37/84 Про стягнення 43826,16 грн. - 21.04.2008 Прийняття

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.02.2008 р. порушено провадження у справі № 37/84, розгляд справи було призначено на 24.03.2008 року о 14-15, а також залучено до участі у справі, в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача –Товариство з обмеженою відповідальністю "Західна нафтогазова компанія".

У відповідності до статті 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи неодноразово відкладався.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача надав суду відзив на позов, відповідно до якого не визнає позовні вимоги, посилаючись на те, що позов відповідача є необґрунтованим, оскільки :

1) між позивачем та відповідачем відсутні договірні відносини;

2) відповідач надавав лише послуги по переадресації вантажу, а тому не може нести відповідальність за нестачу вантажу;

3) фактичним вантажовідправником є ТОО "АНПЗТРАНС";

4) позивачем порушено порядок приймання нафтопродуктів, не складено належні акти приймання нафтопродуктів а кількістю, не повідомлено вантажовідправника про нестачу вантажу, а також не надані пломби від тари.

Враховуючи вищевикладене, відповідач вважає вимоги позивача безпідставними, необґрунтованими та недоведеними в установленому законом порядку.

Представник третьої особи жодних письмових пояснень суду не надав, в судовому засіданні підтримав позов в повному обсязі.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні за згодою представників сторін оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

10 травня 2007 р. між ТОВ "Нафтотранссервіс"та ТОВ "Західна нафтогазова компанія"укладено договір N З-0000377/41 купівлі-продажу нафтопродуктів та додаткова угода № 11 від 30.11.2007 року. На підставі вказаного договору та додаткової угоди до нього позивачем перераховано кошти на розрахунковий рахунок ТОВ "Західна нафтогазова компанія".

07 березня 2007 р. ТОВ "Цукрове виробниче обєднання"укладено з ТОВ "Виробничо-комерційна фірма "З КОМ"договір N 07/03/07-5, предметом якого є надання послуг по організації переадресації вантажу замовника (ТОВ "Західна нафтогазова компанія") по станціям, зазначеними останнім в письмових замовленнях.

Згідно статті 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов'язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.

Відповідно до статті 306 Господарського кодексу України та статті 908 Цивільного кодексу України, загальні умови перевезення визначаються цими кодексами, законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами.

Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них (частина 2 пункту 2 статті 908 Цивільного кодексу України).

Як встановлено ч. 3 ст. 909 Цивільного кодексу України, укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної (коносамента) або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів регламентуються Статутом залізниць України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.98 N 457 (457-98-п) .

Відповідно до статті 5 Статуту залізниць України наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 N 644 (z0861-00) затверджено Правила оформлення перевізних документів.

Як передбачено п. 1.2 Правил оформлення перевізних документів, накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яке укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача.

Відповідно до п. 4.4 цих же Правил 4.4. при переадресуванні вантажу за новими документами у верхній частині нової накладної і дорожньої відомості зазначається: "Переадресування".

Судом встановлено, що на виконання договору N 07/03/07-5 від 07.03.2007 року та замовлення № 29 від 29.11.2007 року між ТОВ "Виробничо-комерційна фірма "З КОМ"та Донецькою залізницею в порядку переадресації укладено договір перевезення за залізничною накладною № 50303477, згідно якої ТОВ "Виробничо-комерційна фірма "З КОМ"є вантажовідправником, а ТОВ "Нафтотранссервіс"- вантажоодержувачем.

06 грудня 2007 року вантаж було видано позивачу залізницею без перевірки маси вантажу.

З наданих сторонами доказів вбачається, що 07.12.2007 року на вимогу вантажоодержувача була проведена експертиза вантажу експертами Херсонської торгово-промислової палати за участю працівників позивача на предмет його маси; за результатами даної експертизи була встановлена нестача вантажу в кількості та вартості, що складає суму позову.

Позивач вважає, що нестача виникла з вини вантажовідправника, в зв’язку з чим звернувся до суду з позовом щодо стягнення з відповідача суму збитків від недостачі в розмірі 43826,16 грн.

Оцінюючи подані псторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 920 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Згідно зі статтею 3 Закону України "Про залізничний транспорт"законодавство про залізничний транспорт загального користування складається з Закону України "Про транспорт" (232/94-ВР) , цього Закону, Статуту залізниць України, який затверджується Кабінетом Міністрів України, та інших актів законодавства України.

Частиною першою статті 26 Закону України "Про залізничний транспорт"передбачено, що обставини, які можуть служити підставою для майнової відповідальності перевізників, відправників і одержувачів вантажу, багажу, вантажобагажу, пасажирів засвідчуються актами. Аналогічну норму містить стаття 129 Статуту залізниць, відповідно до якої обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, складеними станціями залізниць. За правилами цієї статті комерційний акт складається, зокрема, для засвідчення невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу даним, зазначеними у транспортних документах.

Залізниця зобов'язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу.

В усіх інших випадках обставини, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу і вантажобагажу і які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актами загальної форми.

Статтею 129 Статуту залізниць передбачено, що порядок складання комерційних актів та актів загальної форми встановлюється Правилами. Правила складання актів затверджені наказом Міністерства транспорту України від 28 травня 2002 року N 334 (z0565-02) .

Згідно ст.ст. 1 Правил складання актів при перевезеннях у залежності від обставин, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, відправника, одержувача, пасажира, складаються комерційні акти (додаток 1) та акти загальної форми (додаток 6 до Правил користування вагонами та контейнерами, затверджених наказом Мінтрансу від 25.02.99 N 113 та зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 15.03.99 за N 165/3458 (z0165-99) ). Комерційні акти складаються для засвідчення таких обставин:

невідповідності найменування, маси і кількості місць наявного вантажу, багажу чи вантажобагажу даним, зазначеним у перевізних документах;

у разі виявлення вантажу, багажу чи вантажобагажу без документів або документів без вантажу, багажу чи вантажобагажу;

псування, пошкодження вантажу, багажу і вантажобагажу;

повернення залізниці вкраденого вантажу, багажу або вантажобагажу.

Дані в комерційному акті зазначаються на підставі перевізних документів та виявлених обставин.

У тих випадках, коли різниця у масі вантажу, визначеній на станції відправлення, порівняно з масою, що виявилася на станції призначення, не перевищує норми природної втрати маси вантажу і граничного розходження визначення його маси нетто, комерційний акт не складається, а оформлення видачі вантажу провадиться у порядку, передбаченому Правилами видачі вантажів, затвердженими наказом Мінтрансу від 21.11.2000 N 644 та зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за N 862/5083 (z0862-00) (далі - Правила видачі вантажів).

Згідно ст.ст. 15,16 Правил складання актів у разі витікання, псування або підмочення вантажу внаслідок технічної несправності вагона (контейнера), крім комерційного акта, складається акт про технічний стан вагона (контейнера).

Акт про технічний стан вагона (контейнера) складається в день виявлення несправності вагона (контейнера) і не пізніше дня складання комерційного акта.

Про виявлену несправність і складений акт про технічний стан вагона (контейнера) зазначається в комерційному акті. Перший примірник акта про технічний стан вагона (контейнера) додається до першого примірника комерційного акта, другий залишається на станції.

У разі відмови начальника станції від складання комерційного акта (акта загальної форми) або оформлення акта з порушенням цих Правил одержувач має право до вивезення вантажу зі станції, а при вивантаженні на місцях незагального користування - протягом 24 годин з моменту прийняття від залізниці вагона (контейнера) з вантажем подати про це письмову скаргу начальнику Дирекції залізничних перевезень (далі - Дирекція) безпосередньо або через начальника станції. При поданні скарги через начальника станції або безпосередньо начальнику Дирекції одержувачу видається розписка про прийняття скарги.

Слід також зазначити, що пунктом 5 Інструкції П-6 встановлено, що в усіх випадках, коли при прийманні вантажу від органів транспорту виявляється пошкодження чи псування вантажу, невідповідність найменування чи ваги вантажу та кількості місць, зазначених в транспортному документі, вантажоодержувач зобов'язаний витребувати від органу транспорту складання комерційного акту. Комерційні акти були складені за участю представників залізниці.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини позову, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими.

Таким чином, з урахуванням вищевикладеного, суд відзначає, що чинним законодавством, що регулює відносини за договором перевезення вантажу, встановлений перелік документів-доказів, які є підставою для покладення на вантажовідправника відповідальності за втрату, псування, пошкодження або нестачу вантажу. Такими доказами, зокрема є комерційні акти або акти загальної форми.

Позивач на підтвердження своїх позовних вимог надав лише акт експертизи № В0905 та акт про технічний стан вагона від 07.12.2007 року, проте в порушення чинного законодавства комерційні акти або акти загальної форми позивачем не надані, не надані суду також докази, які підтверджують, що позивач звертався до Дирекції залізничних перевезень зі скаргою щодо відмови начальника станції від складання комерційного акта, оскільки в даному випадку складання комерційного акту є обов’язковим.

Отже, суд зазначає, що позивач не надав суду належних доказів, які є підставою для покладення на вантажовідправника відповідальності за втрату, псування, пошкодження або нестачу вантажу.

Слід зазначити, що акт експертизи № В-905 від 07.12.2007 року не приймається судом до уваги як доказ нестачі з огляду на наступне.

У відповідності до п. 4.1.3.19, 4.1.3. 20, 4.1.3.21 Інструкцій про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і в організаціях України, затвердженою наказом Держнафтогазпрому,Міністерства економіки, Міністерства транспорту, Держстандарту, Держкомстату України від 2 квітня 1998 р. N 81/38/101/235/122 (z0685-99) на всі нафтопродукти, що надійшли, складається "Акт приймання нафтопродуктів за кількістю"за формою N 5-НП (додаток 5). При цьому в разі приймання нафтопродукту, що надійшов в одній цистерні, заповнюється п. 12.1, при прийманні кількох цистерн заповнюється п. 12.2 цього додатка. Акт складається у двох примірниках, а за виявлення нестачі і необхідності пред'явлення претензії постачальнику - у трьох примірниках. У разі виявлення нестачі нафти або нафтопродуктів з вини вантажовідправника матеріально відповідальна особа припиняє приймання продукції і негайно повідомляє керівника підприємства. При цьому матеріально відповідальна особа повинна забезпечити зберігання одержаної продукції, а також вжити заходів, що унеможливлюють погіршення її якості. Одночасно з припиненням приймання одержувач зобов'язаний викликати представника виготовлювача (відправника) для участі у прийманні продукції і складанні двостороннього акта. Керівник підприємства повинен призначити комісію з осіб, представників громадськості, які затверджені наказом по підприємству та рішенням профкому для виконання робіт з приймання нафтопродуктів.

Позивач в порушення умов даної інструкції не надав суду доказів складання акту приймання нафтопродуктів за кількістю, а також не надав суду доказів повідомлення вантажовідправника для участі у прийманні продукції і складанні двостороннього акта.

Судом встановлено, що позивач прийняв вантаж без участі представників вантажовідправників та належного повідомлення вантажовідправника про нестачу, а тому результати проведення експертизи не приймаються судом до уваги.

Судом також не приймається посилання позивача на претензію від 07.12.2007 року як доказ виклику представника вантажовідправника для участі у прийманні продукції і складанні двостороннього акта, оскільки дана претензія була надіслана вже після проведення приймання вантажу та отримана відповідачем лише 20.12.2007 року, тобто дана претензія не є належним повідомлення вантажовідправника про нестачу.

Таким чином, суд зазначає, що позивачем не доведено тих обставин, які є підставою позовних вимог, не підтверджено такі обставини належними доказами в силу яких на вантажовідправника може бути покладена відповідальність за настачу вантажу, та не додано ці докази до матеріалів справи, зокрема позивачем не надано належних доказів, які підтверджують розмір нестачі вантажу, а також доказів, що ця нестача виникла з вини вантажовідправника (зокрема, комерційні акти, акти загальної форми, двосторонні акти), а отже позивачем не доведено наявність всіх елементів складу цивільного правопорушення, що в свою чергу звільняє відповідача від відповідальності у вигляді відшкодування завданих збитків позивачу, а тому позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтотранссервіс"є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.