Господарський суд Донецької області, у складі головуючого судді Мєзєнцева Є.І., при секретарі Семенюшко Г.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю "Донецьке пуско-налагоджувальне управління" (представник Чаусовська К.О. довіреність 01-05/015 від 02.09.08 року), до дочірнього підприємства Донецьке пуско-налагоджувальне управління № 414 акціонерного товариства закритого типу "Донбаспромелектромонтаж" (представник Михайлик А.С., довіреність 01-05/558 від 02.09.08 року), за участі третьої особи без самостійних вимог на предмет спору виконавчого комітету Донецької міської ради (представник Снєгірьов О.М., довіреність 01/15-6725 від 12.12.05 року) про:

ь визнання дійсним договору купівлі-продажу від 14.08.08 року;

ь визнання права власності товариства з обмеженою відповідальністю "Донецьке пуско-налагоджувальне управління" на вбудоване приміщення загальною площею 136,5 м2 на першому поверсі житлового будинку літ.А-9, яке розташоване за адресою місто Донецьк, проспект Титова 8а, -

Товариство з обмеженою відповідальністю "Донецьке пуско-налагоджувальне управління" (далі – Компанія) звернулося до суду з позовом до дочірнього підприємства Донецьке пуско-налагоджувальне управління № 414 акціонерного товариства закритого типу "Донбаспромелектромонтаж" (далі – Фірма) про визнання дійсним укладеного між сторонами договору купівлі-продажу нерухомого майна від 14.08.08 року (далі – Договір), а також про визнання права власності Компанії на нерухоме майно, розташоване за адресою місто Донецьк, вулиця Титова 8а, зокрема на вбудоване приміщення загальною площею 136,5 м2 на першому поверсі житлового будинку літ.А-9 (далі – Приміщення).

Позовні вимоги Компанії ґрунтуються тому, що контрагент за Договором Фірма необґрунтовано та протиправно ухилилася від нотаріального посвідчення Договору, чим порушило право власності Компанії на придбане за Договором Приміщення, причому фактично сторони належним чином виконали зобов’язання за Договором, втім ухилення Фірми від нотаріального посвідчення та державної реєстрації Договору позбавляє Компанію можливості зареєструвати належним чином свої речові права. Правовою підставою позову зазначено норми статті 220 ЦК України.

Представник відповідача в судовому засіданні пояснив, що грошові кошти в сумі 189’990,39 грн. за продане Приміщення Фірмою отримані, наразі відповідач не вбачає необхідності провадити нотаріальне посвідчення Договору.

Залучена судом в порядку статті 27 ГПК України третя особа без самостійних вимог на предмет спору виконавчий комітет Донецької міської ради пояснив, що прав сторін не оспорює, втім реконструкція Приміщення провадилась без введення зазначеного об’єкту в експлуатацію, тому вважається самовільним будівництвом.

Вислухавши у судовому засіданні представників сторін та третьої особи, дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд вважає, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.

14.08.08 року між покупцем Компанією та продавцем Фірмою укладено Договір, за яким в порядку статей 655-697 ЦК України (435-15) позивач придбав, а відповідач продав Приміщення вартістю 189’990,37 грн.

Речові права відчужувача Фірми на Приміщення згідно статті 658 ЦК України, а також факт відсутності заборони відчуження Приміщення станом на 14.08.08 року – достовірно підтверджені низкою документів, наявних у матеріалах справи, зокрема, свідоцтвом на право власності № 10122809 від 17.03.06 року, нотаріально посвідченим договором купівлі-продажу № 410 від 06.02.06 року, витягом з Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна № 20428746 від 26.08.08 року тощо.

Відчужувачем Фірмою до моменту оформлення Договору проведено реконструкцію Приміщень, внаслідок яких змінилася загальна площа цього об’єкту нерухомості з 131,1 м2 до 136,5 м2, наразі означена реконструкція відповідає нормам будівельних норм та правил, жодних деформацій та порушень в конструкції нерухомості не встановлено, дані про зниження несучих властивостей будівлі в цілому – відсутні, на що вказує висновок ПП "Домінанта", підготовлених по замовленню територіальної громади міста Донецька.

Оплата придбаного майна в сумі 189’990,37 грн. згідно пунктів 2 та 4 Договору здійснена позивачем 21.08.08 року, на що вказує платіжне доручення № 11, завірене Донбаською філією ВАТ "Родовід Банк". В порядку статті 662 ЦК України сторони підписали акт приймання-передачі Приміщення від 14.08.08 року, тобто суд вважає, що станом на 21.08.08 року сторони належним чином та у повному обсязі виконали взаємні договірні зобов’язання.

20.08.08 року Компанія звернулася до Фірми з вимогою № 01-05/002 щодо проведення нотаріального посвідчення Договору та його державної реєстрації, з метою належного дотримання приписів статті 657 ЦК України. Доказом вручення відповідачу письмового повідомлення про необхідність нотаріального посвідчення Договору слугує штамп вхідної кореспонденції № 01-04/0645 від 20.08.08 року.

Відповідач умисно ухилився від нотаріального посвідчення та державної реєстрації зазначеного Договору, проігнорувавши законні вимоги позивача про посвідчення та реєстрацію Договору, всупереч вимог статті 657 ЦК України, на що вказує зміст листа Фірми від 21.08.08 року, за яким відповідач не вбачає необхідності у нотаріальному посвідченні зазначеного правочину та запевнює Компанією у тому, що Фірма в подальшому не буде оспорювати чинності Договору.

Враховуючи вказане, суд вважає можливим визнати Договір дійсним за приписами статті 219- 220 ЦК України – оскільки позивач надав докази виконання сторонами умов Договору та того, що нотаріальному посвідченню правочину перешкоджала обставина, яка не залежала від волі позивача, зокрема, відповідач навмисно ухилився від нотаріального посвідчення правочину. Враховуючи зазначене, суд задовольняє вимоги про визнання Договору дійсним.

В порядку статті 655 ЦК України Компанія на підставі правочину стала власником Приміщення, причому презумпція правомірності зазначеного речового права визначена законом – статтею 328 ЦК України. З огляду на наведене, означене право власності Компанії на Приміщення виникло на законних підставах, тому суд вважає безсумнівною наявність у позивача права власності на спірну нерухомість.

Компанія може вимагати усунення будь-яких порушень її права власності, гарантованого статтею 41 Конституції України, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння. За нормами статті 392 ЦК України, власник наділений правом захисту права власності в суді у разі невизнання або оспорювання іншими особами такого права власності.

Невжиття відповідачем активних юридичних дій щодо нотаріального посвідчення Договору та його державної реєстрації – свідчить про порушення речових прав Компанії, оскільки належне відправлення прав власника нерухомості можливе лише за умов нотаріального посвідчення та державної реєстрації правочину, на підставі якого ці права виникають. Ігнорування Фірмою необхідності нотаріального посвідчення Договору є неправомірним через порушення тим самим статті 41 Конституції України та статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав та основних свобод людини (995_004) , якою встановлено принцип мирного володіння майном, який в контексті прецедентної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справі Жовнір проти України від 29.06.04 року) закріплює засади поваги до права власності і забороняє позбавлення або обмеження володіння особою своїм майном, інакше, як в інтересах суспільства та на умовах, передбачених принципами міжнародного права. В силу статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" згадане судове рішення Європейського суду з прав людини є джерелом права для національного суду.

Таким чином, позов підлягає задоволенню у повному обсязі, причому причиною виникнення спору є ухилення Фірми від нотаріального посвідчення та державної реєстрації Договору, що тягне за собою порушення майнових прав позивача. Відповідно до статті 49 ГПК України, державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються судом на відповідача.

На підставі ст. 41 Конституції України, ст.ст. 203, 209, 215, 219, 220, 328, 392, 640 та 657 ЦК України, керуючись ст.ст. 1, 2, 22, 36, 43, 49, 82- 85 ГПК України, суд –

Задовольнити позов товариства з обмеженою відповідальністю "Донецьке пуско-налагоджувальне управління" до дочірнього підприємства Донецьке пуско-налагоджувальне управління № 414 акціонерного товариства закритого типу "Донбаспромелектромонтаж" про визнання дійсним договору купівлі-продажу від 14.08.08 року та про визнання права власності товариства з обмеженою відповідальністю "Донецьке пуско-налагоджувальне управління" на вбудоване приміщення загальною площею 136,5 м2 на першому поверсі житлового будинку літ.А-9, яке розташоване за адресою місто Донецьк, проспект Титова 8а.

Визнати дійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна від 14.08.08 року, укладений між покупцем товариством з обмеженою відповідальністю "Донецьке пуско-налагоджувальне управління" та продавцем дочірнім підприємством Донецьке пуско-налагоджувальне управління № 414 акціонерного товариства закритого типу "Донбаспромелектромонтаж".

Визнати право власності товариства з обмеженою відповідальністю "Донецьке пуско-налагоджувальне управління" на вбудоване приміщення загальною площею 136,5 м2 на першому поверсі житлового будинку літ.А-9, яке розташоване за адресою місто Донецьк, проспект Титова 8а.

Стягнути з дочірнього підприємства Донецьке пуско-налагоджувальне управління № 414 акціонерного товариства закритого типу "Донбаспромелектромонтаж" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Донецьке пуско-налагоджувальне управління" витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 118 грн. та відшкодування сплаченого державного мита у розмірі 85 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття і може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня прийняття рішення або в касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили.