Суддя Кутищева Н.С.

За позовом: Комунального підприємства "Дніпрорудненський міський ринок",

м. Дніпрорудне, Запорізька область

До відповідача: Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1, м. Дніпрорудне, Запорізька область

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Дніпрорудненська міська рада, м. Дніпрорудне, Василівський район, Запорізька область

про стягнення 2423грн. 52коп. та звільнення незаконно займаного торгівельного місця

Суддя Кутіщева Н.С.

Представники:

Позивача: Гостіщев О.І.- директор, розпорядження № 45 від 04.10.2007 р.

Федько Н.П., дов. № 167 від 19.05.2008 р.

Відповідача: ОСОБА_1., свідоцтво від 03.10.2001 р.

ОСОБА_2, дов. № КД-1293 від 14.08.2007 р.

Третьої особи: Клаус І.І., дов. № 12/30-34 від 10.01.2008 р.

СУТЬ СПОРУ :

Заявлено позов про стягнення 2423,52 грн. збитків, які виникли внаслідок незаконного зайняття торгівельного місця, ухилення від спадати за послуги, одержані від комунального підприємства по утриманню торгівельного місця в належному стані, згідно затверджених тарифів та звільнення незаконно займаного торгівельного місця.

Ухвалою суду від 26.02.2008 р. позовна заява прийнята до провадження, судове засідання призначеного на 21.04.2008 р. Ухвалою суду від 21.04.2008 р. продовжувався строк розгляду спору до 26.05.2008 р., судове засідання переносилось на 13.05.2008 р.

Ухвалою від 13.05.2008 р. розгляд справи було відкладено на 19.05.2008 р. З метою встановлення об'єктивних обставин по справі, а також враховуючи те, що Дніпрорудненська міська рада є засновником КП "Дніпрорудненський міський ринок", суд залучив Дніпрорудненську міську раду в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача.

19.05.2008 р. до господарського суду Запорізької області надійшла зустрічна позовна заява від суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 до Комунального підприємства "Дніпрорудненський міський ринок" про усунення перешкоди в подачі електричної енергії в приналежний СПД- фізичній особі ОСОБА_1. на праві приватної власності кіоск відповідно з умовами діючих договорів про приєднання до електричних мереж та про спільне використання технологічних мереж.

Ухвалою суду від 19.05.2008 р. суд відмовив суб'єкту підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 у прийняті зустрічної позовної заяви, яка не відповідає вимогам законодавства..

Заявлені вимоги позивач підтримує та обґрунтовує їх ст. ст. 525, 526, 549, 625, 837, 886 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 231, 232. Господарського кодексу України (436-15) . В обґрунтуванні своїх вимог пояснив наступне, що для ведення господарської діяльності міському ринку була виділена земельна ділянка, площею 1,4976 га згідно Державного акту ЯЯ № 119773 від 07.06.2007 року на право користування земельною ділянкою. На вищевказаній земельній ділянці розташовані адміністративні споруди, забудови, торговельні прилавки та торговельні ряди, які належать комунальному підприємству та торгівельні місця у виді торгівельної площі. Торговельні місця у виді торговельної площі ринок, надає підприємцям, які для зручності здійснення своєї підприємницької діяльності розташовують торгівельні павільйони та кіоски, які належать їм на праві приватної власності, в даних торговельних кіосках приватні підприємці здійснюють торговельну діяльність. У затверджених Наказом міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, наказом МВС України, ДПА України, ДКСМС України від 26.02.2002 р. № 57/188/84/105 (z0288-02) "Правилах торгівлі на ринках" (далі Правила) "торговельне місце"визначено як - "площа, відведена для розміщення необхідного для торгівлі інвентарю лотків тощо) та здійснення продажу продукції з прилавків (столів), транспортних засобів, причепів, візків (у тому числі ручних), у контейнерах, кіосках, палатках тощо". На даній площі, тобто на торговельному місці, приватний підприємець, чи фізична особа, яка здійснює торговельну діяльність може розмістити торговельну палатку, кіоск, малу архітектурну форму, яка буде належати приватному підприємцю на праві приватної власності, при умові письмової угоди (договору) оренди(бронювання) та утримання торговельного місця в належному стані з КП "Дніпрорудненський міський ринок". Розмір торговельного місця визначається в правилах торгівлі на ринках і затверджується відповідно до діючого законодавства. Згідно п. 20 вищевказаних Правил, адміністрація ринку при наданні продавцям торгівельних місць на визначений термін укладає з ними письмову угоду в якій зазначається термін дії угоди, асортимент (вид) товарів, що реалізуються, розташування торгівельного місця, умови оренди торговельного місця, розмір та порядок оплати за оренду майна, перелік послуг, які надає ринок, та їх вартість. Тобто вартість послуг ринку окремо встановлюється адміністрацією ринку. Згідно п. 23 даних Правил (z0288-02) торгівля без документів, що підтверджують сплату ринкового збору, послуги за утримання торговельного місця в належному стані та інших послуг ринку, забороняється. 19.12.2006 року виконавчим комітетом Дніпрорудненської міської ради був прийнятий регуляторний акт у виді рішення за № 368 "Про затвердження тарифів на послуги, які надаються КП "Дніпрорудненський міський ринок". Для забезпечення належних умов здійснення торговельної діяльності ПП ОСОБА_1. та всі підприємці (фізичні особи) отримують послуги, які надає КП "Дніпрорудненський міський ринок"по утриманню торговельного місця в належному стані (освітлення території ринку в вечірній та нічний час; прибирання та вивіз сміття та побутових відходів; охорона в вечірній та нічний час; дезінфікування; споживання води для побутово-технічних потреб). На території КП "Дніпрорудненський міський ринок"приватний підприємець ОСОБА_1. здійснює свою торговельну діяльність в торговельному кіоску площею 10,2 м-2 . Утримання торговельного місця площею 10,2 кв. м в місяць становить 189.72 грн.Після введення в дію даних тарифів на території КП "Дніпрорудненський міський ринок"адміністрація ринку запропонувала ПП ОСОБА_1. укласти письмову угоду - Договір оренди (бронювання) та утримання торгівельного місця в належному стані на вищевказане торгівельне місце, на якому розташовано торгівельний кіоск ПП ОСОБА_1. Відповідачу була надана письмова пропозиція (вих. № 129 від 01.06.2007 року) та екземпляри договору оренди (бронювання) та утримання торговельного місця в належному стані на торговельний кіоск, розміром 10,2 кв. м в якому вона здійснює торгівельну діяльність, для ознайомлення, підписання та повернення в установлений законом строк. ПП ОСОБА_1. відмовилася від укладання договору, посилаючись що не згодна з запропонованим договором. При цьому були порушені норми п.4 ст. 181 Господарського кодексу України, а саме при наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірника протоколу розбіжностей разом з підписаним договором. Позивач вважає що ПП ОСОБА_1. незаконно займає торговельне місце, розміром 10.2 м-2 без жодних правових підстав, незаконно розмістила свій торговельний кіоск, в якому здійснює торговельну діяльність. Адміністрація ринку утримує торговельне місце в належному стані, а витрати на утримання цього торговельного місця зобов'язан сплачувати приватний підприємець, який займає торговельні місця, фактично отримує дані послуги для здійснення своєї торговельної діяльності на підставі затверджених виконавчим комітетом Дніпрорудненської міської ради тарифів.

Відповідач позов не визнав, вказує, що твердження позивача є необґрунтованими, поскільки вважає, що позивач в заявленому позові про стягнення збитків не зміг сформулювати в чому вина ОСОБА_1. та не зміг обґрунтувати свої вимоги нормами діючого законодавства України. Ні одна з перерахованих позивачем в мотивувальній частині позову правова норма, а саме: ст. ст. 1, 5- 11, 44- 49, 54- 57, 525, 526, 549, 625, 837, 886 ГК України не дає йому права вимагати про відшкодування ОСОБА_1 заподіяних підприємству збитків 2423,52 грн. та звільнення нею незаконно зайнятого торговельного місця. Відповідач по суті спору пояснив наступне: щодо укладення договору, то ОСОБА_1. уклала за пропозицією КП "Дніпрорудненский міський ринок"договір від 01 липня 2006 року, по умовам якого вона зобов'язалась сплачувати його послуги (по освітленню території в вечірній та нічній час, збиранню та вивозу сміття та побутових відходів, охорони в вечірній та нічний час, дезінфекції, споживанню води для технічно - побутових потреб) по утримуванню її торговельного місця - кіоску в належному стані. Відповідач з моменту укладання договору по травень 2008 року включно щомісяця оплачує послуги по тарифам, встановленим 15.02.2005 року для КП "Дніпрорудненский міський ринок"- 0,22 грн. за кожний кв.м. з займаних її кіоском 10,2 кв.м. за кожний день місяця на підставі договору, діючого до теперішнього часу за правилами ст. 11 ГК України. Відповідач згідно цього договору сплатив за послуги позивачу за період дії договору в загальній сумі 1848,56 грн., що підтверджується квитанціями. У зв'язку з прийняттям виконавчим комітетом 19.12.2006 р. за № 368 регуляторного акту про підвищення тарифів на послуги ринку, позивач почав дії по укладанню з ОСОБА_1. нового договору про надання фактично тих самих послуг, що і по договору від 01.06.2006 року. 30.12.2006 року позивач, в порушення порядку, установленого ст.ст. 638-649 глави 53 розділу II "Загальні положення про договір" ГК України (436-15) , вручив ОСОБА_1. підписаний ним та засвідчений печаткою підприємства за № 61 от 30.12.2006 року договір оренди (бронювання), та утримання торговельного місця в належному стані, але, ОСОБА_1. відмовилася укладати такій договір та 12.01.2007 року письмово підтвердила позивачу свою відмову від укладення такого договору. Тому відповідач вважає що, якщо позивач отримав письмову відмову від укладання нового договору, то він міг звернутись до суду з позовом про спонукання до укладення такого договору. На підставі викладеного відповідач просить суд в задоволенні позовних вимог відмовити як необґрунтованих і недоведених (відзив долучено до матеріалів справи).

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази додаються сторонами або іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Представник третьої особи підтримав заявлені вимоги позивача.

Судовий процес завершено 19.05.2008 р. оголошенням резолютивної частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку, що в позові слід відмовити, виходячи з наступних підстав:

Позивач просить суд зобов'язати відповідача звільнити незаконно зайняте торгівельне місце на території КП "Дніпрорудненський міський ринок" розміром 10,2 кв.м., на якому відповідач розташувала торгівельний кіоск.

Відповідно до ч.1 ст. 124 Земельного кодексу України (надалі -Кодексу) передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Положеннями ст. 125 цього Кодексу передбачено, що право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації. Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач розпочав свою фінансово-господарську діяльність 19.01.2005 р. після державної реєстрації на підставі рішення № 11 від 26.12.2002 р. п'ятої сесії двадцять четвертого скликання Дніпрорудненської міської ради.

Для введення господарської діяльності позивачу була виділена земельна ділянка, площею 1,4976 га згідно Державного акту ЯЯ № 119773 від 07.06.2007 р. на право користування земельною ділянкою.

З пояснень відповідача та матеріалів, доданих до справи, вбачається, що відповідач почала здійснювати свою торгову діяльність з грудня 2000 р. з приналежного їй на праві власності кіоску, площею 10 кв.м., встановленого в м. Дніпрорудному по вул. Леніна, де на теперішній час знаходиться КП "Дніпрорудненський міський ринок", на підставі торгового патенту, копія якого було залучено до матеріалів справи.

В липні 2006 р., за пропозицією позивача, відповідач уклав договір від 01.07.2006 р., за умовами якого зобов'язався сплачувати послуги позивача (по освітленню території в вечірній та нічній час, збиранню та вивозу сміття та побутових відходів, охорони в вечірній та нічний час, дезінфекції, споживанню води для технічно - побутових потреб) по утримуванню її торгівельного місця - кіоску в належному стані.

Згідно п. 1. даного договору, ринок надає підприємцю торгівельне місце, місто під склад, під розташування торгівельного павільйону, торгівельного ларька, торгівельного кіоску строком на один місяць з подальшою пролонгацією строку на термін сплати підприємцем послуг на даний об'єкт, але не більше одного року, для торгівлі продуктовою групою товару.

Відповідач надав докази оплати послуг, що надавались йому ринком.

Листом № 209 від 30.12.2006р. позивач направив на адресу відповідача для ознайомлення, підписання і повернення два екземпляри договору № 61 оренди та утримання торгівельного місця в належному стані.

Даний договір сторонами не підписаний. На 30.12.2006р. позивач ще не мав акту на право постійного користування земельною ділянкою, на яку він збирався заключати договір №61 оренди та утримання торгового місця в належному стані. Фактично цей договір по своїй правовій природі є договором оренди і договором надання послуг. На 30.12.2006р. позивач не мав правових підстав на укладення договору оренди, а договір надання послуг ним міг бути заключний з відповідачем лише при наявності договору оренди, який повинен був бути заключний між підприємцем і власником землі на той час.

Позивач не надав доказів, що ним направлялась пропозиція і направлялись договори на адресу відповідача після одержання позивачем державного акту на право постійного користування земельною ділянкою для обслуговування міського ринку, тобто після 07.06.2007р.

Відносно окремих кіосків, павільйонів, лотків тощо, які розташовані на території ринку, але належать на праві власності іншим суб'єктам підприємницької діяльності, то вони не є торговим місцем, у розумінні ст. 4 Декрету статті 4 Декрету N 56-93, стосунки власників цих об'єктів торгівлі з адміністрацією ринку регулюються статтею 17 Декрету N 56-93, Законом України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності" (98/96-ВР) (98/96-ВР), Правилами торгівлі на ринках, затвердженими наказом Міністерства зовнішніх економічних зв'язків і торгівлі України від 12.03.96 N 157 (z0138-96) ( z0138-96 ) (зареєстровано Мінюстом України 25.03.96 N 138/1163), та іншими актами законодавства, зокрема тими, що регулюють відносини оренди..

Одержавши відмову ПП ОСОБА_1 від укладення договору (лист № 6 від 16.01.2007р.) позивач до теперішнього часу не скористався наявним у нього правом звернення з позовом до суду про спонукання відповідача до укладення відповідного договору ч. 2 ст. 649 ЦК України.

Позивач не надав суду екземпляр договору, який він направляв позивачу для підписання відповідно до його вимоги. № 30 від 06.02.2008р.

Також, позивач просить відшкодувати матеріальні збитки в сумі 2423,52 грн. у зв'язку з тим що відповідач здійснює торгівельну діяльність на території позивача та не приймає участі в оплаті послуг по утриманню торгівельного місця в належному стані. В обґрунтування своїх вимог позивач, посилається на статтю 1166 ЦК України, яка встановлює загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду.

Згідно ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Шкода, завдана правомірними діями, відшкодовується у випадках, встановлених цим Кодексом (435-15) та іншим законом.

Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Верховного суду України № 6 від 27.03.1992 р. "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" (v0006700-92) , для настання відповідальності по відшкодуванню шкоди необхідна наявність складу правопорушення, а саме:

- шкоди;

- протиправна поведінка особи, що завдала шкоду;

- причинно-наслідковий зв'язок між шкодою і протиправною поведінкою особи, що її спричинила;

- вина.

Зазначена стаття визначає загальну норму щодо відшкодування збитків внаслідок наявності складу цивільного правопорушення: порушення цивільного права; завдання збитків та причинний зв'язок між порушенням права та збитками. Лише при наявності таких обставин в особи виникає право на відшкодування завданих збитків.

Враховуючи вищевикладене, суд не вбачає в діях відповідача складу цивільного правопорушення. Також, позивач не довів, що зазнав збитків внаслідок протиправної поведінки відповідача, а саме займання торгівельного місця та сплати на утримання торгівельного місця, більш того, ним взагалі не надано належних доказів наявності такої протиправної поведінки з боку відповідача. Відповідач надав квитанції про сплату за послуги (по освітленню території в вечірній та нічній час, збиранню та вивозу сміття та побутових відходів, охорони в вечірній та нічний час, дезінфекції, споживанню води для технічно - побутових потреб) в загальній сумі 1848,56 грн., які він перерахував на рахунок позивача (копії квитанцій долучені до матеріалів справи).

Оскільки, позивач не довів наявності складу правопорушення з боку відповідача за яке встановлена відповідальність у вигляді зобов'язання відшкодовувати збитки, не довів належними доказами заявлений розмір збитків (2423 грн. 52коп.), його вимоги є безпідставними.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивач, всупереч вимог ст. 33 ГПК України, не довів належними доказами правомірність заявлених вимог.

За таких обставин, у задоволенні позову слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 22, 33, 34, 43, 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В задоволенні позову відмовити.

Рішення вступає в законну силу після закінчення десятиденного терміну з дня його підписання.

Дата підписання рішення "30" травня 2008р.