ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Р І Ш Е Н Н Я
04.02.2005 Справа N А-13/459-04
Суддя господарського суду Харківської області, розглянувши у
відкритому судовому засіданні справу за позовом ТОВ (м. Харків) до
ДПІ Жовтневого району м. Харкова і ДПА Харківської області
про визнання недійсними податкове повідомлення-рішення та рішення,
В С Т А Н О В И Л А:
Позивач, ТОВ, просить визнати недійсними податкове
повідомлення-рішення ДПІ Жовтневого району м. Харкова від
17.09.2004 р. N 0002612303/6926/0, яким визначена сума податкових
зобов'язань у вигляді штрафних санкцій за платежем РРО в розмірі
30687,5 грн., та рішення ДПА Харківської області від 10.12.2004 р.
N 4847/10/25-010 про результати розгляду скарги як неправомірні,
посилаючись на невідповідність їх фактичним обставинам і нормам
чинного законодавства.
Перший відповідач позовні вимоги не визнає, посилаючись на
результати перевірки та положення Закону України "Про застосування
РРО у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг"
( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
(далі - Закон про РРО).
Другий відповідач позовні вимоги не визнає за підставами,
вказаними у відзиві на позов та поясненнях від 03.02.2005 р.
Надані документи свідчать, що підставою для прийняття
оскарженого податкового повідомлення-рішення від 17.09.2004 р.
N 0002612303/6926/0 про визначення суми податкового зобов'язання
за платежем "РРО 23030100" на суму 30687,5 грн., прийнятого згідно
з п. 1 ст. 3 Закону про РРО ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
, є акт від 03.09.2004 р.
перевірки АЗС (яка належить позивачу) з питань контролю за
здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та
безготівкового обігу СПД, яка проведена старшими державними
податковими ревізорами-інспекторами (працівниками ДПІ
Дзержинського та Київського районів м. Харкова) на підставі
посвідчень на перевірку від 01.09.2004 р. N 272 та N 275, виданих
керівником ДПА Харківської області. Наданий позивачем до позову
акт від 03.09.2004 р. б/н складений на бланку N 000436 і має
кутовий штамп ДПА Харківської області.
В поясненні представника другого відповідача в судовому
засіданні вона (представник) наполягала на тому, що ДПА
Харківської області має безумовне право здійснювати перевірки
суб'єктів господарювання, розташованих на території області, не
зважаючи на те, де саме такий суб'єкт зареєстрований і поставлений
на облік як платник податків. При цьому, за твердженням
представника другого відповідача, податковою адміністрацією можуть
видаватися посвідчення на перевірки і працівникам податкових
інспекцій будь-яких районів. Дані повноваження ДПА Харківської
області, як наполягає представник другого відповідача, передбачені
Законом України "Про державну податкову службу в Україні"
( 509-12 ) (509-12)
(далі - Закон).
Суд вважає доцільним відзначити, що відповідно до положень
ст. 9 Закону ( 509-12 ) (509-12)
, якою визначені функції ДПА в АР Крим,
областях, м. Києві та Севастополі та ДПІ в містах з районним
поділом (крім міст Києва та Севастополя), зазначені податкові
органи (до яких відноситься і ДПА Харківської області) виконують
функції, передбачені ст. 8 цього Закону (функції ДПАУ) з
відповідними обмеженнями та виконують ті ж функції, що й ДПІ в
районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні
та об'єднані ДПІ якщо вони безпосередньо здійснюють контроль за
платниками податків, інших платежів.
Позивач поставлений на облік платником податків в ДПІ
Жовтневого району м. Харкова, що другим відповідачем не
спростовано. Доказів того, що ДПА Харківської області здійснює
безпосередній (слід розуміти - не через інший орган ДПС) контроль
за сплатою податків та обов'язкових платежів ТОВ другим
відповідачем не надано.
Функції ДПІ в районах, містах без районного поділу, районах у
містах, міжрайонних та ОДПІ визначені у ст. 10 Закону ( 509-12 ) (509-12)
.
Зокрема, ці органи уповноважені здійснювати у межах своїх
повноважень контроль за законністю валютних операцій, додержанням
установленого порядку розрахунків із споживачами з використанням
ЕККА, товарно-касових книг, лімітів готівки в касах та її
використанням для розрахунків за товари, роботи і послуги, а також
за наявністю свідоцтв про державну реєстрацію СПД, ліцензій,
патентів, інших спеціальних дозволів на здійснення деяких видів
підприємницької діяльності.
Оскільки позивач зареєстрований як платник податків у ДПІ
Жовтневого району, тому саме цей орган ДПС уповноважений
здійснювати контроль за додержанням податкового та іншого
законодавства з боку платника. За таких обставин у працівників ДПА
в Харківській області не було законних підстав для проведення
перевірки без належним чином оформлених повноважень (свідоцтва) на
перевірку.
Суд вважає доцільним відзначити, що згідно з розпорядженням
ДПАУ від 20.05.97 р. N 89-Р ( v0089225-97 ) (v0089225-97)
"Про посвідчення на
перевірку" доручено головам ДПА в областях застосовувати в роботі
посвідчення на перевірку, яке повинно оформлюватися на кожного
працівника, котрий бере участь в оперативних перевірках СПД. В
цьому ж документі вказано, що працівники без належно оформленого
посвідчення на перевірку не мають права брати участь у перевірках
СПД. Як доведено вище, ДПІ Жовтневого району, яка має право
проводити перевірки підприємств, зареєстрованих у цьому органі
ДПС, не видавала посвідчення на перевірку ТОВ від 01.09.2004 р.
працівникам ДПІ Київського та Дзержинського районів м. Харкова. За
таких обставин перевіряючі не мали права здійснювати перевірку
господарсько-фінансової діяльності позивача.
За таких обставин перевірка є нелегітимною і її висновки не
могли бути підставою для застосування фінсанкцій.
Як вказано в оскарженому податковому повідомленні-рішенні,
воно прийняте згідно з п. 1 ст. 3 Закону про РРО ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
,
який встановлює, що СПД, які здійснюють розрахункові операції в
готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням
платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу
товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування
та послуг, зобов'язані проводити розрахункові операції на повну
суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у
встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи РРО
з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що
підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках,
передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у
встановленому порядку розрахункових книжок. Висновки про порушення
вказаної норми зроблені у зв'язку з тим, що перевіряючими були
встановлені факти реалізації пального без роздрукування та видачі
касового чеку і не проведення через РРО операції з отримання
талонів (бланків дозволів) на загальну суму 6137,5 грн.
Суд вважає необхідним відмітити, що згідно визначенням Закону
( 509-12 ) (509-12)
розрахункова операція - це приймання від покупця
готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо
за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за
повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі
застосування банківської платіжної картки - оформлення
відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій
формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення
товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів
щодо перерахування коштів у банк покупця. Місце проведення
розрахунків визначене як місце, де здійснюються розрахунки із
покупцем за продані товари (надані послуги) та зберігаються
отримані за реалізовані товари (надані послуги) готівкові кошти, а
також місце отримання покупцем попередньо оплачених товарів
(послуг) із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків,
жетонів тощо.
Також діючі на теперішній час нормативні документи
визначають, що платіжні картки - це банківська платіжна картка,
емітована банком України відповідно до чинного законодавства
України, за допомогою якої власник картки має змогу здійснювати
оплату товарів, послуг та одержувати готівкові кошти. Жетон є
засобом розрахунку при прийнятті ставок та отриманні виграшу під
час проведення гри на гральних автоматах. А чек - це паперовий
розрахунковий документ установленої форми, що містить нічим не
обумовлене письмове розпорядження чекодавця платнику про сплату
чекодержателю зазначеної в ньому суми коштів протягом
установленого строку.
Той факт, що вищенаведена норма Закону ( 509-12 ) (509-12)
допускає
наявність і інших форм розрахункових документів не свідчить про
те, що органам ДПС, зокрема залученим до проведення перевірки
працівників ДПІ Київського та Дзержинського районів м. Харкова,
надано право самостійно доповнювати цей перелік на свій розсуд.
Таким чином, бланки дозволу не є платіжними документами в
розумінні наведених норм.
Як встановлено судом, і це підтверджено документально, між
позивачем (постачальник) та покупцями пального були укладені
договори на відпуск пального за бланками дозволів, які передбачали
передоплату, яка вноситься на банківський рахунок підприємства у
безготівковій формі на підставі рахунку-фактури. Право власності
на пальне виникає у покупця з моменту його оплати. З моменту
оплати і до моменту відвантаження товару він знаходиться на
зберіганні у постачальника, а вартість послуг по зберіганню
включена до вартості товару і подальшій оплаті не підлягає. Після
оплати бензину покупець отримує талони (бланки дозволу) на всю
кількість оплаченого пального, які поступово використовуються в
подальшому.
З аналізу наданих позивачем договорів (належним чином
завірені копії договорів по операціям, які проводилися на час
перевірки, надані позивачем і залучені до матеріалів справи)
випливає, що вказані бланки дозволів тільки підтверджують
кількість бензину, який належить покупцю і знаходиться на
зберіганні у постачальника. Відповідачами не спростоване
твердження позивача про наявність оплати за договорами.
Таким чином операція, яка проводиться при видачі пального на
АЗС при наданні бланка дозволу, є поверненням власнику його майна
(в даному випадку - пального), і така операція не може вважатися
розрахунковою операцією в розумінні вищенаведеної норми
Закону ( 509-12 ) (509-12)
.
За таких обставин висновки акта перевірки зроблені при
хибному розумінні норм чинного законодавства та фактичних
обставин.
Крім того, суд вважає необхідним відмітити, що в наданому
позивачем оскарженому податковому повідомленні-рішенні вказано, що
воно прийнято згідно з пп. 4.2.2 ст. 4 Закону України "Про порядок
погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та
державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
. Але згідно з преамбулою
цього Закону він є спеціальним законом з питань оподаткування,
який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або
фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з
податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати
пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків
контролюючими органами, та визначає процедуру оскарження дій
органів стягнення. Відповідно до приписів п. 1.9 ст. 1 Закону
( 509-12 ) (509-12)
податкове повідомлення (податкове повідомлення-рішення
є його різновидом) - це письмове повідомлення контролюючого органу
про обов'язок платника податків сплатити суму податкового
зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках,
передбачених цим Законом.
Ця форма акта ненормативного характеру може застосовуватись
лише щодо обов'язків зі сплати податків і зборів (обов'язкових
платежів). Вичерпний перелік податків і зборів (обов'язкових
платежів) визначений у ст. 14 та 15 Закону України "Про систему
оподаткування" ( 1251-12 ) (1251-12)
. Ці норми не передбачають і штрафні
санкції за порушення положень Закону про РРО ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
як вид
податків або зборів. Тому обов'язок платника податків сплатити
суму штрафу за порушення приписів цього Закону не віднесене до
категорії податкового зобов'язання або податкового боргу.
За таких обставин у відповідача не було законного права
приймати податкове повідомлення-рішення від 17.09.2004 р.
N 0002612303/6926/0 у зв'язку з виявленими фактами порушення
законодавства, яке регулює порядок використання РРО, визначати
податкові зобов'язання у вигляді штрафних (фінансових) санкцій та
встановлювати граничний строк оплати, як це передбачено ст. 5
Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників
податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"
( 2181-14 ) (2181-14)
.
Таким чином, оскаржене податкове повідомлення-рішення
прийняте на підставі висновків акта перевірки, які не відповідають
фактичним обставинам, та з порушенням порядку проведення перевірки
та застосування фінсанкцій, а тому позовні вимоги підлягають
задоволенню.
Керуючись ст. 8 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
, ст. 43,
49, 82-85 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, суд, - В И Р І Ш И В:
1. Позов задовольнити. Визнати недійсним податкове
повідомлення-рішення ДПІ Жовтневого району м. Харкова від
17.09.2004 р. N 0002612303/6926/0.