Суддя Спичак О.М.

В судових засіданнях приймали участь представники сторін:

Від позивача Мариніч Н.В. –представник за довіреністю № б/н від 06.08.2008 року;

Від відповідача Клименко В.В. –представник за довіреністю № 24 від 17.09.2008 року;

Державне підприємство національної атомної енергогенеруючої компанії "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Запорізька АЕС" звернулась в Господарський суд м. Києва з позовом до Закритого акціонерного товариства "Укртара-Інвест" про стягнення заборгованості 5 878,91 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не виконуючи зобов’язання щодо оплати своєї заборгованості по накладній № 1720 від 28.12.2002 року в сумі 11589,11 грн., яка стягнута рішенням Господарського суду м. Києва у справі № 2/404-37/215 від 19.06.2007 року, зобов’язаний сплатити позивачу інфляційні витрати та 3 % річних на загальну суму 5878,91 грн., а також понесені ним по справі судові витрати –102,00 грн. – державного мита, 118, 00 грн. –витрат за інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

Ухвалою від 15.08.2008 року було порушено провадження по справі та призначено її розгляд на 18.09.2008 року.

В судовому засіданні 18.09.2008 року представник відповідача надав суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого просить суд застосувати позовну давність до позовних вимог позивача та залишити без задоволення даний позов.

18.09.2008 року в судовому засіданні оголошено перерву до 08.10.2008 року.

01.10.2008 року представник позивача через канцелярію Господарського суду міста Києва подав заперечення на відзив відповідача та клопотання про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якого просить суд стягнути з відповідача суму інфляційних витрат в розмірі 8239,15 грн. та 3% річних в розмірі 1164,94 грн. за період з 01.06.2005 по 08.10.2008 та покласти судові витрати на відповідача.

В судовому засіданні 08.10.2008 року представники сторін подали суду клопотання про продовження строку вирішення спору по справі, яке судом задоволено.

08.10.2008 року в судовому засіданні оголошено перерву до 15.10.2008 року для оголошення повного тексту рішення.

В судовому засіданні 15.10.2008 року судом оголошено повний текст рішення по справі № 41/221.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

28.12.2002 року Закрите акціонерне товариство "Укртара-Інвест" отримало продукцію від Державного підприємства Національної атомної енергогенеруючої компанії "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька АЕС" на суму 11589,11 грн., що підтверджується накладною № 1720 від 28.12.2002 р.

11.05.2005 р. позивач направив відповідачу претензію за вих. № 28-22/5799, в якій вимагав повернути раніше отриману продукцію або її оплатити.

Відповідач зазначену претензію залишив без задоволення та належного реагування.

Рішенням Господарського суду міста Києва № 2/404-37/215 від 19.06.2007 року стягнуто з Закритого акціонерного товариства "Укртара-Інвест"на користь Державного підприємства національної атомної енергогенеруючої компанії "Енергоатом"в особі відокремленого підрозділу "Запорізька АЕС"11589,11 грн. боргу, 115,90 грн. витрат по сплаті державного мита, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Дане рішення залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду № 2/404-37/215 від 06.08.2007 року та постановою Вищого господарського суду України № 2/404-37/215 від 21.11.2007 року.

У зв"язку з тим, що заборгованість в сумі 11589,11 грн. відповідачем не погашена, позивач відповідно до ст. 625 ЦК України, нарахував та просить стягнути з відповідача інфляційні втрати в розмірі 8239,15 грн. та 3% річних в розмірі 1164,94 грн. за період з 01.06.2005 по 08.10.2008.

Відповідач у відзиві заперечує проти задоволення позовних вимог мотивуючи це тим, що до прийняття господарським судом вищевказаного рішення позивач не висував вимоги про стягнення з відповідача окрім суми основного боргу ще й інфляційні витрати та 3% річних, проте згідно ч. 4 ст. 22 ГПК України не позбавлений такого права.

Окрім, того відповідач стверджує, що позивачем був пропущений строк позовної давності до вимог про стягнення 3% річних та суми інфляційних витрат в один рік встановленого п. 1 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України, що також є підставою для відмови у позові.

Однак зазначені заперечення відповідача не можуть бути визначені судом як підстава для відмови в позові з наступних підстав.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно зі статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Захист цивільних прав здійснюється, зокрема, шляхом стягнення з особи, яка порушила право, завданих збитків, а у випадках, передбачених законом або договором, неустойки (штрафу, пені), а також іншими засобами, передбаченими законом.

Статтею 625 ЦК України, визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тобто, з наведеного вбачається, що індекс інфляції та три відсотки річних не відносяться до неустойки і відповідно застосування річного строку позовної давності до вимог про стягнення інфляційних та річних відповідно до статті 258 ЦК України є неможливе.

Крім того, в статті 625 ЦК України чітко встановлено, що індекс інфляції та три відсотки річних стягуються за весь час прострочення.

Також, представник відповідача стверджує, що з прийняттям рішення Господарським судом міста Києва у справі № 2/404-37/215 від 19.06.2007 року припинились договірні зобов’язання, що унеможливлює застосування статті 625 Цивільного кодексу України.

Таке твердження не може бути прийнято судом до уваги з наступних підстав.

Відповідно до пункту 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з частинами 2 та 3 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

В силу приписів статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України (435-15) , інших актів цивільного законодавства.

Судовими рішеннями по справі № 2/404-37/215 встановлено, що відповідач не виконав грошове зобов'язання по сплаті отриманої за накладними продукції в розмірі 11 589,11 грн.

Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

На час подання позивачем позовної заяви по справі № 41/221, рішення Господарського суду м. Києва від 19.06.2007 року у справі № 2/404-37/215 не виконане, а борг в сумі 11 589,11 грн. не сплаченим, що не заперечується відповідачем.

Тобто, в сулу вимог вищезазначених правових норм та зважаючи не те, що заборгованість не погашена, зобов’язання не припиняється, навіть після прийняття рішення про стягнення цього боргу.

Також судом не приймаються до уваги твердження відповідача про те, що інфляційні нарахування та 3 % річних не можуть бути стягнуті окремо від суми основного боргу, оскільки жодний нормативний акт не встановлює обов’язок позивача подавати позов про стягнення інфляційних витрат та 3 % річних на підставі статті 625 Цивільного кодексу України лише при стягненні основного боргу.

Як зазначалось вище, позивач відповідно до ст. 625 ЦК України, нарахував та просить стягнути з відповідача інфляційні втрати в розмірі 8239,15 грн. та 3% річних в розмірі 1164,94 грн. за період з 01.06.2005 по 08.10.2008.

Здійснивши перерахунок нарахованих інфляційних втрат та 3 відсотків річних за заявлений період, господарський суд приходить до висновку, що вони розраховані позивачем не вірно, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню, а саме інфляційні втрати в розмірі 6443,55 грн., 3% річних в розмірі 1044,92 грн. за період з 01.06.2005 по 08.10.2008.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються судом на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене вище та керуючись ст. ст. 33, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Закритого акціонерного товариства "Укртара-Інвест"(01034, м. Київ, вул. Рейтарська, 35-А, код ЄДРПОУ 25392969) на користь Державного підприємства Національної атомної енергогенеруючої компанії "Енергоатом"в особі відокремленого підрозділу "Запорізька АЕС"(71504, м. Енергодар, промзона, код ЄДРПОУ 19355964) 6443 (шість тисяч чотириста сорок три) грн. 55 коп. –індексу інфляції, 1 044 (одна тисяча сорок чотири) грн. 92 коп. –3 % річних, 81 (вісімдесят одна) грн. 22 коп. –державного мита, 93 (дев’яносто три) грн. 96 коп. - витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.