За позовом Берегівської районної державної адміністрації, м. Берегово

До відповідача ТОВ "Закарпатполіметали", с. Мужієво Берегівського району

Про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки

Суддя Л. С. Журавчак

За участю представників сторін:

від позивача –Довбака О. С., представник по довіреності від 28.12.2007р. № 01-20/590

від відповідача –Смиковський Д. П., представник по довіреності від 15.01.2008р.

Участь –Станкулич І. І., спеціаліст 1 категорії відділу земельних ресурсів у Берегівському районі

Представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, зазначених у позовній заяві.

Вказує на те, що всупереч вимогам ст. 124 Земельного кодексу України договір оренди укладено без рішення відповідного органу, який має право надавати земельні ділянки в оренду, в даному випадку без розпорядження голови Берегівської райдержадміністрації.

Крім того, зазначає про відсутність істотних умов договору оренди та виготовлення відповідачем проекту відведення землі на умовах оренди, тоді як вона надавалася на умовах постійного користування.

Відповідач проти позову заперечив.

Вказує на те, що договір оренди земельної ділянки, посвідчений Берегівською державною нотаріальною конторою 11 липня 2003р. містить в своєму тексті всі істотні умови договору оренди землі, передбачені ст. 15 Закону України "Про оренду землі".

Вважає, що уклавши договір оренди земельної ділянки, Берегівська районна державна адміністрація таким чином прийняла рішення про надання земельної ділянки площею 41,7 га в оренду ТОВ "Закарпатполіметали" у межах своїх повноважень, визначених ст. 21 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" та ч. 4 ст. 4 Закону України "Про оренду землі".

Підкреслює, що розпорядження голови Закарпатської обласної державної адміністрації № 82 від 23.04.2002р. "Про вилучення та надання земельних ділянок для несільськогосподарських потреб" якраз і слугувало законною підставою для укладення договору оренди земельної ділянки, оскільки частина земельних ділянок, які передані ТОВ "Закарпатполіметали" в оренду, знаходились на той час в постійному користуванні інших юридичних осіб, а саме: Берегівського державного лісогосподарського підприємства, радгосп-заводу "Берегівський", радгосп-заводу "Мужієвський". Саме тому згідно з п. 6 ст. 149 Земельного кодексу України тільки Закарпатська обласна державна адміністрація мала право вилучати земельні ділянки з врахуванням вимог ст. 151 цього ж Кодексу.

Звертає увагу суду на те, що ТОВ "Закарпатполіметали" відшкодувало втрати лісогосподарського та сільськогосподарського виробництва, спричинені вилученням лісогосподарських та сільськогосподарських угідь на загальну суму 88884 грн. та нараховані у відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України від 17 листопада 1997 року № 1279 (1279-97-п) "Про розміри та порядок визначення втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, які підлягають вилученню".

Крім того, зазначає, що справа не повинна розглядатися за правилами Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , а в порядку адміністративного судочинства відповідно до ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки Берегівська районна державна адміністрація є суб’єктом владних повноважень.

В судовому засіданні за згодою представників сторін було оголошено лише вступну і резолютивну частини рішення, повний текст якого виготовлено і підписано 02.04.2008р.

Згідно з розпорядженням голови Закарпатської облдержадміністрації від 23.04.2002р. № 182 "Про вилучення та надання земельних ділянок для несільськогосподарських потреб" затверджено проект відведення земельної ділянки ТОВ "Закарпатполіметали" для будівництва і реконструкції надшахтних будівель та споруд.

З метою надання земельної ділянки вказаному товариству цим же розпорядженням вилучено за межами населених пунктів 28,50 га земель, в тому числі від радгосп-заводу "Берегівський" –3,14 га, від радгосп-заводу "Мужіївський" –22,93 га, від Берегівського державного лісогосподарського підприємства –2,43 га.

Між Берегівською райдержадміністрацією і ТОВ "Закарпатполіметали" укладено договір оренди земельної ділянки площею 41,7 га для будівництва і реконструкції надшахтних будівель і споруд збагачувальної фабрики і хвостосховища, посвідчений нотаріально в Берегівській державній нотаріальній конторі 11 липня 2003 року за № 2-2949 і зареєстрований в Берегівському районному відділі земельних ресурсів 14 липня 2003 року за № 1.

Берегівська райдержадміністрація просить суд визнати недійсним вказаний договір оренди, оскільки він укладений не на підставі її розпорядження всупереч вимогам ст. 124 Земельного кодексу України, а також не містить передбачених Законом України "Про оренду землі" (161-14) істотних умов.

Викликаний в судове засідання відповідно до ст. 30 Господарського процесуального кодексу України представник Берегівського райвідділу земельних ресурсів пояснив, що розпорядження голови Берегівської райдержадміністрації з питання надання в оренду ТОВ "Закарпатполіметали" земельної ділянки не приймалось, проект відведення земельної ділянки не затверджувався на районному рівні (письмовий висновок від 21.03.2008р. № 1060).

Заслухавши пояснення учасників процесу, оцінивши зібрані у справі докази, суд прийшов до висновку про задоволення позову в повному обсязі з огляду на наступне.

Відповідач подав суду проект відведення земельних ділянок ТОВ "Закарпатполіметали" під будівництво і реконструкцію надшахтних будівель і споруд площею 28,50 га і проект відведення земельної ділянки під будівництво збагачувальної фабрики та хвостосховища площею 13,2 га.

Проект відведення земельної ділянки площею 28,50 га розроблений Закарпатським регіональним центром державного земельного кадастру згідно з дозволом Закарпатської обласної ради від 26.07.2000р. № 02-18/34.

Даним проектом передбачено відвести ТОВ "Закарпатполіметали" земельні ділянки площею 28,5 га в постійне користування.

Крім того, товариству "Закарпатполіметали" розроблено на умовах постійного користування проект відведення земельної ділянки площею 13,20 га для будівництва збагачувальної фабрики та хвостосховища (дозвіл на складання проекту відведення надано рішенням 5-ї сесії 23-го скликання Мужіївської сільської ради від 27 травня 1999 року).

Відповідно до п. 2 Перехідних положень Земельного кодексу України (2768-14) (прийнятого 25.10.2001р. і введеного в дію з 01.01.2002р.) клопотання і заяви щодо відведення земельних ділянок, не вирішені на момент введення в дію цього Кодексу (2768-14) , реалізуються органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування відповідно до їх компетенції у порядку та з додержанням вимог цього кодексу.

За правилами ст. 92 чинного Земельного кодексу України (2768-14) відповідач не має права на постійне користування землею, тому надання йому земельних ділянок в такому випадку повинно відповідати вимогам ст. 124 вказаного Кодексу.

Згідно з частиною першою зазначеної статті передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди.

Відповідно до ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України передбачено набуття юридичними особами права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

В даному випадку Берегівська райдержадміністрація жодного рішення (розпорядження) про передачу земельної ділянки площею 41,7 га не приймала. В розділі 1 договору оренди також не вказано, на підставі яких рішень він укладається.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про оренду землі" відносини, пов’язані з орендою землі, регулюються зокрема, і Цивільним кодексом України (435-15) .

На момент укладення договору оренди чинним був Цивільний кодекс Української РСР (1540-06) (1963р.), статтею 48 якого передбачено недійсність угоди, яка не відповідає вимогам закону.

В даному випадку договір оренди землі не відповідає вимогам ст. 124 Земельного кодексу України, тому його належить визнати недійсним.

Відповідно до ст. 59 Цивільного кодексу Української РСР угода, визнана недійсною, вважається недійсною з моменту її укладення, проте, якщо з самого змісту угоди випливає, що вона може бути припинена лише на майбутнє, дія угоди припиняється на майбутнє.

Враховуючи характер такого виду угоди як оренда, за яким відновити сторони в первинне становище практично неможливо, оскільки факт користування землею - річ безповоротна, тобто повернути користування землею в натурі неможливо, визнану недійсною угоду, належить припинити на майбутній час.

Аналізуючи дотримання сторонами істотних умов договору оренди землі, вичерпний перелік яких на момент його укладення містила ст. 14 Закону України "Про оренду землі", суд прийшов до висновку про відсутність у договорі двох істотних умов: строку договору оренди і зазначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об’єкта оренди чи його частини.

Відповідно до п. 1 ст. 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Частиною 3 вказаної статті передбачена короткострокова оренда земельної ділянки –не більше 5 років та довгострокова –не більше 50 років.

Сторони порушили при укладенні договору принцип строковості права тимчасового користування землею, вказавши строк дії договору до 50 років.

Відсутність рішення органу виконавчої влади для укладення договору оренди землі з зазначенням строку, відсутність конкретного строку дії договору в самому договорі дає підстави суду вважати відсутньою і саму істотну умову про строк договору.

Крім того, в договорі відсутня умова про зазначення сторони (орендодавець чи орендар), яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об’єкта оренди чи його частини.

Відповідно до ч. 3 ст. 14 Закону України "Про оренду землі" (чинної редакції на момент укладення договору) відсутність у договорі оренди однієї з істотних умов, передбачених вказаною статтею, є підставою для визнання договору недійсним відповідно до законів України.

Таким чином, і відсутність вказаних істотних умов у договорі оренди землі є підставою для визнання його недійсним відповідно до ст. 48 Цивільного кодексу Української РСР.

В силу викладеного доводи відповідача до уваги судом не прийняті.

Твердження відповідача про необхідність розгляду даної справи за правилами адміністративного судочинства спростовується наступним.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України справа адміністративної юрисдикції –це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб’єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

В даному випадку відносини між сторонами договору оренди землі є цивільно-правовими, тому за предметом спору дану справу належало розглядати в порядку, визначеному Господарським процесуальним кодексом України (1798-12) .

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 48, 59 Цивільного кодексу Української РСР, ст. 124 Земельного кодексу України, ст. 49, ст. ст. 82 –85 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) ,

1. Позов задоволити.

2. Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки, укладений між Берегівською районною державною адміністрацією, м. Берегово і ТОВ "Закарпатполіметали", с. Мужієво Берегівського району, нотаріально посвідчений в Берегівській державній нотаріальній конторі 11 липня 2003р. за № 2-2949, та зареєстрований у Берегівському районному відділі земельних ресурсів 14 липня 2003 р. за № 1.

3. Припинити дію вказаного договору на майбутнє.

4. Стягнути з ТОВ "Закарпатполіметали" (90260, Берегівський район, с. Мужієво, вул. Чіпі, 2, код ЄДРПОУ: 30350742) на користь Берегівської районної державної адміністрації (90202, м. Берегово, вул. Мукачівська, 6, код ЄДРПОУ: 04053708) суму 203 грн. (двісті три грн..) судових витрат, в тому числі 85 грн. витрат по державному миту та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати.

Рішення виготовлене в повному обсязі і підписано 02.04.2008р. та набирає законної сили відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.