Суддя М. Синчук

За участю представників:

На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Державної податкової інспекції у Золочівському районі до товариства з обмеженою відповідальністю "Золочівагробуд" про визнання недійсним господарського зобов’язання (договору). Ухвалою від 24.01.2008 р. (суддя Мартинюк В. Я.) провадження у справі відкрито, позовну заяву прийнято до розгляду, судовий розгляд призначено на 13.02.2008 р.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 10.04.2008 р. провадження у справі зупинено до набрання законної сили судовим рішенням у справі №3/348. У зв’язку з призначенням судді Мартинюка В. Я. на посаду судді Львівського окружного адміністративного суду справу передано для подальшого розгляду судді Синчуку М. М.

Ухвалою від 02.06.2008 р. №18/17а справу прийнято до провадження суддею Синчуком М. М., сторін зобов’язано повідомити суд про результати розгляду справи №3/348.

Ухвалою від 27.08.2008 р. провадження у справі поновлено, судовий розгляд справи призначено на 15.09.2008 р. Розгляд справи відкладався.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 24.10.2008 р.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що між відповідачем та третьою особою укладено договір №2 від 04.01.2000 р. з метою, суперечною інтересам держави і суспільства, а саме з метою несплати ПДВ, незаконного вилучення з бюджету 345’499 грн. У зв’язку з цим просить визнати зазначений договір недійсним.

Відповідач заперечив проти позову у повному обсязі. Зазначив, що договір був укладений на будівництво будинку, відповідає усім вимогам, встановленим законом, підписаний і скріплений печатками двох юридичних осіб.

Вислухавши представників сторін, проаналізувавши матеріали справи, суд встановив наступне.

Між Золочівською МДПІ та товариством з обмеженою відповідальністю "Золочівагробуд" укладено договір №2 від 04.01.2000 р. на будівництво 12-квартирного житлового будинку в м. Золочеві по вул. Шашкевича, 24 (надалі –Договір). Цей факт встановлено рішенням Господарського суду Львівської області №3/348 від 23.01.2008 р., постановою Львівського апеляційного господарського суду №3/348 від 03.06.2008 р., які набрали законної сили. У цій справі сторонами виступили ДПІ у Золочівському районі, ТОВ "Золочівагробуд" та ДП "Управління по експлуатації адмінбудинків податкових органів Львівської області". В силу ч. 1 ст. 72 КАС України цю обставину не потрібно доводити.

Крім того, зазначеними рішеннями суду встановлено, що ТОВ "Золочівагробуд" здійснював будівництво будинку відповідно до умов укладеного Договору.

При винесенні рішення суд виходив з наступного.

Як убачається з поданого адміністративного позову позивачу стало відомо про спірний Договір у 2005 р. після того, як господарський суд Львівської області порушив провадження у справі про стягнення із Золочівської МДПІ 345’499 грн. заборгованості за вказаним Договором. Проте таке твердження повністю спростовується, зокрема, наступними матеріалами справи:

- Договір підписано керівником позивача;

- ДПІ у Золочівському районі було видано дозвіл на збір матеріалів попереднього погодження по виділенню у постійне користування земельної ділянки під будівництво багатоквартирного житлового будинку (Рішення виконавчого комітету Золочівської міської ради від 02.06.2000 р. №281) (Том 1, а. с. 41);

- ДПІ у Золочівському районі було видано дозвіл на проведення проектно-пошукових робіт для будівництва 12-ти квартирного житлового будинку (Рішення виконавчого комітету Золочівської міської ради від 09.11.2000 р. №544) (Том 1, а. с. 42);

- ДПІ у Золочівському районі було видано дозвіл на виконання будівельних робіт №50 від 10.09.2002 р. (Том 1, а. с. 43);

- Поясненнями колишнього керівника Золочівської МДПІ Юрків Н. Я. (Том 1, а. с. 59-94).

Ці та інші докази свідчать про те, що позивачу було відомо про укладення спірного Договору, тому суд не бере до уваги твердження позивача про те, що йому стало відомо про нього в 2005 р.

Враховуючи те, що право на звернення до суду за захистом свого права у даній справі в позивача виникло до 01 січня 2004 року, суд в силу п. 7 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України (435-15) застосовує позовну давність, встановлену відповідно до законодавства, що діяло раніше, тобто норми ЦК УРСР (1540-06) .

Відповідно до положень ст. ст. 71, 75, 80 ЦК УРСР загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки. Позовна давність застосовується судом, арбітражем або третейським судом незалежно від заяви сторін. Закінчення строку позовної давності до пред’явлення позову є підставою для відмови в позові.

Таким чином, оскільки позивачем пропущено строк позовної давності відповідно до норм законодавства, що діяло раніше, суд вважає за доцільне в позові відмовити.

Крім того, суд зазначає таке. Ст. 49 ЦК УРСР, на яку посилається позивач як на підставу своїх вимог, встановлює правила недійсності угоди, укладеної з метою, суперечною інтересам держави і суспільства. З тексту зазначеної норми випливає, що завідомість є однією із ознак дій, внаслідок вчинення яких можна визнати угоду недійсною. Позивачем ні в позовній заяві, ні в інших документах, поясненнях не доведено, в чому полягала, проявлялася завідомість сторін при укладенні Договору. Твердження позивача про те, що угода укладена з метою несплати податку на додану вартість та вилучення бюджету 345’499 грн. не підтверджується матеріалами справи.

Факт несплати податків, зборів, інших обов’язкових платежів, намагання відповідача стягнути з позивача суму заборгованості за договором, який ним виконувався, не може свідчити про якийсь умисел зі сторони ТОВ "Золочівагробуд". Можливі порушення у сфері оподаткування своїх прибутків, інші можливі порушення при нарахування та сплаті інших податків також, на думку суду, не може бути визнано підставою для визнання недійсним Договору.

Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 21, 69, 70, 117, 118, 160- 163 КАС України, суд -

1. У задоволенні позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.