за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Арм-сервіс" м. Сєвєродонецьк, Луганської області

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Кнауф Гіпс Донбас" м. Соледар, Донецької області

про визнання недійсною мирової угоди від 28.08.2002 року

Суддя господарського суду Донецької області О.В.Овсяннікова

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу за участю

представників сторін:

від позивача: Цимбалюк О.В.-дов.

від відповідача: Скриприк П.Г.-дов.

У засідання суду була оголошена перерва до 04.02.2008 року об 11-45 год. для підготовки рішення. Товариство з обмеженою відповідальністю "Арм-сервіс" м. Сєвєродонецьк, Луганської області звернулось з позовом про визнання недійсною з моменту вчинення мирової угоди від 28.08.2002 року, укладеної з Товариством з обмеженою відповідальністю "Кнауф Гіпс Донбас" м. Соледар, Донецької області на підставі ст. 48 Цивільного кодексу України ( в ред. 1963 року).

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що мирова угода (як будь-яка інша угода) не містить усіх істотних умов і не затверджена господарським судом, тому вона суперечить чинному законодавству і має бути визнана недійсною. Відповідач проти позову заперечує з посиланням на те, що позивачем пропущений строк позовної давності, тому його право захисту не підлягає.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши доводи та пояснення представників сторін, суд встановив наступне. 28.08.2002 року між Закритим акціонерним товариством "Деконський гіпс", (у подальшому реорганізованого у Товариство з обмеженою відповідальністю "Кнауф Гіпс Донбас") " як "Боржником" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Арм-сервіс", як "Кредитором" на підставі ст. 78 Господарського процесуального кодексу України та п.1 ст. 5 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" була укладена мирова угода, спрямована на врегулювання спору щодо погашення заборгованості Боржника перед Кредитором у сумі 757411,25грн., яка виникла у зв’язку з затримкою оплати робіт виконаних Кредитором для Боржника за договором № 10-07/01 від 10.07.2001 року. Позивач вважає, що оскільки мирова угода є дією сторін, спрямованою на встановлення, зміну та припинення прав та обов’язків то вона, в силу ст. 41 Цивільного кодексу України (в ред. 1963 року), є угодою з усіма наслідками, передбаченими чинним законодавством. Проте з такими доводами не можна погодитися з огляду на наступне. Мирова угода є, насамперед, угодою сторін, спрямованою на примирення. Примирення сторін є процесуальною дією, яка відбувається у межах судового процесу, при наявності спору.

Укладення мирових угод передбачено нормами процесуальних законів (ст.ст. 78, 121 Господарського процесуального кодексу України, ст. 179, п. 5 ст. 227 Цивільного процесуального кодексу України та р.IV Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) ), де укладення мирової угоди відбувається у межах порушеної судової справи. Норми матеріального права не містять положень щодо дій учасників правовідносин, спрямованих на врегулювання спірних питань шляхом укладання мирових угод поза межами судового процесу. Виходячи зі змісту ст. 41 Цивільного кодексу України ( в ред. 1963 року) угодами визнаються дії осіб спрямовані на встановлення, зміну та припинення прав та обов’язків. Оспорювана мирова угода спрямована на врегулювання спору щодо погашення заборгованості, а не на встановлення, зміну та припинення прав та обов’язків сторін. Права та обов’язки сторін встановлені в договорі № 10-07/01 від 10.07.2001 року. Крім того, посилання в угоді на ст. 78 Господарського процесуального кодексу України додатково свідчить про те, що мирова угода носить процесуальний характер і має укладатися у межах господарського спору.

Таким чином, суд вважає, що оспорювана угода не є цивільно-правовою в розумінні ст. 41 Цивільного кодексу України (в ред. 1963 року) і на неї не можуть розповсюджуватися норми цивільного законодавства, які регулюють наслідки укладення цивільно-правових угод. 17.01.2008 року позивач звернувся до суду з заявою про припинення провадження по справі у зв"язку з відсутність предмету спору відповідно до п. 1.1. ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, у зв"язку з укладанням сторонами угоди від 04.09.2002 року про визнання мирової угоди від 28.08.2002 року і усіх доповнень та змін до неї недійсними з моменту їх підписання. До заяви додана незавірена копія угоди. На вимогу суду надати для огляду у засідання оригінал угоди від 04.09.2002 року, позивачем 24.01.2008 року через канцелярію суду надана нотаріально завірена копія. Суд, вважає, що заява про припинення провадження по справі на підставі п. 1.1.ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, у зв’язку з відсутністю предмета спору, не може бути задоволена з огляду на наступне. Відповідно до чинного законодавства сторони господарсько-правових (цивільно-правових) відносин мають право укласти будь-яку угоду, що не суперечить закону, за взаємною згодою – розірвати її або внести до неї зміни. Повноважень на визнання угоди недійсною сторони угоди не мають, оскільки визнання угод недійсними є виключною компетенцією суду.

Відповідно до ст. 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються.

Таким чином суд вважає, що угода від 04.09.2002 року є нікчемною і такою, що не породжує для сторін жодних правових наслідків, тому вона не може бути прийнята судом у якості підстави для припинення провадження по справі. На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 33, 43, 49, 82, 84- 85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

Товариству з обмеженою відповідальністю "Арм-сервіс" м. Сєвєродонецьк, Луганської області у позові про визнання недійсною мирової угоди від 28.08.2002 року, укладеної з Товариством з обмеженою відповідальністю "Кнауф Гіпс Донбас" м. Соледар, Донецької області –відмовити.

Рішення оголошено 04.02.2008 року і набуває законної сили після закінчення десятиденного строку на його оскарження.