11/128 Про стягнення заборгованості за транспортні послуги - 31.07.2008 Прийняття

У квітні 2007 р. позивач, Комунальне комерційне підприємство Донецької міської ради "Донецькміськсвітло" м.Донецьк, звернувся до господарського суду з вимогою стягнути з відповідача, Відкритого акціонерного товариства "Донецькобленерго" м.Донецьк, 149673,96грн. – суму заборгованості за транспортні послуги за договором № 520 від 07.12.04 р., укладеним сторонами.В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на копію договору № 520 від 07.12.04р., копію додаткової угоди до договору від 04.01.06р.; копію рішення Донецької міської ради № 20/22 від 24.06.05р., копії актів приймання робіт (послуг), копії рахунків-фактур, копії талонів замовника, копію вимоги про сплату суми заборгованості № 01/786 від 07.11.06р. та інші документи, наявні в матеріалах справи.

Відповідач у відзиві б/н на позовну заяву та доповненні до відзиву проти позовних вимог заперечив з підстав, викладених у відзиві.

Рішенням господарського суду Донецької області від 01.08.2007 р. позовні вимоги були задоволені у повному обсязі.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 03.10.07 р. зазначене рішення залишено без змін.

Зазначені рішення та постанова мотивовані тим, що матеріалами справи підтверджується наявність заборгованості відповідача перед позивачем в сумі 149673,96 грн., яка на підставі ст.ст. 525, 526, 599, 530, 615 Цивільного кодексу України підлягає стягненню.

Постановою Вищого господарського суду України від 20.12.07 р. вищезазначені рішення та постанову скасовано, справу направлено на новий розгляд до господарського суду Донецької області.Ухвалою господарського суду Донецької області від 14.01.08 р. справу № 11/128 прийнято до розгляду.

Ухвалою суду від 31.01.08 р. провадження у справі зупинено до розгляду Верховним Судом України касаційної скарги Комунального комерційного підприємства Донецької міської ради "Донецькміськсвітло", м.Донецьк, та повернення матеріалів справи до господарського суду Донецької області.Ухвалою Верховного Суду України від 21.02.08 р. у порушенні провадження з перегляду в касаційному порядку постанови Вищого господарського суду України від 20.12.07 р. по справі № 11/128 – відмовлено.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 30.04.08 р. провадження у справі поновлено.

Під час нового розгляду справи позивач наполягав на задоволенні позовних вимог, про що надав суду письмові пояснення без номеру та дати складання із додатками.

У своїх поясненнях позивач зазначив, що у відповідача відсутні підстави для невизнання позову, оскільки відмітки відповідача на талонах замовника та підписання актів виконаних робіт, на думку позивача, свідчать про підтвердження відповідачем факту надання позивачем транспортних послуг. Крім того, позивач зазначає, що рахунки на сплату послуг направлялися відповідачеві простим листом, підтвердженням факту отримання відповідачем рахунків позивач вважає факт їх сплати відповідачем, що, на думку позивача, також свідчить про згоду відповідача з умовами договору та новою договірною ціною. Позивач також зазначає, що удруге рахунки направлялися відповідачеві нарочним.У своїх письмових поясненнях позивач стверджує також, що договірні правовідносини між сторонами існують на даний час, однак відповідач не належним чином виконує свої договірні обов’язки зі сплати послуг позивача.

Відповідач позовних вимог не визнав з підстав, заявлених при первісному розгляді справи, а саме – не направлення позивачем рахунків на сплату послуг, недоведеність позовних вимог наданими позивачем документами, відсутність актів виконаних робіт за жовтень 2005 р., травень 2006 р., червень 2006 р., відсутність заявок про надання автотранспорту, неправильний розрахунок позивачем ціни позову (т.2, а.с.2, 31).

За клопотанням сторін строк вирішення спору продовжено в порядку ч.4 ст. 69 Господарського процесуального кодексу України.У судовому засіданні оголошувалась перерва з 15.07.08 р. до 31.07.08 р. Дослідивши матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін, суд

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та відповідачем 07.12.2004р. було укладено Договір про надання транспортних послуг за № 520 (надалі –Договір) з протоколом узгодження договірної ціни, відповідно до якого позивач зобов’язався за заявками відповідача надавати транспортні послуги автотранспортом, обладнаним підйомником, а останній сплачувати їх вартість.

Строк дії Договору сторони обумовили з моменту підписання 07.12.2004р. до 31.12.2005р. Пунктом 7.2. Договору також сторони передбачили, що зміни та доповнення до Договору вважаються дійсними, якщо вони складені у письмовій формі та підписані обома сторонами.04 січня 2006 р. позивачем та відповідачем була підписана Додаткова угода до Договору, відповідно до якої дію Договору було пролонговано до 01.06.2006р. Зазначена додаткова угода є невід’ємною частиною Договору та набирає чинності з моменту її підписання сторонами. Пунктом 2.2 Договору сторони встановили порядок оплати за Договором: на підставі актів виконаних робіт, або інших документів, що підтверджують їх виконання в наступному порядку –100% вартості послуг вноситься відповідачем у якості оплати не пізніше 30 банківських днів з моменту виставлення рахунку позивачем, який зобов’язується виставляти відповідні рахунки не пізніше п’ятого числа кожного місяця, наступного за розрахунковим.Предметом позову є вимоги про стягнення з відповідача 149673,96 грн. – суми заборгованості з наданих у період серпня 2005 р. – грудня 2006 р. транспортних послуг за договором № 520 від 07.12.04 р. про надання транспортних послуг.

Зі змісту позовної заяви, пояснень позивача витікає, що підставою позовних вимог позивач вважає неналежне виконання відповідачем договірного обов’язку зі сплати наданих позивачем за вищезазначеним договором послуг.Відповідач позовних вимог не визнав з мотивів, що викладені вище.

Згідно із ст.4-2) Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Відповідно до ст.4-3) зазначеного кодексу, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно із ст.43 зазначеного кодексу, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Посилаючись на факт надання відповідачеві послуг на підставі укладеного сторонами договору № 520 від 07.12.04 р. та на неналежне виконання відповідачем обов’язку з їх повної та своєчасної сплати, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість в сумі 149673,96 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач надав суду, зокрема, вищезазначений договір, а також акти сдачі-приймання робіт (надання послуг), рахунки-фактури, талони замовника, подорожні листи.

За змістом п.2.2 договору, підставою сплати відповідачем послуг позивача є акти виконаних робіт (послуг), або інші документи, що підтверджують їх виконання. При цьому, позивач зобов’язаний виставити відповідачеві рахунок на пізніше 5-го числа кожного місяця, наступного за розрахунковим.Надані позивачем акти сдачі-приймання робіт (надання послуг), що наявні в матеріалах справи, не містять посилання на те, що транспортні послуги надавалися позивачем відповідачеві у виконання умов укладеного сторонами договору.

В актах йдеться про надання послуг за рахунками-фактурами.У свою чергу, рахунки-фактури, надані позивачем суду та наявні в матеріалах справи, не містять посилання на договір № 520 від 07.12.04 р., або на будь-який інший договір.Не містять таких даних й наявні в матеріалах справи подорожні листи та талони замовника.

Таким чином, документи, що свідчили б про надання позивачем відповідачеві послуг на підставі саме вищезазначеного договору та про утворення за відповідачем заборгованості на користь позивача в сумі 149673,96 грн. внаслідок здійснення господарських правовідносин, що виникли між сторонами у зв’язку із укладанням саме цього договору, в матеріалах справи відсутні.

Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти.

Таким чином, цивільні права та обов’язки виникають не тільки з договору. Однак, підставою позовних вимог позивач обрав надання позивачем послуг відповідачеві на підставі договору № 520 від 07.12.04 р. та порушення відповідачем умов цього договору щодо сплати цих послуг.

За змістом ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

Будь-яких клопотань щодо виходу за межі позовних вимог до суду не надходило.

За даних обставин суд дійшов висновку про неможливість задоволення позову за заявленими у ньому підставами.

При цьому, суд враховує також, що акти сдачі-приймання робіт (надання послуг), надані позивачем, з боку відповідача підписані особою, посадове становище та прізвище якої не зазначені, повноваження не визначені, акти не затверджені керівництвом структурної одиниці відповідача та самого відповідача.Крім того, акти за жовтень 2005 р., травень та червень 2006 р. в матеріалах справи відсутні взагалі. Відсутні також й заявки відповідача про надання автотранспорту, про які йдеться в договорі.Таким чином, у задоволенні позову слід відмовити повністю, судові витрати – покласти на позивача.