Підготовлено за матеріалами судових справ.
(с) ЗАТ "ІНФОРМТЕХНОЛОГІЯ".
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24.10.2002р.
За позовом Приватного підприємства "ХХХ"
До Товариства з обмеженою відповідальністю "УУУ"
Про визнання права власності на предмет договору купівлі-продажу
від ХХ.ХХ.2001 року.
Представники:
Від позивача Присутні
Від відповідача Присутні
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги
Приватного підприємства "ХХХ" до Товариства з обмеженою
відповідальністю "УУУ" про визнання права власності на об'єкти
нерухомого майна, які знаходяться за адресою, м. Київ, вул. Б-ї,
8, а саме: ремонтно-механічні майстерні Цех РММ (літера Г) площею
824 кв.м двоповерхові з побутовими приміщеннями (вт. ч. ТП 1441);
будівля центрального матеріального складу (літера В) площею 233,8
кв.м. одноповерхова; кабельна лінія (п. 11); кабельна лінія ЛЗГГ
-10КВ; позаплощадкові кабелі 10КВ та 1КВ; високовольтні мережі; ТП
3968 (40 кв.м.) цеху КПППН 1 (літера Б); низьковольтні кабельні
мережі. (Площі Ремонтно-механічних майстерень Цех РММ (літера Г)),
двоповерхові з побутовими приміщеннями (вт. ч. ТП 1441) та одно
поверхові будівлі центральною матеріального складу (літера - В) -
змінено згідно проведених вимірів БТІ та становлять відповідно -
786,2 кв.м. та 202,4 кв.м).
В судовому засіданні позивач підтримав свої позовні вимоги.
Крім того, позивачем у справі подано клопотання про забезпечення
позову на підставі ст. 66, 67 Господарського процесуального
Кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від ХХ.ХХ.02р. з метою
забезпечення позову накладено арешт на об'єкти нерухомого майна,
які знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Б-ї, 8.
Відповідач проти позовних вимог заперечує посилаючись на те, що
договір купівлі-продажу за своєю правовою природою є договором
застави, крім цього посилається на рішення господарського суду від
ХХ.ХХ.02 р. по справі № 0/004 на підставі якого позивачу було
відмовлено в задоволені позову про витребування спірного майна з
чужого незаконного володіння.
Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення
представників сторін, Господарський суд міста Києва, -
ВСТАНОВИВ:
Між позивачем та відповідачем ХХ.ХХ.01. був укладений договір про
надання зворотної строкової фінансової допомоги (далі - договір
фінансової допомоги).
З матеріалів справи вбачається, що позивач виконав свої договірні
зобов'язання перерахувавши на підставі платіжного доручення № 1
від ХХ.ХХ.01. 100 000 грн., а відповідач прийняв зворотню строкову
фінансову допомогу на суму 100 000 грн.
Відповідно до пункту 1.1 та 3.1 договору фінансової допомоги
відповідач зобов'язався своєчасно повернути отриману фінансову
допомогу до 20.01.02., враховуючи індекс інфляції.
Пунктом 3.3 договору фінансової допомоги було передбачено, що у
випадку несвоєчасного виконання умов договору, щодо повернення
грошових коштів, які були надані у вигляді фінансової допомоги,
відповідач своєчасно та у повному обсязі виконує всі умови додатку
№ 3 до договору фінансової допомоги.
Додаток № 3 від ХХ.ХХ.2001р. за своєю цивільно-правовою природою є
договором купівлі продажу майна під відкладальними умовами, тому
правовідносини між сторонами цього договору регулюються ст. 61
Цивільного Кодексу України ( 1540-06 ) (1540-06)
.
Стаття 61 Цивільного Кодексу України ( 1540-06 ) (1540-06)
встановлює, що
угода визнається укладеною під відкладальною умовою, якщо сторони
поставили виникнення прав і обов'язків у залежності від обставини,
щодо якої невідомо, станеться вона чи не станеться.
Пунктом 4 додатку визначається, що договір набуває чинності за
умови настання невиконання відповідачем зобов'язання, що до
повернення строкової фінансової допомоги.
У відповідності до п. 3 додатку право власності у позивача виникає
ХХ.ХХ.02., у випадку неповернення відповідачем фінансової допомоги
згідно умов розділу 3 договору про надання зворотньої строкової
фінансової допомоги.
Пунктом 3 додатку передбачено, що цей договір складений в двох
примірниках, що мають однакову юридичну силу і є невід'ємним
додатком № 3 до договору про надання зворотньої фінансової
допомоги між сторонами від ХХ.ХХ.01.
За таких обставин слід зазначити, що згаданий договір купівлі
продажу майна від ХХ.ХХ.01. містить необхідні істотні умови, є
дійсним, підстави для визнання його недійсним відсутні.
Додаток № 3 укладений між позивачем та відповідачем ХХ.ХХ.01.,
згідно з п. 4 набрав чинності з ХХ.ХХ.02., у зв'язку з тим, що
відповідач своєчасно не повернув позичкові кошти позивачу.
Предметом договору купівлі продажу є об'єкти нерухомого майна, які
знаходяться за адресою, м. Київ, вул. Б-ї, 8, а саме:
ремонтно-механічні майстерні Цех РММ (літера Г) площею 786,2 кв.м.
двоповерхові з побутовими приміщеннями (вт. ч. ТП 1441); будівля
центрального матеріального складу (літера В) площею 202,4 кв.м.
одноповерхова; кабельна лінія; кабельна лінія ЛЗП - 10КВ;
позаплощадкові кабелі 10КВ та 1КВ; високовольтні мережі; ТП 3968
(40 кв.м.) цеха КПППН 1 (літера Б); низьковольтні кабельні мережі.
На час судового розгляду справи відповідач в порушення вимог ст.
161 Цивільного Кодексу України ( 1540-06 ) (1540-06)
, зобов'язання визначені
п. 10 договору купівлі-продажу не виконав, отриману фінансову
допомогу в обумовлений договором строк не повернув.
ХХ.ХХ.02. позивач звернувся до відповідача з листом № 16, з
вимогою про передачу йому предмету договору купівлі-продажу.
Відповідач залишив вимогу позивача без задоволення .
Посилання відповідача на те, що рішенням господарського суду м.
Києва по справі № 0/004 від ХХ.ХХ.02. позивачу в задоволенні
позову про витребування спірного майна з чужого незаконного
володіння було відмовлено, не береться судом до уваги, оскільки в
зазначеному рішенні суд дослідив вищезазначений договір купівлі
продажу щодо його належності як доказу відповідно до вимог ст. 34
Господарського процесуального Кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
при
розгляді справи за іншим предметом спору.
В даній справі суд вважає вищезгаданий договір купівлі продажу
належним доказом, що підтверджує право власності позивача на
спірне майно.
Посилання відповідача на те, що договір купівлі продажу носить
ознаки договору застави не приймається судом до уваги, оскільки на
підставі ст. 33 Господарського процесуального Кодексу України
кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона
посилається як на підставу своїх вимог та заперечень Належних
доказів відповідачем не надано.
Враховуюче вищенаведене, позовні вимоги слід визнати
обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Крім того, на відповідача відповідно до ст.49 Господарського
процесуального Кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
покладаються витрати по
сплаті державного мита в сумі 85 грн., та 118 грн. витрати на
інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Керуючись ст.ст. 61, 128, 161 ЦК України ( 1540-06 ) (1540-06)
, ст.ст. 33,
34, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, -
ВИРІШИВ:
1. Позовні вимоги задовольнити.
2. Визнати за Приватним підприємством "ХХХ" право власності на
об"єкти нерухомого майна, які знаходяться за адресою: м.Київ,
вул.Б-ї, 8, а саме:
- ремонтно-механічні майстерні Цех РММ (літера Г) площею 786,2 м
двоповерхові з побутовими приміщеннями (вт. ч. ТП 1441);
- будівля центрального матеріального складу (літера В) площею
202,4 м2, одно поверхова;
- кабельна лінія;
- кабельна лінія Л ЗП-10КВ;
- позаплощадкові кабелі 10КВ та 1КВ;
- високовольтні мережі;
- ТП 3968 (40 м2) цеха КПППН 1 (літера Б);
- низьковольтні кабельні мережі.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "УУУ" на
користь Приватного підприємства "ХХХ" 85 грн. - державне мито, 118
грн. - витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового
процесу.
4. Повернути Приватному підприємству "ХХХ" з державного бюджету
України зайво сплачене державне мито в сумі 915 грн. (дев"ятсот
п'ятнадцять гривень), яке перераховане на підставі квитанції № 30
від ХХ.ХХ.02., яка залишена в матеріалах справи.
5. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.