СУТЬ СПОРУ:

Підприємство з іноземними інвестиціями "ВІП-РЕНТ"(далі –Позивач) звернулося до господарського суду з позовом до Акціонерного товариства закритого типу "Софт Сервіс"(далі –Відповідач) про стягнення 107 111,66 грн. заборгованості з лізингових платежів, 13 429,86 грн. інфляційних втрат, 4 121,78 грн. 3 % річних, 9 950 грн. пені.

Позовні вимоги мотивовані невиконанням Відповідачем своїх зобов’язань за угодою про загальні умови оперативного лізингу від 12.04.2002 № 505 (далі –Угода) та лізинговими угодами від 29.08.2003 №№ 959-966, укладених між Позивачем та Відповідачем, щодо сплати лізингових платежів за отримані в лізинг автомобілів КІА К2700.

Відповідач позов не визнав, свої заперечення мотивував тим, що 28.09.2004 він за актом прийму-передачі автомобілів до Угоди передав Позивачу автомобілі, які він отримав в лізинг відповідно до лізингових угод від 29.08.2003 №№ 959-966, однак Позивач вказаний акт не підписав. Також. Відповідач зазначає, що Угода була розірвана 28.09.2004 за взаємною згодою сторін, у зв’язку з виконанням своїх зобов’язань за Угодою.

Крім того Відповідач зазначає, що він не тільки в повному обсязі виконав свої зобов’язання перед Позивачем за лізинговими угодами від 29.08.2003 №№ 959-966 щодо сплати лізингових платежів у сумі 847 353,82 грн., а й зробив переплату з лізингових платежів на суму 124 954,78 грн.

Розгляд справи відкладався.

У судових засіданнях 16.01.2007, 07.08.2007, 30.08.2007, 04.10.2007, 23.10.2007, 30.01.2008, 11.02.2008 оголошувалась перерва до 30.01.2007, 30.08.2007, 13.09.2007, 23.10.2007, 16.01.2007, 11.02.2008, 18.02.2008 відповідно.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, –

12.04.2002 між Позивачем (Лізингодавець) та Відповідачем (Лізиногоодержувач) було укладено Угоду, відповідно до пункту 1.2 якої дія цієї Угоди може бути передчасно припинена, якщо обидві сторони дійдуть про це згоди в письмовій формі, і якщо вони погодяться про умову скасування цієї Угоди.

Відповідно до пункту 1.3 Угоди чинність Угоди припиняється після повного виконання сторонами своїх зобов’язань.

Згідно з пунктом 3.1 Угоди внески здійснюються згідно з цією Угодою і з графіком, на основі рахунків-фактур, які Лізингодавець надає Лізингоодержувачу. Ці рахунки-фактури надаються Лізингодавцем не пізніше ніж за три дні до дати оплати, наведеної в графіку. Внесок вважається сплаченим, коли сума, передбачена графіком, одержана на банківському рахунку Лізингодавця. Якщо рахунок-фактура Лізингодавця надійде до Лізингоодержувача пізніше встановленої дати, це не звільняє Лізингоодержувача від сплати внеску згідно дати оплати, вказаної в графіку.

Крім внеску Лізингоодержувач зобов’язаний сплачувати всі витрати, податки та платежі, передбачені Угодою та чинним законодавством (пункт 3.2 Угоди).

В разі затримки внеску Лізингодавець має право на компенсацію від Лізингоодержувача в сумі, що дорівнює подвійній обліковій ставці, встановленій НБУ, і яка обчислюється з несплаченої суми за кожний день затримки; спочатку повинна бути сплачена затримана сума, потім можлива компенсація, і після цього внески, які не були сплачені (пункт 3.3 Угоди).

Ризик щодо автомобіля переходить до Лізингоодержувача з моменту передачі автомобіля, і Лізингоодержувач з цього моменту несе встановлену законом відповідальність перед третими особами за завдання їм будь-якої шкоди при використанні автомобіля (пункт 5.2 Угоди).

Автомобіль належить Лізингодавцеві або фінансуючому банку, якого використовує Лізингодавець (пункт 6.1 Угоди).

Після надання автомобіля Лізингоодержувачеві сторони підпишуть акт про передачу автомобіля (пункт 11.2 Угоди).

Лізингоодержувач повертає автомобіль в дату повернення, передбачену цією Угодою, на лізинговому майданчику разом з обладнанням та іншими елементами. Які були надані Лізингоодержувачеві згідно акту прийому-передачі. В разі якщо умови, передбачені пунктом 12.4 Угоди, не порушені, Угода вважається припиненою (пункт 12.1 Угоди).

В разі припинення Угоди раніше ніж дата її закінчення, Лізингоодержувач повертає автомобіль на лізинговий майданчик разом з обладнанням та іншими елементами, які були надані Лізингоодержувачеві. Незважаючи на передчасне припинення Угоди, Лізингоодержувач зобов’язаний виконати вимоги пункту 12.4 Угоди (пункт 12.2 Угоди).

Автомобіль повертається в чистому і вимитому вигляді, і в такому стані і з таким обладнанням як під час надання, беручи до уваги нормальний знос передбачений в додатку 4 (пункт 12.3 Угоди).

Якщо автомобіль повертається Лізингодавцеві в такому стані, який не відповідає вимогам, передбаченим в пункті 12.3 цієї Угоди (пошкодженим), то Лізингодавець має право виконати ремонт з метою відновлення стану автомобіля і має право на одержання компенсації від Лізингоодержувача на покриття витрат на ремонт. При цьому акт повернення автомобіля підписується на дату завершення ремонту і Лізингоодержувач зобов’язаний продовжувати сплачувати лізингову плату протягом всього періоду ремонту автомобіля (пункт 12.4 Угоди).

Пунктом 14.3 Угоди встановлено, що документ про повернення автомобіля, який підписаний сторонами і містить опис технічного стану і обладнання автомобіля, дату передачі і місце передачі, назву виробника автомобіля, модель автомобіля, державний реєстраційний номер і номер автомобіля; цей документ становить невід’ємну частину цієї Угоди у вигляді додатка 3. В цей документ також повинні вписуватися відомості про можливі пошкодження і відсутнє обладнання.

На виконання Угоди Позивач та Відповідач уклали лізингові угоди від 29.08.2003 №№ 959, 960, 961, 962, 963, 964, 965, 966 про передачу в лізинг автомобілів КІА К2700 державні реєстраційні номери 524-82КА, 524-83КА, 524-84КА, 524-88КА, 524-85КА, 524-86КА, 524-87КА, 524-90КА, відповідно.

Строк дії вказаних лізингових угод становить з 19.09.2003 до 18.09.2006.

Відповідно до частини 1 статті 806 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України (435-15) ) за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Таким чином, лізингові угоди від 29.08.2003 №№ 959-966 є договорами лізингу, оскільки вони відповідають вимогам статті 806 ЦК України.

17.10.2003 на виконання пункту 11.2 Угоди Позивач та Відповідач уклали акти передачі-приймання на вказані автомобілі.

28.09.2004 Відповідач уклав та підписав акт прийому-передачі автомобілів до Угоди. Відповідач погодився підписати вказаний акт лише після технічного огляду автомобілів, про що зазначив у цьому акті.

У 2005 році Позивач звернувся до Господарського суду м. Києва з позовом до Відповідача щодо стягнення 236 009,86 грн. заборгованості з лізингових платежів відповідно до лізингових угод від 29.08.2003 №№ 959-966.

Рішенням господарського суду м. Києва від 09.12.2005 у справі № 16/582 (далі –Рішення № 16/582) встановлено, що Відповідач має заборгованість перед Позивачем у сумі 236 009,86 грн., з якої 28 322,56 грн. вартість компенсації ремонтних робіт та технічного обслуговування; 33 602,66 грн. сума компенсації франшизи; 36 866. 24 грн. сума збільшення лізингових платежів, а також 137 218,40 грн. заборгованості з несплачених лізингових платежів, яка виникла у Відповідача у зв'язку з несплатою ним рахунків - фактур виставлених Позивачем, а саме, за квітень 2005 року № 0000000799 від 14.03.2005р. на суму 21 637,28 гри.; за травень 2005 року № 0000001197 від 08.04.2005 на суму 20 758,40 грн.; за червень 2005 року № 0000001512 від 28.04.2005 на суму 19 869,44 грн.; за липень 2005 року № 0000002013 від 17.06.2005 на суму18 649,92 грн.; за серпень 2005 року № 0000002386 від 18.07.2005 на суму 18 585,20 грн.; за вересень 2005 року № 0000002911 від 19.08.2005 на суму 18 782,24 грн.; за жовтень 2005 року № 0000003257 від 13.09.2005 на суму 18 935,92 грн.

Рішенням № 16/582 Господарський суд м. Києва стягнув з Відповідача на користь Позивача 236 009,86 грн. основного боргу.

На виконання пункту 3.1 Угоди Позивач виставив Відповідачу рахунки -фактури; № 0000003614 від 12.10.2005 на суму 20 626,80 грн., № 0000004020 від 07.11.2005 на суму 20 754,47 грн., № 0000004451 від 07.12.2005 на суму 20 860.72 грн., № 1765 від 12.01.2006 на суму 22 803,23 грн., № 2244 від 10.02.2006 на суму 22 066,44 грн., всього на суму 107 111,66 грн.

27.03.2006 Позивач направив Відповідачу лист № 45, у якому зазначив, що у зв'язку з несплатою Відповідачем лізингових платежів відповідно до вказаних рахунків-фактур, Позивач відповідно до статті 782 ЦК України розриває лізингові угоди від 29.08.2003 №№ 959-966. Крім того, у вказаному листі Позивач вимагав від Відповідача повернути автомобілі та сплатити рахунки-фактури за лізинговими платежами.

Відповідно до частини 2 статті 806 ЦК України до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.

Згідно з частиною 1 статті 782 ЦК України наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

Частиною другою статті 782 ЦК України передбачено, що у разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.

Як вбачається з матеріалів справи, Відповідач більш ніж три місяці, а саме за листопад, грудень 2005 року та січень, лютий, березень 2006 року не здійснював оплату лізингових платежів, а тому Позивач скористався правом наданим йому статтею 782 ЦК України та направив Відповідачу лист № 45 від 27.03.2006. Однак, матеріали справи не містять докази отримання Відповідачем вказаного листа, а тому суд вважає що станом на 27.03.2006, лізингові угоди від 29.08.2003 №№ 959-966 були чинними.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України (436-15) ) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (частина 1). Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (частина 2). Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань (частина 7).

Аналогічні положення містяться і у статтях 525, 526 ЦК України.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, відповідно до пунктів 3.1 Угоди Відповідач повинен був здійснити оплату лізингових платежів у сумі 20 626,80 грн. до 17.10.2005, у сумі 20 754,47 грн. до 15.11.2005, у сумі 20 860,72 грн. до 07.12.2005, у сумі 22 803,23 грн. до 19.01.2006, у сумі 22 066,44 грн. до 21.02.2006, всього у сумі 107 111,66 грн.

Проте, Відповідач, як у встановлений Угодою строк так і на дату судового розгляду, свого зобов’язання щодо оплати лізингових платежів у сумі 107 111,66 грн. не виконав.

Відтак, позовна вимога про стягнення з Відповідача 107 111,66 грн. боргу є законною та обґрунтованою, а тому підлягає задоволенню у повному обсязі.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини 2 статті 193 ГК України порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Аналогічне положення міститься й у статті 611 ЦК України, згідно з якою у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, вимога Позивача про стягнення з Відповідача інфляційних втрат та 3% річних підлягає задоволенню у повному обсязі за розрахунком Позивача в сумі 13 429,86 грн. інфляційних втрат та 4 121,78 грн. 3% річних. Розрахунок інфляційних втрат та 3% річних відповідає нормам законодавства, матеріалам справи та умовам Угоди.

Відповідно до статей 546, 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, в тому числі неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 1 статті 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Таким чином, вимога Позивача про стягнення з Відповідача пені підлягає задоволенню у повному обсязі за розрахунком Позивача в сумі 9 950,10 грн. пені. Розрахунок пені відповідає нормам законодавства, матеріалам справи та умовам Угоди.

Обґрунтовуючи свої заперечення, Відповідач стверджує про те, що 28.09.2004 він за актом прийму-передачі автомобілів до Угоди передав Позивачу автомобілі, які він отримав в лізинг відповідно до лізингових угод від 28.09.2003 №№ 959-966, а також про те, що Угода була розірвана 28.09.2004 за взаємною згодою сторін, у зв’язку з виконанням своїх зобов’язань за Угодою.

Як вбачається з матеріалів справи, Рішенням № 16/582 Господарського суду міста Києва встановлено, що Відповідач пошкодив автомобілі КІА К2700 державні реєстраційні номери 524-82КА, 524-87КА, 524-90КА, про що свідчать довідки Управління Державтоінспекції ГУ МВС України в м. Києві від 17.02.2004, 29.01 2005. а також довідки Державтоінспекції ОМУ УМВС України в Одеській області від 12.10.2004 та 26.11.2005.

Крім того матеріали справи не містять жодного документа, який підтверджує факт розірвання сторонами Угоди безпосередньо 28.09.2004, а містять лише лист Позивача від 27.03.2006 № 45 про розірвання лізингових угод від 29.08.2003 №№ 959-966.

Відповідно до частини 2 статті 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Таким чином, вказані факти, які встановлені Рішенням № 16/582 спростовують твердження Відповідача про розірвання Угоди безпосередньо 28.09.2004.

Враховуючи вищенаведене, суд не бере до уваги твердження Відповідача про розірвання Угоди безпосередньо 28.09.2004, оскільки воно є безпідставним та необґрунтованим.

Обґрунтовуючи свої заперечення, Відповідач також стверджує, що він не тільки в повному обсязі виконав свої зобов'язання перед Позивачем за лізинговими угодами від 29.08.2003 №№ 959-966 щодо сплати лізингових платежів у сумі 847353,82 грн., а й зробив переплату з лізингових платежів на суму 124 954,78 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, твердження Відповідача щодо сплати ним спірної суми лізингових платежів помилкові, оскільки Відповідачем були включені до заявленої ним суми ще й інші платежі, які не є предметом даного судового розгляду, а саме: платежі на відшкодування вартості проведених ремонтних робіт, виконавчій збір, який був стягнутий з нього на підставі Рішення №16/582 та інші суми лізингових платежів за іншими лізинговими угодами, укладеними між Позивачем та Відповідачем, які не є предметом дослідження у даній справі.

Надані Відповідачем копії платіжних доручень, підтверджують факт оплати Відповідачем лізингових платежів за іншими лізинговими угодами, укладеними між Позивачем та Відповідачем, які не є предметом дослідження у даній справі, і не підтверджують факт здійснення Відповідачем лізингових платежів за лізинговими угодами від 29.08.2003 №№ 959-966 за спірний період.

Враховуючи вищенаведене, суд не бере до уваги твердження Відповідача про те, що він в повному обсязі виконав свої зобов'язання перед Позивачем за лізинговими угодами від 29.08.2003 №№ 959-966.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень

Відповідач у супереч вимогам вказаної статті не надав суду доказів сплати ним лізингових платежів, які є предметом у даній справі, у сумі 107 111,66 грн.

Суми, які підлягають сплаті за витрати, пов’язані з розглядом справи, при задоволенні позову покладаються на відповідача (частина 5 статті 49 ГПК України).

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32, 33, 35, 43, 44, 49, 82- 85 ГПК України, статтями 15, 253, 254, 525, 526, 530, 611, 612, 625 ЦК України, статтями 193, 230 ГК України, суд –

Позов задовольнити.

Стягнути з Акціонерного товариства закритого типу "Софт Сервіс" (01021, м. Київ, вул. Інститутська, 25, ідентифікаційний код 211644902, р/р 26006002880 в АБ "Український капітал"м. Київ, МФО 320371, а у випадку відсутності коштів із будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь Підприємства з іноземними інвестиціями "ВІП-РЕНТ"(01013, м. Київ, вул. Госпітальна, 4, ідентифікаційний код 25264533, р/р 26006088 в АКБ ХФБ "Україна"м. Київ, МФО 320724; р/р 2600637078 в ВАТ "СЕБ Банк"м. Київ, МФО 300175; р/р 26002109590101 в ЗАТ "ТАС-Інвестбанк", МФО 320650) 107 111 (сто сім тисяч сто одинадцять) грн. 66 коп. боргу, 4 121 (чотири тисячі сто двадцять одну) грн. 78 коп. 3% річних, 13 429 (тринадцять тисяч чотириста двадцять дев’ять) грн. 86 коп. інфляційних втрат, 9 950 (дев’ять тисяч дев’ятсот п’ятдесят) грн. 10 коп. пені, а також 1 346 (одну тисячу триста сорок шість) грн. 13 коп. витрат по сплаті державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. витрат на інформацій но-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денногс строку з дня його підписання.

Повний текст рішення підписано 03.03.2008