20/209-08-4195 Про розірвання договору майнового найму - 12.11.2008 Прийняття

СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю "ЦЕМЕНТ" звернулося до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕТОН-СЕРВІС" про розірвання договору майнового найму № 071/06/04 від 01.06.2006 року, укладеного між позивачем -ТОВ "ЦЕМЕНТ" та відповідачем - ТОВ "БЕТОН-СЕРВІС". Позивач також просить стягнути з відповідача-ТОВ "БЕТОН-СЕРВІС" витрати по сплаті державного мита в сумі 85 грн. 00 коп. та витрати на ІТЗ судового процесу в сумі 118 грн. 00 коп.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що 01.06.2004 року між ним та відповідачем-Товариством з обмеженою відповідальністю "БЕТОН-СЕРВІС" був укладений договір майнового найму № 071/06/04, відповідно до якого позивач передав, а відповідач прийняв у тимчасове користування і володіння майно, а саме: склад інертних матеріалів, загальною площею 2500 кв.м., що розташований за адресою: м. Одеса, вул. Хуторська, 70, однак орендар-ТОВ "БЕТОН-СЕРВІС" не сплачує орендну плату вже більше ніж три місяці.

У судовому засіданні 29.10.2008р. представник позивача надав суду та вручив представнику відповідача лист від 21.10.2008р. № 08/1710, з якого вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю "ЦЕМЕНТ", відповідно до ст. 782 ЦК України, відмовляється від укладеного договору № 071/06/04 від 01.06.2004р.

З урахуванням викладеного, вважаючи, що з моменту вручення відмови від договору, він є розірваним, представник позивача надав заяву про уточнення позовних вимог, в якій просить виселити Товариство з обмеженою відповідальністю "БЕТОН-СЕРВІС" з нежилого приміщення (склад інертних матеріалів), загальною площею 2500 кв.м., що розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Хуторська, 70, посилаючись на безпідставне зайняття відповідачем зазначеного приміщення.

Відповідач- ТОВ "БЕТОН-СЕРВІС" у судове засідання 29.10.2008 року з’явився, надав суду клопотання про відкладення розгляду справи, у зв’язку з необхідністю підготовки відзиву на позов, а також у зв’язку з наданням можливості виконання ухвали суду від 6.10.2008 року.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 29.10.2008 року розгляд справи було відкладено на 12.11.2008 року із зобов’язанням відповідача надати докази виконання договору від 01.06.2004 року №071/06/04, відзив на позовну заяву в порядку ст. 59 ГПК України, а також докази, що підтверджують статус юридичної особи.

У судовому засіданні 12.11.2008 року представник позивача уточнені позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач - ТОВ "БЕТОН-СЕРВІС" у судове засідання 12.11.2008 року не з’явився, незважаючи на обізнаність про час та місце судового засідання під час відкладення розгляду справи 29.10.2008р. та повідомлення шляхом надіслання судової ухвали на зазначену ним адресу, про поважність причин відсутності не повідомив, відзив на позовну заяву та витребувані судом документи не надав, у зв'язку з чим справа розглядається за наявними в ній матеріалами, відповідно до ст. 75 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив:

Як вбачається із матеріалів справи, а саме зі свідоцтва про право власності на нежилі будівлі від 15.09.2008 року (а.с.14), яке видане на підставі та замість договору купівлі-продажу від 01.07.2001 року № 01/07, зареєстрованого в КП"ОМБТІ та РОН" від 26.12.2001 року в реєстраційній книзі № 1034 та витягу КП "ОМБТІ та РОН" про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 4814593 від 22.09.2004 року (а.с.13), позивач- Товариство з обмеженою відповідальністю "ЦЕМЕНТ" є власником нежилих будівель, загальною площею 19365,0 кв.м., розташованих за адресою: м. Одеса, вул. Хуторська, 70, до складу яких входить нежиле приміщення, а саме: склад інертних матеріалів, загальною площею 2500 кв.м.

01.06.2004 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЦЕМЕНТ" та Товариством з обмеженою відповідальністю "БЕТОН-СЕРВІС" було укладено договір майнового найму № 071/06/04, відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає у тимчасове користування і володіння майно, а саме: склад інертних матеріалів, загальною площею 2500 кв.м., що розташований за адресою: м. Одеса, вул. Хуторська, 70.

Відповідно до п.2.1 зазначеного договору, строк оренди визначений в п’ять календарних років, з моменту підписання акту приймання-передачі орендованого майна.

П. 4.1.10 вищезазначеного договору передбачає, що орендар зобов’язується своєчасно і в повному обсязі вносити орендну плату, передбачену умовами договору.

Відповідно до умов укладеного договору № 071/06/04 від 01.06.2004 року, а саме п.п.5.1., 5.2., 5.3., орендар сплачує орендну плату не пізніше 14-го числа кожного поточного місяця, починаючи з моменту підписання договору. Розмір орендної плати складає 1000 грн., в тому числі НДС 20%. Орендна плата за користування майном вноситься орендарем щомісячно в безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний банківський рахунок орендодавця, згідно наданих банківських реквізитів.

01.06.2004 року між позивачем - ТОВ "ЦЕМЕНТ" та відповідачем ТОВ"БЕТОН-СЕРВІС" був підписаний акт приймання-передачі майна (а.с. 11), відповідно до умов якого орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне володіння та користування майно, нежиле приміщення (склад інертних матеріалів), загальною площею 2500 кв. м., що розташований за адресою: м. Одеса, вул. Хуторська, 70.

01.11.2006 року між ТОВ "ЦЕМЕНТ" та ТОВ"БЕТОН-СЕРВІС" було укладено додаткове погодження до договору майнового найму № 071/06/04 від 01.06.2004 року, згідно з яким строк дії договору майнового найму № 071/06/04 від 01.06.2004 року був визначений до 01.06.2014 року.

Враховуючи неналежне виконання відповідачем умов договору майнового найму № 071/06/04 від 01.06.2004 року, а саме несплату орендарем плати за користування нежилим приміщенням (склад інертних матеріалів) більше ніж три місяці, використавши право наймодавця на відмову від договору, Товариство з обмеженою відповідальністю "ЦЕМЕНТ" звернулося до господарського суду Одеської області із відповідним позовом.

Проаналізувавши надані позивачем докази у сукупності, суд дійшов наступних висновків:

В силу ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Відповідно до ст. 1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Згідно ст. 2 ГПК України, господарський суд порушує провадження у справі за позовами, зокрема, підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст. 2 Закону України "Про судоустрій України" є, зокрема, захист гарантованих Конституцією України (254к/96-ВР) та законами, прав і законних інтересів юридичних осіб.

За змістом положень вказаних норм, правом на пред’явлення позову до господарського суду наділені, зокрема, юридичні особи, а суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права і охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.

Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб’єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з’ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

З урахуванням вищевикладеного, суд вважає за необхідне надати правову оцінку виниклим правовідносинам між сторонами, у зв’язку з укладанням між ними договору майнового найму № 071/06/04 від 01.06.2004 року.

Відповідно до п. 4 ст. 203 Цивільного кодексу України, яка визначає загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Згідно до ст. 793 Цивільного кодексу України, в редакції, що діяла під час укладення договору, договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) укладається у письмовій формі. Договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на один рік і більше підлягає нотаріальному посвідченню.

Разом з тим, як вбачається із матеріалів справи, договір майнового найму № 071/06/04 від 01.06.2004 року нежитлового приміщення зі строком дії більше ніж один рік не посвідчений нотаріально, як це визначено чинним законодавством.

Згідно до ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Відповідно до п. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Відповідно до приписів ст. 220 Цивільного кодексу України, у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору, такий договір є нікчемним.

Згідно до п. 1 ст. 236 Цивільного кодексу України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Таким чином, суд доходить висновку, що оскільки договір майнового найму № 071/06/04 від 01.06.2004 року нежитлового приміщення зі строком дії більше ніж один рік не посвідчений нотаріально, як це визначено чинним законодавством, він є нікчемним та не створює правових наслідків, у зв’язку з чим, правові підстави знаходження відповідача у нежилому приміщенні (склад інертних матеріалів), загальною площею 2500 кв. м., що розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Хуторська, 70, відсутні.

Відповідно до ч.1 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Суд може захистити цивільне право або інтерес способами, передбаченими ч.2 ст. 16 ЦК України, а також іншим способом, що встановлений договором або законом.

Стаття 387 Цивільного кодексу України передбачає, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним. До зазначених вимог про витребування майна із чужого незаконного володіння в повній мірі застосовуються також положення ст. 1212 ЦК України, відповідно до якої особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне захистити порушене право позивача шляхом виселення відповідача - ТОВ "БЕТОН-СЕРВІС" із займаного нежилого приміщення.

З урахуванням встановлення факту нікчемності договору № 071/06/04 від 01.06.2004 року, суд не погоджується з доводами позивача про те, що підставою для виселення є використання ним свого права на відмову від договору, на підставі ст. 782 ЦК України, згідно з якою договір є розірваним з моменту вручення відповідного повідомлення.

Водночас, суд, при розгляді справи бере до уваги всі обставини справи, зокрема, і факт несплати відповідачем плати за користування приміщенням.

За таких обставин, позовні вимоги позивача щодо виселення Товариства з обмеженою відповідальністю"БЕТОН-СЕРВІС" з нежилого приміщення (склад інертних матеріалів), загальною площею 2500 кв. м., що розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Хуторська, 70, підлягають задоволенню.

Згідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита в сумі 85 грн. та витрати на ІТЗ судового процесу в сумі 118 грн. слід покласти на відповідача

Керуючись ст.ст. 44, 49, 75, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, суд-

1. Позов задовольнити.

2. Виселити Товариство з обмеженою відповідальністю"БЕТОН-СЕРВІС" (65055, м. Одеса, вул. Хуторська, 70, р/р 26003310882101 в АБ"Південний" в м. Одесі, МФО 328209, код ЄДРПОУ 32780467) з нежилого приміщення (склад інертних матеріалів), загальною площею 2500 кв. м., що розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Хуторська, 70.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю"БЕТОН-СЕРВІС" (65055, м. Одеса, вул. Хуторська, 70, р/р 26003310882101 в АБ"Південний" в м. Одесі, МФО 328209, код ЄДРПОУ 32780467, ІНН 327804615541, СВН 23084673) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЦЕМЕНТ"(65055, м. Одеса, вул. Хуторська, 70, р/р 26008314637 в АБ "Південний" в м. Одесі, МФО 328209, код ЄДРПОУ 31519010, ІНН 315190115016, СВН 40379321) 85 /вісімдесят п’ять/ грн. 00 коп. витрати по сплаті державного мита та 118 /сто вісімнадцять/ грн. витрати на ІТЗ судового процесу.Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.