Господарський суд Одеської області

У складі судді -Желєзної С.П.

Секретаря судових засідань -Шевченко Г.В.

За участю представників сторін:

Від позивача: ОСОБА_1. -приватний підприємець; ОСОБА_2за дов.

від 12.12.2007р.;

Від відповідача: ОСОБА_3. за дов. №01-13/13750 від 26.12.2007р.;

Розглянувши у відкритому судовому засіданні з оголошенням перерви згідно ст. 77 ГПК України, справу за позовом суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1до Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради про зобов'язання укласти договір, -

Суб'єкт підприємницької діяльності -фізична особа ОСОБА_1(далі по тексту СПД ОСОБА_1.) звернулась до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради про зобов'язання укласти договір купівлі-продажу нежитлових підвальних приміщень, загальною площею 72,7 кв.м., розташованих за адресою: АДРЕСА_1, ринкова вартість яких відповідно до оцінки проведеної ТОВ "Експертна оцінка власності" складає 104 971 грн. 20 коп. Свої вимоги позивач обґрунтовує неправомірною відмовою Представництва по управлінню комунальною власністю укласти з СПД ОСОБА_1. договір купівлі-продажу зазначених нежитлових приміщень, згода на відчуження яких на користь останньої як орендаря даного об'єкту, яким були здійснені поліпшення орендованого майна, була надана Одеською міською радою.

Представництво по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради заперечує проти заявлених вимог з підстав, викладених у відзиві на позов.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення та доводи представників сторін суд встановив наступне.

14.09.2001р. між Представництвом по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради (Орендодавець) та СПД ОСОБА_1. (Орендар) був укладений договір оренди нежитлового приміщення за №11/30, відповідно до умов розділу 1 якого Орендодавець передає, а Орендар приймає у строкове платне користування нежитлове приміщення підвалу, загальною площею 72,7 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_1. Строк дії даного договору обумовлений сторонами до 14.09.2006 року.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 10.04.1992р. №2269-ХІІ (в редакції Закону України від 14.03.1995р. N 98/95-ВР (98/95-ВР) ) орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Ст. 764 Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 року N 435-IVП передбачено, що якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 10.04.1992р. №2269-ХІІ (в редакції Закону України від 14.03.1995р. N 98/95-ВР (98/95-ВР) ) термін договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

За умови відсутності заперечень з боку учасників договору оренди від 14.09.2001р., договірні відносини продовжували існувати між сторонами по справі після закінчення строку дії договору оренди, у зв'язку з чим договір, відповідно до закону, був пролонгований. При цьому, додатковим погодженням від 26.12.2007р. редакція п. 1.2. договору оренди №11/30 від 14.09.2001р. нежитлового приміщення була змінена та строк дії цього договору визначений сторонами до 25.06.2008р.

Як вбачається з матеріалів справи та пояснень сторін, СПД ОСОБА_1. за згодою Орендодавця у орендованому нежитловому приміщенні підвалу, загальною площею 72,7 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_1, були проведені роботи щодо капітального ремонту приміщень. Розпорядженням Приморської районної адміністрації №158 від 27.01.2004р. "Про затвердження кошторису на проведення капітального ремонту нежитлових підвальних приміщень будинку поАДРЕСА_1", за результатами розгляду звернення СПД ОСОБА_1., враховуючи згоду Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради та керуючись рішенням Одеської міської ради №1665-ХХІІІ від 31.10.2000р. та положенням про районну адміністрацію Одеської міської ради був затверджений кошторис на проведення капітального ремонту нежитлових підвальних приміщень по АДРЕСА_1, загальною площею 72,7 кв.м. на суму 79574 грн.

Рішенням Одеської міської ради №2652-ХХІV від 15.06.2004р. "Про перелік об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Одеси, що підлягають приватизації й відчуженню в 2004 році, внесення змін до рішень Одеської міської ради" до переліку об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Одеси, що підлягають приватизації в 2004 році шляхом викупу орендарем, який здійснив поліпшення орендованого майна, були включені нежитлові приміщення підвалу, загальною площею 72,7 кв.м, розташовані за адресою: АДРЕСА_1.

В подальшому, на замовлення Представництва по управлінню комунальною власністю, товариством з обмеженою відповідальністю "Експертна оцінка власності" 30.09.2004р. був складений висновок про оцінку на предмет визначення ринкової вартості нежитлового приміщення підвалу, загальною площею 72,7 кв.м., розташованого за адресоюАДРЕСА_1. Відповідно до даного висновку ринкова вартість об'єкту оцінки була визначена ТОВ "Експертна оцінка власності" у розмірі 153788 грн. із них частка Одеської міської ради складає 104971,20 грн. з урахування ПДВ, частка орендаря в результаті здійснених ним поліпшень орендованого майна та проведення капітального ремонту об'єкту, складає 66312 грн.

Згідно рецензії від 27.10.2004р., яка була надана ПП "Дельта-Консалтінг", висновок ТОВ "Експертна оцінка власності" від 30.09.2004р. відповідає вимогам нормативно-правових актів по оцінці майна. Наказом Представництва по управлінню комунальною власністю №795 від 30.11.2004р. був затверджений висновок оцінювача про ринкову вартість об'єкта незалежної оцінки -нежитлового приміщення підвалу, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, з урахуванням витрат орендаря на невід'ємні поліпшення для приватизації шляхом викупу, що був виконаний ТОВ "Експертна оцінка власності", відповідно до якого ринкова вартість частки комунальної власності, що підлягає викупу орендарем становить 104971,20 грн. з урахуванням ПДВ.

Однак, незважаючи на дотримання позивачем всіх вимог діючого законодавства України, якими врегульовані питання приватизації комунального майна, та підготовку та отримання всіх передбачених діючим законодавством України документів, необхідних для укладання договору купівлі-продажу комунального майна, відповідачем договір купівлі-продажу укладений не був. При цьому, своїм листом за №01-13/1651 від 01.03.2005р., тобто по спливу трьох місяців після затвердження оцінки вартості спірного об'єкту, відповідач повідомив СПД ОСОБА_1. про неможливість продажу об'єкта комунальної власності, розташованого за адресоюАДРЕСА_1, у зв'язку з набранням чинності Законом України "Про тимчасову заборону приватизації пам'яток культурної спадщини" від 01.02.2005р. N 2391-IV (2391-15) .

Посилаючись на порушення відмовою Представництва по управлінню комунальною власністю укласти договір купівлі-продажу своїх прав та охоронюваних законом інтересів СПД ОСОБА_1. звернулася до господарського суду з даними позовними вимогами.

При цьому, суд вважає правомірним насамперед звернутися до питання правомірності звернення СПД ОСОБА_1. з даними позовними вимогами до Представництва по управлінню комунальною власністю, в той час, як власником спірного майна є Одеська міська рада.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції (254к/96-ВР) і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Прийняття рішень про передачу іншим органам окремих повноважень щодо управління майном, яке належить до комунальної власності відповідної територіальної громади, визначення меж цих повноважень та умов їх здійснення належить до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад (п.31 цього Закону (280/97-ВР) ).

Згідно Положення про Представництво по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради, затвердженого рішенням Одеської міської ради №20-V від 27.06.2006р., Представництво є виконавчим органом Одеської міської ради, наділеним повноваженнями щодо управління комунальною власністю територіальної громади міста. До функцій Представництва відносяться повноваження з організації та проведення приватизації, продажу комунальної власності територіальної громади міста. При цьому, Представництво здійснює повноваження власника майна у процесі приватизації та відчуження, здійснює передприватизаційну підготовку, укладає договори купівлі-продажу.

Враховуючи повноваження Представництва по управлінню комунальною власністю укладати договори купівлі-продажу в процесі приватизації та відчуження, надані Одеською міською радою як власником майна в процесі реалізації своїх повноважень, передбачених Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні" (280/97-ВР) , суд доходить висновку щодо правомірності пред'явлення позовних вимог про зобов'язання укласти договір купівлі-продажу нежитлових підвальних приміщень, загальною площею 72,7 кв.м., розташованих за адресоюАДРЕСА_1, саме до Представництва по управлінню комунальною власністю.

При цьому, вирішальним фактором при розгляді цього питання є волевиявлення власника майна -Одеської міської ради на відчуження об'єкту, який знаходиться в орендному користуванні СПД ОСОБА_1., згода на приватизацію якого надана рішенням Одеської міської ради №2652-ХХІV від 15.06.2004р. "Про перелік об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Одеси, що підлягають приватизації й відчуженню в 2004 році, внесення змін до рішень Одеської міської ради", відповідно до якого до переліку об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Одеси, що підлягають приватизації в 2004 році шляхом викупу орендарем, який здійснив поліпшення орендованого майна, були включені нежитлові приміщення підвалу, загальною площею 72,7 кв.м, розташовані за адресою: АДРЕСА_1.

Незважаючи на те, що викладені вище питання не оспорюються Представництвом по управлінню комунальною власністю, останнім позовні вимоги заперечуються у повному обсязі. При цьому, факт здійснення у орендованому приміщенні капітального ремонту, що призвело до поліпшення об'єкту оренди з дозволу орендодавця, а також згоду Одеської міської ради на відчуження спірного об'єкту шляхом його викупу орендарем відповідачем не заперечується. Крім того, відповідач також підтвердив той факт, що станом на листопад місяць 2004 року всі необхідні документи, які передують укладанню договору купівлі-продажу, СПД ОСОБА_1. були виготовлені та надані до Представництва по управлінню комунальною власністю, однак, за неповідомлених суду причин договір купівлі-продажу укладений між сторонами так і не був. При цьому, відповідач заперечує проти заявлених вимог, обгрунтовуючи свою правову позицію прийняттям 01.02.2005р. Закону України "Про тимчасову заборону приватизації пам'яток культурної спадщини" (2391-15) , а також недійсністю на теперішній час оцінки, яка була проведена ТОВ "Експертна оцінка власності" 30.09.2004р.

Проаналізувавши доводи Представництва про управлінню комунальною власністю Одеської міської ради, суд зазначає наступне.

Дійсно, статтею 1 Закону України "Про тимчасову заборону приватизації пам'яток культурної спадщини" від 01.02.2005р. N 2391-IV було заборонено приватизацію пам'яток культурної спадщини до затвердження Верховною Радою України переліку пам'яток культурної спадщини, які не підлягають приватизації. При цьому, статтею 2 зазначеного Закону було зобов'язано Кабінет Міністрів України у шестимісячний термін з дня набрання чинності цим Законом (2391-15) подати на розгляд Верховної Ради України проект Закону України про затвердження переліку пам'яток культурної спадщини, які не підлягають приватизації. Даний Закон набрав чинності 23.02.2005р. з моменту оприлюднення. До нинішнього часу вимоги статті 2 цього Закону виконані не були.

З огляду на прийняття Верховною Радою України Закону України "Про тимчасову заборону приватизації пам'яток культурної спадщини" від 01.02.2005р. N 2391-IV (2391-15) , Представництвом по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради 23.02.2005. за №11-п був виданий наказ "Про тимчасове призупинення процесів приватизації (відчуження) об'єктів комунальної власності територіальної громади міста Одеси, розташованих в будинках -пам'ятках культурної спадщини", яким було призупинено виконання рішень Одеської міської ради щодо приватизації та відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади міста Одеси, розташованих в будинках -пам'ятках культурної спадщини, до затвердження Верховною Радою України переліку пам'яток культурної спадщини, які не підлягають приватизації та призупинено підготовчу роботу з приватизації та відчуження зазначеної категорії об'єктів.

Однак, незважаючи на чинність як на момент виникнення спірних правовідносин, так і на момент вирішення спору по даній справі Закону України "Про тимчасову заборону приватизації пам'яток культурної спадщини" від 01.02.2005р. N 2391-IV (2391-15) , суд доходить висновку про необґрунтованість та безпідставність правової позиції відповідача з приводу заявлених до нього вимог, з огляду на наступне.

По-перше: приватизація передбачає собою багатостадійний процес, який ре алізується шляхом підготовки певної кількості документів та, на жаль, як показує практика, на протязі тривалого часу. Однак, право на приватизацію у суб'єкта цивільного обігу виникає з моменту прийняття відповідним органом влади або органом місцевого самоврядування рішення про приватизацію об'єкту нерухомого майна. В даному випадку з моменту прийняття Одеською міською радою рішення №2652-ХХІV від 15.06.2004р. "Про перелік об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Одеси, що підлягають приватизації й відчуженню в 2004 році, внесення змін до рішень Одеської міської ради", яким до переліку об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Одеси, що підлягають приватизації в 2004 році шляхом викупу орендарем, який здійснив поліпшення орендованого майна, були включені нежитлові приміщення підвалу, загальною площею 72,7 кв.м, розташовані за адресоюАДРЕСА_1, у СПД ОСОБА_1. виникло право на приватизацію зазначеного приміщення, яке повинно було реалізуватися у 2004 році, але з незалежних від позивача причин, договір купівлі-продажу спірного об'єкту так укладений і не був.

Правова позиція суду підтверджується в тому числі і положеннями п.51 Державної програми приватизації на 2000-2002 роки, затвердженої Законом України "Про Державну програму приватизації" від 18.05.2000 (1723-14) р, №1723-ІІІ, якими встановлено, що у разі прийняття рішення про приватизацію орендованого державного майна (будівлі, споруди, приміщення) орендар одержує право на викуп цього майна, якщо орендарем за згодою орендодавця здійснено за рахунок власних коштів поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об'єкта без завдання йому шкоди, вартістю не менш як 25 відсотків залишкової (відновної за вирахуванням зносу) вартості майна (будівлі, споруди, приміщення). Оцінка вартості об'єкта приватизації у цьому разі здійснюється із застосуванням експертної оцінки. Таке ж право одержує орендар у разі прийняття рішення про приватизацію відповідно до законодавства України.

За переконанням суду, з метою захисту прав та охоронюваних законом інтересів суб'єктів господарювання, які гарантовані Конституцією України (254к/96-ВР) , положення Закону України "Про тимчасову заборону приватизації пам'яток культурної спадщини" від 01.02.2005р. N 2391-IV (2391-15) підлягають застосуванню відносно тих об'єктів нерухомості, стосовно яких рішення про приватизацію ще не прийнято. Відносно об'єктів, стосовно яких відповідними органами влади або органами місцевого самоврядування прийнято рішення про приватизацію, дія цього Закону (2391-15) не розповсюджується.

Крім того, звертаючись до теорії держави та права, суд вважає за необхідне зазначити, що одним із принципів права є позитивне зобов'язування і в якості такого набуття якості рівня права, яке стоїть над рівнем норм, визначає їх ціннісну орієнтацію (направленість). На думку суду, право в юридичному сенсі цього слова як система норм і правил поведінки і принципів, встановлених або признаних державою в якості регуляторів суспільних відносин, повинно бути направлено на реалізацію прав в об'єктивному сенсі цього терміну кожного суб'єкта та його захисту. Іншими словами, право кожного суб'єкта гарантоване Конституцією України (254к/96-ВР) , має привілейоване значення перед нормами права, якими це право обмежено.

Більш того, за переконанням суду, заборона приватизації будь-якого об'єкту передбачає собою заборону включення цього об'єкту до переліку об'єктів, які підлягають приватизації з метою запобігання відчуження об'єктів -пам'яток культурної спадщини, які взагалі не підлягають відчуженню.

Правова позиція суду з цих питань підтверджується також наступним.

Відповідно до ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України (254к/96-ВР) має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України (254к/96-ВР) і повинні відповідати їй. Норми Конституції України (254к/96-ВР) є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України (254к/96-ВР) гарантується.

Згідно ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Наведені конституційні приписи направлені на захист прав і свобод кожної людини і громадянина у випадку прийняття законів або інших нормативно-правових актів, якими надане раніше право обмежено або скасовано.

Наведені конституційні приписи знайшли своє відображення і в цивільному законодавстві України. Так, відповідно до ст. 5 Цивільного кодексу України, акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ними чинності.

В даному випадку рішення Одеської міської ради №2652-ХХІV "Про перелік об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Одеси, що підлягають приватизації й відчуженню в 2004 році, внесення змін до рішень Одеської міської ради", яким до переліку об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Одеси, що підлягають приватизації в 2004 році шляхом викупу орендарем, який здійснив поліпшення орендованого майна, були включені нежитлові приміщення підвалу, загальною площею 72,7 кв.м, розташовані за адресоюАДРЕСА_1, було прийнято 15.06.2004р., тобто до прийняття та набрання чинності Законом України "Про тимчасову заборону приватизації пам'яток культурної спадщини" від 01.02.2005р. N 2391-IV (2391-15) .

Тобто право позивача на приватизацію спірного об'єкту виникло з моменту прийняття -15.06.2004р. - Одеською міською радою рішення №2652-ХХІV "Про перелік об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Одеси, що підлягають приватизації й відчуженню в 2004 році, внесення змін до рішень Одеської міської ради", задовго до набрання чинності Законом України "Про тимчасову заборону приватизації пам'яток культурної спадщини" від 01.02.2005р. N 2391-IV (2391-15) .

Крім того, заслуговує на увагу суду той факт, що рішення Одеської міської ради №2652-ХХІV від 15.06.2004р. "Про перелік об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Одеси, що підлягають приватизації й відчуженню в 2004 році, внесення змін до рішень Одеської міської ради", яким до переліку об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Одеси, що підлягають приватизації в 2004 році шляхом викупу орендарем, який здійснив поліпшення орендованого майна, були включені нежитлові приміщення підвалу, загальною площею 72,7 кв.м, розташовані за адресою: АДРЕСА_1, не скасовано та не визнано у встановленому законом порядку недійсним.

Пунктом 30 ч.1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" питання прийняття рішень щодо відчуження відповідно до закону комунального майна; затвердження місцевих програм приватизації, а також переліку об'єктів комунальної власності, які не підлягають приватизації; визначення доцільності, порядку та умов приватизації об'єктів права комунальної власності та інші питання віднесені до виключної компетенції сільської селищної, міської ради.

Відповідно до приписів ст.73 цього Закону, акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.

З огляду на наведені законодавчі норми, наказ Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради "Про тимчасове призупинення процесів приватизації (відчуження) об'єктів комунальної власності територіальної громади міста Одеси, розташованих в будинках -пам'ятках культурної спадщини", яким було призупинено виконання рішень Одеської міської ради щодо приватизації та відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади міста Одеси, розташованих в будинках -пам'ятках культурної спадщини, до затвердження Верховною Радою України переліку пам'яток культурної спадщини, які не підлягають приватизації та призупинено підготовчу роботу з приватизації та відчуження зазначеної категорії об'єктів, судом до уваги не приймається як такий, що прийнятий в супереч як вимогам діючого законодавства України, якими не надано право виконавчим органам міських рад зупиняти виконання рішень ради, так і Положенню про Представництво по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради, затвердженого рішенням Одеської міської ради №20-V від 27.06.2006р., яким право на зупинення виконання будь-яких рішень Одеської міської ради Представництву також не надано.

Підсумовуючи наведене, суд доходить висновку, що право СПД ОСОБА_1. на приватизацію нежитлових приміщень підвалу, загальною площею 72,7 кв.м, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 шляхом викупу як орендарем, яким були здійснені невід'ємні поліпшення об'єкту оренди, виникло до прийняття Закону України "Про тимчасову заборону приватизації пам'яток культурної спадщини" від 01.02.2005р. N 2391-IV (2391-15) , в результаті чого, враховуючи приведений вище по тексту рішення правовий аналіз конституційних та законодавчих норм, положення цього Закону (2391-15) не підлягають застосуванню при вирішенні даного спору, а навпаки, з метою реалізації прав та охоронюваних законом інтересів позивача, дане право повинно бути реалізовано шляхом укладання договору купівлі-продажу з Представництвом по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради.

Доводи Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради стосовно недійсності висновку про оцінку на предмет визначення ринкової вартості нежитлового приміщення підвалу, загальною площею 72,7 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1, складеного товариством з обмеженою відповідальністю "Експертна оцінка власності" 30.09.2004р., яким ринкова вартість об'єкту оцінки була визначена у розмірі 153788 грн., із них частка Одеської міської ради складає 104971,20 грн. з урахування ПДВ, частка орендаря в результаті здійснених ним поліпшень орендованого майна та проведення капітального ремонту об'єкту, складає 66312 грн. судом також оцінюються критично з огляду на наступне.

Дійсно, пунктом 22 Методики оцінки майна, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України №1891 від 10.12.2003р. (1891-2003-п) , акти оцінки майна, складені для цілей приватизації (корпоратизації), для реєстрації статуту відкритих акціонерних товариств, підписання договору купівлі-продажу майна, крім пакетів акцій відкритих акціонерних товариств, оголошення умов продажу майна, у тому числі повторного продажу, дійсні протягом шестимісячного строку від дати їх затвердження. Як вбачається з матеріалів справи, висновок про оцінку на предмет визначення ринкової вартості нежитлового приміщення підвалу, загальною площею 72,7 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1, був складений товариством з обмеженою відповідальністю "Експертна оцінка власності" 30.09.2004р. Рецензія на висновок ТОВ "Експертна оцінка власності" від 30.09.2004р. щодо відповідності цього висновку вимогам нормативно-правових актів по оцінці майна, була надана ПП "Дельта-Консалтінг" 27.10.2004р..

Висновки оцінювача про ринкову вартість об'єкта незалежної оцінки -нежитлового приміщення підвалу, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, з урахуванням витрат орендаря на невід'ємні поліпшення для приватизації шляхом викупу, що були виконані ТОВ "Експертна оцінка власності", відповідно з якими ринкова вартість частки комунальної власності, що підлягає викупу орендарем становить 104971,20 грн. з урахуванням ПДВ, були затверджені 30.11.2004р. наказом Представництва по управлінню комунальною власністю №795. Незважаючи на отримання всіх передбачених діючим законодавством України документів, необхідних для приватизації об'єкту комунальної власності, по незалежним від позивача причинам договір купівлі-продажу нежитлового приміщення підвалу, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 укладений так і не був. Як зазначалося по тексту рішення вище, листом за №01-13/1651 від 01.03.2005р., тобто по спливу трьох місяців після затвердження оцінки вартості спірного об'єкту, відповідач повідомив СПД ОСОБА_1. про неможливість продажу об'єкта комунальної власності, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, у зв'язку з набранням чинності Законом України "Про тимчасову заборону приватизації пам'яток культурної спадщини" від 01.02.2005р. N 2391-IV (2391-15) .

Із наведеного вбачається, що в даному випадку оцінка майна втратила чинність не з вини СПД ОСОБА_1., яка була зацікавленою особою у своєчасному укладанні договору купівлі-продажу орендованого нею майна.

Крім того, на думку суду, в даному випадку підлягають застосуванню деякі норми цивільного законодавства, якими передбачені підстави для звільнення особи від відповідальності.

Так, положеннями ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є право відношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Приписами статті 11 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

Проаналізувавши наведені законодавчі норми, суд доходить висновку, що передбачені нормативно-правовими актами заходи та дії щодо підготовки приватизаційних документів з метою відчуження комунального майна, які здійснюються за рахунок набувача майна, є різновидом зобов'язань, які виникають у набувача майна в силу законодавчих положень, що, в свою чергу, свідчить про можливість застосування в даних правовідносинах положень цивільного законодавства, якими врегульовані питання зобов'язального права.

Звертаючись до загальних положень про зобов'язання, суд зазначає наступне.

Згідно вимог ч.1 ст. 617 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

З'ясування питання наявності або відсутності вини є невід'ємною частиною при вирішенні питання щодо правомірності застосування наведеної норми цивільного законодавства.

Наявність вини як підстави відповідальності за порушення зобов'язання передбачена положеннями ст. 614 Цивільного кодексу України, якою встановлено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

В сукупності дані законодавчі норми передбачають умови, за яких особа, яка порушила зобов'язання може бути звільнена від відповідальності за це порушення, якщо вона зможе довести, що порушення сталося внаслідок випадку (казусу), який пов'язаний з дією зовнішніх, незалежних від боржника сил, та непереборної сили (форс-мажору), тобто в результаті надзвичайних і не передбачуваних у даних умовах обставин, яких неможливо було запобігти. Крім природних катаклізм та обставин суспільного життя до форс-мажору належать також заборонені заходи державних органів.

При цьому, суд вважає правомірним віднести обов'язок провести нову оцінку майна в результаті спливу строку дії попередньої оцінки майна до різновиду цивільно-правової відповідальності, яка виникає з нормативно-правового акту -в даному випадку з Методики оцінки майна, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України №1891 від 10.12.2003 (1891-2003-п) р..

Звертаючись до матеріалів справи та документів, наданих учасниками процесу, суд доходить висновку, що факт відсутності вини СПД ОСОБА_1. у своєчасному неукладенні договору купівлі-продажу орендованого нею майна до нинішнього часу, що призвело до спливу строку дії акту оцінки майна, є безперечним та не потребуючим додаткового доказування. Крім того, слід зазначити, що відсутність вини позивача в неукладанні договору купівлі-продажу об'єкту оренди до прийняття Закону України "Про тимчасову заборону приватизації пам'яток культурної спадщини" від 01.02.2005р. N 2391-IV (2391-15) не заперечується і Представництвом по управлінню комунальною власністю. А відтак, у суду є всі правові підстави для застосування при вирішенні даного спору і положень ч.1 ст. 617 Цивільного кодексу України, якими передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Крім того, суд вважає, що незаконні дії Представництва по управлінню комунальною власністю, які не залежали від намірів позивача та призвели до невиконання як рішення Одеської міської ради №2652-ХХІV від 15.06.2004р. - "Про перелік об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Одеси, що підлягають приватизації й відчуженню в 2004 році, внесення змін до рішень Одеської міської ради", так і вимог діючого законодавства України, якими врегульовані питання приватизації комунального майна, та вплинули на нереалізацію права СПД ОСОБА_1. на викуп спірного майна, не повинні бути підставою для притягнення позивача до відповідальності шляхом зобов'язання її замовити нову оцінку майна, що, в свою чергу, призведе до нових витрат орендаря, які вже були ним понесені у повному обсязі.

Правова позиція суду, яка була викладена по тексту рішення вище як з питання правомірності звернення з даними позовними вимогами саме до Представництва по управлінню комунальною власністю, так і з питання правомірності заявлених позовних вимог, підтверджується судовою практикою, а саме: Постановою Верховного Суду України від 20.01.2004р., постановою Одеського апеляційного господарського суду від 12.02.2008р. по справі №30/210-07-6114, постановою Одеського апеляційного господарського суду від 20.02.2007р. по справі №26/456-06-9867).

Згідно із ст. 1 Господарського процесуального кодексу України господарський суд здійснює захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів підприємств та організацій та вжиття передбачених цим Кодексом (1798-12) заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна сторона має право звернутися за захистом свого особистого немайнового права або майнового права та інтересу. Суд у силу ч. 2 цієї ж статті може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Постановою Пленуму Верховного Суду України N 9 від 1 листопада 1996 р. "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя" (v0009700-96) також вказано, що Конституція (254к/96-ВР) має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії. Це зобов'язує суди при розгляді конкретних справ керуватися, насамперед, нормами Конституції України (254к/96-ВР) .

В ідповідно до приписів ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією (254к/96-ВР) та законами України.

Відповідно до ст.ст. 32, 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. В свою чергу, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Підсумовуючи вищенаведене, суд оцінює позовні вимоги СПД ОСОБА_1. обґрунтованими, доведеними, відповідно до ст.ст. 32, 33 ГПК України, та такими, що базуються на законних підставах, у зв'язку з чим підлягаючими задоволенню у повному обсязі.

Таким чином, Представництво по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради слід зобов'язати укласти з СПД ОСОБА_1. договір купівлі-продажу нежитлових підвальних приміщень, загальною площею 72,7 кв.м., розташованих за адресою: АДРЕСА_1, за ринковою вартістю, що складає відповідно до оцінки проведеної ТОВ "Експертна оцінка власності" 104 971 грн. 20 коп.

Судові витрати по держмиту, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу слід віднести на рахунок відповідача згідно зі ст.ст. 44, 49 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 8, 19, 58, 124 Конституції України, ст. ст. 11, 509, 614, 617 ЦК України, ст. ст. 26, 73 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", ст.ст. 32, 33, 44, 49, 82- 85 ГПК України, суд, -

1. Позов задовольнити.

2. Зобов'язати Представництво по управлінню комунально власністю Одеської міської ради / 65039, м. Одеса, вул. Артилерійська, 1, р/р 37326027001909 в ГУДКУ у Одеській області, МФО 828011, код ЄДРПОУ 26302595 / укласти з суб'єктом підприємницької діяльності -фізичною особою ОСОБА_1/АДРЕСА_2, ідентифікаційний код НОМЕР_1/ договір купівлі-продажу нежитлових підвальних приміщень, загальною площею 72,7 кв.м., розташованих за адресоюАДРЕСА_1, за ринковою вартістю, що складає відповідно до оцінки проведеної товариством з обмеженою відповідальністю "Експертна оцінка власності" 104 971 грн. 20 коп. Наказ видати.

3. Стягнути з Представництва по управлінню комунально власністю Одеської міської ради / 65039, м. Одеса, вул. Артилерійська, 1, р/р 37326027001909 в ГУДКУ у Одеській області, МФО 828011, код ЄДРПОУ 26302595 / на користь суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1/АДРЕСА_2, ідентифікаційний код НОМЕР_1/ 85 грн. /вісімдесят п'ять грн.00 коп./ - держмита; 118 грн. /сто вісімнадцять грн.00 коп./ - витрати на ІТЗ судового процесу. Наказ видати.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 85 ГПК України.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення підписане 07.03.2008р.