Господарський суд Київської області в складі судді Євграфової Є.П., розглянувши справу

за участю представників:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Воронівка"(далі -ТОВ "Воронівка", позивач), звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Халчанської сільської ради (далі -сільрада, відповідач), третя особа на стороні відповідача - ОСОБА_3, про скасування рішення XVIII сесії Халчанської сільської ради IV скликання від 22.03.2006 року "Про дозвіл на виготовлення проекту із землеустрою щодо відведення земель водного фонду". Відповідно до заяви про уточнення позовних вимог від 09.11.2007р. позивач оспорюване рішення просить визнати недійсним повністю.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідно до рішення Халчанської сільської ради Кагарлицького району Київської області, яке було прийнято на VIII сесії V скликання 20.12.2006р., ТОВ "Воронівка" отримало дозвіл на замовлення технічної документації по відведенню в оренду терміном на 10 років водного дзеркала розміром 11,3 га та прибережної смуги розміром 2,5 га в межах села Воронівка. Як зазначає позивач, після отримання зазначеного рішення він приступив до розроблення технічної документації по відведенню в оренду зазначених земельних угідь, проте, згодом дізнався про наявність рішення XVIII сесії Халчанської сільської ради IV скликання від 22.03.2006 року про надання дозволу гр. ОСОБА_1 на виготовлення проекту із землеустрою щодо відведення земель водного фонду в довгострокову оренду терміном на 25 років. За твердженням позивача, в зазначеному рішенні сільської ради йдеться саме про ту земельну ділянку. Проте, згідно письмового пояснення депутатів Халчанської сільської ради IV скликання рішення XVIII сессії Халчанської сільської ради від 22.03.2006 року "Про дозвіл за виготовлення проекту із землеустрою щодо відведення земель водного фонду", як зазначається в позові, депутатами Халчанської сільської ради на XVIII сесії в засіданні не обговорювалось, голосування депутатів про прийняття цього рішення не проводилось, а отже, сільський голова підписав оскаржуване рішення безпідставно. На думку позивача, зазначене рішення Халчанської сільської ради є підставою для майнового спору між ТОВ "Воронівка"та громадянином ОСОБА_2 щодо права на отримання в оренду водного дзеркала та прибережної смуги в межах села Воронівка. Крім наведеного, в клопотанні про залучення документів до матеріалів справи, зазначає, що між ТОВ "Воронівка"та сільрадою укладено договір оренди об'єкту водного фонду.

Відповідач у відзиві на позов від 12.11.2007р. зазначив, що будь яких заперечень по суті позову не має.

Третя особа на боці відповідача, без самостійних вимог на стороні відповідача проти позову заперечує. Зокрема в поданих запереченнях зазначає, що точка зору ряду депутатів не може слугувати доказом нелегітимності (незаконності) оспорюваного рішення, оскільки базується виключно на суб'єктивному сприйнятті окремими депутатами обставин проведення сесії.

В судовому засіданні 14.01.2008р. представник позивача позов підтримав з підстав викладених в позовній заяві. Представник відповідача проти позову не заперечував. Представник третьої особи проти позову заперечив з підстав викладених у запереченнях.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, відповідача та третьої особи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд встановив:

Відповідно до рішення Халчанської сільської ради Кагарлицького району Київської області, яке було прийнято на VIII сесії V скликання 20 грудня 2006 року, ТОВ "Воронівка"надано дозвіл на замовлення технічної документації по відведенню в оренду терміном на 10 років водного дзеркала розміром 11,3 га та прибережної смуги розміром 2,5 га в межах села Воронівка.

Рішенням XVIII сесії Халчанської сільської ради IV скликання від 22.03.2006 року надано дозвіл гр. ОСОБА_1 на виготовлення проекту із землеустрою щодо відведення земель водного фонду в довгострокову оренду терміном на 25 років.

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст. 2 Закону України "Про судоустрій України'є, зокрема, захист гарантованих Конституцією України (254к/96-ВР) та законами, прав і законних інтересів юридичних осіб. Отже, для вирішення переданого на розгляд спору по суті, суд повинен з'ясувати наявність чи відсутність факту порушення прав особи, яка звернулася до суду з позовом, а також наявність спору між сторонами -конкретними суб'єктами суспільства стосовно їхніх прав та обов'язків у конкретних правових відносинах, і, відповідно ухвалити рішення про захист порушеного права або відмову позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Під захистом цивільних прав розуміється передбачений законодавством засіб, за допомогою якого може бути досягнуто припинення, запобігання, усунення порушення права, його відновлення і (або) компенсація витрат, викликаних порушенням права. Способи захисту цивільних прав та інтересів передбачені ст. 16 Цивільного Кодексу України.

Відповідно до ст. 21 Цивільного Кодексу України, суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий зокрема органом державної виконавчої влади, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Зі змісту наведеної норми вбачається, що для задоволення позову про визнання акта незаконним, крім невідповідності його вимогам чинного законодавства, обов'язковою умовою є також, порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача по справі.

Зокрема, щодо наявності суб'єктивного матеріального права на захист якого подано позов суд виходить з наступного:

Позивач вважає, що є орендарем водного об'єкту на підставі договору оренди від 20.09.2007р. з Халчанською сільрадою, що укладений на підставі рішення від 20.12.2006р.

Проте, відповідно до ст. 10 Водного кодексу України до відання сільських, селищних, міських та районних у містах Рад у галузі регулювання водних відносин на їх території не належить розпорядження водними об'єктами, зокрема надання їх в оренду. При цьому відповідно до ст. 51 ВК України у користування на умовах оренди водні об'єкти (їх частини) місцевого значення та ставки, що знаходяться в басейнах річок загальнодержавного значення, можуть надаватися водокористувачам лише для риборозведення, виробництва сільськогосподарської і промислової продукції, а також у лікувальних і оздоровчих цілях. Орендодавцями водних об'єктів (їх частин) місцевого значення є Верховна Рада Автономної Республіки Крим і обласні Ради. Окремі повноваження щодо надання водних об'єктів (їх частин) місцевого значення в користування Верховна Рада Автономної Республіки Крим та обласні Ради можуть передавати відповідним органам виконавчої влади на місцях чи іншим державним органам. Право водокористування на умовах оренди оформляється договором, погодженим з державними органами охорони навколишнього природного середовища та водного господарства. Користування водними об'єктами (їх частинами) на умовах оренди здійснюється відповідно до вимог водного законодавства і регулюється цим Кодексом та іншими актами законодавства України.

Отже поданий позивачем договір оренди, так само як і рішення від 20.12.2006р., суд не приймає до уваги як допустимі докази наявності у позивача права користування водним об'єктом, оскільки рішення прийняте, а договір з боку орендодавця укладений, особою, до компетенції якої не відноситься розпорядження водними об'єктами.

Крім того, як свідчать матеріали справи, ТОВ "Воронівка"зареєстровано держаним реєстратором, про що отримало свідоцтво про державну реєстрацію 27.10.2006р.

З огляду на наведене суд дійшов висновку, що як на час прийняття оспорюваного рішення від 22.03.2006р. (позивач ще не був створений відповідно до вимог чинного законодавства) так і на час звернення до суду (право оренди відповідно до вимог чинного законодавства не оформлено) у позивача відсутнє право на захист якого подано позов, а отже, ТОВ "Воронівка"не є належним позивачем.

Крім того, позивачем залишено поза увагою, що громадянину ОСОБА_1 було надано дозвіл на виготовлення проекту із землеустрою щодо відведення земель водного фонду, а не водного об'єкту, на відміну від позивача. При цьому, відповідно до положень ст. 16 ЗУ "Про оренду землі"у разі надходження двох або більше заяв (клопотань) на оренду однієї і тієї самої земельної ділянки, що перебуває в державній або комунальній власності, відповідні органи виконавчої влади чи органи місцевого самоврядування проводять аукціон або конкурс щодо набуття права оренди земельної ділянки, якщо законом не встановлено інший порядок.

За таких обставин, позовні вимоги є безпідставними та не підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті державного мита та витрати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на позивача.

На підставі наведеного, керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 1, 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В позові відмовити в повному обсязі.