Верховний Суд України на спільному засіданні колегій у складі:

головуючого судді,

суддів;

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Головного фінансового управління Кіровоградської обласної державної адміністрації на постанову Вищого господарського суду України від 7 травня 2002 року у справі за позовом закритого акціонерного товариства "ХХХ" до Кіровоградської обласної державної адміністрації, Головного фінансового управління Кіровоградської обласної державної адміністрації, державної акціонерної компанії "YYY", треті особи, на стороні позивача з самостійними вимогами: акціонерне товариство закритого типу "SSS", "QQQ" про стягнення суми,

встановив:

У квітні 2000 року акціонерним товариством "XXX" в арбітражному суді пред'явлено позов до Кіровоградської обласної державної адміністрації, Головного фінансового управління Кіровоградської обласної державної адміністрації, Кіровоградського представництва ДАК "YYY" про стягнення суми.

Позовні вимоги обґрунтовувались тим, що відповідачами своєчасно не проведені розрахунки за надані паливно-мастильні матеріали.

В подальшому позивач від позовних вимог до ДАК "YYY" відмовився.

Відповідачі позов не визнали, посилаючись на те, що вони будь-яких зобов'язань щодо оплати поставлених позивачем паливно-мастильних матеріалів не брали і учасниками договору не були.

Справа розглядалась судами неодноразово.

Останнім рішенням господарського суду м. Києва від 20.08.2001 року, залишеним без змін постановою Вищого господарського суду України від 07.05.2002 року, стягнуто з Головного фінансового управління Кіровоградської обласної державної адміністрації на користь акціонерного товариства закритого типу "SSS" 5938494 грн. 41 коп..

Рішення суду мотивовано тим, що згідно договору доручення від 25.02.98 року обов'язок здійснення розрахунків за продукцію покладений на Головне фінансове управління Кіровоградської обласної державної адміністрації, яке додатково своїм листом від 4.03.98 року гарантувало оплату паливно-мастильних матеріалів.

Ухвалою колегії суддів Верховного Суду України від 27 червня 2002 року за касаційною скаргою Головного фінансового управління Кіровоградської обласної державної адміністрації порушено провадження з перегляду у касаційному порядку постанови Вищого господарського суду України від 7 травня 2002 року. Скарга мотивується неправильним застосуванням норм матеріального права, виявленням різного застосування Вищим господарським судом України положень одного й того ж закону в аналогічних справах.

В судовому засіданні представник Головного фінансового управління Кіровоградської обласної державної адміністрації касаційну скаргу підтримав, а представник Державного експортно-імпортного банку України висловився за її відхилення.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи і рішення, які приймались судами при її розгляді, Верховний Суд України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Статтею 4 Цивільного кодексу (1540-06) передбачено, що цивільні права і обов'язки виникають з підстав передбачених законодавством України, а також з дій громадян і організацій, які хоч і не передбачені законом, але в силу загальних начал і змісту цивільного законодавства породжують цивільні права і обов'язки.

Відповідно до цього цивільні права і обов'язки виникають з угод передбачених законом, а також з угод, хоч і не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Залишаючи без змін рішення господарського суду м. Києва від 20.08.2001 року, Вищий господарський суд України виходив з того, що обов'язок здійснення розрахунків за поставлені паливо-мастильні матеріали у Головного фінансового управління Кіровоградської обласної державної адміністрації виник на підставі п. 4 договору доручення від 25.02.98 року та гарантійного листа від 04.03.98 року, за якими останнє гарантувало здійснення оплати в межах видатків на фінансування регіонального контракту 1998 року.

Проте, з такими висновками Вищого господарського суду України погодитись не можна.

Відповідно до статті 178 Цивільного кодексу (1540-06) гарантія є одним із видів забезпечення виконання забов'язань.

Як вказано в статті 196 Цивільного кодексу (1540-06) правила статей 191 і 194 цього (1540-06) на гарантії, що видаються одними організаціями в забезпечення погашення заборгованості інших.

Стаття 194 Цивільного кодексу (1540-06) передбачає, що порука також припиняється, якщо кредитор протягом трьох місяців з дня настання строку зобов'язання не пред'явить позову до поручителя. Якщо строк виконання зобов'язання не зазначений, або визначений моментом вимоги, то при відсутності іншої угоди відповідальність поручителя припиняється після закінчення одного року з дня укладення договору поруки.

Враховуючи те, що позов пред'явлено 24.04.2000 року, суди на вказані вимоги закону уваги не звернули та не встановили настання строку зобов'язання.

Крім того, Головне фінансове управління Кіровоградської обласної державної адміністрації є органом Кіровоградської обласної державної адміністрації і підпорядковується в своїй діяльності голові обласної державної адміністрації та Міністерству фінансів України.

Однак, відмовляючи в позові до Кіровоградської обласної державної адміністрації, Київський господарський суд зазначив, що підставою для відмови в стягненні спірної суми є те, що Кіровоградська обласна державна адміністрація не знаходилась з позивачем в договірних відносинах, з чим погодився і Вищий господарський суд України.

Одночасно судами не надано правової оцінки чи гарантійні листи та договір-доручення укладений Головним фінансовим управлінням Кіровоградської обласної державної адміністрації про забезпечення фінансування проекту за рахунок бюджетних коштів, розпорядником яких воно не було, могли породжувати виникнення для останнього зобов'язання і чи діяло воно в межах своєї компетенції.

За таких обставин, постановляй по справі судові рішення підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді справи слід повно та всебічно встановити всі обставини справи, дати їм належну правову оцінку та постановити законне і обгрунтоване рішення.

Керуючись статтями 111-17 - 111-20 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Верховний Суд України

постановив:

Касаційну скаргу задовольнити.

Постанову Вищого господарського суду України від 07 травня 2002 року і №Х1 та рішення господарського суду міста Києва від 20 серпня 2001 року скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі суду.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.