За позовом Відкритого акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал"

до Комунального підприємства "Управління житлового господарства" Дарницького району м. Києва

про стягнення боргу, ціна позову 15255400,91 грн.

Суддя Паламар П.І.

Представники:

від позивача Зломинога В.М.,

від відповідача Дацюк І.І.

у грудні 2003 року Відкрите акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" звернулося в суд з указаним позовом.

Позивач зазначав, що між ним як правонаступником Державного комунального об’єднання "Київводоканал" та відповідачем, як правонаступником Державного комунального управління по утриманню житлового фонду Дарницького району м. Києва укладено договір № 7420/2-09 на послуги водопостачання та водовідведення від 21 грудня 1999 р., згідно з яким він зобов’язався постачати відповідачу питну воду, приймати каналізаційні стоки, а останній –оплачувати надані послуги.

Всупереч умов договору відповідач частково оплатив спожиту питну воду та надані послуги водовідведення, заборгувавши йому 13754110,51 грн.

З цих підстав просив задовольнити позов, стягнувши з відповідача на свою користь суму боргу, а також понесені ним по справі господарські витрати.

У процесі розгляду справи позивач уточнив підстави та обсяг заявлених вимог, обґрунтувавши їх укладеним між сторонами договором № 7420/2-09 на послуги водопостачання та водовідведення від 21 грудня 1999 р. та укладеним між ним та Державним комунальним підприємством по утриманню житла Харківського району м. Києва договором № 00205/2-14 на відпуск води та послуги каналізації від 23 вересня 1992 р., просив стягнути з відповідача на свою користь 15255400,91 грн. боргу.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у збільшеному розмірі.

Відповідач у відзиві на позовну заяву, його представник у судовому засіданні позов визнав частково.

Справа розглядається після скасування на підставі постанови Вищого господарського суду України від 29 листопада 2006 р. рішення господарського суду міста Києва від 10 квітня 2006 р., постанови Київського апеляційного господарського суду від 6 вересня 2006 р.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що 23 вересня 1992 р. між Підприємством по експлуатації водомірного господарства та збуту води "Водозбут" та Державним комунальним підприємством по утриманню житла Харківського району м. Києва укладено договір № 20205/2-14 на відпуск води та послуги каналізації. 21 грудня 1999 р. між Державним комунальним об’єднанням "Київводоканал" та Державним комунальним управлінням по утриманню житлового фонду Дарницького району м. Києва укладено договір № 7420/2-09 на послуги водопостачання та водовідведення.

На підставі наказу Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву № 359 від 20 липня 2001 р. Відкрите акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" є правонаступником Підприємством по експлуатації водомірного господарства та збуту води "Водозбут" та Державного комунального об’єднання "Київводоканал".

Відповідно до рішення Київської міської ради № 121/1555 (ra0121023-01) від 8 листопада 2001 р. "Про управління житловим господарством м. Києва з урахуванням адміністративно-територіальної реформи" рішення Дарницької районної у м. Києві ради № 14 від 26 вересня 2001 р. "Про утворення підприємств комунальної власності Дарницького району міста Києва" відповідач є правонаступником Державного комунального підприємства по утриманню житла Харківського району м. Києва Державного комунального управління по утриманню житлового фонду Дарницького району м. Києва.

За умовами вищевказаних договорів позивач зобов’язався постачати відповідачу питну воду, приймати каналізаційні стоки, які не перевищують гранично-допустимі концентрації шкідливих речовин, а останній –оплачувати надані послуги на умовах, які визначені цими договорами та Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України.

Кількість поданої води згідно п.п. 3.1, 3.2, 3.3 договорів передбачено визначати за показниками водолічильників, а у разі їх відсутності –за середньодобовою витратою або іншим способом. Кількість стічних вод згідно п. 3.4 договорів визначається за кількістю води, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання.

Строк оплати за договором № 7420/2-09 від 21 грудня 1999 р. відповідно до умов п. 3.6 договору встановлений п’ять днів з дня представлення позивачем платіжних документів до банківської установи.

За договором № 20205/2-14 від 23 вересня 1992 р. відповідно до умов п. 3.5 договору абонент розраховується за користування водою і послугами каналізації в порядку інкасо платіжних вимог, які оплачуються без акцепту платника, шляхом зняття з його розрахункового рахунку сум, зазначених постачальником у платіжній вимозі.

Позивачем всупереч вимог ст. 33 ГПК України не надано суду належних і допустимих доказів наявності у відповідача заборгованості у заявленому обсязі.

Призначена по справі судово-економічна експертизи на підставі наявних у справі матеріалів дала суперечливі відповіді щодо обсягу наданих позивачем послуг за спірними договорами та проведених відповідачем оплат за ці послуги.

Згідно з висновком судово-економічної експертизи № 7219/7220 від 28 грудня 2007 р. протягом спірного періоду позивачем було надано відповідачу послуг за двома договорами за даними позивача у загальному розмірі 29749904,49 грн., за даними відповідача –30041701,90 грн., сума боргу за договорами станом на 31 грудня 2003 р. за даними позивача становила 8753454,49 грн., за даними відповідача –8648501,63 грн.

Тому висновки експертизи щодо обсягу наданих послуг та розміру заборгованих сум суд оцінює критично.

При цьому, суд виходить з того, що відповідачем була визнана сума боргу станом на 31 грудня 2003 р. у розмірі 8514173,62 грн. В указану суму відповідачем безпідставно не включено 68115,77 грн. боргу, що виник до часу реорганізації Державних комунальних підприємства по утриманню житла Харківського та Дарницького району м. Києва і в установленому порядку за згодою позивача переведений на інших осіб не був.

Таким чином загальний розмір заборгованості відповідача перед позивачем станом на час звернення позивача в суд з указаним позовом становив 8582289,39 грн. З указаної суми боргу суд вважає необхідним виходити під час визначення розміру понесених по справі судових витрат.

Суд також враховує, що після звернення позивача в суд з указаним позовом відповідач на підставі платіжного доручення № 1825 від 21 грудня 2005 р. сплатив на користь позивача 3145700 грн. Вказані суми підлягають зарахуванню в рахунок оплати послуг, одержаних у спірний період, оскільки були виділені відповідачу в рахунок відшкодування різниці в тарифах за спірний період.

Крім того, на підставі наявних у справі платіжних доручень протягом листопада 2005-грудня 2006 років відповідачем було сплачено в рахунок сплати заявлених даній справі сум боргу 1953706,81 грн.

Отже, залишок суми боргу за спірними договорами станом на час розгляду справи становить 3482882,58 грн. (8582289,39-3145700-1953706,81).

Доказів належної оплати за договором суду не надано.

За таких обставин, з відповідача на користь позивача відповідно до ст. 622 ЦК України підлягає стягненню 3482882,58 грн. боргу (3414766,81-68115,77).

Оскільки спір щодо стягнення 8582289,39 грн. боргу виник з вини відповідача, понесені по справі господарські витрати стосовно до вимог ст. 49 ГПК України слід покласти на обидві сторони пропорційно указаній сумі.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82- 85 ГПК України, суд

позов Відкритого акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства "Управління житлового господарства" Дарницького району м. Києва (02091, м. Київ, Харківське шосе, 148а, код 31722755) на користь Відкритого акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, 1а, код 03327664) 3482882,58 грн. боргу, 388,12 грн. витрат по оплаті державного мита, 26,94 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 2602,67 грн. витрат за проведення судової експертизи.

У позові в іншій частині відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.