м. Київ

Верховний Суд України на спільному засіданні колегій суддів судової палати у господарських справах у складі:

Головуючого

Суддів

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства "ДБ" на постанову Вищого господарського суду України від 18 червня 2002 року у справі за позовом прокурора Московського району м. Києва в інтересах Українського державного підприємства "УАС" до відкритого акціонерного товариства "ДБ" про стягнення суми,

встановила:

У січні 1995 року прокурором Московського району м. Києва в інтересах Українського державного підприємства "УАС" в арбітражному суді м. Києва пред'явлено позов до відкритого акціонерного товариства "ДБ" про стягнення суми.

Заявлені позовні вимоги обґрунтовувалися тим, що відповідач не виконав свого обов'язку по збереженню коштів клієнта.

Відповідач позов не визнав, посилаючись на те, що договору на розрахунково-касове обслуговування між ним та позивачем укладено не було. Крім того, відкрите акціонерне товариство "ДБ" вжив всіх можливих заходів для повернення позивачу списаних сум, окрім цього, працівники, які здійснювали операції, не мали можливості встановити той факт, що до банку надані фальшиві платіжні документи і тому в діях відповідача немає вини.

Рішенням арбітражного суду м. Києва від 20 лютого 1995 року позов задоволене.

Ухвалою від 13 березня 2002 року господарський суд м. Києва відмовив у задоволенні клопотання Українського державного підприємства "УАС" про поновлення пропущеного строку для пред'явлення наказу до виконання та видачу дубліката наказу з тих підстав, що Українське державне підприємство "УАС" не довело поважності причин вжиття заходів щодо виконання рішення по справі лише через п'ять місяців після одержання ухвали Вищого господарського суду України від 12.06.2001 року, якою було скасовано ухвалу Вищого арбітражного суду України від 19.01.2000 року про зупинення виконавчого провадження у справі. Стосовно ж відмови у задоволенні клопотання про видачу дубліката наказу з причин його втрати, судом зазначено, що подана позивачем довідка АБ "А" не може бути належним доказом втрати наказу.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 20 травня 2002 року зазначена судова ухвала скасована з мотивів того, що строк для пред'явлення до виконання наказу арбітражного суду м. Києва № 13 від 08.05.97 року був пропущений позивачем через неправомірні дії ОПЕРУ Національного банку України, а в подальшому і через неправомірні дії банку "А", який втратив цей наказ. Надана УДП "УАС" довідка АБ "А" є належним доказом втрати дубліката наказу, оскільки законодавством не встановлено форми такої довідки.

Оскаржуваною постановою, Вищий господарський суд України, постанову Київського апеляційного господарського суду залишив без змін.

Постанова мотивована тим, що судом апеляційної інстанції законність і обгрунтованість ухвали господарського суду м. Києва від 13.03.2002 року перевірено у повному обсязі і усім обставинам, щодо спірного питання, надана правильна юридична оцінка.

18 липня 2002 року Верховним Судом України порушено провадження за касаційною скаргою ВАТ "ДБ", у якій ставиться питання про скасування постанови Вищого господарського суду України від 18 червня 2002 року. Скарга мотивується неправильним застосуванням Вищим господарським судом України норм матеріального та процесуального права.

В судовому засіданні представник відкритого акціонерного товариства "ДБ" висловився за задоволення касаційної скарги, а представник Українського державного підприємства "УАС" та прокурор - за її відхилення.

Заслухавши доповідь судці-доповідача, пояснення представників сторін та прокурора, дослідивши доводи касаційної скарги та заперечення на неї, перевіривши матеріали справи і судові рішення, які приймалися судами в процесі її розгляду, Верховний Суд України вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

За змістом частини першої статті 119 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) у разі пропуску строку для пред'явлення наказу до виконання з причин, визнаних господарським судом поважними, пропущений строк може бути відновлено. Відповідно до частини першої статті 120 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) у разі втрати наказу, господарський суд може видати його дублікат, якщо стягувач звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред'явлення наказу до виконання.

До заяви про видачу дубліката наказу додаються: довідка установи банку, державного виконавця чи органу зв'язку про втрату наказу; при втраті наказу стягувачем - довідка стягувача, підписана керівником чи заступником керівника та головним (старшим) бухгалтером підприємства, організації, що наказ втрачено і до виконання не пред'явлено.

Таким чином, дослідивши довідку АБ "А" про те, що наказ на виконання рішення про стягнення з відповідача суми на користь позивача втрачено, а строк на пред'явлення його до виконання пропущено з поважних причин, Київський апеляційний господарський суд враховуючи те, що виконання рішення неодноразово призупинялося, обгрунтовано ухвалив постанову про видачу дубліката наказу та поновив строк для пред'явлення його до виконання. За таких обставин, постанова Вищого господарського суду України, якою зазначена постанова Київського апеляційного господарського суду України залишена без змін, є законною та обгрунтованою, а касаційна скарга безпідставною.

Керуючись ст. ст. 111-17 - 111-20 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , судова палата,

постановила:

Касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства "ДБ" залишити без задоволення.

Постанову Вищого господарського суду України від 18 червня 2002 року (sp02/1106-1) у справі № 13 залишити без змін.

Виконання судового рішення поновити.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.