15/640 Про розірвання договору про відповідальне зберігання зерна державного матеріального резерву - 22.01.2008 Прийняття

На розгляд господарського суду передані позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства "Сарненський комбінат хлібопродуктів" (далі - позивач) до Державного комітету України з державного матеріального резерву (далі - відповідач) про розірвання договору про відповідальне зберігання від 14.07.1999 та стягнення 134 390,88 грн. (67 000,70 грн. - основний борг, 8 619,89 грн. - 3% річних, 58 770,29 грн. - збитки від інфляції) витрат з відповідального зберігання матеріальних цінностей державного матеріального резерву згідно з вказаним договором.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.08.2007 порушено провадження у справі № 15/640.

Ухвалою від 03.09.2007 продовжено строк вирішення спору у справі.

16.10.2007 позивач подав заяву про уточнення позовних вимог № 032-К-1 від 15.10.2007, згідно з якою просив розірвати договір, зобов'язати відповідача вивезти невідкладно з підприємства позивача жито в кількості 170,498 тонн.

Відповідач відзив на позовну заяву не подав.

Відповідач подав зустрічну позовну заяву, яка прийнята господарським судом до спільного розгляду з первісним позовом згідно з ухвалою від 18.12.2007.

У зустрічній позовній заяві відповідач просить стягнути з позивача 87 261,93 грн. штрафних санкцій за порушення правил і умов зберігання матеріальних цінностей державного мобілізаційного резерву, з яких 69 533,70 грн. - штраф за несвоєчасне виконання розпорядження центрального органу виконавчої влади, що здійснює управління державним резервом, про відвантаження матеріальних цінностей державного резерву підприємства; 13 906,74 грн. - штраф за порушення правил та умов зберігання, несвоєчасне подання звітності; 3 821,49 грн. - пеня.

Позивач подав відзив на зустрічну позовну заяву від 09.10.2007, у якому проти зустрічного позову заперечив повністю з підстав, викладених у відзиві.

У судовому засіданні представники сторін підтримали заявлені вимоги.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд

Між сторонами по справі укладено договір від 14.07.1999 про відповідальне зберігання матеріальних цінностей державного резерву.

За умовами зазначеного договору позивач зобов’язався зберігати матеріальні цінності державного резерву, а відповідач – відшкодовувати витрати позивача по їх зберіганню, виходячи із розрахунку 2,50 грн. за тонно-місяць зберігання фактичної кількості матеріальних цінностей державного резерву. Строк оплати за договором встановлений не був.

Таким чином, між сторонами виникли правовідносини по зберіганню матеріальних цінностей державного матеріального резерву, врегульовані гл. 36 Цивільного кодексу УРСР (1540-06) , гл. 66 Цивільного кодексу України (435-15) , Законом України "Про державний матеріальний резерв" (51/97-ВР) .

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 417 Цивільного кодексу УРСР, ч. 3. ст. 947 Цивільного кодексу України при безоплатному зберіганні поклажодавець зобов’язаний відшкодувати зберігачеві здійснені ним витрати на зберігання речі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Поясненнями позивача, наданим ним розрахунком, проведеним відповідно до вимог чинного законодавства та умов договору на підставі приймальних актів ф. Р-16 (копії у матеріалах справи), актів-розрахунків, актів зачистки, стверджується факт зберігання позивачем протягом 1999 – липня 2007 років матеріальних цінностей державного матеріального резерву (жита групи "А" в кількості 170,498 тонн), понесення ним витрат на їх зберігання в розмірі 67 000,70 грн.

Доказів, які б спростовували розмір понесених позивачем витрат на зберігання матеріальних цінностей, а також належної оплати за договором відповідачем суду не надано. Законом України "Про державний матеріальний резерв" (51/97-ВР) визначено, що відповідальне зберігання матеріальних цінностей державного резерву - це зберігання закладених до державного резерву матеріальних цінностей у постачальника (виробника) або одержувача (споживача) без надання йому права користуватися цими матеріальними цінностями до прийняття у встановленому порядку рішення про відпуск їх з державного резерву.

Відповідно до ст. 936 Цивільного кодексу України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві в схоронності. Договір зберігання укладається в письмовій формі у випадках, встановлених статтею 208 цього Кодексу.

Відповідно до п. 7 ст. 11 Закону України "Про державний матеріальний резерв" відшкодування витрат підприємствам, установам і організаціям, що виконують відповідальне зберігання провадиться у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 12 квітня 2002 р. N 532 "Про порядок відшкодування підприємствам, установам та організаціям витрат, пов'язаних з відповідальним зберіганням матеріальних цінностей державного резерву" (532-2002-п) передбачено Державному комітету з державного матеріального резерву спрямовувати на відшкодування витрат відповідальних зберігачів матеріальних цінностей державного резерву кошти, одержувані як плату (відсотки) за запозичення товарно-матеріальних цінностей.

У п. 7 Порядку відшкодування підприємствам, установам та організаціям витрат, пов'язаних з відповідальним зберіганням матеріальних цінностей державного резерву (532-2002-п) , затвердженого вищезгаданою постановою Кабінету Міністрів України передбачено, що відшкодування витрат, пов'язаних із зберіганням матеріальних цінностей державного резерву, здійснюється виключно на підставі договору, укладеного між Держкомрезервом та відповідальним зберігачем за встановленою формою за рахунок асигнувань державного бюджету та інших джерел, визначених законодавством.

Таким чином, фінансування витрат підприємств-зберігачів здійснюється як з державного бюджету, так і з інших джерел.

За наведених обставин, враховуючи, що відповідач у семиденний строк з дня пред’явлення вимоги № 2/юр-к від 22.03.2007 оплату за договором не провів, з нього на користь позивача відповідно до вимог ст.ст. 530, 622 Цивільного кодексу України підлягає стягненню 67 000,70 грн. боргу.

Що стосується вимог позивача в частині стягнення 3% річних та інфляційних нарахувань, то вони підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов’язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Згідно з наданим позивачем розрахунком зазначені суми становлять: 8 619,89 грн. - 3% річних, 58 770,29 грн. - збитки від інфляції. Проте, при здійсненні розрахунку позивачем покладено в основу цього розрахунку період з 01.07.2004 по 01.07.2007.

На думку суду, таке рішення є хибним, оскільки відповідно до положень ст. 530 Цивільного кодексу України моментом, з якого слід рахувати прострочення відповідачем грошового зобов'язання, слід вважати 29.03.2007 (22.03.2007 + 7 днів).

Таким чином, згідно з розрахунком суду (період з 29.03.2007 по 01.07.2007), з відповідача на користь позивача згідно з ст. 625 Цивільного кодексу України за прострочення грошового зобов'язання підлягає стягненню 512,14 грн. - 3% річних та 3 417,04 грн. - збитків від інфляції.

В частині позовних вимог за первісним позовом щодо розірвання договору від 14.07.1999 про відповідальне зберігання матеріальних цінностей державного резерву провадження у справі підлягає припиненню на підставі п. 11 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з відсутністю предмету спору, оскільки відповідно до п. 9.1. договору термін його дії закінчився з видачею відповідачем розпорядження-наряду № 197/6-4 від 11.04.2007 на відпуск матеріальних цінностей ДП "Радивилівський комбінат хлібопродуктів" (копія в матеріалах справи).

Позовні вимоги в частині зобов'язання відповідача невідкладно вивезти з підприємства позивача зерно жита в кількості 170,498 тонн позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки позивачем не доведено вини відповідача у порушенні зобов'язання в цій частині (відповідачем видано наряди-розпорядження на вивезення зерна).

Таким чином, позовні вимоги за первісним позовом підлягають задоволенню частково.

Розглянувши позовні вимоги за зустрічним позовом та заслухавши доводи і заперечення представників сторін, господарський суд дійшов висновку про те, що вони не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 27.12.2000 порушено провадження у справі про банкрутство ВАТ "Сарненський комбінат хлібопродуктів", введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Відповідно до ст. 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, а дія його припиняється з дня припинення провадження у справі про банкрутство.

Згідно з ч. 4 ст. 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" протягом дії мораторію не нараховується неустойка (штраф, пеня).

Зустрічні позовні вимоги грунтуються на акті перевірки, що проведена представником Центрального КРВ КРУ Держкомрезерву 23.06.2005, тобто під час дії мораторію.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

У матеріалах справи відсутні докази припинення провадження у справі про банкрутство, припинення дії мораторію на задоволення вимог кредиторів.

За наведених обставин, позовні вимоги за зустрічним позовом не підлягають задоволенню у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 525, 526, 530, 936- 955 Цивільного кодексу України, ст.ст. 33, 44, 49, п. 11 ст. 80, ст.ст. 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

1. Позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства "Сарненський комбінат хлібопродуктів" за первісним позовом задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного комітету України з державного матеріального резерву (01601, м. Київ, вул. Пушкінська, 28, код ЄДРПОУ 00034016) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Відкритого акціонерного товариства "Сарненський комбінат хлібопродуктів" (вул. Заводська, б. 2, м. Сарни, рівненська обл., 34500, ЄДРПОУ 00955704) 67 000 (шістдесят сім тисяч) грн. 70 коп. - основний борг, 512 (п'ятсот дванадцять) грн. 14 коп. - 3% річних, 3 417 (три тисячі чотириста сімнадцять) грн. 04 коп. - збитки від інфляції, 709 (сімсот дев'ять) грн. 30 коп. - державне мито та 62 (шістдесят дві) грн. 54 коп. - витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.