ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Р І Ш Е Н Н Я
22-24.10.2003 N 12/195
За позовом ВАТ до відповідача ДПІ у м. Рівне про визнання
недійсними податкових повідомлень-рішень.
СУТЬ СПОРУ:
Позивач звернувся до суду з позовом про визнання недійсними
податкових повідомлень-рішень ДПІ у м. Рівне від 19.06.2003 р.
N 0004572341/0/23-127 та 0004582341/0/23-128. У судовому засіданні
представники позивача підтримали позовні вимоги. Обґрунтовують їх
тим, що відповідач неправильно дійшов висновку про те, що
підприємство неправильно віднесло до валових витрат вартість
отриманих від ТОВ маркетингових послуг та до податкового кредиту
ПДВ із вартості цих послуг. Позивач зазначає, що він при цьому
керувався вимогами пп. 5.2.1 ст. 5 Закону України "Про
оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
(далі - Закон
про прибуток) та пп. 7.4.1 ст. 7 Закону України "Про податок на
додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
(далі - Закон про ПДВ) і порушень
податкового законодавства не допускав.
Відповідач надав відзив на позовну заяву. Позов заперечує з
тих підстав, що оспорюваний акт прийнято правильно, без порушення
податкового та іншого законодавства. Зазначає, що позивач до
складу валових витрат відніс вартість маркетингових послуг, які
фактично не надані, із веденням його господарської діяльності не
пов'язані. Відповідач вказує на те, що наявність первинних
документів не може бути безумовною підставою для віднесення
вартості певних послуг до валових витрат та податкового кредиту,
якщо такі послуги не надавались. У задоволенні позову просить
відмовити.
Заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази та
всі обставини справи в їх сукупності, суд вважає, що позов
підлягає задоволенню.
Судом установлено, що з 13 травня по 17.06.2003 р. ДПІ у
м. Рівне проведена позапланова документальна перевірка з питань
дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні операцій
з ТОВ відкритим акціонерним товариством за період з 01.01.2002 р.
по 30.06.2002 р., за результатами якої складений акт від
17.06.2003 р. На підставі матеріалів перевірки ДПІ у м. Рівне
прийняла податкові повідомлення-рішення від 19.06.2003 р.
N 0004572341/0/23-127 та 0004582341/0/23-128, якими донарахувала
податок на прибуток у сумі 243487,05 грн. і ПДВ у сумі
162324,7 грн. та застосувала штрафні санкції за цими видами
податків у сумі відповідно 230587,29 грн. та 81162,35 грн.
Підставою для донарахування податків і застосування штрафних
санкцій був висновок відповідача про те, що маркетингові послуги,
вартість яких відображена в податковому обліку ВАТ, не надавалися,
тому їх вартість не відноситься до складу валових витрат та ПДВ,
сплачений з вартості маркетингових послуг, не відноситься до
складу податкового кредиту. Між тим, такі висновки зроблено
безпідставно. Згідно з генеральною угодою про співробітництво та
організацію взаємовідносин від 06.06.2001 р. між ВАТ (Замовник) та
ТОВ (Виконавець) були укладені угоди про надання маркетингових
послуг від 22.08.2001 р. N 11/51-2001, від 03.01.2002 р.
N 12/55-2002, від 04.02.2002 р.; N 14/56-2002, відповідно до яких
виконавець зобов'язаний провести маркетингові дослідження,
знаходити ринки продажу продукції, надавати допомогу в укладенні
договорів на продаж продукції ВАТ. Після виконання зобов'язань та
отримання коштів за продану високовольтну продукцію від покупців
ВАТ виплачує винагороду (названа як комісійна), яка розраховується
від кількості реалізованої і оплаченої продукції. Винагорода
визначалася на підставі протоколів, а приймання робіт оформлялося
актами здачі-прийняття, що підписувалися сторонами. Згідно з
актами здачі-прийняття, які протягом періоду, що підлягав
перевірці, підписані в кількості 23 шт., отримано послуг на суму
2185046,24 грн., у тому числі ПДВ - 364174,37 грн. ВАТ
перерахувало ТОВ 2185000 грн., у тому числі ПДВ - 364167 грн., що
підтверджується платіжними дорученнями.
Судом установлено, що в наявності є дійсні угоди про надання
маркетингових послуг, акти, що засвідчують надання послуг,
платіжні доручення про перерахування коштів Виконавцю, податкові
накладні. Надані маркетингові послуги пов'язані з продажем
продукції позивача, документально оформлені відповідно до
пп. 5.3.9 ст. 5 Закону про прибуток ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
. Замовник та
Виконавець мали цивільну правоздатність, реєстрацію в державних
органах, у тому числі і в податкових. ТОВ зареєстроване Радянською
райдержадміністрацією м. Києва. Підприємство зареєстроване в
податкових органах за ідентифікаційним кодом платника податків,
має свідоцтво платника ПДВ, індивідуальний номер платника ПДВ.
Відповідно до статистичної довідки підприємству присвоєно коди
згідно із загальним класифікатором галузей народного господарства:
71130 - оптова торгівля, 84500 - маркетингові дослідження.
Чинне податкове законодавство, а саме пп. 5.2.1 ст. 5 Закону
про прибуток ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
, дозволяє віднесення до складу валових
витрат суми будь-яких витрат, що сплачені (нараховані) протягом
звітного періоду у зв'язку з продажем продукції платника податку.
Згідно з пп. 7.4.1 ст. 7 Закону про ПДВ ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
податковий
кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених
(нарахованих) платником податку у звітному періоду у зв'язку із
придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до
складу валових витрат виробництва. Податкові накладні оформлені
відповідно до пп. 7.2.1 ст. 7 зазначеного Закону.
Таким чином, і валові витрати, і податковий кредит з ПДВ
позивачем за цими господарськими операціями відображені
правомірно.
Крім того, рішенням господарського суду Рівненської області
від 27.08.2003 р. N 17/231, залишеним без змін постановою
Львівського апеляційного господарського суду від 29.09.2003 р.,
установлено, що оскільки ВАТ підтвердило валові витрати
необхідними документами (договір, акти здачі-прийняття наданих
маркетингових послуг, протоколи визначення розміру комісійних), то
обмеження його права на відображення таких витрат у складі валових
є неправомірним. Цим самим рішенням установлено правильність
віднесення до податкового кредиту ПДВ із вартості наданих послуг.
Рішення у справі N 17/231 установлено за спором між тими самими
сторонами, що й у цій справі. Предметом спору було визнання
недійсними угод із підстав, передбачених ст. 49 ЦК України
( 1540-06 ) (1540-06)
, на підставі яких ВАТ віднесло до складу валових
витрат вартість наданих маркетингових послуг та до податкового
кредиту податку на додану вартість з вартості цих послуг. Згідно
зі ст. 35 ГПКУ ( 1798-12 ) (1798-12)
факти, встановлені рішенням
господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться
знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі
сторони.
Судом не приймаються до уваги доводи відповідача, що
ґрунтуються на факті відсутності взаємовідносин між покупцями
продукції ВАТ та надавачем маркетингових послуг - ТОВ, оскільки
відсутні документи, де передбачалися б такі взаємовідносини між
ними.
Відповідач не довів суду, що послуги позивачем не
отримувалися, не надав суду законних підстав для виключення на
момент прийняття оспорених рішень вартості маркетингових послуг зі
складу валових витрат та виключення ПДВ, вирахуваного з вартості
цих послуг, зі складу податкового кредиту платника податків. Його
клопотання про долучення до матеріалів справи доказів судом
відхилено, оскільки при поданні цих доказів установлено, що вони
надаються з кримінальної справи, досудове слідство за якою не
закінчено. Згідно зі ст. 121 КПКУ ( 1002-05 ) (1002-05)
дані досудового
слідства можна оголосити лише з дозволу слідчого або прокурора і в
тому обсязі, в якому вони визнають можливим. Такого дозволу,
визначеного обсягу можливого оголошення даних досудового слідства,
відповідачем не надано, а тому клопотання безпідставне. Крім того,
з пояснень відповідача вбачається, що ці докази здобуті після
прийняття оспорених рішень. Тому при їх прийнятті вони не
враховані, а відтак не можуть бути предметом дослідження у цій
справі.
За наведених обставин у позивача відсутні порушення
податкового законодавства, позовні вимоги ВАТ суд вважає
обґрунтованими, а оспорені рішення ДПІ у м. Рівне недійсними.
Судові витрати по справі слід покласти на відповідача, згідно
зі ст. 49 ГПКУ ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Керуючись ст. 49, 82-85 ГПКУ ( 1798-12 ) (1798-12)
, суд В И Р І Ш И В:
Позов задовольнити. Податкові повідомлення-рішення ДПІ у
м. Рівне від 19.07.2003 р. N 0004572341/0/23-127 та
N 0004582341/0/23-128 визнати недійсними з моменту їх прийняття.
Суддя В.Шарапа