Суддя Шабунін С.В.

Представники:

У судовому засіданні, яке відбулося 01.10.2008 р., за згодою присутнього представника судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі відповідно до положень ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Комунальне підприємство "Міський інформаційний центр" передало на вирішення суду позов від 18.04.2008 р. № 2074, відповідно до якої просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Комерційний банк "Експобанк" 195,65 грн. заборгованості за фактичне користування місцем, що перебуває в комунальній власності для розташування спеціальних конструкцій в рамках договору № 2399 від 16.04.2007 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 05-5-22/4641 від 12.05.2008 р. вказану позовну заяву повернуто без розгляду в порядку ст. 63 Господарського процесуального кодексу України.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.07.2008 р. ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.05.2008 р. № 05-5-22/4641 про повернення позовної заяви скасовано, матеріали справи передано для розгляду до суду першої інстанції.

За резолюцією Голови Господарського суду міста Києва позовні матеріали передано для розгляду судді Шабуніну С.В.

Ухвалою від 18.08.2008 р. заяву Комунального підприємства "Міський інформаційний центр" прийнято до свого провадження суддею Шабуніним С.В., порушено провадження у справі № 46/126, яку призначено до розгляду на 08.09.2008 р.

У судове засідання, призначене на 08.09.2008 р. представник позивача не прибув, про причини свого неприбуття суд не повідомив, документів на виконання вимог ухвали від 18.08.2008 р. не надав.

Представник відповідача, який з’явився у судове засідання надав для залучення до матеріалів справи відзив на позовну заяву з додатками, а також усно клопотав перед судом про заміну сторони його правонаступником шляхом заміни Товариства з обмеженою відповідальністю "Комерційний банк "Експобанк" на Відкрите акціонерне товариство "Комерційний банк "Експобанк".

Ухвалою від 08.09.2008 у справі № 46/125 р. здійснено заміну в порядку процесуального правонаступництва відповідача —Товариства з обмеженою відповідальністю "Комерційний банк "Експобанк" на його правонаступника —Відкрите акціонерне товариство "Комерційний банк "Експобанк", відкладено розгляд справи на 01.10.2008 р. та зобов’язано позивача виконати вимоги ухвали про порушення провадження у справі.

09.08.2008 р. від позивача надійшов до суду супровідний лист б/н від 05.09.2008 р. з копіями реєстраційних та установчих документів, довідкою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців на відповідача та клопотанням про розгляд справи за відсутності представника.

12.09.2008 р. від позивача надійшов лист б/н від 11.09.2008 р. з копією довіреності представника та довідкою з банківської установи про наявність рахунків.

19.09.2008 р. позивач надіслав на адресу суду супровідний лист б/н від 19.09.2008 р. з клопотанням про розгляд справи за відсутності представника. До листа від 19.09.2008 р. приєднано копії документів, що направлялися до суду разом з вищеописаним листом від 05.09.2008 р., а також копія рішення Господарського суду міста Києва від 27.08.2008 р. у справі № 20/224.

У судове засідання, призначене на 01.10.2008 р. представник позивача не з’явився. Зважаючи на наявне в матеріалах справи клопотання про розгляд справи за відсутності представника Комунального підприємства "Міський інформаційний центр", суд вважає за можливе розглянути спір по суті на підставі наявних у справі доказів, що містять достатньо відомостей про взаємовідносини сторін.

Як слідує з позовної заяви, позивач просить стягнути з відповідача плату за фактичне користування місцями, наданими у користування для розміщення спеціальних конструкцій за період закінчення дії відповідного договору до моменту демонтажу конструкцій, а саме щита стаціонарного (1,20 х 1,80 х 2) по вул. Бакуліна, 6 у м. Харкові. Обґрунтовування вимог базується на нормах Порядку надання в користування місць, які перебувають у комунальній власності, для розташування спеціальних конструкцій та Порядку розміщення зовнішньої реклами у місті Харкові, розрахунок ціни позову —на нормах Порядку визначення розміру оплати за користування місцями, які перебувають у комунальній власності та надаються розповсюджувачам зовнішньої реклами для розміщення спеціальних конструкцій.

На підтвердження заявлених вимог позивачем приєднано до позовної заяви вищевказані правові акти, копії договору № 2399 від 16.04.2007 р., актів прийому-передачі місць, які перебувають у комунальній власності для розташування спеціальних конструкцій, акту демонтажу та інше.

В ході розгляду спору по суті представник відповідача заперечував заявлені вимоги з мотивів, викладених у відзиві на позовну заяву, посилаючись на відсутність у позивача правових підстав для стягнення з відповідача плати за фактичне користування місцем, яке перебуває у комунальній власності та надається для розміщення спеціальних конструкцій та відсутність необхідного обсягу цивільної правоздатності (не уповноважена особа). Крім того відповідач вказує, що позивачем не доведено наявності всіх складових цивільного правопорушення для відшкодування вимог про стягнення збитків, а також посилається на відсутність у Відкритого акціонерного товариства "Комерційний банк "Експобанк" заборгованості перед Комунальним підприємством "Міський інформаційний центр" зважаючи на складений сторонами акт звірки взаємних розрахунків станом на 01.01.2008 р.

01.10.2008 р. в судовому засіданні представник відповідача надав письмові пояснення № 1101/2984, в яких йдеться про безпідставність позовних вимог зважаючи на те, що вилучення місця, що перебуває у комунальній власності для розміщення спеціальної конструкції по вул. Бакуліна, 6 у м. Харкові з користування Відкритого акціонерного товариства "Комерційний банк "Експобанк" було незаконно ініційовано позивачем, так як рішення про демонтаж було прийнято Харківською міськрадою ще 06.06.2007 р. № 516 на підставі листа позивача від 01.06.2007 р. та закріплено в наказі № 114 від 12.06.2007 р. під час дії пріоритету і договору та без згоди і присутності відповідача.

Дослідивши матеріали справи, оглянувши подані оригінали копій документів, що знаходяться у матеріалах справи, заслухавши пояснення представника, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд —

Як вбачається з матеріалів справи, 12.04.2007 р. відділом реклами Управління містобудування та архітектури Департаменту містобудування Харківської міської ради відповідачеві видано довідку про встановлення пріоритету на розміщення спеціальних конструкцій, а саме, щита стаціонарного (1,20 х 1,80 х 2) за адресою: м. Харків, вул. Бакуліна, 6 згідно з заявкою відповідача вхідний № 2379, дата реєстрації 05.04.2007 р.

Відповідно до абз. 2 п. 13 Типових правил розміщення зовнішньої реклами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2003 р. № 2067 (2067-2003-п) у разі прийняття керівником робочого органу рішення про встановлення пріоритету заявника на місце розташування рекламного засобу, яке перебуває в комунальній власності, заявник протягом трьох днів укладає договір на тимчасове користування цим місцем.

16.04.2007 р. Комунальним підприємством "Міський інформаційний центр" (по тексту договору КП) та Харківською філією Товариства з обмеженою відповідальністю "Комерційний банк "Експобанк" (по тексту договору Користувач) укладено договір № 2399, за умовами якого КП надає користувачу в користування місця, які перебувають у комунальній власності для розташування спеціальних конструкцій (місця) згідно з додатком № 1, який є невід’ємною частиною даного договору.

Під користуванням, в вказаній угоді сторони погодилися вважати тимчасове платне використання розповсюджувачем зовнішньої поверхні (користувачем) місць, які перебувають у комунальній власності з метою встановлення на них спеціальних конструкцій, які знаходяться у користувача на законних підставах та їх використання у формах, не заборонених чинним законодавством для розміщення зовнішньої реклами, а також обслуговування спеціальних конструкцій (підтримання в належному стані, наклеювання рекламоносіїв тощо).

Відповідно до п. 1.4 договору № 2399 місця передаються користувачу згідно з актом прийому-передачі строком з 16.04.2007 р. по 30.06.2007 р. Виходячи з п. 2.1 даної угоди, вказаний строк дорівнює строку дії договору.

Виходячи з п.п. 3.4.6, 4.1 та 4.5 даного договору відповідач зобов’язаний до 25 числа кожного місяця авансово вносити платежі за користування місцями у розмірі 233,28 грн.

Зважаючи на умови укладених сторонами правочинів, за правовою природою їх слід відносити до договорів про надання послуг, оскільки, послуги, що надавалися позивачем відповідачу, споживалися останнім в процесі здійснення його господарської діяльності, що ним самим не заперечується.

З матеріалів справи слідує, що 16.04.2007 р. позивач передав, а відповідач прийняв в користування місце № 20315, що перебуває в комунальній власності для розташування спеціальної конструкції —щита стаціонарного 1,20 х 1,80 х 2 по вул. Бакуліна, 6 у м. Харкові.

За твердженнями позивача, після закінчення строку дії договору та, відповідно, строку користування місцем для розміщення спеціальних конструкцій, відповідач продовжував користуватися вищезазначеним місцем, а тому, згідно з п. 3 та Порядку розміщення зовнішньої реклами у місті Харкові зобов’язаний внести плату за фактичне користування місцем. Виходячи з того, що спеціальна конструкція була демонтована 27.07.2007 р., позивач просить стягнути з відповідача таку плату за період з 01.07.2007 р. по 26.07.2007 р.

З наявного в матеріалах справи рішення виконавчого комітету Харківської міської ради № 516 від 06.06.2007 р. вбачається, що виконавчим органом органу місцевого самоврядування міста Харкова було доручено позивачу протягом трьох місяців здійснити у встановленому порядку демонтаж рекламних конструкцій, зокрема, щита стаціонарного 1,20 х 1,80 х 2 по вул. Бакуліна, 6 у м. Харкові.

12.06.2007 р. позивачем видано наказ № 114 про проведення у тримісячний строк демонтажу спеціальних конструкцій, в тому числі, вказаного щита, що використовувався позивачем.

27.06.2007 р. відділом реклами Управління містобудування та архітектури Департаменту містобудування Харківської міської ради, за погодженням з уповноваженим органом власником місця розташування рекламного засобу (Комунальним підприємством "Міський інформаційний центр" в особі Департаменту зовнішньої реклами), спеціально уповноваженим органом з містобудування та архітектури, центральним місцевим органом виконавчої влади та на вимогу Державтоінспекції відповідачеві було видано дозвіл № 11881 на розміщення зовнішньої реклами строком дії з 20.06.2007 р. та 15.08.2007 р. (адреса розташування рекламного засобу: м. Харків, вул. Бакуліна, 6, вид –щит стаціонарний 1,2 х 1,8м, 2 сторони, площа –2,2 кв.м.).

10.07.2007 р. відповідач звернувся до відділу реклами Управління містобудування та архітектури Департаменту містобудування Харківської міської ради з заявою на продовження строку дії дозволу № 11881 на розміщення зовнішньої реклами по вул. Бакуліна, 6 у м. Харкові.

20.09.2007 р. щит стаціонарний 1,2 х 1,8 х 2 "Експобанк" по вул. Бакуліна, 6 у м. Харкові був демонтований, що підтверджується актом про проведення демонтажу спеціальних конструкцій № 5418, а відповідачу виставлено рахунок на оплату демонтажу.

Вивчивши всі суттєві моменти спірних правовідносин, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного:

Частиною 1 ст. 143 Конституції України встановлено, що територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності.

Відповідно до ст. 29 Закону України "Про місцеве самоврядування" до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні (самоврядні) повноваження, зокрема, щодо управління в межах, визначених радою, майном, що належить до комунальної власності відповідних територіальних громад та встановлення порядку та здійснення контролю за використанням прибутків підприємств, установ та організацій комунальної власності відповідних територіальних громад.

Стаття 144 Конституції України передбачено, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.

Виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах рад, відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України "Про місцеве самоврядування" є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України "Про рекламу" розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах провадиться на підставі дозволів, що видаються виконавчими органами сільських, селищних міських рад, та в порядку, встановленими цими органами на підставі типових правил, що затверджується Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п. 5 Типових правил розміщення зовнішньої реклами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2003 р. № 2067 (2067-2003-п) для регулювання діяльності з розміщення зовнішньої реклами сільською, селищною, міською радою може утворюватись відділ, управління або уповноважуватися установа, організація.

Повноваження Комунального підприємства "Міський інформаційний центр" щодо надання у користування місць розташування рекламних засобів встановлено п. 6 рішення Виконавчого комітету Харківської міської ради "Про порядок розміщення зовнішньої реклами у місті Харкові" від 20.10.2004 р. № 977. Тобто, позивач є тим спеціально уповноваженим органом, котрий наділений органом місцевого самоврядування повноваженнями щодо регулювання діяльності з розміщення зовнішньої реклами.

06.12.2006 р. виконавчим комітетом Харківської міської ради прийнято рішення № 1060 "Про зміни до деяких нормативних актів у галузі зовнішньої реклами", згідно з яким вирішено викласти у новій редакції Порядок надання в користування місць, які перебувають у комунальній власності для розташування спеціальних конструкцій.

Згідно з п. 2 даного Порядку Комунальному підприємству "Міський інформаційний центр" доручено погоджувати дозволи на розміщення зовнішньої реклами та переукладати договори про надання в користування місць, які перебувають у комунальній власності для розташування спеціальних конструкцій.

Відповідно до п. 3 вказаного Порядку Комунальному підприємству "Міський інформаційний центр" надано право отримувати плату за фактичне користування місцями, які перебувають у комунальній власності для розташування спеціальних конструкцій без укладення відповідних договорів про користування ними або без отримання відповідного дозволу.

Наведеним спростовуються твердження відповідача про відсутність у позивача повноважень та компетенції на стягнення плати за фактичне користування місцями, які перебувають у комунальній власності для розташування спеціальних конструкцій, а також права на заявлення до стягнення відповідних сум, оскільки дані права надані йому уповноваженим органом, а звертаючись до суду з даним позовом, позивач виступає в інтересах територіальної громади та виконавчого органу, органу її місцевого самоврядування.

Встановлення на рівні територіальної громади можливості отримання спеціально уповноваженим підприємством плати за фактичне користування місцем, яке перебуває у комунальній власності для розташування спеціальних конструкцій, є реалізацією органами місцевого самоврядування власних повноважень щодо управління належним до комунальної власності майном.

У п. 5.1 договору № 2399 від 16.04.2007 р. сторони погодили, що протягом 3-х днів після припинення його дії на будь-яких підставах, передбачених п. 8.1, 8.3 договору, користувач зобов’язаний звільнити надані в користування місця і передати їх Комунальному підприємству "Міський інформаційний центр" за актом прийому-передачі, котрий підписується уповноваженими представниками КП та користувача. Місця вважаються фактично повернутими КП з моменту підписання таких актів.

Відповідачем не надано суду акту прийому-передачі отриманого в користування місця для розташування стаціонарного щита 1,20 х 1,80 х 2 по вул. Бакуліна, 6 у м. Харкові. Натомість, такий щит було демонтовано позивачем за рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради № 516 та згідно з наказом Комунального підприємства "Міський інформаційний центр" № 114, у зв’язку з чим позивач поніс збитки, пов’язані з виконанням робіт по демонтажу (рахунок-фактура на ім’я відповідача № СФД-000088 від 14.04.2008 р. в матеріалах справи). Вміщенні в поясненнях від 01.10.2008 р. посилання відповідача на незаконність демонтажу зазначеного щита видаються не ґрунтовними, оскільки рішення № 516 від 06.06.2007 р. та наказ № 114 від 12.06.2007 р. станом на час розгляду справи № 46/126 є чинними і відповідач, як заінтересована особа не вчиняв дії щодо визнання їх недійсними (нечинними, скасування) у встановленому законодавством порядку. Крім того, акти передбачали демонтаж спеціальних конструкцій у тримісячний строк, а не під час дії договору на користування відповідачем місцем для розміщення об’єкту зовнішньої реклами. Також нагально відмітити, що сам демонтаж фактично відбувся 27.07.2007 р., тобто тоді, коли у відповідача були відсутні підстави користуватися місцем, що перебуває у комунальній власності (м. Харків, вул. Бакуліна, 6) для розміщення зовнішньої реклами. При цьому, необхідно розрізняти обсяг правомочностей, який надає дозвіл на розміщення об’єктів зовнішньої реклами та договір на користування відповідним місцем, що перебуває у комунальній власності та надається для розміщення таких об’єктів. Спірний, визначений позовною заявою строк з 01.07.2007 р. по 26.07.2007 р. являє собою період часу, в який у відповідача не було правових підстав для користування саме місцем, наданим йому за договором № 2399 від 16.04.2007 р., тоді як дозвіл № 11881 від 27.06.2007 р. дозволяв розміщувати сам об’єкт зовнішньої реклами з 20.06.2007 р. по 15.08.2007 р.

Вирішуючи даний спір, суд не погоджується з твердженнями відповідача про безпідставність стягнення з нього 195,65 грн. збитків, оскільки позовні вимоги не є вимогами про стягнення збитків. Позивачем, в межах наданих йому повноважень, заявлено вимоги про стягнення плати за фактичне користування місцем, що перебуває у комунальній власності, на якому була розташована спеціальна конструкція відповідача. Крім того, вимоги позивача про стягнення з відповідача 195,65 грн. не слід вважати вимогами про відшкодування збитків зважаючи на законодавче визначення даного поняття, до якого віднесено втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки) та доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода) (ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України).

Зважаючи на встановлені судом обставини справи, позовні вимоги про стягнення з відповідача плати за фактичне користування місцем для розташування спеціальної конструкції за період з 01.07.2007 р. по 26.07.2007 р. (з моменту закінчення строку дії договору та по дату демонтажу щита) є обґрунтованими, так як у вказаний період відповідач не мав правових підстав користуватися місцем для розміщення спеціальної конструкції).

Заперечуючи проти позову, відповідач також вказує, що у спірний період сплата за фактичне користування місцем, що перебуває у комунальній власності для розміщення об’єкта зовнішньої реклами має становити 25 % від її вартості відповідно до п. 13 Типових правил розміщення зовнішньої реклами, зважаючи на продовження дії пріоритету на таке місце. Положення Типових правил розміщення зовнішньої реклами не дають підстав погодитися з наведеними твердженнями відповідача, оскільки, виходячи з їх аналізу, наслідком встановлення пріоритету за зацікавленою особою на місце розташування рекламного засобу є укладення договору на право користування місцем, що перебуває у комунальній власності (абз. 2 п. 13). А встановлення пріоритету та продовження строку його дії обумовлене захистом прав заявника на місце розташування рекламного засобу для надання часу на проведення необхідних погоджень для отримання дозволу та розроблення необхідної проектно-технічної документації. З наведеного слідує, що пріоритет на місце розташування рекламного засобу діє до моменту виникнення у заявника права користування таким місцем.

Як вбачається з наданого позивачем розрахунку ціни позову, його проведено у відповідності з Порядком визначення розміру плати за користування місцями, які перебувають у комунальній власності та надаються розповсюджувачам зовнішньої реклами для розташування спеціальних конструкцій, затвердженим рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради № 1060 від 06.12.2006 р. Вказаний розрахунок перевірений судом та приймається як належний.

Вирішуючи спір, суд вважає недоречними посилання відповідача на відсутність заборгованості перед позивачем через наявність акту звірки, підписаного представниками сторін станом на 01.01.2008 р., оскільки аналіз такого акту дає підстави стверджувати, що сторонами проводилася звірка взаєморозрахунків за укладеними господарськими договорами, тоді як обов’язок відповідача внести 195,65 грн. плати за фактичне користування місцем, що перебуває у комунальній власності для розташування спеціальної конструкції, не ґрунтується на договірних правовідносинах з позивачем.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач не довів обґрунтованості своїх заперечень.

Виходячи з положень ст. 49 Господарського процесуального кодексу України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов’язані з розглядом справи, покладаються, при задоволенні позову —на відповідача.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 80, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, суд —

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Комерційний банк "Експобанк" (01054, м. Київ, вул. Дмитрівська, 18/24, ідентифікаційний код 09322299) на користь Комунального підприємства "Міський інформаційний центр" (61166, м. Харків, пр-т Леніна, 38, ідентифікаційний код 32135675) 195 (сто дев’яносто п’ять) грн. 65 коп. боргу, 102 (сто дві) грн. державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.