Підготовлено за матеріалами судових справ.
(с) ЗАТ "ІНФОРМТЕХНОЛОГІЯ".
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2002р.
За позовом Спільного українсько-російського підприємства у формі
товариства з обмеженою відповідальністю "ХХХ" м. Києва
До Державного підприємства "УУУ"
Про стягнення 1 054 938,87 грн.
Представники:
Від позивача присутні
Від відповідача присутні
Резолютивну частину рішення оголошено ХХ.ХХ.2002 р.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ :
Позивач звернувся з позовом про стягнення з відповідача вартості
переданого йому на зберігання майна (бітуму) в розмірі 572 884,83
грн. та пені за порушення строків повернення майна з схову в сумі
527 054,04 грн.
Позивач звернувся до суду із заявою про збільшення позовних вимог
в частині стягнення пені за рахунок її донарахування в період з ХХ
травня по ХХ червня 2002 р.
Відповідач заявлений позов не визнав, оспорив вимоги, посилаючись
на. відкрите провадження ВДВС С-ського управління юстиції м. Києва
на виконання наказу суду від ХХ.ХХ.2002 р. у справі № 0/000, щодо
передачі з відповідального зберігання 534,948 тн. бітуму
дорожнього марки БНД 90/130, або обумовлену сторонами кількість
бітуму того ж роду і якості.
Крім того, відповідач вважає, що вимоги позивача про стягнення з
нього пені не підлягають задоволенню.
Із матеріалів справи та пояснень представників сторін судом: -
ВСТАНОВЛЕНО:
ХХ липня 2001 р. між позивачем та Упрдор № 0 (правонаступником
якого є відповідач) укладено Договір відповідального зберігання №
1, відповідно до умов якого позивач за двостороннім актом № 1
(залучений до матеріалів справи) передав, а відповідач прийняв на
відповідальне зберігання 539,948 тн. бітуму БНД 90/130 на загальну
суму 572 884,83 грн.
За умовами 2.1.4 укладеного Договору відповідач зобов'язаний
повернути прийняте на зберігання майно по перший вимозі.
Відповідач в порушення умов укладеного Договору майно позивачеві
не повернув. За рішенням Господарського суду міста Києва від
ХХ.ХХ.2001 р. по справі № 0/000 позов був задоволений і відповідач
повинен був передати з відповідального зберігання 539,948 тн
бітуму дорожнього марки БНД-90/130.
Проте відповідач ухилився від виконання зобов'язань та зазначеного
рішення суду, чим порушив вимоги ст.ст. 161,162,245 ЦК України
( 1540-06 ) (1540-06)
.
Позивач із залученням незаінтересованих представників проводив
обстеження бітумної бази ДРСУ-000 міста схову та зберігання
бітуму. За результатами обстеження складено Акт від ХХ.ХХ.01, яким
засвідчується, що розписка про зберігання бітуму не пред'явлена, а
бітуму не виявлено. Тобто, зазначеним актом в присутності членів
комісії до складу якої входив і представник відповідача
встановлена відсутність бітуму, який повинен бути повернутий
позивачу.
До матеріалів справи залучено копію постанов служби державного
виконання у С-ському райуправління юстиції, про відкриття та
закриття виконавчого провадження в зв'язку з неможливість
виконання рішення суду та передачі продукції.
За нормою ст. 213 ЦК України ( 1540-06 ) (1540-06)
, якщо внаслідок
прострочення боржника виконання втратило інтерес для кредитора,
він може відмовитись від прийняття виконання і вимагати
відшкодування збитків.
В порядку досудового врегулювання спору та претензійного
листування кожна із сторін проводила певні заходи щодо вирішення
спору.
Так, листом від ХХ.ХХ.2002 р. (залучений до матеріалів справи)
відповідач повідомив позивача про те, що починаючи з ХХ.ХХ.2002 р.
до ХХ.ХХ.2002 р. буде забезпечений відпуск бітуму марки БНД 90/130
М-ського НПЗ в кількості 538,948 тн., який знаходився на
відповідальному зберіганні, і запропонував позивачу укласти угоду
з "УУУ" на прийом (злив), зберігання та відпуск (навантаження)
вищезазначеного бітуму на виконання п. 6.5 Договору № 1 від ХХ
липня 2001 р. на відповідальне зберігання.
Проте здійснити заплановані заходи відповідач не зміг за ряду
причин.
Таким чином, відповідач не надав суду доказів про можливе та
фактичне виконання зобов'язань про поверненню бітуму.
Ствердження відповідача про те, що позивач має бути визнаний як
кредитор, що прострочив, і згідно ст. 115 ЦК України ( 1540-06 ) (1540-06)
боржник (відповідач) не повинен платити проценти за час
прострочення кредитора, судом визнаються як таю, що не
відповідають нормам законодавства і умовам укладеного договору з
таких підстав.
По-перше, посилання відповідача на п. 2.4 укладеного Договору, не
можуть бути прийняти судом до уваги, оскільки факт звернення
позивача до Управління магістральних автомобільних доріг № 0 з
Актом звіряння взаємних розрахунків станом на ХХ.ХХ.2001 р. не має
відношення до встановленого зазначеним пунктом Договору права
Зберігача (відповідача у справі) відмовитися від прийнятого
доручення.
Згідно умов п. 2.4 Зберігач у такому випадку повинен письмово
повідомити Депонента про свою відмову, і Договір зберігає свою
силу протягом 90 днів з дня отримання Депонентом такого
повідомлення.
Суду не надано доказів звернення відповідача до позивача з таким
письмовим повідомленням. Посилання відповідача укласти угоди з
Шляховим ремонтно-будівельним управлінням № 000 умовами Договору
сторін не передбачена і як належний доказ судом не приймається.
По-друге, посилання відповідача на невиконання позивачем умов п.
6.5 укладеного сторонами Договору є безпідставним, оскільки в
зазначеному пункті йдеться про обумовлення окремим додатком до
Договору витрат, пов'язаних із зберіганням та видачею продукції, в
той час, як в позовній заяві йдеться про відповідальність у
вигляді стягнення неустойки (пені), яка застосовується до
відповідача як Зберігача згідно п. 4.3 Договору у випадку
неповернення ним майна Депонента (позивача у справі) за його
першою вимогою.
Ствердження відповідача, що він не отримував претензію від
ХХ.ХХ.2001 р. № 1, оскільки вона направлена на ім'я начальника
Дорожньо-експлуатаційного управління "УУУ" (та голові
ліквідкомісії) не впливають на розгляд справи по суті і визнаються
судом як безпідставні заперечення.
Відмова відповідача (лист № 00/0000 від ХХ.ХХ.2001 залучений до
матеріалів справи) від визнання претензії позивача № 1 від
ХХ.ХХ.2001 через відсутність прийнятих та затверджених актів
прийому-передачі, які передбачені наказом корпорації "УУУ" № 1 від
ХХ.ХХ.2001 р., судом не може бути визнано як безумовний доказ, що
впливає на суть спору.
Факт невиконання відповідачем зобов'язань щодо умов Договору про
повернення прийнятої ним від позивача на зберігання продукції
підтверджений.
Позовні вимоги позивача в частині стягнення суми основного боргу
визнаються судом обгрунтованими документально та підлягають
задоволенню.
Рішенням суду від ХХ.ХХ.2001 р. у справі № 0/000, залишеним без
змін постановою Київського апеляційного господарського суду від
ХХ.ХХ.2002 р., вимоги позивача задоволене і відповідач
зобов'язаний передати позивачеві з відповідального зберігання
539,948 тн. бітуму дорожнього марки БНД 90/130 або обумовлену
сторонами кількість бітуму того ж роду і якості.
Оскільки відповідач рішення суду не виконав, тобто допустив
затримку виконання зобов'язань, то за умовами договору повинен
виплатити неустойку.
Розрахунок неустойки, наведений позивачем у позові, виконаний без
урахування скорочених строків позовної давності за позовами про
стягнення неустойки, встановлених ст. 72 ЦК України ( 1540-06 ) (1540-06)
та
без врахування фактичних обставин, що вплинули на виконання умов
Договору.
Тому позовні вимоги позивача в частині стягнення неустойки
підлягають задоволенню за уточненим розрахунком.
За таких обставин, керуючись ст.ст. 49, 82-86 ЦПК України
( 1540-06 ) (1540-06)
, ст. 72 ЦК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Договором сторін, суд -
ВСТАНОВИВ:
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Державного підприємства "УУУ" на користь Спільного
українсько-російського підприємства у формі товариства з обмеженою
відповідальністю "ХХХ" 572 884 (п'ятсот сімдесят дві тисячі
вісімсот вісімдесят чотири) грн.83 коп. основного боргу, 257797
(двісті п'ятдесят сім тисяч сімсот дев'яносто сім) грн. 80 коп.
неустойки, 1700 (одна тисяча сімсот) грн. держмита та 118 (сто
вісімнадцять ) грн. - інформпослуг.
З. Видати наказ відповідно до вимог ст.116 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)