Підготовлено за матеріалами судових справ.
(с) ЗАТ "ІНФОРМТЕХНОЛОГІЯ".
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06.03.2003р.
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "УУУ"
До Приватного підприємства "ХХХ"
Про визнання недійсним договору купівлі - продажу
Представники:
Від позивача: Присутні
Від відповідача: Присутні
ХХ.02.2003р. у відповідності з вимогами ст.ст. 77, 85 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, з метою написання та оголошення повного рішення, у
справі було оголошено перерву до ХХ.03.2003р.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Позивачем подано позовну заяву, в якій останній просить суд на
підставі ст.ст. 45, 47, 48 ЦК України ( 1540-06 ) (1540-06)
визнати
недійсним договір, купівлі-нродажу б/н від ХХ.12.2001р., укладений
між ТОВ "УУУ" та ПП "ХХХ". До позовної заяви позивач додав
клопотання щодо вжиття заходів про забезпечення позову шляхом
заборони відповідачу та іншим особам вчиняти будь-які певні дії,
що стосуються предмету спору - майна, яке є предметом оспорюваного
договору. Судом задоволено дане клопотання та ХХ.02.2003р.
винесено ухвал) про вжиття заходів до забезпечення позов) шляхом
заборони відповідачу та іншим юридичним чи посадовим особам
вчиняти будь-які певні дії, що стосуються майна, яке є предметом
договору купівлі-продаж) б/н від ХХ.12.2001 р. а саме дій
відносно: ремонтно механічні майстерні - цех РММ (літера "Г") 824
кв.м., двоповерхові з побутовими приміщеннями (в т.ч. ТП 1441),
будівлі центрального матеріального складу (літера "В") 233,8
кв.м., одноповерхова, кабельної лінії, позаплощадкових кабелів 10
КВ та 1 КВ: високовольтних мереж: ТП 3968 (40 кв.м.),
низьковольтних кабельних мереж, про що було до видано наказ.
Представники сторін ХХ.02.2003р. судове засідання з'явились та
виконали усі необхідні вимоги ухвали господарського суду м. Києва
від ХХ.02.2003р.
Відповідач надав суду відзив на позов, в якому позовні вимоги не
визнав, посилаючись на дійсність договору купівлі-продажу від
ХХ.12.2001р. та на рішення господарського суду міста Києва від
ХХ.10.2002р. в справі № 000.
Перед початком розгляду справи по суті представників позивача було
ознайомлено з їх правами та обов'язками у відповідності із ст.22
ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Крім цього, представникам сторін у судовому засіданні роз'яснено
вимоги ст.81-1 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
(кодекс доповнено ст. 81-1
згідно із Законом № 2539-IV від 21.06.2001р. ( 2539-14 ) (2539-14)
, яка
набрала чинності з 28.06.2002р.).
Судом, у відповідності з вимогами ст.81-1 ГПК України складено
протокол, який долучено до матеріалів справи.
В судовому засідання позивач підтримав свої позовні вимоги.
Розглянувши подані представниками сторін документи, заслухавши їх
пояснення, господарський суд міста Києва, -
ВСТАНОВИВ:
ХХ.12.2001р. між сторонами було укладено договір про надання
зворотної строкової фінансової допомоги (позики), відповідно до
умов якого позивач отримує від відповідача зворотну строкову
фінансову допомогу в розмірі 100 000 грн. терміном повернення до
ХХ.01.2002р. Відповідно до п. 3.3 даного договору у разі
несвоєчасного повернення фінансової допомоги (позики) позичальник
(позивач) зобов'язується виконати умови п.3 договору
купівлі-продажу від ХХ.12.2001 р., який є додатком № 3 до договору
фінансової допомоги, тобто передати у власність об'єкти нерухомого
майни. У відповідності до п. 10 договору купівлі-продажу від
ХХ.12.01р. передача майна здійснюється по акту приймання-передачі,
який, як вбачається із матеріалів справи, відсутній. Позивач
вважає, що договір купівлі-продажу від ХХ.12.01р. між сторонами не
відповідає вимогам чинного законодавства України.
Статтею 41 ЦК України ( 1540-06 ) (1540-06)
визначено, що угоди - це вольові
і правомірні дії, спрямовані на встановлення, зміну або припинення
цивільних прав та обов'язків учасників (сторін) угоди. Договір
купівлі-продажу від ХХ.12.2001р. передбачає те, що він є
невід'ємним додатком №3 до договору про надання зворотної
строкової фінансової допомоги, а його умови та строки невід'ємно
пов'язані з умовами та строками договору позики. Даний факт вказує
на те, що самостійно існувати без договору про надання зворотної
строкової фінансової допомоги оспорюваний договір не може. Договір
купівлі-продажу пов'язує виникнення відповідних прав та обов'язків
за ним у продавця та покупця з порушенням умов договору займу.
При цьому, позивач стверджує, що у договорі купівлі-продажу від
ХХ.12.2001р. не визначено, хто із сторін спору є продавцем, а хто
покупцем а є тільки "Сторона-1" та "Сторона-2" як і договорі про
надання фінансової допомоги від ХХ.12.2001р., з чим суд погодився.
Посилання відповідача у відзиві на позов на те, що договір
купівлі-продажу (оспорюваний договір) є угодою, укладеною під
відкладальною умовою у відповідності до положень ст. 61 ЦК України
( 1540-06 ) (1540-06)
є необгрунтованими, а тому суд не може взяти їх до
уваги, т.я згідно ст. 224 цього кодексу договір купівлі-продажу
від ХХ.12.2001р. є окремим видом зобов'язань, а саме самостійною
конкретною цивільно-правовою угодою. Виконання зобов'язань,
встановлених як за договором про надання зворотної строкової
фінансової допомоги, так і по договору купівлі-продажу від
ХХ.12.2001р., здійснюється у певний (визначений сторонами) строк.
При цьому, умова не відомо, станеться чи ні, а строк неминуче
наступить. Відповідно, договір купівлі-продажу між сторонами спору
від ХХ.12.01 р. не можна вважати умовною угодою.
Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи документи та прийнявши
до уваги пояснення представників сторін, прийшов до висновки що
договір купівлі-продажу від ХХ.12.2001р., укладений між позивачем
та відповідачем в забезпечення виконання зобов'язання по договору
про надання зворотної фінансової допомоги від ХХ.12.2001р. у
розмірі 100 000 гри. за своєю юридичною природою (по суті) є
договором застави.
У ст. 178 ЦК України ( 1540-06 ) (1540-06)
міститься вичерпний перелік видів
забезпечення виконання зобов'язань і серед них не передбачено
такого виду забезпечення як договір купівлі-продажу. Відповідно,
відносини застави регулюються Законом України "Про заставу"
( 2654-12 ) (2654-12)
. При цьому стаття 13 Закону України "Про заставу"
( 2654-12 ) (2654-12)
вимагає нотаріального посвідчення договорів застави,
предметом яких є нерухоме майно, а згідно ст.47 ЦК України
( 1540-06 ) (1540-06)
недодержання нотаріальної форми угоди тягне за собою
її недійсність.
Посилання відповідача на те, що при розгляді господарським судом
м. Києва у справі № 001 за позовом ПП "ХХХ" до ТОВ "УУУ" про
визнання права власності на предмет договору купівлі-продажу від
ХХ.12.2001р. за ним ХХ.10.2002р. визнано право власності на
об'єкти нерухомості на вимоги ПП "ХХХ" у справі № 001 , як
зазначено у відозві на позов відповідача та у самому рішенні ,
винесеному у зазначеній справі , грунтувалися на договорі
зворотньої строкової фінансової допомоги . Також, у зазначеному
відповідачем рішенні (справа № 001) судом не досліджувались умови
дійсності такої угоди, як договір купівлі-продажу від ХХ.12.2001р.
та не досліджувалась його відповідність правовим нормам.
З фактів, встановлених вищезазначеним рішенням господарського
суду, вбачається, що саме умови дійсності договору купівлі-продажу
від ХХ.12.2001р. не доводилося відповідачем (позивачем у справі №
001).
Відповідно, відповідач згідно із ст. 59 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
повинен був у відзиві на позовну заяву викласти докази, що
обґрунтовують відхилення позовних вимог (повне чи часткове). Судом
встановлено, що всупереч вищевикладеному на підставі рішення
господарського суду міста Києва від ХХ.10.2002р., винесеного у
справі №001, відповідач зареєстрував за собою право власності на:
ремонтно - механічної майстерні - цех РММ (літера "Г") 824 кв.м,.
двоповерхові з побутовими приміщеннями (в т.ч. ТП 1441); будівлі
центрального матеріального складу (літера "В") 233.8 кв.м.,
одноповерхова: кабельної лінії (п.І 1): позаплощадкових кабелів 10
КВ та 1 КВ; високовольтних мереж: ТТ13968 (40 кв.м.) цеху КПППНІ
(літера "Б"); низьковольтних кабельних мереж, тобто на майно, яке
було предметом договору купівлі-продажу б/н від ХХ.12.2001р., що
підтверджується реєстраційним посвідченням № 00014 від
ХХ.12.2002р. Комунального підприємства "Київське міське бюро
технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти
нерухомого майна", а тому суд, з метою недопущення повторної
перереєстрації вказаного об'єкту нерухомого майна , вважає за
необхідне не застосовувати положення ст.68 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
до ухвали суду, яка була винесена у справі № 002 ХХ.02.2003р.,
т.я. скасування таких заходів може може утруднити виконання
рішення суду у зазначеній справі.
З досліджених у судовому засіданні матеріалів справи судом
приймається до уваги той факт що рішенням господарського суду
м.Києва, винесеним у справі № 004 від ХХ.09.2002р., відмовлено ПП
"ХХХ" у позові щодо витребування у ТОВ "УУУ" майна з чужого
незаконного володіння і яким встановлено юридичний факт спірності
договору купівлі-продажу від ХХ.12.2001р. та на підставі якою не
може бути підтверджено право власності ПП "ХХХ" на предмет даного
договору.
З урахуванням викладеного, суд прийшов до висновку, що договір
купівлі-продажу від ХХ.12.2001 р., укладений між позивачем та
відповідачем, не відповідає вимогам закону, тобто положенням стати
48 ЦК України ( 1540-06 ) (1540-06)
, а тому, відповідно, така угода підлягає
визнанню недійсною з моменту її укладення, т.я. у відповідності з
ст.59 цього кодексу "угода, визнана недійсною, вважається
недійсною з моменту її укладення".
Крім цього, ст.48 вказаного кодексу визначено, що "по недійсній
угоді кожна з сторін зобов'язана повернути другій стороні все
одержане за угодою, а при неможливості повернути одержане в натурі
- відшкодувати його вартість у грошах, якщо інші наслідки
недійсності угоди не передбачені законом". Однак, враховуючи що
позивачем не було заявлено позовну вимогу у цій частині, суд, не
виходячи за межі позовних вимог згідно із ст.83 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, вважає залишити її без розгляду.
У відповідності до вимог ст.49 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, при
задоволенні позову, судові витрати покладаються на відповідача.
Таким чином, позовні вимоги ТОВ "УУУ" обгрунтовані та підлягають
задоволенню у повному обсязі.
Крім цього, ХХ.02.2003р. до господарського суду міста Києва
надійшло клопотання відповідача -ПП "ХХХ", яке на підставі ст.49
ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
просить стягнути з позивача ТОВ "УУУ"
5000грн. витрат за надання адвокатських послуг прим розгляді
справи № 000, однак зазначене клопотання задоволенню не підлягає,
оскільки у відповідності до ст. 49 цього Кодексу зазначена сума
при задоволенні позову покладається на відповідача. Таким чином,
зазначене клопотання є необгрунтованим та підлягає відмові .
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 48. 59. 224 ЦК України
( 1540-06 ) (1540-06)
, ст.ст.49.82-85 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, господарський
суд міста Києва, -
ВИРІШИВ:
1. Позовні вимоги задовольнити.
2. На підставі ст.48 ЦК України визнати недійсним договір
купівлі-продажу від ХХ.12.2001року, укладений між Товариством з
обмеженою відповідальністю "УУУ" та Приватним підприємством "ХХХ"
з моменту його укладення.
3. Стягнути з Приватного підприємства "ХХХ'' на користь стягувача
- Товариства з обмеженою відповідальністю "УУУ'', 85 грн. витрат
по сплаті держмита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне
забезпечення судового процесу.
Видати наказ.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного
строку з дня його прийняття.