Суддя Власов Ю.Л.

Позивач звернувся до суду з позовною заявою до Відповідача про стягнення 100000 грн. штрафу та пені.

Заявлений позов Позивач обґрунтовує наступним. Позивачем було прийнято рішення, відповідно до якого на Відповідача був накладений штраф за порушення законодавства про захист економічної конкуренції.

Відповідач згідно з нормами чинного законодавства України зобов’язаний був сплатити накладений штраф на протязі двох місяців з дня одержання рішення.

Проте, штраф Відповідачем сплачений не був. Відповідно до абз.1 ч.5 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції"за кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі півтора відсотки від суми штрафу.

Відповідач заперечив проти задоволення позову мотивуючи тим, що прийняте Відповідачем рішення є незаконним, а вказана справа підвідомча адміністративним судам, тому провадження у справі має бути припинено.

Ухвалою від 30.05.08р. провадження у справі було порушено, позовна заява прийнята до розгляду, розгляд справи був призначений на 19.06.08р. У судовому засіданні 19.06.08р. оголошувалась перерва до 07.08.08р.У судовому засіданні Відповідачем було подано клопотання про припинення провадження у справі на підставі п.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, оскільки вказана справа є адміністративною і повинна вирішуватись адміністративним судом. Дослідивши вказане клопотання, суд дійшов висновку про залишення його без задоволення, з наступних підстав. Відповідно до ч.2 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Згідно з ст. 12 Господарського процесуального кодексу України господарським судам підвідомчі справи за заявами органів Антимонопольного комітету України з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції.

Відповідно до ч.1 ст. 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції"заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення.

Згідно з п.7 рекомендацій Президії Вищого господарського суду України №04-5/120 від 27.06.07р. "Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам" з огляду на зміст наведених норм, а також статті 32 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції" справи зі спорів про оскарження рішень (розпоряджень) органів Антимонопольного комітету України підвідомчі господарським судам і підлягають розглядові за правилами Господарського процесуального кодексу України (1798-12) . Це стосується й розгляду справ за позовами органів Антимонопольного комітету України про стягнення з суб'єктів господарювання сум штрафів та пені у зв'язку з порушенням конкурентного законодавства, оскільки таке стягнення здійснюється саме згідно з рішеннями відповідних органів, прийнятими на підставі приписів названих Законів України.

На підставі вказаних правових норм, враховуючи правоположення Президії Вищого господарського суду України Господарський суд міста Києва вважає, що спір у даній справі підвідомчій господарським судам та повинен розглядатись за правилами господарського судочинства.

Також, Відповідачем у судовому засіданні 07.08.08р. було подано клопотання про зупинення провадження у справі №38/179 до вирішення адміністративної справи за позовом Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"про визнання недійсним та скасування рішення Антимонопольного комітету України від 04.12.2007р. №681-р, на підставі якого останній вимагає стягнення штрафу та пені.

Відповідно до ч.1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов’язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 28.02.2008р. №02-4-8/138 Державному підприємству "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"було відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі про визнання незаконним та скасування рішення Антимонопольного комітету України від 04.12.07р. №681-р.

Як вбачається з матеріалів справи, Відповідачем подано апеляційну скаргу на ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 28.02.2008р. №02-4-8/138. Проте, Відповідачем не подано суду доказів прийняття вказаної апеляційної скарги до розгляду, доказів скасування вказаної вище ухвали Окружного адміністративного суду м. Києва та доказів відкриття провадження у адміністративній справі про визнання недійсним та скасування рішення Антимонопольного комітету України від 04.12.2007р. №681-р.

Таким чином, провадження у справі про визнання недійсним та скасування рішення Антимонопольного комітету України від 04.12.2007р. №681-р. на даний час не відкрито, отже такої справи на даний час не існує, відповідно для зупинення провадження у справі №38/179 згідно з ч.1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України не має підстав, тому вказане вище клопотання Відповідача задоволенню не підлягає. Судом заслухані пояснення сторін, досліджені надані суду докази та матеріали. В результаті дослідження наданих суду доказів та матеріалів, слухання сторін суд

04.12.2007р. Позивачем було прийнято рішення №681-р "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу", яким було постановлено: 1. Визнати дії енергокомпаній, зокрема Відповідача, що полягають у прийнятті відповідними членами Ради ОРЕ Тимчасових порядків на засіданнях Ради ОРЕ від 19.05.2005р. (протокол №2), від 14.06.2005р. (протокол №4), від 22.09.2005р. (протокол №9), якими протягом червня –листопада 2005 року надавалися переваги під час розподілу навантаження енергогенеруючим компаніям ТЕС, енергоблоки яких працюють на вугіллі "антрацитової" групи, під час включення до диспетчерського графіка навантаження ДП "Енергоринок", перед енергоблоками ТЕС, які працюють на вугіллі "газової"групи, зокрема ТОВ "Східенерго", порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом 1 статті 50, частиною першою та пунктом 1 частини другої статті 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються умов реалізації товару (електроенергії), що призвели до обмеження конкуренції. 3. Відповідно до ч.2 ст. 52 Закону України "Про захист економічної конкуренції"за порушення, зазначене у пункті 1 цього рішення, накласти на Відповідача штраф у розмірі 50000 грн. Штраф підлягає сплаті у двомісячний строк з дня отримання рішення.

19.12.07р. Позивач направив вказане рішення Відповідачу рекомендованим листом разом із супровідним листом №28-26/11-8306 від 18.12.07р., які Відповідач отримав 21.12.07р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, залученим до матеріалів справи.

Вказане рішення Позивача №681-р "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу"скасовано в установленому законом порядку не було, визнано недійсним в судовому порядку не було, на даний час набрало законної сили, є чинним та обов’язковим до виконання. На підтвердження іншого, Відповідачем не подано суду жодного доказу. Відповідач станом на час вирішення спору накладений вказаним рішенням Позивача штраф не сплатив. На підтвердження іншого Відповідачем не подано суду жодних доказів. Спір у справі виник з причини невиконання Відповідачем рішення Позивача про накладення штрафу, яке є обов’язковим до виконання відповідно до ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції".

Суд вважає, що позовні вимоги Позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.Відповідно до ст. 48 Закону України "Про захист економічної конкуренції"за результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України приймають рішення, в тому числі про визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу.

Згідно з ч.1, 2, 3 ст.56 Закону України "Про захист економічної кокнуренції"рішення, розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень надаються для виконання шляхом надсилання або вручення під розписку чи доведення до відома в інший спосіб.

Рішення та розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень є обов'язковими до виконання. Особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу.

Згідно з вказаними нормами Позивач має право приймати рішення про визнання вчинення Відповідачем порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу, який повинен бути сплачений Відповідачем у двомісячний строк з дня отримання відповідного рішення, при цьому рішення Позивача є обов’язковими для виконання Відповідачем.

Як встановлено судом, 04.12.07р. Позивачем було прийнято рішення №681-р, яким на Відповідача за порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене п.1 ст.50, ч.1 та п.1 ч.2 ст. 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції", був накладений штраф в розмірі 50000,00 грн., який Відповідача було зобов’язано сплатити на протязі двох місяців з дня отримання цього рішення. Вказане рішення скасовано або визнано недійсним не було, на даний час набрало законної сили, є чинним та обов’язковим до виконання.Як встановлено судом, зазначене рішення Позивача було отримано Відповідачем 21.12.2007р., проте Відповідач накладений штраф в розмірі 50000,00 грн., ані в двомісячний строк до 21.02.2008р., ані станом на час вирішення спору не сплатив, чим порушив вимоги ч.2 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції".

Враховуючи викладене Господарський суд міста Києва вважає вимоги Позивача про стягнення з Відповідача 50000,00 грн. штрафу обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.5 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції"за кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі півтора відсотка від суми штрафу. Розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням органу Антимонопольного комітету України. Нарахування пені припиняється з дня прийняття господарським судом рішення про стягнення відповідного штрафу. Нарахування пені зупиняється на час розгляду чи перегляду господарським судом справи про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України про накладення штрафу, відповідного рішення (постанови) господарського суду.

Згідно з ч.7 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції"у разі несплати штрафу у строки, передбачені рішенням, та пені органи Антимонопольного комітету України стягують штраф та пеню в судовому порядку.

Як встановлено судом розгляд чи перегляд судом справи про визнання недійсним вказаного рішення Позивача про накладення штрафу не здійснювався та не здійснюється на даний час. Враховуючи викладене та вище встановлені обставини справи, Господарський суд міста Києва задовольняє вимогу Позивача про стягнення з Відповідача 50000,00 грн. пені за прострочення сплати штрафу накладеного рішенням №681-р, розрахунок якої перевірений судом.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст. 4, 33, 49, 75, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом"(01032, м. Київ, вул. Вєтрова, 3, код 24584661) в доход Державного бюджету України (Антимонопольний комітет України, 03035, м. Київ, вул. Урицького, 45, код 00032767, рахунок 31118106700010 в ГУ ДКУ у Солом’янському районі м. Києва, МФО 820019, код платежу 21081100, символ звітності 106) штраф в сумі 50000 (п’ятдесят тисяч) грн. 00 коп. та пеню в сумі 50000 (п’ятдесят тисяч) грн. 00 коп.

3. Стягнути з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом"(01032, м. Київ, вул. Вєтрова, 3; код 24584661) в доход державного бюджету державне мито в сумі 1000 (одну тисячу) грн. 00 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп.