2/149-08 Про стягнення боргу за договором газопостачання природного газу - 22.09.2008 Прийняття

позивач –дочірня компанія "Газ України"Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", м. Київ –17.07.2008р. звернувся до господарського суду Київської області з позовною заявою від 11.07.2008р. № 31/10-8261 до відповідача –комунального підприємства Білоцерківської міської ради "Білоцерківтепломережа", м. Біла Церква в якій просить стягнути з відповідача борг за договором на постачання природного газу в сумі 4437491,03 грн., збитки, завдані інфляційними процесами в сумі 1772040,89 грн., проценти в сумі 247627,25 грн. та пеню в сумі 485146,80 грн., всього 6942305,97 грн., а також покласти на відповідача судові витрати.

В судовому засіданні позивач подав витребувані судом документи та повністю підтримав позовні вимоги. Позивач стверджує, що відповідач не виконав свої зобов’язання за договором постачання природного газу для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання від 29.12.2006р. № 06/06-931 ТЕ-17, та сплатив позивачу за поставлений в січні –травні 2007 року природний газ лише частково, в результаті чого у відповідача утворилась заборгованість в сумі 4437491,03 грн. Також позивач стверджує, що за прострочення сплати за поставлений природний газ з відповідача належать до стягнення збитки, завдані інфляційними процесами в сумі 1772040,89 грн., проценти в сумі 247627,25 грн. та пеня в сумі 485146,80 грн. Всього сума позову становить 6942305,97 грн.

Відповідач в судовому засіданні 18.09.2008р. подав витребувані судом документи та відзив на позов від 12.09.2008р. № 1499, в якому основний борг визнає повністю. Штрафні санкції відповідач не визнає в повному обсязі, обґрунтовуючи це тим, що заборгованість виникла не з вини відповідача. Відповідач у відзиві на позов твердить, що на початку 2006р. в державі склалася ситуація, коли теплопостачальні організації, в тому числі КП "Білоцерківтепломережа"споживали природний газ, не маючи договірних стосунків з ДК "Газ України"НАК "Нафтогаз України"і сплачували за раніше затвердженими тарифами. Процедура затвердження нових підвищених тарифів відбувалася по три місяці, в результаті чого виникав борг за поставлений природний газ. Відповідач стверджує, що невідповідність фактичної вартості енергії тарифам, затвердженим органами місцевого самоврядування виникла у зв’язку з різким підвищенням ціни на природний газ та несвоєчасним регулюванням ситуації на державному рівні, відповідно прострочена заборгованість виникла не з вини відповідача. Для вирішення ситуації, що склалася, Постановою КМ України від 25.04.2008р. № 440 (440-2008-п) , прийнятою на виконання ст. 54 Закону України "Про державний бюджет України на 2008р."затверджено порядок погашення заборгованості за рахунок субвенції з Державного бюджету до 15 вересня 2008р., шляхом укладення договорів про організацію взаєморозрахунків, які укладаються на підставі документа, що підтверджує наявність дебіторської заборгованості без врахування пені, штрафних та фінансових санкцій. Таким чином, відповідач твердить, що питання погашення заборгованості вирішено на державному рівні і позов є безпідставним.

В судовому засіданні 18.09.2008р. оголошувалась перерва до 22.09.2008р. до 10 год. 00 хв. у зв’язку із необхідністю вивчення додатково поданих документів, про що представники були повідомлені особисто під розпис. Після оголошеної перерви замість представника позивача Михалевської З.О. в судове засідання з’явилась представник Матвєєва В.А.

Розглянувши позов дочірньої компанії "Газ України"Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", м Київ (далі –ДК "Газ України") до комунального підприємства Білоцерківської міської ради "Білоцерківтепломережа", м. Біла Церква (далі –КП "Білоцерківтепломережа"), вислухавши пояснення представників сторін та вивчивши додатково подані документи, суд

відповідно до частини 1 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цивільними актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки. Згідно із частиною 2 зазначеної статті, підставою виникнення взаємних цивільних прав та обов’язків сторін у справі є укладений між ними договір на постачання природного газу для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання від 29.12.2006р. № 06/06-931 ТЕ-17 (надалі –Договір), відповідно до умов якого ДК "Газ України"(постачальник) взяв на себе зобов’язання передавати у власність КП "Білоцерківтепломережа" (покупцю) з 01 січня 2007 р. по 31 січня 2007 р. природний газ в обсязі до 20330,5 тис.куб.м., а покупець зобов’язався прийняти та оплатити газ відповідно до умов договору. Відповідно твердження відповідача про те, що споживання природного газу відбувалося без наявності договірних відносин з ДК "Газ України"судом відхиляється як необґрунтоване.

Пунктом 5.1 договору на постачання природного газу для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання від 29.12.2006р. № 06/06-931 ТЕ-17 встановлено, що ціна за 1000,0 куб.м. газу, без врахування вартості транспортування газу територією України на момент укладання даного договору становить 470,26 грн., крім того цільова надбавка до тарифу на газ (2%), крім того ПДВ за ставкою 20%;

- вартість транспортування газу територією України становить 92,00 грн., крім того ПДВ за ставкою 20%. Разом до сплати за 1000 куб.м. газу –686,00 грн. з врахуванням ПДВ.

26.01.2007р. між постачальником та покупцем була укладена додаткова угода № 1 до договору на постачання природного газу для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання від 29.12.2006р. № 06/06-931 ТЕ-17, згідно з якою п. 2.1 Договору Сторони доповнили п.п. 2.1.1. відповідно до якого, постачальник передає покупцю в період з 01.02.2007р. по 28.02.2007р. газ в обсязі до 17973,0 тис.куб.м. Пункт 11.1 Договору викладено в наступній редакції: "Даний договір набирає чинності з 01 січня 2007р. і діє в частині поставки газу до 28 лютого 2007р., а в частині проведення розрахунків за газ –до їх повного здійснення".

27.02.2007р. між постачальником та покупцем була укладена додаткова угода № 2 до договору на постачання природного газу для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання від 29.12.2006р. № 06/06-931 ТЕ-17, згідно з якою п. 2.1 Договору Сторони доповнили п.п. 2.1.2. відповідно до якого, постачальник передає покупцю в період з 01.03.2007р. по 31.03.2007р. газ в обсязі до 16961,0 тис.куб.м. Пункт 11.1 Договору викладено в наступній редакції: "Даний договір набирає чинності з 01 січня 2007р. і діє в частині поставки газу до 31 березня 2007р., а в частині проведення розрахунків за газ –до їх повного здійснення".

29.03.2007р. між постачальником та покупцем була укладена додаткова угода № 3 до договору на постачання природного газу для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання від 29.12.2006р. № 06/06-931 ТЕ-17, згідно з якою п. 2.1 Договору Сторони доповнили п.п. 2.1.3. відповідно до якого, постачальник передає покупцю в період з 01.04.2007р. по 30.04.2007р. газ в обсязі до 8366,0 тис.куб.м. Пункт 11.1 Договору викладено в наступній редакції: "Даний договір набирає чинності з 01 січня 2007р. і діє в частині поставки газу до 30 квітня 2007р., а в частині проведення розрахунків за газ –до їх повного здійснення".

26.04.2007р. між постачальником та покупцем була укладена додаткова угода № 4 до договору на постачання природного газу для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання від 29.12.2006р. № 06/06-931 ТЕ-17, згідно з якою п. 2.1 Договору Сторони доповнили п.п. 2.1.4. відповідно до якого, постачальник передає покупцю в період з 01.05.2007р. по 31.05.2007р. газ в обсязі до 4280,0 тис.куб.м. Пункт 11.1 Договору викладено в наступній редакції: "Даний договір набирає чинності з 01 січня 2007р. і діє в частині поставки газу до 31 травня 2007р., а в частині проведення розрахунків за газ –до їх повного здійснення".

Пунктом 6.1. Договору передбачено, що перша оплата в розмірі 34 відсотки від запланованих місячних обсягів постачання та транспортування газу проводиться не пізніше 10 числа поточного місяця; подальші оплати проводяться плановими платежами по 33 відсотки від вартості запланованих місячних обсягів постачання та транспортування газу до 20 та 30 (31) числа поточного місяця; остаточний розрахунок за фактично спожиті та протранспортовані обсяги газу здійснюється на підставі акта приймання-передачі газу до 10 числа, наступного за місяцем поставки газу.

Відповідно до ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України (436-15) , в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші тощо), а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Відповідно твердження відповідача про те, що прострочена заборгованість за договором є боргом держави, а не КП "Білоцерківтепломережа", судом відхиляється як необґрунтоване. КП "Білоцерківтепломережа" є юридичною особою в розумінні ст. 80 ЦК України, наділено цивільною правоздатністю і дієздатністю, тобто має самостійно відповідати за свої господарські зобов’язання відповідно до ст. ст. 92, 96 ЦК України.

Згідно приписів статей 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

На виконання своїх господарських зобов’язань за договором та додатковими угодами ДК "Газ України"протягом січня-травня 2007 року поставило КП "Білоцерківтепломережа" природний газ в обсязі 43053,892 тис.куб.м., на загальну суму 29534894,16 грн., про що свідчать, підписані повноважними представниками сторін та скріплені їх печатками акти передачі-приймання природного газу:

від 31.01.2007р. на суму 7383313,31 грн.;

від 28.02.2007р. на суму 9446294,56 грн.;

від 31.03.2007р. на суму 7581146,28 грн.;

від 30.04.2007р. на суму 3885915,93 грн.;

від 31.05.2007р. на суму 1238224,08 грн.;

(копії належним чином засвідчених актів передачі-приймання природного газу залучені до матеріалів справи).

Позивач в позовній заяві та додаткових поясненнях визнає за відповідачем часткову сплату коштів за поставлений природний газ на загальну суму 25097403,13 грн. Відповідач не надав суду доказів про сплату коштів за поставлений природний газ в більшому розмірі.

Таким чином, за документальними даними, поданими позивачем, враховуючи визнану позивачем часткову сплату, заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений за договором від 29.12.2006р. № 06/06-931 ТЕ-17 та додатковими угодами до нього природний газ становить 4437491,03 грн.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання). Таким чином, судом встановлено факт порушення відповідачем свого зобов’язання щодо вчасної оплати за отриманий за актами прийому-передачі природний газ, відповідно вимога позивача про стягнення з відповідача суми основного боргу є обґрунтованою та підлягає задоволенню в заявленій сумі – 4437491,03 грн. Посилання відповідача на те, що зазначена заборгованість є врегульованою шляхом прийняття Постанови КМ України від 25.04.2008р. № 440 "Про реалізацію статті 54 Закону України "Про державний бюджет України на 2008р. та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (440-2008-п) судом відхиляється як безпідставне. Зазначена постанова не врегульовує питання погашення заборгованості відповідача перед позивачем за спірним договором на постачання природного газу для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання від 29.12.2006р. № 06/06-931 ТЕ-17, а встановлює порядок перерахування субвенцій з державного бюджету. Відповідно у суду відсутні правові підстави для застосування до спірних відносин сторін пункту 2 ст. 80 ГПК України, відповідно до якого суд припиняє провадження у справі, оскільки є рішення іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами про той же предмет спору і з тих же підстав.

Пунктом 3 зазначеної Постанови встановлено, що підставою для проведення розрахунків є договір про організацію взаєморозрахунків, який укладається між учасниками розрахунків (в даному випадку це ДК "Газ України" та КП "Білоцерківтепломережа") на підставі документа, що підтверджує наявність в учасників розрахунків кредиторської та/або дебіторської заборгованості (без врахування пені, штрафних та фінансових санкцій), форму якого затверджує Державне казначейство за погодженням з ДПА, Мінпаливенерго, Мінжитлокомунгоспом і Мінфіном.

Такий договір, укладений відповідно до порядку, встановленого Постановою КМ України від 25.04.2008р. № 440 (440-2008-п) з правової точки зору є новацією боргу, яка припиняє як основне зобов’язання, так і додаткові зобов’язання відповідно до приписів ст. 604 ЦК України. За твердженням позивача, яке відповідачем підтверджено, такий договір між позивачем та відповідачем на врегулювання заборгованості за спірним договором від 29.12.2006р. № 06/06-931 ТЕ-17 укладено не було. Відповідно у суду відсутні підстави для застосування до спірних відносин сторін ст. 604 ЦК України.

Відповідно до частини 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно до ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов’язання вчиняється в письмовій формі.

Статтею 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, які учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі неналежного виконання господарського зобов’язання. Цією ж статтею визначено види штрафних санкцій –неустойка, штраф, пеня. При цьому порядок нарахування та розмір санкцій, які можуть бути встановлені договором, встановлені частиною 4 ст. 231 ГК України: у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов’язання, в певній визначеній грошовій сумі, у відсотковому відношенні до суми зобов’язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів. Як вбачається з пункту 7.2 договору, відповідно до вищевказаних норм закону сторони передбачили оплату пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ у випадку несплати або несвоєчасної оплати покупцем за поставлений природний газ. Відповідно до пункту 7.5 договору неустойка нараховується постачальником протягом шести місяців, що передують моменту звернення з позовом. Зазначений пункт договору не є домовленістю сторін про зміну порядку обчислення встановленого ст. 258 ЦК України скороченого строку позовної давності до вимог щодо стягнення пені, а є домовленістю сторін про порядок нарахування пені. За загальним принципом господарського та цивільного судочинства (ст. 3 ЦК України, ст. 551 ЦК України) засобам забезпечення зобов’язання, визначеним сторонами в договорі, надано пріоритет перед засобами, встановленими законом. Таким чином, заявлена до стягнення з відповідача сума пені 485146,80 грн. не суперечить ст. 232 ГК України є законною, та обґрунтованою. Однак, відповідно до ст. 233 ГК України, у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги ступінь виконання зобов’язання боржником, майновий стан сторін, не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Враховуючи

- особливий фінансовий стан відповідача як комунального підприємства, яке забезпечує населення міста Біла Церква енергоносіями,

- існування значної дебіторської заборгованості населення перед відповідачем за спожитий природний газ, яку відповідач не має можливості стягнути,

- відповідач регулярно добровільно в залежності від наявності коштів сплачує борг позивачу, правовідносини сторін носять регулярний характер, прострочення оплати не завдало значної шкоди кредитору, оскільки заборгованість постійно поступово погашається, грошові кошти надходять,

- сплата фінансових санкцій в заявленій сумі (яка є надмірно великою порівняно із збитками кредитора) нанесе суттєвої шкоди майновому стану відповідача і призведе до фінансової нестабільності підприємства, що негативно вплине на стан забезпечення енергоносіями населення

суд, відповідно до права, наданого йому ст. 233 ГК України, приймає рішення про зменшення належної до сплати пені і присуджує до стягнення з відповідача на користь позивача 200 000,00 грн. пені, а не заявлену суму 485146,80 грн.

Згідно до частини 2 ст. 546 ЦК України, договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов’язання. Так, відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором. Таким чином, враховуючи:

- строки та порядок розрахунків, встановлені розділом 6 договору;

- фактичні суми та строки проведення відповідачем розрахунків за поставлений природний газ;

- відповідальність за порушення грошового зобов’язання, визначену ст. 625 ЦК України;

- оприлюднені Державним комітетом статистики України в офіційних друкованих органах індекси інфляції за відповідний період,

вимоги позивача про стягнення з відповідача збитків, завданих інфляційними процесами в сумі 1772040,89 грн. та трьох процентів річних в сумі 247627,25 грн. є законними, обґрунтованими та підлягають задоволенню.

За таких обставин суд частково задовольняє позов дочірньої компанії "Газ України"Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"частково, приймає рішення про стягнення з відповідача –комунального підприємства Білоцерківської міської ради "Білоцерківтепломережа"заборгованості в сумі 6657159,17 грн., в тому числі основного боргу в сумі 4437491,03 грн., збитків, завданих інфляційними процесами 1772040,89 грн., три проценти річних 247627,25 грн та пені в сумі 200000,00 грн., та відповідно до ст. 49 ГПК України покладає на відповідача судові (господарські) витрати.

Беручи до уваги викладене вище, керуючись ст.ст. 3, 11, 16, 258, 525, 526, 546, 547, 551, 604, 610, 625, 629 ЦК України, ст.ст. 173, 230, частиною 4 ст. 231, 232, 233 ГК України, ст.ст. 49, 82- 85 ГПК України, суд

Позов дочірньої компанії "Газ України"Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"до комунального підприємства Білоцерківської міської ради "Білоцерківтепломережа"задовольнити частково.

Стягнути з комунального підприємства Білоцерківської міської ради "Білоцерківтепломережа"(09100, Київська область, м. Біла Церква, вул. Мережна, буд. 3, ідентифікаційний. код 04654336, п/р № 260056274 в БЦ філії АППБ "Аваль", МФО 321121),

на користь дочірньої компанії "Газ України"Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"(04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 1, ідентифікаційний код 31301827, р/р 260083013814 в ГОУ ПІБ України, МФО 300012) 4437491,03 грн. (чотири мільйони чотириста тридцять сім тисяч чотириста дев’яносто одна гривня три копійки) основного боргу, 1772040,89 грн. (один мільйон сімсот сімдесят дві тисячі сорок гривень вісімдесят дев’ять копійок) збитків, завданих інфляційними процесами, 247627,25 грн. (двісті сорок сім тисяч шістсот двадцять сім гривень двадцять п’ять копійок) три проценти річних, 200000,00 грн. (двісті тисяч гривень) пені, державне мито в сумі 25500 грн. (двадцять п’ять тисяч п’ятсот гривень) та 118 грн. (сто вісімнадцять гривень) за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.