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною (ст. 642 ЦК України).

Відповідно до ст. 649 ЦК України розбіжності, що виникли між сторонами при укладенні договору на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування та в інших випадках, встановлених законом, вирішуються судом.

Розбіжності, що виникли між сторонами при укладенні договору не на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, можуть бути вирішені судом у випадках, встановлених за домовленістю сторін або законом.

Відповідно до п.3 ст. 179 ГК України передбачені випадки, коли укладення господарського договору є обов’язковим для сторін. Так, укладення господарського договору є обов’язковим, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов’язковим для суб’єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує вказівка закону щодо обов’язковості укладення договору для певних категорій суб’єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

З матеріалів справи вбачається, що позивач просить суд зобов’язати відповідача укласти договір, предметом якого є виплата винагороди за комерційне використання об’єктів суміжних прав.

Відповідно до ст. 43 Закону України "Про авторське право і суміжні права"передбачено, що допускається без згоди виробників фонограм (відеограм), фонограми (відеограми) яких опубліковані для використання з комерційною метою, і виконавців, виконання яких зафіксовані у цих фонограмах (відеограмах), але з виплатою винагороди, пряме чи опосередковане комерційне використання фонограми і відеограми та їх примірників, зокрема, публічне сповіщення виконання, зафіксованого у фонограмі та їх примірниках, по проводах (через кабель). Збирання і розподіл винагороди за використання опублікованих з комерційною метою фонограм та зафіксованих у них виконань здійснюють уповноважені організації колективного управління, однією з яких є позивач.

Відповідно до п. 5 розділу ІІ додатку до Постанови Кабінету Міністрів України №71 від 18.01.2003р. (71-2003-п) "Про затвердження розміру винагороди (роялті) за використання опублікованих з комерційною метою фонограм і відеограм та порядку їх виплати" до числа суб’єктів, які здійснюють комерційне використання фонограм належать особи, які здійснюють публічне сповіщення (публічне повторне сповіщення) шляхом трансляції і ретрансляції фонограм і виконань у передачах ефірного і кабельного мовлення. Ставки винагороди (роялті) за публічне сповіщення (публічне повторне сповіщення) шляхом трансляції і ретрансляції відповідних об’єктів авторського права і суміжних прав враховуються як відсоток доходів, одержаних з того виду діяльності, у процесі якої відбувається використання творів, виконань, фонограм.

Відповідно до ст. 13 Закону України "Про телебачення і радіомовлення"встановлено, що фіксування державний телерадіоорганізацій за рахунок коштів Державного бюджету України здійснюється тільки через державне замовлення у порядку та формах, визначених законодавством України. Джерелами фінансування телерадіоорганізацій є бюджеті асигнування на виконання державного замовлення, абонентна плата, кошти, отримані від виробництва і трансляції реклами, створення телерадіопрограм на замовлення, іншої передбаченої законодавством і статутними документами комерційної діяльності, кредити, інвестиції, внески засновників, спонсорів, благодійних організацій.

Оскільки відповідач є суб’єктом комерційного використання фонограм, відповідно відповідач зобов’язаний самостійно здійснювати нарахування сум винагороди відповідно до розділу І Постанови Кабінету Міністрів України №71 від 18.01.2003р. (71-2003-п) "Про затвердження розміру винагороди (роялті) за використання опублікованих з комерційною метою фонограм і відеограм та порядку їх виплати" і перерахувати її уповноваженим організаціям колективного управління на підставі укладених з ними договорів.

Таким чином, запропонований позивачем до укладення договір за своєю правовою природою відноситься до договорів, які підлягають обов’язковому укладенню зі сторони відповідача.

Як зазначає позивач, в Україні існують три уповноважені організації колективного управління, що збирають винагороду за публічне використання опублікованих з комерційною метою фонограм і зафіксованих у них виконань, а саме: Об‘єднання підприємств "Український музичний альянс", Об‘єднання підприємств "Українська Ліга Музичних прав"та Всеукраїнська громадська організація "Всеукраїнське агентство з авторських та суміжних прав".

Відповідно до листів №01/22/07/08 від 22 липня 2008р., б/н від 22 липня 2008р. ОП "Українська ліга музичних прав"та Всеукраїнська громадська організація "Всеукраїнське агентство з авторських та суміжних прав"не укладали відповідного договору про сплату винагороди (роялті) з відповідачем (копії даних листів містяться в матеріалах справи).

Щодо посилання відповідача на факт утримання за рахунок державного бюджету, то суд зазначає, що відповідач фінансується не лише за кошти державного бюджету, але і з надходжень від надання платних послуг, реалізації продукції, провадження інших видів діяльності, визначених статутом відповідача та за рахунок добровільних або благодійних внесків і пожертвувань фізичних та юридичних осіб, спонсорських внесків та інших надходжень. Виплата винагороди може здійснюватись, зокрема, за рахунок фінансування з Державного бюджету України, коштів, отриманих від трансляції реклами та інших послуг, що пов’язані із використанням об’єктів авторського права і суміжних прав.

Відповідач також посилається на те, що здійснений моніторинг першого та другого каналів відповідача від 25.07.2008р. Товариством з обмеженою відповідальністю "Моніторинг телебачення України"не є належним та допустимим доказом по справі, оскільки зазначене Товариство не уповноважено на здійснення контролю за діяльністю суб’єктів щодо дотримання законодавства про авторське право, відповідно у позивача відсутні підстави для позову. Проте, суд критично оцінює зазначене твердження відповідача оскільки відповідно до ст. 34 Конституції України кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб –на свій вибір. Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України "Про інформацію" всі громадяни України, юридичні особи і державні органи мають право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення та зберігання відомостей, необхідних їм для реалізації ними своїх прав, свобод і законних інтересів, здійснення завдань і функцій. Товариством з обмеженою відповідальністю "Моніторинг телебачення України" проведено моніторинг ефіру відповідача за замовлення позивача. Останнім надано Акт проведення моніторингу як доказ у справі №20/297.Доказів на спростування викладеної інформації у Акті моніторингу відповідачем суду не надано. Крім того, суд зазначає, що відповідачем не наведено обставин, за яких у суду були б підстави припускати наявність ознак монтажу, фальсифікації наданого позивачем доказу.

Таким чином, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог та задовольняє позовні вимоги у повному обсязі.

Витрати по оплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу згідно ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Зобов‘язати Національну радіокомпанію України (01001, м. Київ, вул. Хрещатик, 26, код 22927269) укласти з Об‘єднанням підприємств "Український музичний альянс"(м. Київ, вул. Артема, 1-5, приміщення 814, код 31815383) договір про виплату винагороди (роялті) за публічне сповіщення (публічне повторне сповіщення) зафіксованих у фонограмах виконань, фонограм, опублікованих з комерційною метою, та їх примірників у редакції, запропонованій Об‘єднанням підприємств "Український музичний альянс"(м. Київ, вул. Артема, 1-5, приміщення 814, код 31815383).

3. Стягнути з Національної радіокомпанії України (01001, м. Київ, вул. Хрещатик, 26, код 22927269) на користь Об’єднання підприємств "Український музичний альянс"(м. Київ, вул. Артема, 1-5, приміщення 814, код 31815383) 85 (вісімдесят п’ять) грн. - державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.