17/55-08-2169 Про стягнення боргу за договором поставки - 21.07.2008 Прийняття

СУТЬ СПОРУ: позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Одеського виробничого хіміко-фармацевтичного підприємства "Біостимулятор" у формі товариства з обмеженою відповідальністю 45928,95 грн., з яких 28724,78 грн. –основного боргу, 5204,3 грн. –пені, 2957,57 грн. –3% річних, 9042,3 грн. –індексу інфляції.

Відповідач в засідання суду без поважних причин не з’явився, хоча про час та місце судового засідання був двічі повідомлений належним чином, про що свідчить поштові повідомлення про вручення поштового відправлення, яке наявне в матеріалах справи, письмовий відзив на позовну заяву не надав, тому справа розглядається за наявними в ній матеріалами, в порядку ст. 75 ГПК України.

Розглядом матеріалів справи встановлено:

28.09.2006р. між ЗАТ "Макрохім" (надалі позивач) та ОВХФП "Біостимулятор" у формі ТОВ (відповідач) укладено договір поставки №825, відповідно до умов якого позивач зобов’язався передати у власність відповідача, а відповідач прийняти та оплатити хімічну продукцію в асортименті, кількості та по цінам, викладеним в Додатках до цього Договору, які є його невід’ємною частиною.

При цьому, п. 1.2 укладеного договору передбачено, що під додатками до цього договору розуміється рахунки та витратні накладні, що видаються позивачем.

Так на виконання умов укладеного договору позивач передав відповідачу товар на загальну суму 59624,28 грн., про що свідчить видаткова накладна №М0017002 від 11.06.2007р.

У відповідності до п. 6.1 Договору, відповідач взяв на себе зобов’язання оплатити поставлену продукцію протягом 3 банківських днів з дати поставки. Таким чином останній день оплати слід вважати 14.06.2007р.

Відповідач в свою чергу товар визначений в накладній №М0017002 від 11.06.2007р. прийняв у власність, однак частково оплатив його вартість переданого йому товару у сумі 30899,5 грн., остаточна ж вартість переданого йому товару залишилась не оплаченою, у зв’язку з чим у відповідача станом на 14.05.2008р. утворилася заборгованість у розмірі 28724,78 грн.

Позивачем на підставі п. 10.3 укладеного Договору та вимог ст.3 Закону України "Про несвоєчасне виконання грошових зобов’язань" відповідачу нарахована пеня, яка згідно розрахунку суми позовних вимог представленого позивачем становить 5204,30 грн.

Крім цього, позивачем на підставі вимог ст. 625 ЦК України, нараховано відповідачу інфляційні втрати, які згідно того ж розрахунку становлять 9042,30 грн.

Також позивачем на підставі п. 10.4 укладеного Договору та вимог п. 2 ст. 625 ЦК України відповідачу нараховані 10% річних за прострочення виконання грошового зобов’язання, які згідно представленого розрахунку становлять 9042,30 грн.

Позивачем на адресу відповідача неодноразово направлялися листи (№368 від 21.03.2008р. та №473 від 11.04.2008р.) в яких позивач вимагав погасити заборгованість за поставлений по укладеному договору товар у розмірі 28724,78 грн., однак відповіді на надіслані листи позивач не отримав, вимоги викладені в зазначених листах виконанні не були.

Зазначені обставини спонукали ЗАТ "Макрохім" звернутися до господарського суду Одеської області з позовною заявою (вхід.№3007 від 28.05.2008р.) про стягнення з Одеського виробничого хіміко-фармацевтичного підприємства "Біостимулятор" у формі ТОВ заборгованості з урахуванням нарахованих штрафних санкцій у розмірі 45928,95 грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 30.05.2008р. порушено провадження у справі №17/55-08-2169 за позовом ЗАТ "Макрохім" до Одеського виробничого хіміко-фармацевтичного підприємства "Біостимулятор" у формі ТОВ про стягнення 45928,95 грн.

У ході розгляду справи у суді позивач звернувся до суду з заявою про збільшення розміру позовних вимог, в якої останній просить суд стягнути з відповідача 48104,84 грн., з яких: 28724,78 грн. –основного боргу; 6413,10 грн. –пені; 3461,23 грн. –10% річних; 9505,73 грн. – інфляційних втрат.

Дослідивши обставини та матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд дійшов висновків, що позовні вимоги ЗАТ "Макрохім" підлягають задоволенню частково, з наступних правових підстав.

У відповідності до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обовЧязків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори-основний вид правомірних дій – це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обовЧязків.

У відповідності зі ст. 204 ЦК України договори укладені між сторонами по справі, як цивільно-правові правочини є правомірними на час розгляду справи, оскільки їх недійсність прямо не встановлено законом, та вони не визнані судом недійсними, тому зобов’язання за цими договорами мають виконуватися належним чином.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, при цьому відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від виконання зобовЧязання не допускається.

У відповідності до вимог ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Крім цього, як вбачається з вимог ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

При цьому, договір є обов'язковим для виконання сторонами своїх зобов'язань, про що свідчить вимоги ст. 629 цього ж Кодексу.

Вимогами п.1 ст. 715 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. При цьому, пунктом 2 зазначеної статті передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За таких обставин керуючись вимогами ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до вимог п.п.1,2 ст. 692 ЦК України покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару, а також покупець зобов’язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Розглядом матеріалів справи встановлено, що позивачем взяті на себе зобов’язання по укладеному договору поставки виконувалися у повному обсязі, а саме позивач на виконання умов договору здійснив поставку товару відповідачу на загальну суму 59624,28 грн., однак відповідач не в повному обсязі здійснив оплату вартості поставленого йому товару, у зв’язку з чим у нього утворилася заборгованість у розмірі 28724,78 грн.

Вимогами п. 3 ст. 549 ЦК України передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до вимог ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань", розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином позивачем за несвоєчасне виконання відповідачем грошового зобов’язання нарахована пеня за період з 15.06.2007р. по 17.07.2008р., яка відповідно до приведеного розрахунку станом на час розгляду справи у суді складає 6413,1 грн.

Розглянувши позовні вимоги ЗАТ "Макрохім" в частині стягнення з відповідача по справі пені у розмірі 6413,1 грн., суд вважає, що зазначені вимоги підлягають частковому задоволенню, з огляду на наступне.

У відповідності до вимог ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

При цьому відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня коли зобов’язання мало бути виконано.

Таким чином, дослідивши наданий позивачем розрахунок суми позовних вимоги в частині нарахування відповідачу пені, суд встановив, що згідно названого розрахунку позивач нараховував відповідачу пеню з 15.06.2007р. по 17.07.2008р., тобто за тринадцять місяців невиконання відповідачем грошових зобов’язань, що суперечить вимогам п. 6 ст. 232 ГК України, у зв’язку з чим позовні вимоги в цій частині підлягають частково у розмірі 2614,64 грн. за 6 місяців.

Відповідно до п.3 ст. 692 ЦК України, у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

У відповідності до вимог ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При укладанні вищевказаного договору сторони в п. 10.4, дійшли згоди, що відповідач на вимогу позивача, у випадку несвоєчасної оплати продукції, зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням десяти процентів річних від простроченої суми.

Таким чином, враховуючи вимоги ст. 625 ЦК України та п. 10.4 укладеного договору, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 10% річних у розмірі 3461,23 грн. та індексу інфляції у розмірі 9505,73 грн., обґрунтовані та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку про порушення з боку Одеського виробничого хіміко-фармацевтичного підприємства "Біостимулятор" у формі ТОВ умов договору поставки №825 від 28.09.2006р., та вимог діючого законодавства, у зв’язку з чим, керуючись ст. 11, 204, 526, 525, 530, 549, 599, 629, 625, 655, 692 ЦК України, ст.ст. 230, 232 ГК України, позовні вимоги ЗАТ "Макрохім" підлягають задоволенню частково.

Судові витрати по держмиту, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покласти на відповідача, згідно зі ст.ст. 44, 49 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82- 85 ГПК України, суд, -

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Одеського виробничого хіміко-фармацевтичного підприємства "Біостимулятор" у формі товариства з обмеженою відповідальністю /65006, м. Одеса, вул. Хаджибеївська дорога,2, код ЄДРПОУ 32093887/ на користь закритого акціонерного товариства "Макрохім" /02002, м. Київ, вул. Луначарського,4, код ЄДРПОУ 24720905/ 28724 грн. 78 коп. /двадцять вісім тисяч сімсот двадцять чотири грн. 78 коп./ - заборгованості за поставлений товар; 2614 грн. 64 коп. /дві тисячі шістсот чотирнадцять грн. 64 коп./ - пені; 3461 грн. 23 коп. /три тисячі чотириста шістдесят одна грн. 23 коп./ - 10% річних; 9505 грн. 73 коп. /дев’ять тисяч п’ятсот п’ять грн. 73 коп./ - індексу інфляції; 443 грн. 06 коп. /чотириста сорок три грн. 06 коп./ - держмита; 118 грн. /сто вісімнадцять грн.00 коп./ - послуги ІТЗ судового процесу.