3/348 Про визнання неукладеним договору підряду - 23.01.2008 Прийняття

Суть спору: Подано позов ДПІ у Золочівському районі до ТзОВ "Золочівагробуд" про визнання недійсним договору підряду № 2 від 04.01.2000 р., укладеного між Золочівською МДПІ та ТзОВ "Золочівагробуд" з підстав, передбачений ст..207, 208 ГК України (436-15) . В основу позовних вимог позивачем покладено ту обставину, що оспорюваний договір суперечить інтересам держави і суспільства.

В судовому засіданні 23.01.2008 року представник позивача подав заяву про зміну предмету і підстав позову, в якій просить визнати договір підряду неукладеним з мотивів, зазначених в заяві, матеріалах справи та поясненнях наданих в судовому засіданні.

Відповідач проти позову заперечив, з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

23.01.2008 року в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Суд заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, встановив наступне:

04.01.2000 року між Золочівською МДПІ та ТзОВ "Золочівагробуд" було укладено договір №2 на виконання підрядних робіт по будівництву 12-ти квартирного житлового будинку, за умовами якого підрядник взяв на себе обов’язок виконати будівельно –монтажні роботи по будівництву житлового будинку, а замовник зобов’язувався прийняти та оплатити вартість виконаних робіт згідно актів виконаних робіт та довідок про їх вартість форми №3.

Відповідно до п.5.3 оспорюваного договору №2 від 04.01.2000 року замовник зобов’язувався провести повний розрахунок вартості виконаних робіт протягом 20 днів з моменту підписання акту, однак свої договірні зобов’язання не виконав, натомість звернувся з позовом про визнання зазначеного договору неукладеним.

З врахуванням уточнення позовних вимог, ДПІ у Золочівському районі просить визнати договір підряду № 2 від 04.01.2000 року неукладеним. В основу своїх вимог позивачем покладено ту обставину, що із змісту оспорюваного договору не зрозуміло, про що саме домовились сторони та досягнуті домовленості неможливо виконати саме через невизначеність умов, що на думку позивача, є підставою визнання його недійсним на підставі ст. ст. 153, 332, 353 ЦК України. Крім цього, позивач вважає, що за своїми фактичними ознаками, спірний договір можна класифікувати як протокол домовленостей, а не як договір.

Проаналізувавши всі обставини та матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін суд прийшов до висновку, що позов не обґрунтований і не підлягає до задоволення.

При прийнятті рішення, суд виходив з наступного :

Згідно ст.ст. 526, 530 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 332 ЦК України, за договором підряду підрядчик зобов’язується виконати на свій ризик певну роботу за завданням замовника з його або своїх матеріалів, а замовник зобов’язується прийняти й оплатити виконану роботу.

ДПІ у Золочівському районі звернулася до господарського суду з позовом про визнання договору № 2 від 04.01.2000 р. як таким, що не укладався. В своїх позовних вимогах позивач посилається на ст. 153 ЦК України, оскільки між сторонами не досягнуто згоди з усіх істотних умов, і такий правочин, на думку позивача, не спрямований на настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, договір № 2 від 04.01.200 р. укладений між Золочівською МДПІ та ТзОВ "Золочівагробуд", що засвідчують підписи посадових осіб скріплені мокрими печатками, як позивача так і відповідача.

Відповідно до п.6.1 договору № 2 від 04.01.2000 р. ТзОВ "Золочівагробуд" (підрядчик) зобов’язувався виконати всі роботи по будівництву 12-ти квартирного будинку, які визначено в договорі та додатках до договору в повному обсязі та у встановлені строки і передати Золочівській МДПІ (замовник) об’єкт готовий до експлуатації. Крім цього, відповідно до договору ТзОВ "Золочівагробуд" зобов’язувався виконати будівельно –монтажні роботи по будівництву вище зазначеного будинку.

Відповідно до актів виконаних підрядних робіт форми №2 та довідок №3 ТзОВ "Золочівагробуд" за період жовтень-листопад 2000 року виконало роботи по будівництву 12-ти квартирного житлового будинку у м.Золочів на загальну суму 67291,00 грн., за період січень-грудень 2001 року –на загальну суму 246 235,00 грн., за період січень-лютий, вересень 2002 року на загальну суму 31 973,00 грн., а всього на загальну суму 345 499,00т грн. Зазначені вище акти виконаних підрядних робіт форми №2 та довідки форми №3 за період 2000- 2002 роки підписані посадовими особами Золочівської МДПІ (начальником Золочівської МДПІ Юрків Н.Я.) та ТзОВ "Золочівагробуд" і скріплені гербовими печатками сторін. Підрядні роботи були виконані ТзОВ "Золочівагробуд" в повному обсязі та претензій в замовника по їх виконанню не було. Фактично підрядником, за замовленням Золочівської МДПІ, правонаступником якої є ДПІ у Золочівському районі, було споруджено три поверхи житлового будинку по вул.. Шашкевича у м.Золочеві. Ще одним доказом того, що будинок споруджувався ТзОВ "Золочівагробуд" на замовлення МДПІ у Золочівському районі є дозвіл на виконання будівельних робіт №50 від 10.09.2002 року, що виданий інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю Золочівського району. 21.10.2004 року головою Золочівської РДА Львівської області прийнято розпорядження №438 "Про призначення державної приймальної комісії", згідно якого призначено державну приймальну комісію з прийняття п’ятнадцяти-квартирного житлового будинку по вул.. Шашкевича у м.Золочів.

22.10.2004 року складено акт державної технічної комісії про готовність закінченого будівництвом об’єкта до експлуатації. Зазначений акт затверджено розпорядженням №443 від 28.10.2004 голови Золочівської районної державної адміністрації Львівської області. Наведені вище документи свідчать про виконання позивачем умов договору, а тому твердження позивача про те, що договір № 2 від 04.01.2000 р. не укладався, на увагу суд не заслуговують.

Позивач посилається також на цю обставину, що в договорі не визначено конкретно договірної суми, однак пунктом 2. 3 Договору визначено, що фактична вартість робіт буде врахована відповідно за їх фактичним виконанням по акту ф.№2 та ф.№3, а також п. 6.2. цього ж договору замовник - Золочівська МДПІ зобов’язувалась компенсувати підряднику його фактичні витрати пов’язані з впливом ринкових відносин.

Нормами ст. 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною ( сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою та шостою ст..203 цього Кодексу.

Нормами ст..203 ЦК України (435-15) встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме:

1.Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу (435-15) , іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

6. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Як вбачається із ст..203 ЦК України (435-15) , непогодження сторонами всіх істотних умов не є підставою для визнання договору недійсним.

Нормами ч.1 ст..203 ЦК України (435-15) встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Положеннями ст. 16 ЦК України передбачені способи захисту цивільних прав і інтересів. Такий спосіб захисту, як визнання договору неукладеним, нормами ЦК України (435-15) не передбачений.

Відповідно до п.17 Роз’яснення Вищого арбітражного суду України від 12.03.99 р. №02-5/111 (v_111800-99) "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними"(із змінами і доповненнями) "недійсною може бути визнана лише укладена угода, тобто така, щодо якої сторонами в потрібній формі досягнуто згоди з усіх істотних умов (стаття 153 Цивільного кодексу). Якщо у процесі вирішення спору буде встановлено, що угоду між сторонами фактично не було укладено, господарському суду на підставі пункту 1-1 статті 80 ГПК слід припинити провадження у справі".

Таким чином, не може бути визнаний неукладеним договір, який фактично виконаний підрядником ( про що свідчать акти виконаних робіт форми №2, довідки про вартість робіт форми №3, акт здачі об’єкта в експлуатацію, завірені підписами і печатками сторін) тільки з тих підстав, що замовник не бажає здійснювати оплату згідно зазначеного вище договору, використовуючи при цьому збудований позивачем об’єкт.

Згідно статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказами у справі, відповідно статті 32 ГПК України, є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору, при цьому, як передбачено статтею 34 цього Кодексу, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.