Суддя господарського суду Аюпова Р.М.

при секретарі судовогозасідання Павленко А.В.

за участю представників сторін:

прокурора - Зуєва І.В.;

1 відповідача - Сімейко А.М., дов. від 05.02.2008 р.;2 відповідача - Сімейко А.М., дов. від 21.04.2008 р; Дьолог О.М., директор;

розглянувши справу за позовом Прокурора Красноградського району Харківської області м. Красноград в особі Красноградської районної ради, м. Красноград

до

1- го відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Витязь" с. Піщанка

2-го відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Свитязь", с. Піщанка

про визнання недійсним договору

Прокурор Красноградського району в інтересах держави в особі Красноградської районної ради звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до першого відповідача –Товариства з обмеженою відповідальність "Витязь" та другого відповідача – Товариства з обмеженою відповідальністю "Свитязь" про визнання недійсним договорів оренди майна № б/н від 30 жовтня 2003 року, за якими Товариство з обмеженою відповідальністю "Витязь" було передано в суборенду комунальне майно Товариству з обмеженою відповідальністю "Свитязь" та просить сторони повернути у початкове положення. В обґрунтування своїх вимог прокурор посилається на те, що до відання органів місцевого самоврядування належить управління комунальним майном; що перший відповідач – ТОВ "Витязь" не міг передавати в суборенду майно другому відповідачу –ТОВ "Свитязь" без ліцензії для здійснення заготівлі та переробітки металобрухту, а тому слід визнати недійсним договір оренди, укладений між ними, а сторони угоди повернути у початкове положення.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 27 травня 2008 року прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 17 червня 2008 року о 16:00.

17 червня 2008 року прокурором через канцелярію господарського суду булі надані довідки з ЄДРПОУ та довідки про відкриті банківські рахунки, які долучені до матеріалів справи.

17 червня 2008 року представник першого та другого відповідача через канцелярію господарського суду надав клопотання № 1 про зобов’язання прокурора надати письмові пояснення стосовно поданого прокурором позову.

17 червня 2008 року представник першого та другого відповідача через канцелярію господарського суду надав відзив на позовну заяву прокурора, у якому просить відмовити прокурору в задоволенні позовних вимог за необґрунтованістю, посилаючись на те, що перший відповідач – ТОВ "Витязь" та другий відповідач – ТОВ "Свитязь" свого часу внесли відповідні зміни до договору оренди, які прокурор вимагає визнати недійсними.

17 червня 2008 року представник першого та другого відповідача через канцелярію господарського суду надав заяву про застосування позовної давності по даній справі, оскільки прокурором були заявлені позовні вимоги про визнання недійсними договорів оренди майна від 30.10.2003 року та повернення сторін у початкове положення.

У призначене судове засідання 17 червня 2008 року прокурор не з’явився, причин неявки суду не повідомив, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення № 4296706.

Позивач не з’явився причин неявки суду не повідомив, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Перший та другий відповідачі у судовому засіданні проти позову заперечували з мотивів, наведених у відзиві, заявлені клопотання підтримували.

Приймаючи до уваги неявку у судове засідання 17 червня 2008 року прокурора та позивача, враховуючи принцип змагальності сторін та те, що правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, а також те, що у сторін необхідно витребувати додаткові документи, суд дійшов висновку про відкладення розгляду справи на інший день.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 17 червня 2008 року розгляд справи було відкладено на 01 липня 2008 року о 15:30 та зобов’язано виконати вимоги ухвали від 27 травня 2008 року у повному обсязі.

01 липня 2008 року прокурором через канцелярію господарського суду булі надані обґрунтування до позову, пред’явленого прокурором, відповідно до яких прокурор просить суд визнати недійсним договір оренди майна від 30.10.2003 року,а сторони угоди повернути у початкове положення.

У призначеному 01 липня 2008 року судовому засіданні прокурор підтримав позов та надані до суду обґрунтування.

Позивач не з’явився причин неявки суду не повідомив, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Перший та другий відповідачі у судовому засіданні проти позову заперечували з мотивів, наведених у відзиві.

Ухвалою господарського суду від 14 липня 2008 року розгляд справи було відкладено на 14 липня 2008 року о 14:30, зобов’язано учасників процесу виконати вимоги попередніх ухвал суду у повному обсязі та зобов’язано першого та відповідача відповідачів надати правову позицію щодо поданого прокурором обґрунтування до позову.

У призначеному 14 липня 2008 року судовому засіданні прокурор підтримав позов та надані до суду обґрунтування та пояснив, що додаткових доказів в обґрунтування позову не має.

Позивач не з’явився причин неявки суду не повідомив, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Перший та другий відповідача у судовому засіданні проти позову заперечували, з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву прокурора.

Прокурор, перший та другий відповідачі звернулися до суду з заявою про розгляд справи без застосування технічних засобів фіксації судового процесу. Ця заява прийнята судом та задоволена як така, що не суперечить чинному законодавству України.

Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, вислухавши пояснення прокурора, представника першого та другого відповідачів, судом встановлено наступне.

Прокурор Красноградського району Харківської області звернувся до господарського суду з позовом в інтересах держави в особі Красноградської районної ради Харківської області, та просить суд визнати недійсним договір оренди від 30 жовтня 2003 року, укладений між першим відповідачем –Товариством з обмеженою відповідальністю "Витязь" та другим відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Свитязь", сторони угоди повернути у початкове положення, посилаючись на те, що передача ТОВ "Витязь" комунального майна в суборенду ТОВ "Свитязь" відбулася з порушенням закону, оскільки при його укладанні були порушені ліцензійні умови провадження господарської діяльності із заготовки, пробки, металургійної переробки металобрухту кольорових та чорних металів, договір укладено в порушення вимог ст.. 5 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (2269-12) , передача комунального майна в суборенду не погоджувалася з органом управління комунальним майном. Проте, у поданій позовній заяві прокурор не визначив в якості другого відповідача Харківське обласне комунальне підприємство "Облпаливо", який є власником приміщень, які перший відповідач здав у суборенду другому відповідачу, або особи, в інтересах якої заявлено позов, посилаючись на відповідні норми Законів України " Про прокуратуру" (1789-12) , "Про місцеве самоврядування" (280/97-ВР) , Цивільного, Господарсько-процесуального кодексів (1798-12) та Рішення конституційного Суду України від 08.04.99 р. (v003p710-99) за № 3 р п / 99, та вважаючи, що в даному випадку він представляє інтереси саме Красноградської районної ради Харківської області, оскільки що до відання органів місцевого самоврядування належить управління комунальним майном. Рішенням Конституційного Суду України від 08.04.1999 року (v003p710-99) за № З-рп/99 визначено, що прокурори та їх заступники пода ють до господарського суду позови саме в інтересах держави, а не в інтересах підприємств, установ і організацій незалежно від їх підпорядкування і форм власності. Прокурор або його заступ ник самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, в чому полягає порушення інтересів держави чи в чому існує загроза інтересам держави. Із врахуванням того, що "інтереси держа ви" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кож ному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхід ність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Ст. 36-1 Закону України "Про прокуратуру" встановлено, що представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом.

При цьому поняття "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах" означає орган, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави. Таким органом, відповідно до статей 6, 7, 13 та 143 Конституції України, може виступати орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади ( Рішення конституційного суду України від 08.04.99 р. (v003p710-99) за № 3 рп/99).

Разом з тим, відповідно до ст. 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України (254к/96-ВР) , цим та іншими законами.

Як вбачається з матеріалів справи, прокурор Красноградського району Харківської області звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою в інтересах Красноградської міської ради, м. Красноград, як суб'єкта, який управляє комунальним майном, а не в інтересах держави в особі державного органу, уповноваженого розпоряджатися комунальним майном - Комунального підприємства "Облпаливо". Наведене визнається прокурором в поданій позовній заяві та правових обґрунтуваннях.

Тобто з урахуванням вказаного, Красноградська районна рада Харківської області як представник інтересів територіальної громади м. Харкова може бути органом, за захистом прав і охоронюваних законом інтересів якого прокурор має право звертатися до суду. При цьому, таким органом в даній справі є Комунальне підприємство "Облпаливо", м. Харків, яке є господарюючим суб'єктом не наділеним владними повноваженнями та яке здійснювало відповідну діяльність у відповідних правовідносинах та взагалі не є учасником спірних відносин.

Відповідно до вимог ст. 29 ГПК України, прокурор бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, порушену за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду для представництва інтересів громадянина або держави. У разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.

Як вже зазначалося вище, прокурор при зверненні до суду в позовній заяві вказував на те, що він звернувся до суду в інтересах держави в особі Красноградської районної ради Харківської області і визначив, що остання управляє комунальним майном, що належить Комунальному підприємству "Облпаливо", м. Харків, а підставою для звернення до суду було порушення при укладанні договору оренди від 30 жовтня 2003 року між першим відповідачем та другим відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Свитязь", ліцензійних умов здійснення заготовці та переробки металобрухту. При цьому, доказів того, що Комунальне підприємство "Облпаливо", м. Харків є представником Красноградської міської ради в розумінні ст.ст. 237, 245, 246 Цивільного кодексу України, ні прокурор ні позивач суду не надали.

До того ж прокурор не зазначив, що позов заявлено в інтересах держави та в особі Комунального підприємство "Облпаливо".

Суд також зазначає, що у контексті статті 1 Господарського процесуального кодексу України та статті 3 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. Тобто, названими статями встановлено, що позивач має право на подання позову лише у тому разі, коли діями відповідача порушується право чи інтереси безпосередньо позивача, а не взагалі з будь-яких питань, де вважає позивач, є порушення норм чинного законодавства.

Отже, для звернення до суду з позовом, позивач повинен обґрунтувати не лише порушення відповідачами положень чинного законодавства, а і свій матеріально-правовий інтерес.

Проте, позивачем та прокурором в інтересах якого було подано позов, не надано жодного аргументованого правового доказу, що відповідачами при укладанні спірного договору порушені права та інтереси позивача. Тобто інтереси позивача - міськради в результаті певних дій відповідача в даному випадку в розумінні ст.ст. 11- 16 ЦК України, та ст. 1 ГПК України, порушені не були і він не приймав участь безпосередньо у спірних правовідносинах, в зв'язку з чим, в даному випадку, без залучення Комунального підприємства "Облпаливо" до участі в справі в якості другого позивача або сторони в т.ч. в інтересах та в особі якої заявлено позов в інтересах держави, ні прокурор, ні Красноградська міська рада Харківської області, м. Красноград не мають права вимагати захисту порушених прав.

Згідно ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін.

За загальним правилом обов’язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов’язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред’явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

У відповідності до вимог ст. 54 ГПК України позовна заява повинна містити виклад обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги з зазначенням доказів. До обставин, на яких позивач обґрунтовує свої вимоги, відносять обставини, які становлять предмет доказування у справі. Предмет доказування це сукупність обставин, які необхідно встановити для правильного вирішення справи. У предмет доказування включаються факти матеріально-правового характеру, що є підставою вимог позивача та заперечень відповідача.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Зважаючи на вищезазначене, суд дійшов висновку про те, що заявлені прокурором та позивачем вимоги про визнання недійсним договору оренди від 30 жовтня 2003 року між першим відповідачем –Товариством з обмеженою відповідальністю "Витязь" та другим відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Свитязь" є необґрунтованими та такими, що не підтверджені належними доказами, тому суд дійшов висновку про наявність правових підстав для відмови у задоволенні позовних вимог .

Господарський суд враховує, що наведеної правової позиції дотримується також Вищий господарський суд (постанова ВГС по справі № 12/244-06 від 13.04.2007 року) та Верховний Суд України при здійсненні ка саційного перегляду постанов Вищого господарського суду Ук раїни, пов'язаних із застосуванням ст. 29 ГПК України (поста нова ВСУ від 11.10.2005 у справі № 7/22(1/139/7) та постанова ВСУ від 30.11.2004 року у справі № 1/50-03-1133).

Суд не приймає заяву першого та другого відповідачів про застосування позовної давності по даній справі стосовно заявлених прокурором позовних вимог про визнання недійсними договорів оренди майна від 30.10.2003 року та повернення сторін у початкове положення, оскільки пунктом 1.2 зазначеного договору оренди передбачено, що строк оренди встановлюється з 30 жовтня 2003 року по 30 жовтня 2009 року, тобто зазначений договір є дійсним на момент звернення до суду.

Разом з тим, господарський суд вважає за необхідне зазначити, що за наявності певних обставин не позбавляє прокурора права на звернення до суду з окремим позовом в інтересах держави в особі відповідних органів та організацій права, яких прокурор вважає порушеними, і які безпосередньо приймали участь у здійсненні відповідних функцій у спірних право відношеннях.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 124, 129 Конституції України, ст.ст. 32, 33, 43, 44, 49, 54 ст.ст. 82- 85 ГПК України, суд –

В позові відмовити повністю.