9/291-08 Про визнаня права постійного користування землею та повернення вказаної земельної ділянки - 14.10.2008 Прийняття

Перший заступник прокурора Київської області в інтересах держави в особі Управління з контролю за використанням та охороною земель у м. Києві та Київській області (далі –позивач1), Київської обласної ради (далі –позивач2) звернувся до господарського суду Київської області з позовом до Козинської селищної ради Обухівського району Київської області (далі –відповідач1) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Астра 2000"(далі –відповідач2) про визнання незаконним і скасування рішення Козинської селищної ради № 4/1 від 21 червня 2001 року, визнання недійсним Державного акту на право постійного користування землею від 12 грудня 2001 року серії І-КВ № 000089 та повернення вказаної земельної ділянки площею 12 га до земель Козинської селищної ради у придатному для подальшого використання за цільовим призначенням стані, в якому вона знаходилась до надання в постійне користування відповідачу2.

В обґрунтування позовних вимог прокурор зазначає, що рішення Козинської селищної ради № 4/1 від 21 червня 2001 року про надання у постійне користування товариству "Астра 2000"земельної ділянки загальною площею 12 га для розміщення товариства індивідуальних забудовників прийняте з порушенням вимог (на момент його прийняття) земельного законодавства, а тому має бути визнане судом протиправним і скасоване, внаслідок чого виданий на його підставі державний акт на право постійного користування землею також підлягає визнанню недійсним.

У заяві про уточнення до позову від 14.10.2008р. прокурор в уточнення підстав позову зазначає, що земельну ділянку було надано відповідачу за відсутності належним чином затвердженого проекту відведення землі.

Позивач1 позов прокурора підтримує в повному обсязі.

Позивач2 позов не підтримує, в письмових поясненнях зазначає, що права та охоронювані законом інтереси Київської обласної ради не порушені та просить застосувати позовну давність до позовних вимог та відмовити у задоволені позову, у зв'язку із спливом позовної давності.

Провадження у справі порушено ухвалою господарського суду Київської області від 21.05.2008р.

В судовому засіданні 03.06.2008р. судом за безпідставністю (ст. 27 ГПК України) відхилено клопотання фізичної особи громадянина Зусмановича Д.М. про залучення його до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на стороні позивача.

У зв’язку з неналежним виконанням сторонами вимог суду, розгляд справи неодноразово відкладався. Ухвалою голови господарського суду Київської області від 18.08.2008р. призначено колегіальний розгляд справи у складі: головуючий суддя –Євграфова Є.П., судді: Лопатін А.В., Щоткін О.В.

В судовому засіданні 14.10.2008р. представник Київської обласної ради, в інтересах якої була подана позовна заява, проти заявленого позову заперечив. Представник управління з контролю за використанням та охороною земель у м. Києві та Київській області позицію прокурора підтримав.

Відповідач1 письмового відзиву не подав. В судовому засіданні 03.06.2008р. представник відповідача1 позов заперечив. В інші судові засідання відповідач1 представника не направив.

Відповідач2 у наданих суду відзивах проти заявленого позову заперечує, посилаючись на недоведеність названих прокурором підстав, а також вказують на пропуск останнім строку позовної давності.

В судовому засіданні 14.10.2008р. прокурор позов підтримав в повному обсязі з підстав викладених в позові та заяві про уточнення від 14.10.2008р.

Представник позивача1 позов прокурора підтримав.

Представник позивача2 позов прокурора не підтримав.

Представник відповідача2 позов заперечив з підстав викладених у відзиві на позов.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора, представників позивачів, відповідача2, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд встановив:

Рішенням Козинської селищної ради № 4/1 від 21 червня 2001 року "Про відведення земельної ділянки ТОВ "Астра 2000"було затверджено представлений проект відведення земельної ділянки та надано в постійне користування ТОВ "Астра 2000"земельну ділянку загальною площею 12 га (в тому числі чагарників заболочених –12,0 га для розміщення товариства індивідуальних забудовників; доручено МП "Кадастр"винести в натуру межі земельної ділянки та виготовити ТОВ "Астра 2000"Державний акт на право постійного користування землею.

12.12.2001р. відповідачу2 - ТОВ "Астра 2000", видано Державний акт на право постійного користування землю. Відповідно до зазначеного акту, землю надано в постійне користування для розміщення товариства індивідуальних забудовників відповідно до рішення Козинської селищної ради народних депутатів від 21.06.2001 р. №4/1. Акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №403.

Прокурором заявлено позов в інтересах держави в особі Управління з контролю за використанням та охороною земель у м. Києві та Київській області, Київської обласної ради, при цьому, позовні вимоги п.3 позову, заявлені прокурором на користь відповідача1.

Відповідно до ст. 2 ГПК України, прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 08.04.99 р. N 3-рп/99 (v003p710-99) , поняття "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах" означає орган, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави. Таким органом, відповідно до статей 6, 7, 13 та 143 Конституції України, може виступати орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Спір, що вирішується в дані справі, виник з приводу дотримання порядку надання селищною радою (відповідачем1) відповідачу2 земельної ділянки в постійне користування відповідно до рішення від 21.06.2001р. та видачі відповідного акту на право постійного користування земельною ділянкою від 12.12.2001р. Отже, спірними правовідносинами у даній справі є відносини щодо набуття права постійного користування земельною ділянкою.

Відповідно до ч. 2 ст. 29 ГПК України у разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.

Проте, наявність права на пред'явлення позову не є безумовною підставою для здійснення судового захисту, а лише однією з необхідних умов реалізації права звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених ГПК України (1798-12) заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Отже, оцінюючи правильність визначення прокурором органу, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретних функцій у правовідносинах, пов'язаних із захистом інтересів держави суд виходить з наступного.

Відповідно до Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" (963-15) , Положення про Державну інспекцію з контролю за використанням та охороною земель, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2002 N 1958 (1958-2002-п) , і Типового положення про Управління з контролю за використанням та охороною земель у АР Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого наказом Держкомзему України від 25.09.2005 N 285, здійснення державного контролю за використанням та охороною земель покладено на Держземінспекцію та її територіальні органи.

Згідно Положення про Державну інспекцію з контролю за використанням і охороною земель (п. 4) Держземінспекція відповідно до покладених на неї завдань, зокрема, організує і здійснює державний контроль, в тому числі, за дотриманням встановленого порядку набуття і реалізації права на землю; вживає в межах своєї компетенції заходів до усунення порушень земельного законодавства, в тому числі щодо повернення самовільно зайнятих земельних ділянок їх власникам або користувачам; вносить в установленому порядку до органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування клопотання щодо приведення у відповідність із законодавством прийнятих ними рішень з питань регулювання земельних відносин, використання та охорони земель;

Відповідно до п. 5 цього ж Положення Держземінспекція та державні інспектори з контролю за використанням і охороною земель в межах своїх повноважень мають право: складати акти перевірок, протоколи про адміністративні правопорушення у сфері використання та охорони земель і дотримання вимог земельного законодавства та розглядати відповідно до законодавства справи про адміністративні правопорушення, а також подавати в установленому законодавством порядку до відповідних органів матеріали перевірок щодо притягнення винних осіб до відповідальності; давати обов'язкові для виконання вказівки (приписи) з питань використання та охорони земель і дотримання вимог земельного законодавства; передавати до органів прокуратури, органів дізнання та досудового слідства акти перевірок та інші матеріали про діяння, в яких вбачаються ознаки злочину; звертатися до органів прокуратури з клопотанням про подання позову до суду щодо відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, а також повернення самовільно чи тимчасово зайнятих земельних ділянок, строк користування якими закінчився.

Отже, згідно положень чинного законодавства, управління (позивач1) організує і здійснює державний контроль за дотриманням встановленого порядку набуття і реалізації права на землю, для чого може здійснювати перевірки, давати обов’язкові приписи тощо.

В той же час, управління не є органом який здійснює конкретні функції (діяльність) при наданні земельних ділянок в користування.

Зокрема, згідно положень Земельного кодексу 1990р (561-12) ., що був чинний на час надання земельної ділянки в користування відповідачу2, повноваження щодо надання земель в користування належали відповідним радам народних депутатів (ст.ст. 9-14), а державне управління у галузі використання і охорони земель здійснюють Кабінет Міністрів України, Уряд Республіки Крим, місцеві Ради народних депутатів і місцева державна адміністрація, Державний комітет України по земельних ресурсах, Міністерство охорони навколишнього природного середовища України та інші спеціально уповноважені на те державні органи відповідно до їх компетенції.

Прокурором також залишено поза увагою, що на час надання відповідачу2 земельної ділянки в користування та видачі відповідного акту (2001 рік), Держземінспекції, як окремого органу в структурі органів державної виконавчої влади не існувало. Інспекція була створена Постановою КМ України "Про утворення Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель" №1958 від 25.12.2002 (1958-2002-п) на виконання Указу Президента України від 19 серпня 2002 р. N 720 (720/2002) "Про вдосконалення системи державного управління земельними ресурсами та контролю за їх використанням і охороною. А отже, на час надання земельної ділянки відповідачу в користування, позивач1 не міг здійснювати і будь-яких контрольних функцій.

До створення Держземінспекції здійснення державного контролю за додержанням земельного законодавства, в тому числі встановленого порядку вилучення і надання земельних ділянок, режиму використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення та умов надання, власниками земельних ділянок і землекористувачами, відповідно до Указу Президента "Про Положення про Державний комітет України по земельних ресурсах" №970/2000 від 14.08.2000 (970/2000) покладалось на Держкомзем України (та відповідно його територіальні органи).

В той же час, територіальні органи Деркомзему (районні відділи земельних ресурсів) мали не тільки здійснювати державний контроль за використанням і охороною земельних ресурсів; а й вести державний земельний кадастр, моніторинг земель, здійснювати землеустрій. Для виконання зазначених завдань відділи наділялись повноваженнями щодо:

- здійснення державного контролю за додержанням власниками землі та землекористувачами земельного законодавства, встановленого режиму використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення та умов надання;

- виявлення земель, що використовуються не за цільовим призначенням та з порушенням установлених законодавством вимог;

- прийняття участі у виборі земельних ділянок під розміщення об'єктів будівництва; надання висновків щодо попереднього погодження місць розташування об'єктів відповідно до вимог земельного законодавства;

- підготовки проектів розпоряджень (висновків) районної державної адміністрації про попереднє погодження місць розташування об'єктів, про передачу і придбання земельних ділянок у власність, вилучення (викуп) та надання їх у користування, в тому числі в тимчасове на умовах оренди;

- організації видачі державних актів на право власності на землю і право користування землею, оформлення договорів на право тимчасового користування землею, у тому числі на умовах оренди, та здійснення їх реєстрації.

При цьому, матеріалами справи підтверджуються що, протягом 2000-2001р.р. Обухівським районним відділом земельних ресурсів та Управлінням земельних ресурсів в Київській області відповідачу1 надавались відповідні дозволи на збір матеріалів попереднього погодження, та розробку проекту відведення, погоджувалось технічне завдання на розробку проекту, а в кінцевому рахунку, данні проекту відведення 23.10.2001р. Київським обласним управлінням земельних ресурсів було внесено до бази даних за №2315540 (копія проект в матеріалах справи).

Отже, на переконання суду Управління з контролю за використанням та охороною земель, не є органом уповноваженим у спірних правовідносинах здійснювати відповідні функції, а за таких обставин, позивач1 у справі є неналежним.

Щодо Київської обласної ради, суд зазначає, що остання у спірних правовідносинах, як згідно Земельного кодексу України (2768-14) чинного станом на 2001р., так і на час вирішення спору, також не здійснює відповідних функцій. Згідно з правилами ст.ст. 9, 12, 19 Земельного кодексу 1990р. розпорядження земельною ділянкою, що була передана в користування відповідачу2, належало до компетенції селищної ради, а не Київської обласної ради.

Відповідно до ст. 8 Земельного кодексу України (чинного) до повноважень обласних рад у галузі земельних відносин на території області належить, зокрема, розпорядження землями, що знаходяться у спільній власності територіальних громад; забезпечення реалізації державної політики в галузі використання та охорони земель. Проте, відповідно до п. 12 Прикінцевих та перехідних положень Земельно кодексу України (2768-14) до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзаці третьому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Отже, як на час надання земельної ділянки в користування, так і на час вирішення спору позивач2, не є органом уповноваженим у спірних правовідносинах здійснювати відповідні функції, а за таких обставин, позивач2 у справі є неналежним.

Так, вирішуючи переданий на розгляд господарського суду спір по суті, суд повинен встановити наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов, тобто встановити чи є особа, за позовом якої (або в інтересах якої) порушено провадження у справі належним позивачем. Відсутність права на позов в матеріальному розумінні тягне за собою прийняття рішення про відмову в задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин, оскільки лише наявність права обумовлює виникнення у інших осіб відповідного обов'язку перед особою, якій таке право належить, і яка може вимагати виконання такого обов'язку від інших осіб. Отже, лише встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно приймає рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

З огляду на наведене, суд вважає, що позивачі не є особами, уповноваженими державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, між тим, оспорюють рішення селищної ради та акту на право постійного користування з підстав суперечності інтересам держави та територіальної громади селища Козин, інтереси якої у відповідності до Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (280/97-ВР) може представляти лише Козинська селищна рада (відповідач у справі). Враховуючи, що суду не надано право залучати до участі у справі в якості позивачів осіб, яким належить право вимоги, суд вважає, що позов прокурора і інтересах держави в особі Управління з контролю за використанням та охороною земель у м. Києві та Київській області, та Київської обласної ради заявлено безпідставно.

Безпосередньо по суті заявлених позовних вимог, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Прокурор просить визнати незаконним та скасувати рішення від 21.06.2001р. та скасувати його с посиланням на ст. 21 ЦК України, а також зобов’язати ТОВ "Астра 2000"повернути земельну ділянку до земель Козинської сільської ради.

Відповідно до ст. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 152 Земельного кодексу України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема, визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Отже, обраний прокурором спосіб захисту права не відповідає вимогам чинного законодавства, що є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.

Щодо застосування строків позовної давності, суд вважає, що підстави для застосування правил про позовну даність відсутні з огляду на наступне.

Відповідно до п.6 рішення Конституційного суду від 08.04.1999 № 3-рп/99 (v003p710-99) представництво прокуратурою України інтересів держави в суді є одним із видів представництва в суді. За правовою природою представництво в суді є правовідносинами, в яких одна особа (представник) на підставі певних повноважень виступає від імені іншої особи (довірителя) і ви конує процесуальні дії в суді в її інтересах, набуваючи (змінюючи, припиняючи) для неї права та обов'язки. Представництво прокурором інтересів держави в суді відрізняється від інших видів представництва рядом специфічних ознак: складом представників та колом суб'єктів, інтереси яких вони представляють, обсягом повноважень, формами їх реалізації.

Правила обчислення строків позовної давності, передбачають відлік строку саме з моменту коли особа, а не представник (прокурор), дізналася або мала дізнатися про порушення свого права. Проте, обидва позивачі в справі є неналежними, а відповідно, правила про позовну даність не застосовуються.

Разом з тим, суд вважає за необхідне наголосити, що відповідно до ст. 112 ЗК України 1990р., що діяв на час прийняття оспорюваного рішення, рішення Рад народних депутатів може бути оскаржено в суд, арбітражний суд в місячний строк. Як підтверджується матеріалами справи, органи, що були уповноважені здійснювати контроль за використанням земель, та дотриманням порядку надання земельних ділянок в користування станом на 2001 рік, а саме Київське обласне управління земельних ресурсів та Обухівський районний відділ земельних ресурсів, були обізнані про надання земельної ділянки відповідачу2 в користування.

Позов прокурором заявлено за межами встановленого ст. 112 ЗК України 1990р. строку. Виключень щодо продовження встановленого строку, або його поновлення зазначена норма не містить.

З огляду на наведене, позовні вимоги про визнання незаконним та скасування рішення є безпідставними та не підлягають задоволенню. Правові підстави для зобов’язання ТОВ "Астра 2000"повернути земельну ділянку відсутні.

Оспорюваний державний акт на право постійного користування земельною ділянкою, який видано товариству, як землекористувачу, не містить ознак акту органу державної влади, що породжує певні права та обов'язки, оскільки вказаний акт є виключно посвідчувальним документом в розумінні ст. 23 Земельного кодексу України в редакції від 18.12.1990р., автоматично виданим на підставі та на виконання рішення Козинської селищної ради від 21.06.2001р. Саме зазначене рішення є актом державного органу, що породжує набуття відповідачем2 прав та обов'язків землекористувача, і тому саме визнання недійсним цього рішення може бути предметом господарського спору, а не визнання недійсним державного акту на право постійного користування земельною ділянкою, який має похідний характер від рішення компетентного органу державної влади чи місцевого самоврядування. Таким чином, виходячи зі змісту ст. 12 ГПК України спори про визнання недійсними державних актів на право постійного користування земельною ділянкою непідвідомчі господарським судам України, а тому провадження у справі в цій частині позовних вимог підлягає припиненню на підставі п.1 ч.1 ст. 80 ГПК України.

Витрати по сплаті державного мита та витрати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу розподіляються відповідно до ст. 49 ГПК України.

На підставі наведеного, керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 1, 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

1. В позові про визнання незаконним та скасування рішення Козинської селищної ради Обухівського району Київської області від 21.06.2001 р. №4/1 та зобов’язання Товариства з обмеженою відповідальністб "Астра 2000"повернути земельну ділянку площею 12,0 га до земель Козинської селищної ради у придатному для використання стані –відмовити.