Спір про підвідомчість господарським судам справ про визнання недійсними актів нормативного характеру - Матеріали постанови 10/143

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства "КС" на постанову президії Вищого арбітражного суду України від 4 серпня 2000 року у справі за позовом відкритого акціонерного товариства "КС" до Міністерства енергетики України та Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України про визнання недійсним акта,

У жовтні 1999 року відкритим акціонерним товариством "КС" у Вищому арбітражному суді України пред'явлено позов до Міністерства енергетики України та Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України про визнання недійсним акта.

Позовні вимоги обґрунтовувались тим, що Положення "Про порядок організації, обліку та використання коштів цільового фонду "Фінансування екологічної реконструкції Миронівської ДРЕС" від 9 вересня 1996 року є незаконним, оскільки фінансування, зазначеного цільового фонду та організація робіт по реконструкції Миронівської ДРЕС, здійснюється за рахунок надбавки у розмірі 3% від передбаченого тарифу на"електроенергію в примусовому порядку, чим порушуються законні права та інтереси підприємства.

Відповідачі позовних вимог не визнали, посилаючись на те, що відповідно до Указів Президента України від 8 грудня 1994 року за № 738 (738/94) та від 14 березня 1995 року за № 213 (213/95) одним із головних завдань Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України визначено формування цінової політики встановлення тарифів на електроенергію. В межах повноважень, наданих зазначеними нормативними актами, Національна комісія з питань регулювання електроенергетики України прийняла постанову від 28 серпня 1996 року № 61, яка містить положення про встановлення екологічної надбавки до тарифу, як його складової. Таким чином, на виконання доручення Кабінету Міністрів України від 4 березня 1996 року за № 18153/59, наказом Міністерства енергетики було затверджено спірне Положення, яке, на думку відповідачів, повністю відповідає чинному законодавству.

Рішенням Вищого арбітражного суду від 11 листопада 1999 року, залишеним без змін постановою Вищого арбітражного суду України від 16 березня 2000 року, позов задоволене з тих підстав, що Конституцією (254к/96-ВР) та іншими законами України Національній комісії з питань регулювання електроенергетики України не надане право на встановлення надбавок до тарифів, як і Міністерству енергетики України на прийняття положення про фінансування створеного цільового фонду за рахунок встановленої Національною комісією з питань регулювання електроенергетики України надбавки.

Постановою президії Вищого арбітражного суду України від 4 серпня 2000 року вказані рішення та постанову скасовано, а провадження у справі припинено. Постанова мотивована тим, що на час ухвалення заперечуваних актів Міністерства енергетики та Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України, арбітражним судам були підвідомчі спори про визнання недійсними актів лише ненормативного характеру.

Ухвалою колегії суддів Верховного Суду України від 12 вересня 2002 року за касаційною скаргою відкритого акціонерного товариства "КС" порушено провадження з перегляду у касаційному порядку постанови президії Вищого арбітражного суду України від 4 серпня 2000 року, з мотивів її невідповідності нормам матеріального права.

В запереченнях на касаційну скаргу Міністерство палива та енергетики України та Національна комісія регулювання електроенергетики України вважають, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.

В судовому засіданні представник відкритого акціонерного товариства "КС" висловився за підтримку касаційної скарги, а представники Міністерства палива та енергетики України та Національної комісії регулювання електроенергетики України - за її відхилення.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників позивача та відповідачів, обговоривши доводи касаційної скарги і заперечень на неї та перевіривши матеріали справи і рішення, які приймались судами в процесі її розгляду, суд вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вказано в рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням відкритого акціонерного товариства "КС" щодо офіційного тлумачення положення абзацу першого пункту 1 частини першої статті 12 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) (справа про оспорювання актів у господарському суді) від 2 липня 2002 року за № 13-рп/2002, положення абзацу першого пункту 1 частини першої статті 12 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) щодо підвідомчості господарським судам справ "у спорах про визнання недійсними актів з підстав, зазначених у законодавстві" треба розуміти так, що господарським судам підвідомчі справи про визнання недійсними чинних як нормативних, так і ненормативних актів, незалежно від дати їх прийняття. Таким чином, висновок президії Вищого господарського суду України, щодо непідвідомчості арбітражним судам справ про визнання недійсними актів нормативного характеру і припинення в зв'язку з цим провадження по справі, є неправильним. За таких обставин, постанова президії Вищого арбітражного суду України від 4 серпня 2000 року підлягає скасуванню.

Підлягають скасуванню також і постанова судової колегії по перегляду рішень, ухвал, постанов Вищого арбітражного суду України від 16 березня 2000 року та рішення цього ж суду від 11 листопада 2000 року, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції, оскільки Вищий арбітражний суд України, розглядаючи справу по суті, не встановив правової природи спору та не надав спірним відносинам належної юридичної оцінки в контексті статті 12 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) .

При новому розгляді справи слід повно та всебічно встановити всі обставини справи, дати їм належну правову оцінку та постановити законне і обгрунтоване рішення.

Керуючись статтями 111-17 - 111-20 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , суд,

постановив:

Касаційну скаргу задовольнити.

Постанову президії Вищого арбітражного суду України від 4 серпня 2000 року у справі № 02-7/1-45/1216, постанову судової колегії по перегляду рішень, ухвал, постанов Вищого арбітражного суду України від 16 березня 2000 року та рішення цього ж суду від 11 листопада 1999 року - скасувати.