Підготовлено за матеріалами судових справ.
(с) ЗАТ "ІНФОРМТЕХНОЛОГІЯ".
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17.12.2002 р.
За позовом ТзОВ "ХХХ"
до Закритого акціонерного товариства "Страхова компанія "УУУ"
про стягнення 1472,59 грн.
Представники:
Від позивача Присутні
Від відповідача Присутні
Рішення винесено відповідно до ст.77 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Позивач звернувся до суду з вимогами про стягнення з відповідача
страхового відшкодування, обумовленого договором - страховим
Полісом № 000 від ХХ.12.01 та неустойку за несвоєчасну виплату
страхового відшкодування.
Відповідач вимоги відхилив, посилаючись на наступне:
- компанія не зобов'язана відшкодовувати заподіяну внаслідок ДТП
шкоду, оскільки не настав страховий випадок згідно Договору;
- позивачу не належить страхове відшкодування за Договором;
- відповідальність за шкоду перед потерпілим внаслідок ДТП повинен
нести приватне підприємство, як "власник" (володілець) джерела
підвищеної небезпеки, або ж громадянин Д., якщо в силу трудових
відносин з приватним підприємством він не був водієм автомобіля;
- позивач не зобов'язаний відшкодувати майновий збиток за шкоду,
заподіяну потерпілим особам, внаслідок вказаної дорожньо -
транспортної пригоди.
При розгляді матеріалів справи встановлено, що:
ХХ.12.01 між ТзОВ "ХХХ" (позивач) та ЗАТ "УУУ" (відповідач) був
укладений договір страхування відповідальності власника наземного
транспорту № 000.
Відповідно до п.6 даного договору об'єктом страхування є "Майнові
інтереси Страхувальника, що не суперечить законодавству України,
пов'язані з обов'язком Страхувальника відшкодувати майновий збиток
за шкоду, заподіяну потерпілим особам (а саме їхньому майну і
майну юридичних осіб), внаслідок ДТП за участю обумовленого
страховим Договором транспортного засобу" - автомобіля ВАЗ-21110,
державний номер 000-00 ПП.
ХХ.03.02 о 19 год.ЗО хв. сталася дорожньо-транспортна пригода
(далі -ДТП) за участю автомобіля під керуванням водія Д. На момент
скоєння ДТП автомобіль, згідно Договору оперативного лізингу
(оренди) № 007 від ХХ.11.01 (далі - Лізинговий договір),
укладеного позивачем і Приватним підприємством "ААА" (надалі -
Приватне підприємство) та акту приймання передачі автомобіля від
ХХ.12.2001 (Додаток № 3 до Лізингового договору), знаходився в
оперативному лізингу у Приватного підприємства та ним
експлуатувався.
Співробітник Приватного підприємства - водій автомобіля Д. був
визнаний судом Франківського району м.Львова винним у скоєні ДТП
(копія постанови суду додана позивачем до заяви).
Потерпілий, якому заподіяно шкоду Приставним підприємством (його
водієм), - громадянин В (власник пошкодженого автомобіля ВАЗ 2103
державний номер 111-11 НН).
Цивільні права і обов'язки у Приватного підприємства та
потерпілого щодо ДТП, виникли із заподіяння шкоди потерпілому
(ст.4 ЦК України ( 1540-06 ) (1540-06)
). Зобов'язання, що виникають
внаслідок заподіяння шкоди, регулюються главою 40 ЦК України
( 1540-06 ) (1540-06)
. Шкода, заподіяна особі або майну громадянина, а також
шкода, заподіяна організації, підлягає відшкодуванню особою, яка
заподіяла шкоду, у повному обсязі, за винятком випадків,
передбачених законодавством ( ст. 440 Цивільного кодексу України
( 1540-06 ) (1540-06)
).
Відповідно до ст. 450 ЦК України "Організації і громадяни,
діяльність яких пов'язана з підвищеною небезпекою для оточення
(транспортні організації, промислові підприємства, будови,
власники автомобілів та ін.), зобов'язані відшкодувати шкоду,
заподіяну джерелом підвищеної небезпеки, якщо не доведуть, що
шкода виникла внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого"
( 1540-06 ) (1540-06)
. У Постанові Пленуму Верховного суду України № 6 від
27.03.92 (п.4) зазначається: "Під володільцем джерела підвищеної
небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють
експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу власності,
повного господарського відання, оперативного управління або з
інших підстав (договору оренди, довіреності ...)" ( v0006700-92 ) (v0006700-92)
.
Експлуатація автомобіля Приватним підприємством на підставі
Лізингового договору була джерелом підвищеної небезпеки і саме
Приватне підприємство, оскільки є власником джерела підвищеної
небезпеки, і з вини водія якого завдано шкоду третій особі, несе
цивільну відповідальність і зобов'язане, згідно ст.ст.440, 441,
450 Цивільного кодексу України ( 1540-06 ) (1540-06)
, відшкодувати шкоду
заподіяну джерелом підвищеної небезпеки внаслідок ДТП потерпілому.
Позивач, який є "титульним" власником автомобіля (але не джерела
підвищеної небезпеки) не є винним у заподіянні шкоди потерпілому.
У відповідності п.7 Договору страховим випадком є
"Дорожньо-транспортна пригода, яка сталася за участю транспортного
засобу страхувальника і внаслідок якої настає його цивільна
відповідальність за заподіяну транспортним засобом шкоду майну
третіх осіб".
Згідно п.7.5 Лізингового договору "Лізингоодержувач (Приватне
підприємство "ААА") за власний рахунок страхує ризик цивільної
відповідальності перед третіми особами".
Позивач на момент ДТП не експлуатував автомобіль, він не заподіяв
шкоду потерпілому (його майну) тому для позивача не настала
цивільна відповідальність (обов'язок відшкодувати майновий збиток
за шкоду, заподіяну потерпілим особам). Таким чином, ДТП не є
страховим випадком за договором.
Також позивач не вказав у заяві-анкеті (додаток № 1 до Договору),
що автомобіль переданий в оперативний лізинг Приватному
підприємству, і не вказав того, що зазначений ним у заяві-анкеті
водій є водієм Приватного підприємства.
Згідно п.11.13 Правил лише "В разі самостійної компенсації
страхувальником заподіяного збитку потерпілим особам, страховик
здійснює виплату страхового відшкодування страхувальнику в
порядку, передбаченому цими правилами, після представлення
останнім страховику документів, які підтверджують факт цих виплат
потерпілим особам".
Жодних документів, які б підтверджували компенсацію позивачем
заподіяного збитку потерпілому, позивач не надав.
Виходячи з вищевикладеного вимоги позивача задоволенню не
підлягають.
Керуючись ст.ст. 49, 82 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
,-
ВИРІШИВ:
В позові відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного
строку з дня його прийняття.