9/128-АП-08 Про визнання протиправними дій суб'єкта владних повноважень та скасування рішення суб'єкта владних повноважень щодо припинення постійного користування земельною ділянкою та її вилучення - 25.03.2008 Прийняття

Суть спору: позивач звернувся до суду з позовною заявою про визнання притиправними дій суб’єкта владних повноважень та скасування рішення суб’єкта владних повноважень в якій просить суд визнати протиправними дії Круглоозерської сільської ради Голопристанського району Херсонської області по прийняттю рішення №47 від 20.12.2002р., визнати протиправним та скасувати рішення Круглоозерської сільської ради Голопристанського району Херсонської області №47 від 20.12.2002р. "Про припинення права постійного користування земельною ділянкою та вилучення земельної ділянки" також позивач просить зобов’язати відповідача 2 внести запис про реєстрацію державного акту на право постійного користування землею серія ХС-УШ від 15.10.1993р., виданого згідно рішення ХШ сесії Херсонської обласної ради народних депутатів від 29.04.1993р. №253 із одночасним проведенням заміни землекористувача на його правонаступника- Колективне виробничо-комерційне підприємство "Побутсервіс".

Свої позовні вимоги позивач обгрунтовує посиланнями на положення Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" (2171-12) в редакції чинній станом на 13.12.1993р), ст.ст. 37, 38 ЦК УРСР, ст. 141 Земельного кодексу України.

Також позивач стверджує, що лист КВПК "Побутсервіс" №484 від 17.12.2002р. підписано головою правління без погодження із правлінням та загальними зборами підприємства із перевищенням повноважень, в зв’язку з чим, такий лист не може бути підставою для відмови від користування 21,6 га земельної ділянки, яка необхідна для нормального функціонування підприємства і такі дії суперечать меті створення підприємства.

У позовній заяві позивач стверджує, що про прийняття відповідачем 1 оспорюємого рішення йому стало відомо лише у січні 2008р..

Відповідач 1 письмового заперечення на позов не надав, але у судовому засіданні представник відповідача 1 висловив заперечення проти позову, позовні вимоги не визнає, вважає їх необгрунтованими, а оспорюване рішення вважає таким, що відповідає положенням законодавства, також представник відповідача1 стверджує, що позивачу було відомо про час прийняття рішення №47 від 20.12.2002р., в зв’язку з чим, представник відповідача1 вважає, що позивачем пропущено строк звернення до суду з даним позовом та наполягає на відмові в задоволенні позову і через пропуск строку звернення до суду, але документальних доказів в підтвердження своєї позиції представником відповідача1 суду не надано.

У судовому засіданні представником відповідача1 заявлено клопотання про залучення до матеріалів справи додаткових документів, яке суд задовольнив, прийняв до розгляду та долучив до матеріалів справи подані документи.

Відповідач 2 проти позову заперечує, позовні вимоги не визнає з підстав, викладених у запереченні на адміністративний позов.

Представник позивача у судовому засіданні висловив заперечення проти доводів відповідачів, свою правову позицію обгрунтовує також посиланням на Рішення КСУ у справі за конституційним поданням 51 народного депутата України щодо відповідності Коституції України (конституційності) положень ст. 92, пункту 6 розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України (2768-14) (справа про постійне користування земельними ділянками) від 22.09.2005р. №5-рп/2005 (v005p710-05) .

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін суд,

Відповідно до ч.2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Кодекс адміністративного судочинства України (2747-15) визначає повноваження адміністративних судів щодо розгляду справ адміністративної юрисдикції, порядок звернення до адміністративних судів і порядок здійснення адміністративного судочинства.

Згідно ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб"єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб"єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Положеннями ст. 3 КАС України встановлено, що справа адміністративної юрисдикції-переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб"єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Таким чином, даний спір має публічно-правовий характер і на нього поширюється дія КАС України (2747-15) . Враховуючи суб"єктний склад оспорюваних правовідносин та положення п.6 Прикінцевих та перехідних положень КАС України (2747-15) , відповідно до якого, до початку діяльності окружного адміністративного суду адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України (1798-12) 1991 року, вирішуються відповідним господарським судом за правилами КАС України (2747-15) .

Круглоозерською сільською радою Голопристанського району Херсонської області 20.12.222р. було прийнято рішення №47 "Про припинення права постійного користування земельною ділянкою та вилучення земельної ділянки" яким вирішено:

"1. Припинити право постійного користування земельною ділянкою площею 31.6 га Голопристанського районного побутового комбінату у зв’язку з припиненням діяльності підприємства.

2. Державний акт на право постійного користування від 15.10.1993 року серії ХС-УІІІ зареєстрований під №2 в Книзі записів реєстрації державних актів на право постійного користування землею, вважати як такий, що втратив чинність.

3. Внести зміни в Книгу записів реєстрації державних актів на право постійного користування на землю та облікові документи сільської ради.

4. Вилучити з користування КВКП "Побутсервіс" земельну ділянку площею-21,6 га під розміщення бази відпочинку "Каштан", у зв’язку з добровільною відмовою.

5. Передати вилучену земельну ділянку до земель запасу населеного пункту Більшовик.

6. Зобов’язати КВКП "Побутсервіс" оформити документи на право користування земельною ділянкою під розміщення бази відпочинку "Каштан" згідно законодавства у трьохмісячний термін.

7. Контроль за виконанням даного рішення покласти на спеціаліста з земельних питань Торопову Г.І."

Проаналізувавши заявлені позовні вимоги з положеннями чинного законодавства суд дійшов висновку, що позовні вимоги обгрунтовані і підлягають задоволенню у повному обсязі з огляду на наступне.

Матеріали справи свідчать, що 15.10.1993р. Голопристанському районному побутовому комбінату надана у постійне користування земельна ділянка площею 31,6 га, відповідно до державного акту на право постійного користування землею від 15.10.1993р. серія ХС-УІІІ зареєстрованому під №2 в Книзі записів реєстрації державних актів на право постійного користування землею.

13.12.1993р. між організацією орендарів "Побутсервіс", створеною трудовим колективом Голопристанського районного побутового комбінату та Фондом комунального майна Голопристанського району було укладеного договір №2 купівлі-продажу майна державних підприємств юридичним особам, згідно до умов якого організація орендарів "Побутсервіс" викупила державний цілісний майновий комплекс державного підприємства Голопристанського районного побутового комбінату.

Відповідно до положень ч.2 ст. 11 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" в редакції чинній станом на 13.12.1993р., яка регулює порядок продажу об’єкта приватизації шляхом викупу працівниками цього об’єкта, при викупі підприємства його новий власник стає правонаступником майнових прав і обов’язків приватизованого державного підприємства.

У п.2.5 договору від 13.12.1993р. зазначено, що Покупець (організація орендарів "Побутсервіс") являється правоприємником майнових прав і зобов’язань придбаного цілісного майнового комплексу державного підприємства, майно якого приватизовано.

Таким чином, організація орендарів орендного підприємства "Побутсервіс" стала правонаступником майнових прав і обов’язків приватизованого державного підприємства- Голопристанського районного побутового комбінату.

Згідно п.1.1 та п.3.3. статуту Колективного виробничо-комерційного підприємства "Побутсервіс", зареєстрованого Голопристанською районною державною адміністрацією 03.05.1994р. за №186, КВКП "Побутсервіс" засноване шляхом перетворення орендного підприємства "Побутсервіс" та є його повним правонаступником.

Отже, позивач- Колективне виробничо-комерційне підприємство "Побутсервіс" є правонаступником Голопристанського районного побутового комбінату внаслідок приватизації державного майна та перетворення орендного підприємства.

З огляду на наведені обставини суд дійшов висновку, що відповідачем 1, при прийнятті оскаржуваного рішення неправомірно припинено право постійного користування земельною ділянкою площею 31,6га Голопристанського районного побутового комбінату у зв’язку з припиненням діяльності підприємства, оскільки відповідачем при прийнятті рішення №47 від 20.12.02р. не було враховано порядок та підстави припинення юридичної особи, які регулювалися на момент прийняття спірного рішення ст.ст. 37, 38 ЦК УРСР.

Так згідно змісту ст. 37 ЦК УРСР юридична особа припиняється шляхом ліквідації або реорганізації (злиття, поділу або приєднання), згідно ст. 38 ЦК УРСР припинення державних організацій, що є юридичними особами, здійснюється тим органом, за рішенням якого вони утворюються.

Посилання відповідача1 на припинення діяльності Голопристанського районного побутового комбінату є неправомірними через відсутність підстав, з якими чинний на момент прийняття оспорюємого рішення ЦК УРСР (1540-06) пов’язував факт припинення діяльності державного підприємства, оскільки на момент прийняття цього рішення Голопристанський районний побутовий комбінат не було ліквідовано, реорганізовано і було відсутнє рішення органу яким таке підприємство було утворено про припинення цього державного підприємства.

Відповідно до положень ст. 92 Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою –це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають лише підприємства, установи та організації, що належать до державної або комунальної власності.

Статтею 141 Земельного кодексу України встановлено підстави припинення права користування земельною ділянкою, це:

-добровільна відмова від права користування земельною ділянкою;

-вилучення земельної длянки у випадках, передбачених цим Кодексом;

-припинення дільності державних чи комунальних підприємств, установ та організацій;

-використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам;

-використання земельної ділянки не за цільовим призначенням;

-систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Положенями ст. 149 Земельного кодексу України регламентовано порядок вилучення земельних ділянок так, земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень. Сільські, селищні, міські ради вилучають земельні ділянки комунальної власності відповідних територіальних громад, які перебувають у постійному користуванні, для всіх потреб, крім особливо цінних земель, які вилучаються (викупляються) ними з урахуванням вимог ст. 150 цього Кодексу.

При вирішенні даного спору суд звертає увагу на ту обставину, що лист КВПК "Побутсервіс" №484 від 17.12.2002р. підписано головою правління Колесник А.М. без погодження із правлінням та загальними зборами підприємства, в зв’язку з чим, такий лист не може бути підставою для відмови від користування 21,6 га земельної ділянки, яка необхідна для нормального функціонування підприємства і такі дії суперечать меті створення підприємства, крім того і сам позивач стверджує та визнає, що такі дії голови правління є перевищенням його службових повноважень.

Рішенням Коституційного Суду України у справі №1-17/2005р. за конституційним поданням 51 народного депутата України щодо відповідності Коституції України (254к/96-ВР) (конституційності) положень ст. 92, пункту 6 розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України (2768-14) (справа про постійне користування земельними ділянками) від 22.09.2005р. №5-рп/2005 (v005p710-05) визнано такими, що не відповідають Конституції України (254к/96-ВР) (є неконституційними), положення: пункту 6 розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України (2768-14) щодо зобов’язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди без відповідного законодавчого, організаційного та фінансового забезпечення; пункту 6 Постанови Верховної Ради України "Про земельну реформу" від 18 грудня 1990 року №563-ХІІ (563-12) з наступними змінами в частині щодо втрати громадянами, підприємствами, установами і організаціями після закінчення строку оформлення права власності або права користування землею раніше наданого їм права користування земельною ділянкою.

Згідно положень ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обгрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Докази суду надають особи, які беруть участь у справі.

Відповідно до положень ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких грунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень суб"єкта владних повноважень обов"язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд не приймає до уваги доводи відповідача1 через їх недоведеність, оскільки документи, які подані ним в судовому засіданні свідчать саме про факт користування позивачем спірною земельною ділянкою. Крім того, Закон України "Про місцеве самоврядування в Україні" (280/97-ВР) не надає права органам місцевого самоврядування права визнавати державні акти на право постійного користування землею такими, що втратили чинність.

Підлягають відхиленню і заперечення відповідача 2, оскільки вони спростовуються як вищенаведеними положеннями земельного законодаства так і Рішенням Коституційного Суду України у справі №1-17/2005р. за конституційним поданням 51 народного депутата України щодо відповідності Коституції України (254к/96-ВР) (конституційності) положень ст. 92, пункту 6 розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України (2768-14) (справа про постійне користування земельними ділянками) від 22.09.2005р. №5-рп/2005 (v005p710-05)

Згідно імперативних вимог ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади при здійсненні покладених на них державою функцій зобов"язані діяти лише у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією (254к/96-ВР) та законами України.

Правовий порядок в Україні грунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачене законодавством.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, суд визнає протиправними дії Круглоозерської сільської ради Голопристанського району Херсонської області по прийняттю рішення №47 від 20.12.2002р., скасовує як протиправне рішення Круглоозерської сільської ради Голопристанського району Херсонської області №47 від 20.12.2002р. "Про припинення права постійного користування земельною ділянкою та вилучення земельної ділянки" та зобов’язує відповідача2 –Державне підприємтво "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України" в особі Херсонської регіональної філії внести запис про реєстрацію державного акту на право постійного користування землею серія ХС-УІІІ від 15.10.1993р. виданого згідно рішення ХІІІ сесії Херсонської обласної ради народних депутатів від 29.04.1993р. №253 із одночасним проведенням заміни землекористувача на його правонаступника –Колективне виробничо-комерційне підприємство "Побутсервіс", код ЄДРПОУ 03057420.

Понесені позивачем судові витрати в розмірі 3 грн. 40 коп. підлягають поверненню йому з Державного бюджету.

Суд звертає увагу на ту обставину, що при зверненні до суду з даним адміністративним позовом позивачем сплачено 51 грн. державного мита згідно платіжного доручення №15 від 29.01.2008р., відповідно до положень ч.2 ст. 89 КАС України, судовий збір, сплачений у більшому розмірі, ніж встановлено законом, повертається ухвалою суду за клопотанням особи, яка його сплатила.

У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови та повідомлено представникам сторін про час і місце виготовлення постанови суду в повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.71, 94, 98, 158, 160-163, 167, п. 6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними дії Круглоозерської сільської ради Голопристанського району Херсонської області по прийняттю рішення №47 від 20.12.2002р.

3. Скасувати як протиправне рішення Круглоозерської сільської ради Голопристанського району Херсонської області №47 від 20.12.2002р. "Про припинення права постійного користування земельною ділянкою та вилучення земельної ділянки".

4. Зобов’язати Державне підприємтво "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України" в особі Херсонської регіональної філії внести запис про реєстрацію державного акту на право постійного користування землею серія ХС-УІІІ від 15.10.1993р. виданого згідно рішення ХІІІ сесії Херсонської обласної ради народних депутатів від 29.04.1993р. №253 із одночасним проведенням заміни землекористувача на його правонаступника –Колективне виробничо-комерційне підприємство "Побутсервіс", код ЄДРПОУ 03057420.

5. Повернути Колективному виробничо-комерційному підприємству "Побутсервіс", код ЄДРПОУ 03057420, 75600, Херсонська область, Голопристанський район, м.Гола Пристань, вул.К.Маркса,18 з Державного бюджету 3 грн. 40 коп. судового збору.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України (2747-15) постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано набирає законної сили після апеляційного розгляду справи.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України –з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.