Господарський суд Вінницької області у складі:

Головуючого судді В. Білоуса

Секретар судового засідання А. Логінов

за участю представників:

позивача : О. Радченко - за довіреністю

відповідача : П. Сидоров - за довіреністю

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом: Відкритого акціонерного товариства "Деражнянське хлібопереробне підприємство", вул. Миру 74, м. Деражня до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Війол-Агро", вул. Немирівське шосе, 26, м. Вінниця, 21034, про стягнення 20276 грн. 79 коп., в т. р. 15000 грн. боргу за окреме зберігання зерна ріпаку згідно рахунку № 221 від 23.07.2007р., договору № 33 про надання послуг на відповідальне зберігання зернових культур від 19.07.2007р., 2456 грн. 79 коп. –пені за прострочення в оплаті на протязі 280 днів, 2820 грн. –інфляційної суми за період з вересня 2007р. по квітень 2008р.,-

Позивач не виконав вимог ухвали суду від 06.10.2008р., одержаної згідно повідомлення 18.10.2008р., щодо надання додаткових доказів. Представник позивача пояснив це неможливістю виконати вимоги ухвали суду з суб'єктивних причин. В судовому засіданні подав клопотання про збільшення позовних вимог до 21968 грн. 94 коп., в тому рахунку 15000 грн. боргу за окреме зберігання зерна, 3458 грн. 94 коп. – пені, 3510 грн. інфляційної суми.

Представник відповідача проти клопотання позивача про збільшення позовних вимог заперечив покликаючись на безпідставність позовних вимог.

Клопотання позивача про збільшення позовних вимог судом відхиляється. Відповідно до ст. 44, 45, ч. 2 ст. 46 ГПК України позовні заяви мають бути оплачені держмитом. В разі збільшення розміру позовних вимог недоплачена сума державного мита має бути доплачена і докази відповідно до положень п. 3 ч. 1 ст. 57 ГПК України мають бути надані суду із заявою про збільшення позовних вимог. В разі збільшення розміру позовних вимог недоплачена сума держмита стягується судом лише у випадках коли позивач в установленому законом порядку звільнений від сплати держмита (ч. 3 ст. 49 ГПК України). Заява про збільшення позовних вимог є новими вимогами тому за аналогією зі ст. 56, п. 2 ст. 57 ГПК України до неї має бути прикладено докази направлення її копії відповідачеві. Всупереч вказаним вимогам позивач із заявою про збільшення позовних вимог не надав доказів доплати державного мита зі збільшеного розміру позовних вимог та не надав доказів направлення відповідачеві копії заяви про збільшення позовних вимог. Вказані порушення дають підстави суду для відхилення клопотання позивача про збільшення позовних вимог.

Представник позивача також на підставі ст. 30 ГПК України подане клопотання про виклик представника Державної хлібної інспекції Хмельницької області для надання пояснень щодо окремого зберігання та обліку партії ріпаку в кількості 972 тон, що належала відповідачеві.

Представник відповідача проти вказаного клопотання заперечив. Покликався на те, що з відзивом на позов надав, передбачені нормативними актами докази, які підтверджують знеособлене зберігання позивачем зерна ріпаку, яке належало відповідачеві. З огляду на приписи ст. 33, ч. 2 ст. 34 ГПК України та положення Порядку випуску бланків складських документів на зерно, їх передачі та продажу зерновим складам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2003р. № 510 (510-2003-п) , Положення про обіг складських документів на зерно, затвердженого наказом Мінагрополітики України від 27.06.2003р. № 198, зареєстрованим в Міністерстві Юстиції України 16.07.2003р. № 605/7926 (z0605-03) пояснення не можуть підтверджувати обставини про те, як прийнято зерно на зберігання – знеособлено чи відокремлено, оскільки згідно вказаних нормативних актів названі обставини мають підтверджуватися складськими квитанціями. З огляду на це клопотання позивача про виклик судом представника Державної хлібної інспекції Хмельницької області для надання пояснень щодо окремого зберігання зерна ріпаку, що належало відповідачеві, судом відхиляється.

Відповідач у відзиві на позов, наданому в листі від 23.10.2008р. та його представник в судовому засіданні проти позову заперечили. Покликалися на те, що дійсно 19 липня 2007року між позивачем та відповідачем було укладено договір № 33 про надання послуг на відповідальне зберігання зернових культур.

Вимоги позивача є безпідставними виходячи з наступного : Відповідно до п. 5.3. договору Власник(відповідач) зобов'язаний оплатити фактично надані послуги Виконавця(позивача), після надання рахунків, складених виконавцем, на основі підписаних Актів виконаних робіт на протязі 5 (п'яти) банківських днів.

Таким чином підставою для оплати є надання позивачем відповідачу рахунків, та підписання актів виконаних робіт.

Як видно з матеріалів справи, рахунок позивач відповідачу не надав, а акт виконаних робіт на спірну суму не підписаний.

Позивач хоче стягнути плату за послуги по зберіганню за ціною, що підлягає сплаті за окреме розміщення зерна в складах (відокремлене зберігання ріпаку).

Фактично позивач намагається стягнути різницю між вартістю зберігання зазначеного в п. 5.1. договору, яка становить 8,04грн. за зберігання 1 та в місяць, та вартістю зберігання в разі окремого(відокремленого) розміщення зерна в складах, що передбачено п. 5.2. договору та складає 24,96грн. за зберігання 1 тн в місяць.

Твердження позивача про те, що зберігання проводилось відокремлено не відповідає дійсності. Підтвердженням того, що зберігання було знеособленим є складська квитанція на зерно № 121 від 19 липня 2007 року, в якій зазначено, що зберігання проводилось знеособлене.

Складська квитанція є документом суворої звітності, і сам факт її видачі згідно ст. 957 Цивільного кодексу України вважається дотриманням письмової форми договору складського зберігання. Також зазначив, що не отримував і не підписував актів на окреме зберігання зерна і додаткові витрати в зв'язку з цим.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав вказаних в позовній заяві. Із запереченнями відповідача проти позову не погодився. Покликався на те, що в складській квитанції на зерно № 121 від 19.07.2007р. помилково вказано, що 972 тн. Зерна ріпаку від відповідача прийшло на зберігання знеособлено.

З огляду на письмові пояснення представника позивача про причини невиконання вимог ухвали суду від 06.10.2008р. щодо надання додаткових доказів, суд приходить до висновку про те, що позивач без поважних причин не надав витребуваних судом докази. Це змусило суд вирішувати спір тільки за наявними в справі матеріалами.

Заслухавши пояснення представників сторін, повно, всебічно і об’єктивно дослідивши надані в справу докази, надавши їм юридичну оцінку, суд на підставі ст. 526, 956- 966 ЦК України, ст. 33, ч. 2 ст. 34, 43 ГПК України, п. 1.1, 1.2, 1.3, 1.14, 1.16, 3.1, 4.6, 10.1 Положення про обіг складських документів на зерно, затвердженого наказом Мінагрополітики України від 27.06.2003р. № 198, зареєстрованим в Міністерстві Юстиції України 16.07.2003р. № 605/7926 (z0605-03) (надалі Положення від 27.06.2003р. № 198), п. 6, підп. 7, 11, п. 16, підп. 7 п. 21 Порядку випуску бланків складських документів на зерно, їх передачі та продажу зерновим складам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2003р. № 510 (510-2003-п) (надалі Порядок від 11.04.2003р. № 510) прийшов до висновку про те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню за недоведеністю позивачем надання відповідачеві послуг на суму 150000 грн. з окремого зберігання зерна, вказаних в рахунку № 221 від 23.07.2007р., та спростуванням відповідачем тверджень позивача про надання послуг з окремого зберігання зерна ріпаку, наданими із відзивом на позов. До такого висновку суд прийшов з огляду на таке.

19.07.2007р. в м. Умань, між позивачем (в договорі "Виконавець" та відповідачем (в договорі "Власник") було укладено договір № 33 про надання послуг на відповідальне зберігання зернових культур (надалі Договір). Відповідно до умов цього договору позивач брав зобов'язання прийняти від відповідача 1000 тн. Зерна ропака, зберегти, обробити і відвантажити його на першу вимогу відповідача. Відповідач брав зобов'язання оплати послуги позивача зі зберігання зерна, виконання робіт пов'язаних з цим за цінами погодженими в п. 5.1 договору.

Складською квитанцією на зерно № 121 від 19.07.2007р. (серія АС № 324764) стверджується отримання позивачем від відповідача на зберігання 972 тн. В заліковій вазі зерна ріпаку продовольчого, переоформленого з ТОВ "Деражня млин".

На оплату послуг зі зберігання, окремого зберігання зерна ріпаку, послуг з навантаження, зважування позивач виставив відповідачеві рахунки № 218 від 06.08.2007р. та № 221 від 23.07.2007р. відповідно на суми 1539 грн. 15 коп. та 41844 грн. 71 коп., а загалом на суму 43691 грн. 69 коп.. В рахунок № 221 від 23.07.2007р. позивачем включено до оплати 12500 грн. за окреме складування (зберігання), що разом з податком на додану вартість 2500 грн. складатиме 15000грн.

Відповідач платіжними дорученнями № 3831 від 26.07.2007р., № 3794 від 24.07.2007р., № 3966 від 01.08.2007р., № 4071 від 06.08.2007р. № 4070 від 06.08.2007р. перерахував позивачеві загалом 28691,69 грн. за послуги зі зберігання, відвантаження згідно рахунків № 218, 221. недоплата складає 15000 грн. і саме за окреме складування включене до рахунку № 221 від 23.07.2007р.. Це і стало причиною виникнення спору.

Зміст договору, вказаних в ньому зобов'язань свідчать про те, що між позивачем та відповідачем виникли правовідносини зі складського зберігання товару (ст.. 956-966). Згідно ст. 957, 961, 962 ЦК України За договором складського зберігання товарний склад зобов'язується за плату зберігати товар, переданий йому поклажодавцем, і повернути цей товар у схоронності. Договір складського зберігання укладається у письмовій формі. Письмова форма договору складського зберігання вважається дотриманою, якщо прийняття товару на товарний склад посвідчене складським документом. Товарний склад на підтвердження прийняття товару видає один із таких складських документів:

1) складську квитанцію;

2) просте складське свідоцтво;

3) подвійне складське свідоцтво.

Як на підставу своїх позовних вимог позивач зіслався на п. 5.2 договору. В цьому пункті сторони домовилися про те, що якщо при зберіганні зерна позивач зазнав додаткових витрат по зберіганню (обробці, сушці, охолодженню, при інвентаризації) що неможливо було передбачити до їхнього виникнення, відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачеві такі витрати згідно актів виконаних робіт і рахунків на оплату. В разі окремого розміщення зерна в складах, відповідач зобов'язувався провести розрахунок з позивачем в сумі 24,96 грн. з ПДВ за одну тону. Разом з тим, в п. 5.3 договору сторони домовилися, що відповідач зобов'язаний оплатити фактично надані послуги позивача, після надання рахунків, складених позивачем на основі підписаних актів виконаних робіт на протязі 5 днів.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 33, ч. 2 ст. 34 ГПК України Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно п. 6 підп. 7 п. 21 Порядку від 11.04.2003р. № 510 (510-2003-п) , п. 1.1, 1.14, 1.16, 3.1 Положення від 27.06.2007р. № 198 (z0605-03) , ст.. 961 ЦК України (435-15) складськими документами про прийняття зерна на зберігання є складська квитанція, просте та подвійне складські свідоцтва. Бланки цих документів є бланками суворої звітності, виготовлення, отримання, доставка, облік, зберігання, видача, списання яких проводиться згідно із законодавством. У складських документах мають бути заповнені всі передбачені реквізити одним з яких є обов'язкова вказівка про знеособлене або відокремлене зберігання зерна.

З огляду на це, на положення ч. 2 ст. 34 ГПК України доказом про те, як зерно прийняте на зберігання – знеособлено чи відокремлено, може бути тільки складська квитанція або складське свідоцтво. Тому судом не береться до уваги і визнається неналежним доказом витяг із книги кількісного і якісного обліку зерна (форма 36) наданої позивачем в обґрунтування окремого зберігання зерна і вартості цих послуг в сумі 15000 грн..

Зі змісту п. 5.2, 5.3 договору вбачається, що підставою для оплати відповідачем за окреме зберігання зерна мав бути підписаний або сторонами акт про надання таких послуг. Такий акт суду позивачем не надано. Відповідачем підписання такого акту заперечується.

Складською квитанцією на зерно № 121 від 19.07.2007р. (АС № 324764), яка згідно вказаних норм законодавства є належним доказом, який підтверджує прийняття зерна на зберігання, умов зберігання стверджується приймання позивачем від відповідача 972 тн. Зерна ріпаку знеособлено, а не відокремлено, як стверджує позивач. Тому вказані твердження позивача спростовані названою складською квитанцією і не беруться судом до уваги.

Доводи позивача, які полягають в тому, що в складській квитанції допущена помилка щодо умов зберігання (знеособлено, відокремлено) також судом до уваги не беруться, оскільки згідно п. 4.6 Положення від 27.06.2007р. № 198 (z0605-03) забороняється в складському документі робити будь-які інші додаткові написи і помітки в початковому тексті, а також вносити виправлення у початковий текст цих паперів. У разі якщо при заповненні бланку складського документа були допущені помилки, то уповноважена особа повинна погасити складського документа або його бланк написом "Погашено", зазначити дату і поставити підпис. Такі бланки визнаються недійсними і підлягають поверненню, опису і додаються до акта списання зіпсованих бланків суворої звітності, який в кінці місяця надсилається до ДП "Держреєстри". Другий примірник акта списання зберігається на зерновому складі. Складська квитанція на зерно № 121 (АС № 324764) від 19.07.2007р. не містить ознак помилки при її написанні та погашення в установленому порядку.

З огляду на відсутні підстави для стягнення 15000 грн. Боргу за окреме зберігання зерна ріпаку і похідних від цих вимог про стягнення 2456 грн. 79 коп. пені, 2820 грн. Інфляційної суми за прострочення в оплаті послуг з окремого зберігання зерна ріпаку.

В зв'язку з відмовою в позові судові витрати на держмито в сумі 202,77 грн., та інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118 грн., а всього в загальній сумі 320,77 грн. на підставі ч. 1, 5 ст. 49 ГПК України підлягають віднесенню на позивача.

За ухилення позивача без поважних причин від виконання вимог ухвали від 06.10.2008р., щодо надання доказів про кількість та вартість наданих послуг вказаних в рахунках № 221, (актів виконаних робіт), письмових пояснень причин невиконання вимог суду, термін встановлений ухвалою суду, з позивача на підставі п. 5 ст. 185 ГПК України підлягає стягненню до Державного бюджету 200 грн. Штрафу.

Керуючись ст. 4-5, 22, 33, 34, 43, 44-45, ч. 1, 5 ст. 49, 82, 83, 84, 115, 116 ГПК України, -

1. В позові відмовити. Судові витрати на держмито та інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в загальній сумі 320 грн. 77 коп. покласти на позивача.

2. Копію даного рішення надіслати позивачу, відповідачу рекомендованим листом.

Резолютивну частину рішення оголошено 30.10.2008р.. Повний текст рішення відповідно до ст. 84 ГПК України оформлено і підписано 31.10.2008р..