За позовом приватного підприємства "ТАНДЕМ", с.Красіно, Криворізький р-н, Дніпропетровська обл.

до відповідача закритого акціонерного товариства "Криворізький завод гірничого обладнання", м.Кривий Ріг, Дніпропетровська обл.

про стягнення 7610 грн. 69 коп.

Суддя Алмазова І.В.

Представники:

від позивача - Рамазанов О.Р., засновник, виписка №197538 від 22.09.2008р.

Арутюнова Н.М., представник, дов. №б/н від 01.09.2008р.

від відповідача - Ботвінко Р.А., представник, дов. №016-15 від 03.01.2008р.

Позивач звернувся з позовом про стягнення з відповідача 4878,66грн. боргу, 2341,75грн. інфляційних, 390,28грн. річних, в обґрунтування позовних вимог посилається на те, що ним була здійснена поставка підшипників, вартість яких сплачена частково.

Відповідач у відзиві (вхідний від 23.09.2008р. №16786) проти позовних вимог заперечує, стверджує, що видаткова накладна №5 від 22.11.2005р. не може бути доказом отримання відповідачем товару, так як в порушення вимог статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" за її змістом відстуні посилання на договір або інший правочин, які є підставою для поставки. Проти нарахування річних і інфляційних заперечує, стверджує, що відносно підприємства відповідача порушено провадження у справі про банкрутство і введено мораторій на задоволення вимог кредиторів (ухвала від 12.04.2007р. у справі №Б15/57-07).

У судовому засіданні, згідно статті 85 Господарського процесуального кодексу України, за згодою представників сторін оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, встановлено:

22.11.2005р. позивач, відповідно листа відповідача (вихідний №044-5347) відвантажив останньому підшипники 80307 у кількості 504 шт. загальною вартістю 5878,656грн., що підтверджено видатковою накладною №5 та не спростовується відповідачем.

Договір сторонами укладений не був і строк оплати підшипників за їх згодою не встановлений, розрахунок відповідач виконав частково, на час звернення позивача до суду сума несплати склала 4878,66грн., що не заперечує відповідач.

Згідно статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки.

Відповідно статті 530 Цивільного кодексу України, строк виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги.

Як підтверджено матеріалами справи, позивач направляв відповідачу лист від 27.03.2006р. №3 з вимогою сплатити заборгованість в сумі 4878,66грн., який можливо рахувати вимогою в розумінні статті 530 Цивільного кодексу України і для відповідача, таким чином, був встановлений строк для оплати на протязі 7 днів з дня його пред"явлення. В силу статтей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання, або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов'язання має виконуватися належним чином. Однак відповідач свої зобов"язання з оплати вартості спірних підшипників не виконав, на час проведення судового засідання докази оплати не надав, внаслідок чого позовні вимоги в частині стягнення боргу доведені, підлягають задоволенню у сумі 4878,66грн.

В силу статті 625 Цивільного кодексу України боржник який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом і позивач вимагає стягнення інфляційних, що підлягає задоволенню у сумі 2203,22грн. Також вимагає стягнення річних за період з 01.12.2005р. по 31.07.2008р., що підлягає задоволенню за період з 05.04.2006р. по 31.07.2008р. у сумі 339,80грн.

Заперечення відповідача, що інфляційні і річні не підлягають стягненню під час дії мораторію на задоволення вимог кредиторів суд не може рахувати належними, оскільки відповідно інформаційного листа Верховного Суду від 15.07.2005р. інфляційні витрати за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а три проценти річних –плата за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником, тому означені суми не можна розцінювати як заходи відповідальності за порушення зобов’язань і відносити до санкцій в розумінні статті 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Згідно частини 4 статті 12 Закону дія мораторію не поширюється на інфляційні та три проценти річних, як плати за користування коштами і підлягають стягненню.

Витрати по справі, згідно статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно задоволених вимог.

На підставі викладеного і керуючись статтями 49, 82- 85, 117 Господарського процесуального кодексу України, суд -

? позов задовольнити частково;

? стягнути з закритого акціонерного товариства "Криворізький завод гірничого обладнання", м.Кривий Ріг, Дніпропетровська обл. на користь приватного підприємства "ТАНДЕМ", с.Красіно, Криворізький р-н, Дніпропетровська обл. 4878грн.66коп.–боргу, 2203грн.22коп. –інфляційних, 339грн.80коп. –річних, 99грн.47коп. –витрат по сплаті державного мита, 115грн.07коп. –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу;

? в решті позовних вимог відмовити;

? наказ видати після набрання рішенням законної сили.