36/357 Про визнання права власності на вбудовані нежилі приміщення - 08.08.2008 Прийняття

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що відповідно до чинного законодавства будинок, споруджений або придбаний житлово-будівельним (житловим) кооперативом є його власністю. Будівництво кооперативом будинку, частиною якого являються спірні вбудовані нежилі приміщення відбувалося виключно за рахунок власних коштів Житлово-будівельного кооперативу "5-й Радянський"та залучених кредитних ресурсів без додаткового фінансування за рахунок бюджетних коштів або коштів інших установ і організацій.

Згідно статуту кооперативу підприємства, установи і організації можуть розміщуватися в будинках житлово-будівельного кооперативу тільки за згодою кооперативу. Роботи, пов’язані з будівництвом вказаних приміщень, фінансуються за рахунок капітальних вкладень, що виділяються відповідними підприємствами, установами і організаціями, з віднесенням після закінчення будівництва будинку вартості робіт на баланс підприємств, установ і організацій, які здійснюють експлуатацію підприємства.

З моменту прийняття будинку в експлуатацію і по даний час усі нежилі приміщення, в тому числі і спірні, знаходяться на балансі кооперативу. Тому саме Житлово-будівельного кооперативу "5-й Радянський"належить право власності на нежилі приміщення. Відповідач право власності Житлово-будівельного кооперативу "5-й Радянський"не визнає, тому позивач звернувся до суду за захистом свого права.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.06.2008р. порушено провадження у справі № 36/357, розгляд справи призначено на 28.07.2008р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.07.2008р., на підставі ст. ст. 27, 77 Господарського процесуального кодексу України, залучено до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Київську міську раду, розгляд справи відкладено на 06.08.2008р.

Через канцелярію суду 05.08.2008р. надійшла заява відповідача про застосування наслідків спливу строку позовної давності, яка мотивована тим, що Київська державна регіональна телерадіокомпанія орендує нежитлові приміщення в будинку 1-3 по вул. Гоголівській з 25.11.2003р. Отже, позивач дізнався або мав можливість дізнатися про порушення його прав у листопаді 2003 року. Таким чином, встановлений статтею 257 Цивільного кодексу України трирічний строк позовної давності сплинув 26.11.2006р., що є підставою для відмови позивачу в позові.

В засіданні суду 06.08.2008р. представник відповідача надав суду письмовий відзив на позов, в якому проти позову заперечує, посилаючись на те, що спірні приміщення були передані територіальній громаді Шевченківського району міста Києва на підставі рішення Київської міської ради № 208/1642 від 27.12.2001р. (ra_208023-01) "Про формування комунальної власності територіальних громад районів міста Києва". Відповідно до чинного законодавства України управління майном, що перебуває у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування. Повноваження власника комунального майна від імені територіальної громади Шевченківського району здійснює Шевченківська районна рада міста Києва.

Виключно власнику належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Оскільки на даний час зазначене рішення Київської міської ради № 208/1642 від 27.12.2001р. (ra_208023-01) "Про формування комунальної власності територіальних громад районів міста Києва"є чинним, Шевченківська районна рада міста Києва набула право власності на спірні нежилі приміщення на законних підставах.

У відзиві на позов відповідач вказує на те, що встановлений статтею 257 Цивільного кодексу України трирічний строк позовної давності сплинув 26.03.2006р., що є підставою для відмови позивачу в позові.

Представник позивача в судовому засіданні 06.08.2008р. позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

В засіданні суду 06.08.2008р. представник відповідача проти задоволення позову заперечував.

Третя особа повноважних представників в засідання суду, призначене на 06.08.2008р., не направила, не повідомила суд про причини їх неявки, вимоги ухвали суду від 28.07.2008р. не виконала.

В судовому засіданні 06.08.2008р., за клопотанням представника відповідача, на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, оголошувалась перерва до 08.08.2008р. для виготовлення повного тексту рішення.

На підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, Господарський суд міста Києва –

Рішенням виконавчого комітету Радянської районної ради депутатів трудящих міста Києва від 11.01.1965р. № 24 було створено житлово-будівельний кооператив "П’ятий Радянський"(далі позивач, житлово-будівельний кооператив, ЖБК) та затверджено його статут. Відповідно до статуту житлово-будівельний кооператив організується з метою задоволення потреб членів кооперативу та їх сімей житлом шляхом будівництва жилого багатоквартирного будинку з господарськими будівлями за власні кошти кооперативу з допомогою державного кредиту, а також для подальшої експлуатації та управління цим будинком.

Рішенням виконавчого комітету Київської міської ради депутатів трудящих від 06.07.1965р. № 1171 було відведено земельну ділянку площею біля 0,23 га на розі вул. Гоголівської 1-3 та вул. Чкалова 78-80 у Радянському районі міста Києва під будівництво житлового будинку Житлово-будівельного кооперативу "П’ятий Радянський". Забудовником будівництва було призначено Управління капітального будівництва Міськвиконкому. Фінансування будівництва відбувалося виключно за рахунок власних коштів ЖБК та залучених кредитних ресурсів без додаткового фінансування за рахунок бюджетних коштів або коштів інших установ і організацій.

Рішенням виконавчого комітету Київської міської ради депутатів трудящих від 30.09.1969р. № 1784 було затверджено акт державної приймальної комісії про ведення в експлуатацію будинку Житлово-будівельного кооперативу "П’ятий Радянський"і дозволена його експлуатація за призначенням.

В 1971 році Житлово-будівельний кооператив "П’ятий Радянський"вніс зміни в своєму найменуванні, почавши використовувати скорочене найменування "5-й Радянський".

Крім квартир членів кооперативу проектом будівництва було заплановано будівництво на першому та другому поверхах будинку нежилого приміщення фотоательє. Загальна площа вбудованих нежилих приміщень склала 553,5 кв. м. Після вводу будинку в експлуатацію зазначені нежилі приміщення займало фотоательє, а потім –інші установи.

На час звернення до суду частину нежилих приміщень колишнього фотоательє загальною площею 289,1 кв.м було передано відповідачем в оренду Київській державній регіональній телерадіокомпанії (далі по тексту –телерадіокомпанія), що не заперечує сам відповідач.

В свою чергу спірні приміщення були передані територіальній громаді Шевченківського району міста Києва на підставі рішення Київської міської ради від 27.12.2001р. № 208/1642 (ra_208023-01) "Про формування комунальної власності територіальних громад районів міста Києва"із змінами та доповненнями відповідно до рішення Київської міської ради від 26.12.2002р. № 220/380 (ra_220023-02) "Про внесення змін та доповнень до рішення Київради від 27.12.2001р. № 208/1642 та від 29.11.2001р. № 151/1585. Відповідно до додатку 11 зазначеного доповнення до переліку об’єктів комунальної власності територіальної громади Шевченківського району м. Києва були додані нежилі приміщення по вул. Гоголівська 1-3 у місті Києві.

Управління кооперативом здійснюється відповідно до його статуту.

Згідно з п. 21 статуту вищим органом управління кооперативом є загальні збори його членів.

На загальних зборах членів кооперативу від 27.03.2003р. було вирішено прийняти усі можливі заходи для вирішення питання про визнання права власності на вбудовані нежилі приміщення за ЖБК.

Відповідно до п. 26 статуту правління ЖБК є виконавчим органом кооперативу, підзвітним загальним зборам (зборам уповноважених). Відповідно до п. п. "є", "з" п. 26 статуту до обов’язків правління входить управління будинком, укладання договорів та інших угод від імені кооперативу. Відповідно до п. п. "і" до компетенції правління входить представництво кооперативу в усіх установах та організаціях.

На виконання своїх функцій та в межах наданої статутом компетенції на засіданні правління ЖБК від 07.06.2007р. було розглянуто питання про використання належних кооперативу нежилих приміщень. Правлінням кооперативу було визнано, що нежилі приміщення використовуються всупереч інтересам кооперативу, оскільки рішеннями попереднього складу правління вони були передані в тимчасове користування на безоплатній основі різним установам і організаціям та прийнято рішення про повернення усіх нежилих приміщень в володіння кооперативом.

На виконання рішення правління позивач звернувся з листом до Київської державної регіональної телерадіокомпанії з проханням звільнити займані нею приміщення. Листом від 23.07.2007р. телерадіокомпанія відмовилася від звільнення спірного приміщення, посилаючись на те, що зазначені приміщення вона займає на підставі договору оренди, укладеного між нею та Управлінням комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної ради на виконання рішення Шевченківської районної ради у місті Києві (далі відповідач, районна рада) від 19.04.2007р. Таким чином, суд приходить до висновку, що до отримання листа від 23.07.2007р. від Київської державної регіональної телерадіокомпанії позивач не був обізнаний про укладання зазначеного договору оренди, і про особу, яка порушила його право.

Таким чином, причиною виникнення спору є невизнання права власності кооперативу на вбудовані нежилі приміщення відповідачем.

Згідно з ст. 392 Цивільного кодексу України спір про визнання права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, може бути вирішено у судовому порядку.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача є такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.

Відповідно до ст. 137 Житлового кодексу Української РСР житлово-будівельний кооператив діє на основі зареєстрованого в установленому порядку статуту.

Нова редакція статуту Житлово-будівельного кооперативу "5-й Радянський"була зареєстрована Шевченківською (Радянською) районною у місті Києві державною адміністрацією 25.12.1996р., номер запису про включення відомостей про юридичну особу до ЄДРПОУ 10741200000 010827. Житлово-будівельний кооператив є юридичною особою, яка створена з метою забезпечення житлом членів кооперативу шляхом будівництва багатоквартирного будинку.

Виходячи із з місту статей 1 –3 Господарського кодексу України (436-15) житлово-будівельний кооператив не є суб’єктом підприємництва і здійснює свою діяльність виключно для забезпечення виконання статутних цілей відповідно до чинного законодавства. Таким чином, при вирішенні даного спору слід керуватися нормами цивільного та іншого законодавства.

Відповідно ч. 1 ст. 384 Цивільного кодексу України будинок, споруджений або придбаний житлово-будівельним (житловим) кооперативом є його власністю.

Згідно до ч. 1 ст. 128 Цивільного кодексу (в редакції 1963 року) право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором.

Будівництво кооперативом будинку, частиною якого є вбудовані спірні нежилі приміщення, підтверджується рішенням виконавчого комітету Радянської районної ради депутатів трудящих міста Києва від 11.01.1965р. № 24 про створення житлово-будівельного кооперативу і затвердження його статуту, рішенням виконавчого комітету Київської міської ради депутатів трудящих від 06.07.1965р. № 1171 про відведення земельної ділянки площею біля 0,23 га на розі вул. Гоголівської 1-3 та вул. Чкалова 78-80 у Радянському районі міста Києва під будівництво житлового будинку кооперативу, рішенням виконавчого комітету Київської міської ради депутатів трудящих від 30.09.1969р. № 1784 про ведення в експлуатацію будинку ЖБК.

Згідно з п. 5 статуту кооперативу підприємства торгівлі, громадського харчування та інші підприємства, установи і організації можуть розміщуватися в будинках житлово-будівельного кооперативу тільки за згодою кооперативу. Роботи, пов’язані з будівництвом вказаних приміщень, фінансуються за рахунок капітальних вкладень, що виділяються відповідними підприємствами, установами і організаціями, з віднесенням після закінчення будівництва будинку вартості робіт на баланс підприємств, установ і організацій, які здійснюють експлуатацію підприємства. Зазначені підприємства, установи і організації повинні брати участь у загальних витратах по експлуатації будинку пропорційно балансовій вартості частини будинку, яку вони займають.

Відповідно до п. п."д" п. 2 рішення виконавчого комітету Київської міської ради депутатів трудящих від 06.07.1965р. № 1171 будівництво нежилого приміщення фотоательє в будинку кооперативу повинно було відбутися за рахунок спецкоштів.

Проте в ході будівництва будинку кооперативу забудовником - Управлінням капітального будівництва Міськвиконкому спецкошти залучені не були. Згідно довідки кооперативу фінансування будівництва відбувалося виключно за рахунок власних коштів ЖБК та залучених кредитних ресурсів без додаткового фінансування за рахунок бюджетних коштів або коштів інших установ і організацій. Підтвердженням цієї обставини є також данні акту про введення будинку в експлуатацію, відповідно до якого з боку замовника акт підписано одноособово представником ЖБК.

З моменту прийняття будинку в експлуатацію і по даний час усі нежилі приміщення, в тому числі і спірне, знаходяться на балансі кооперативу. Згідно розділу II (власники) та V (нежилі приміщення) технічного паспорту на будинок, єдиним власником нежилих приміщень є Житлово-будівельний кооператив "5-й Радянський".

Згідно довідки Комунального підприємства "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об’єкти нерухомого майна"по даним книг реєстрації Бюро по нежитловому фонду за адресою вул. Гоголівська, 1-3 на праві власності зареєстровані тільки нежилі приміщення з № 1 по № 8.2А (групи приміщень № 94) –кафе-кондитерська –загальною площею 112,50 кв.м (в літ. А) за Худолієм А.Д. Приміщення площею 292,1 кв.м на праві власності не зареєстровані.

Оскільки законом передбачено набуття права власності замовника, яким в даному випадку є Житлово-будівельний кооператив "5-й Радянський", на споруджений будинок, інша особа, якщо вона заявляє свої права на цей будинок або його частину, повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх заперечень.

Судом не приймаються до уваги посилання відповідача на порушення його прав власника з урахуванням наступного.

Відповідно до ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Відповідно до частини другої ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією (254к/96-ВР) та законами України.

Судом доводи відповідача щодо того, що рішення Київської міської ради від 27.12.2001р. № 208/1642 (ra_208023-01) "Про формування комунальної власності територіальних громад районів міста Києва" із змінами та доповненнями є належним і допустимим доказом виникнення права власності у відповідача на спірні нежилі приміщення, судом до уваги не приймаються, оскільки сама по собі передача приміщень з балансу міської ради на баланс районної ради не є підставою виникнення права власності на передані приміщення у останньої. Право власності Київської міської ради на спірні приміщення на момент їх передачі відповідачу нічим не підтверджено. За наведених обставин крім фактичної передачі будинку міська рада повинна була передати відповідачу необхідні документи, які би підтверджували її право на розпорядження спірним майном.

Відповідно до ч. 1 ст. 210 Цивільного кодексу України правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" право власності на нерухоме майно підлягає обов’язковій державній реєстрації.

Згідно довідки Комунального підприємства "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об’єкти нерухомого майна"по даним книг реєстрації Бюро по нежитловому фонду за адресою вул. Гоголівська, 1-3 в місті Києві спірні нежилі приміщення на праві власності ні за відповідачем, ні за третьою особою не зареєстровані.

З огляду на наведене, суд вважає твердження відповідача про те, що він набув право власності на спірні приміщення на підставі зазначеного рішення Київської міської ради недоведеним. За таким обставин передача спірних нежилих приміщень у володіння територіальної громади Шевченківського району міста Києва є незаконною і порушує права їх власника –кооперативу. З тих же підстав є помилковим і посилання відповідача на те, що визнанню права власності позивача на спірні приміщення повинно передувати визнання недійсним рішення Київської міської ради в частині передачі спірних приміщень. Оскільки за наведених обставин зазначене рішення не є правовстановлюючим документом, на підставі якого проводиться реєстрація права власності на об’єкти нерухомого майна, цим рішенням фактично лише визначено особу, в володінні якої на даний момент знаходиться предмет спору.

Крім того, відповідно до рішення Конституційного Суду України від 02.03.2004р. № 4-рп/2004 (v004p710-04) у справі № 1-2/2004 допоміжні приміщення, відповідно до пункту 2 статті 10 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду", стають об’єктами права спільної власності співвласників багатоквартирного будинку, тобто їх спільним майном, одночасно з приватизацією громадянами квартир. Підтвердження права власності на допоміжні приміщення не потребує здійснення додаткових дій, зокрема створення об’єднання співвласників багатоквартирного будинку, вступу до нього.

Аналізуючи питання щодо права власників приватизованих і неприватизованих квартир багатоквартирних будинків та органів місцевого самоврядування і місцевих державних адміністрацій розпоряджатися допоміжними приміщеннями, а також конструктивними елементами таких будинків (фундамент, несучі стіни, міжповерхові перекриття, сходові марші і т.ін.) слід виходити з правової характеристики спільного майна власників квартир, конкретизованої у Законі України "Про об’єднання співвласників багатоквартирного будинку" (2866-14) .

Відповідно до ст. ст. 1, 19 Закону України "Про об’єднання співвласників багатоквартирного будинку"неподільне майно співвласників багатоквартирного будинку, до якого відносяться його конструктивні елементи, перебуває у спільній сумісній власності співвласників. Неподільне майно перебуває у їх спільній сумісній власності і не підлягає відчуженню, загальне майно –у спільній частковій власності. Таким чином, питання щодо згоди власників квартир –співвласників допоміжних приміщень багатоквартирного будинку –на надбудову поверхів, улаштування мансард і т.ін. з використанням при цьому конструктивних елементів будинку, як і вчинення інших дій стосовно допоміжних приміщень, має вирішуватися відповідно до законів про власність та інших законів України, передусім Цивільного кодексу України (435-15) .

Зазначене свідчить про те, що твердження відповідача про те, що на даний час допоміжні приміщення, які входять до складу спірних приміщень, знаходиться у комунальній власності територіальної громади Шевченківського району міста Києва є помилковим, оскільки суперечить рішенню Конституційного Суду України від 02.03.2004р. (v004p710-04) , яке є обов’язковим та остаточним, і відповідно до якого ці приміщення знаходиться у власності кооперативу.

Таким чином, позивач є власником жилого будинку по вул. Гоголівська, 1-3 в місті Києві, частиною якого є вбудовані спірні нежилі приміщення.

За встановленими обставинами житлово-будівельний кооператив слід визнати власником вбудованих нежилих приміщень, розташованих на 1-му та 2-му поверху будинку по вул. Гоголівська, 1-3 в місті Києві, а саме - позначених на експлікації до технічного паспорту за № 95, яке складається з учрежденч. 95-1 площею 11,9 кв.м, коридору 95-2 площею 10,3 кв.м, умивальника 95-3 площею 3,4 кв.м., туалету 95-4 площею 1,7 кв.м., умивальника 95-5 площею 2,4 кв. м, туалету 95-6 площею 1,0 кв. м, учрежденч. 95-7 площею 14,0 кв.м, сходів 95-8 площею 6,6 кв.м., коридору 95-9 площею 5,7 кв.м, учрежденч. 95-10 площею 16,4 кв.м., учрежденч. 95-11 площею 13,4 кв.м., учрежденч. 95-12 площею 13,6 кв.м., учрежденч. 95-13 площею 13,7 кв.м., учрежденч. 95-14 площею 7,4 кв.м., коридору 95-15 площею 5,2 кв.м, коридору 95-16 площею 10,9 кв.м., коридору 95-16а площею 5,4 кв.м.,

та за № 96, яке складається з тамбура 96-1 площею 2,3 кв.м, учрежденч. 96-2 площею 11,6 кв.м., коридору 96-2а площею 4,3 кв.м., учрежденч. 96-3 площею 29,4 кв.м., шафи 96-4 площею 2,0 кв.м., фойє 96-5 площею 12,1 кв.м., учрежденч. 96-6 площею 12,3 кв.м., коридору 96-6а площею 6,2 кв.м., учрежденч. 96-7 площею 13,5 кв.м., уч режденч. 96-8 площею 8,1 кв.м., коридору 96-8а площею 5,0 кв.м., коридору 96-9 площею 20,5 кв.м., сходів 96-10 площею 6,0 кв.м., загальною площею 289,1 кв.м., які складають окрему одиницю права власності.

Подана відповідачем заява про застосування наслідків спливу строку позовної давності не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність –це строк, в межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно з ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України).

Із встановлених судом обставин справи вбачається, що позивач, після набуття права власності на спірні нежилі приміщення, своє право у встановленому порядку в Комунальному підприємстві "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об’єкти нерухомого майна"не зареєстрував. Про те, що спірні нежилі приміщення були передані відповідачу, який розпоряджається ними на власний розсуд, позивачу стало відомо з листа Київської державної регіональної телерадіокомпанії від 23.07.2007р. про відмову останньої звільнити спірні приміщення. Посилання відповідача на те, що позивач міг дізнатися про укладання договору оренди з телерадіокомпанією з моменту укладання такого договору в 2003 році не підтверджується матеріалами справі. Не можна також погодитися з твердженням відповідача щодо того, що перебіг строку позовної давності почався з 28.09.2003р. з посиланням на виписку з протоколу загальних зборів ЖБК, оскільки в цьому протоколі прямо зазначено, що у кооперативу відсутні будь-які дані як про наявність можливо укладених договорів оренди спірних приміщень, так і будь-які дані про організації, які ці договори могли укласти. Тому саме з метою запобіганню такої ситуації кооперативом було прийнято рішення про реєстрацію права власності на вбудовані приміщення. Таким чином, матеріалами справи доведено ствердження позивача про те, що дані про особу, яка порушила його право, йому стало відомо тільки в липні 2007 року. За таких обставин, на момент подання позову в червні 2008 року строк позовної давності стосовно заявленої вимоги є таким, що не сплинув.

Суд не погоджується з доводами відповідача стосовно найменування кооперативу. Відповідно до ст. 27 Цивільного кодексу (в редакції 1963 року) юридична особа має своє найменування. По суті найменування "5-й Радянський"є скороченим найменуванням "П’ятий Радянський", яке кооператив використовував під час своєї діяльності, що в тому числі підтверджується зазначенням скороченого найменування в акті приймання до експлуатації від 30.09.1969р. З довідки Головного управління статистики в м. Києві вбачається, що на таке скорочене найменування кооператив перейшов з 1971 року. Оскільки законодавством не заборонено використання скороченого найменування, доводи відповідача в цій частині є безпідставними.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Згідно до ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого або майнового права та інтересу. Частиною 2 ст. 16 Цивільного кодексу України передбачені способи захисту цивільних прав та інтересів, серед яких визнання права.

Згідно з ст. 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред’явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. Судом встановлено, що невизнання відповідачем права власності Житлово-будівельного кооперативу "П’ятий Радянський"на спірні нежилі приміщення є безпідставним.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 43, 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Визнати за Житлово-будівельним кооперативом "5-й Радянський"(01054, м. Київ, вул. Гоголівська, 1-3, ідентифікаційний код 23378505) право власності на вбудовані нежилі приміщення розташовані на 1-му та 2-му поверху будинку по вул. Гоголівська, 1-3 в місті Києві, а саме позначені на експлікації до технічного паспорту за № 95, яке складається з учрежденч. 95-1 площею 11,9 кв.м., коридору 95-2 площею 10,3 кв.м., умивальника 95-3 площею 3,4 кв.м., туалету 95-4 площею 1,7 кв.м., умивальника 95-5 площею 2,4 кв.м., туалету 95-6 площею 1,0 кв.м., учрежденч. 95-7 площею 14,0 кв.м., сходів 95-8 площею 6,6 кв.м., коридору 95-9 площею 5,7 кв.м., учрежденч. 95-10 площею 16,4 кв.м., учрежденч. 95-11 площею 13,4 кв.м., учрежденч.95-12 площею 13,6 кв.м., учрежденч. 95-13 площею 13,7 кв.м., учрежденч. 95-14 площею 7,4 кв.м., коридору 95-15 площею 5,2 кв.м., коридору 95-16 площею 10,9 кв.м., коридору 95-16а площею 5,4 кв.м.,

та за № 96, яке складається з тамбура 96-1 площею 2,3 кв.м., учрежденч. 96-2 площею 11,6 кв.м., коридору 96-2а площею 4,3 кв.м., учрежденч. 96-3 площею 29,4 кв.м., шафи 96-4 площею 2,0 кв.м., фойє 96-5 площею 12,1 кв.м., учрежденч. 96-6 площею 12,3 кв.м., коридору 96-6а площею 6,2 кв.м., учрежденч. 96-7 площею 13,5 кв.м., учрежденч. 96-8 площею 8,1 кв.м., коридору 96-8а площею 5,0 кв.м., коридору 96-9 площею 20,5 кв.м., сходів 96-10 площею 6,0 кв.м., загальною площею 289,1 кв.м., які складають окрему одиницю права власності.

Стягнути з Шевченківської районної у місті Києві ради (01030, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 24, код ЄДРПОУ 26077632) на користь Житлово-будівельного кооперативу "5-й Радянський"(01054, м. Київ, вул. Гоголівська, 1-3, ідентифікаційний код 23378505) 620 (шістсот двадцять) грн. 00 коп. витрат по сплаті державного мита, 118 (сто вісімнадцять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.