Підготовлено за матеріалами судових справ.
(с) ЗАТ "ІНФОРМТЕХНОЛОГІЯ".
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2002р.
За позовом: Суб'єкта підприємницької діяльності С.
До Державного територіально-галузевого об'єднання "ХХХ"
Про стягнення 145022грн. 35коп.
Представники:
Від позивача Присутні
Від відповідача Присутні
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача
145 022 грн. 35коп. згідно договору № 2 від ХХ січня 1995 року та
1450 грн. 22коп. державного мита і оплату за інформаційно-технічне
забезпечення судового процесу - 69грн. 00коп.
Відповідач проти позову заперечує, посилаючись на безпідставність
та необґрунтованість позовних вимог (відзив на позовну заяву).
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників
сторін, суд встановив:
Приватний підприємець В та Локомотивне депо Київ-Пасажирський
Південно-Західної залізниці, яке є структурним підрозділом
відповідача, ХХ січня 1995 року уклали договір № 2.
Відповідно до пункту 1 договору № 2 від ХХ січня 1995р. ПП В. був
зобов'язаний виконати капітальний ремонт технологічного
обладнання, капітальний ремонт будівель, інженерних споруд,
розробку, виготовлення засобів малої механізації приладів та
пристроїв, розробку технологічної документації на технологічне
обладнання і проектно - вишукувальних робіт, поставку миючих
засобів, поставку обладнання, комплектуючих та запасних частин,
матеріалів.
Згідно п.5 договору від ХХ січня 1995р. документом, що засвідчує
повне завершення робіт за договором, який є підставою для
розрахунків, є двосторонній технічний акт форми № 2 про завершення
робіт.
В судовому засіданні встановлено, що ПП В. виконав свої
зобов'язання перед Локомотивним депо Київ-Пасажирський ПЗЗ, про що
свідчать акти підписані ПП В. та Локомотивним депо
Київ-Пасажирський ПЗЗ, а саме: акт № 1 від ХХ грудня 1999 року про
розробку конструкторської документації; акт № 1 від ХХ грудня 1999
року про ПКР отеплювального агрегату електровозів; акт № 1 за
лютий 2000 року на будівництво прибудови та завершення робіт по
лінії подачі піску; акт № 2 від ХХ липня 2000 року про монтаж
металоконструкцій та обладнання ліній подачі піску; акт № 2 від ХХ
серпня 2000 року про капітально-відновлювальний ремонт
(реконструкція) піскосушильного комплексу; акт № 2 від ХХ
листопада 2000 року на будівництво прибудови та завершення робіт
по лінії подачі піску; акт № 3 від ХХ листопада 2000 року на
будівництво прибудови та закінчення робіт по лінії подачі піску;
акт № 4 від ХХ грудня 2000 року на будівництво прибудови та
закінчення робіт по лінії подачі піску.
Адвокатом позивача до суду був наданий акт № 1 від ХХ.ХХ.2000р.
звірки взаємних розрахунків за виконаними роботами згідно актів
здачі-приймання робіт між ПП В. та Локомотивним депо
Київ-Пасажирський ПЗЗ, а також, акт № 2 звірки розрахунків між
Локомотивним депо Київ-Пасажирський ПЗЗ та ПП В. за станом на ХХ
січня 2001 року, які підписані бухгалтером Локомотивного депо
Київ-Пасажирський Г. та ПП В., які підтверджують виконання робіт
ПП В. та заборгованість Локомотивного депо Київ-Пасажирський перед
ПП В.
Згідно п. 7 договору № 2 від ХХ січня 1995р. оплата за виконані
роботи здійснюється згідно форми 2.
Відповідно до статті 332 Цивільного кодексу України ( 1540-06 ) (1540-06)
за
договором підряду підрядчик зобов'язується виконати на свій риск
певну роботу за завданням замовника з його або своїх матеріалів, а
замовник зобов'язується прийняти й оплатити виконану роботу, а
відповідно до статті 345 Цивільного кодексу України ( 1540-06 ) (1540-06)
замовник зобов'язаний оплатити виконану підрядчиком роботу після
здачі всієї роботи, якщо інше не встановлене законом або
договором.
Як встановлено в судовому засіданні Локомотивне депо
Київ-Пасажирський ПЗЗ яке отримувало роботи, погасило
заборгованість шляхом взаємозаліку за актом №1 за лютий 2000 року
на будівництво прибудови та завершення робіт по лінії подачі
піску, за іншими актами ні Локомотивним депо Київ-Пасажирський
ПЗЗ, ні відповідачем не проведені розрахунки з позивачем, хоча,
відповідно до статті 161 Цивільного кодексу України ( 1540-06 ) (1540-06)
зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений
строк відповідно до договору, а статтею 162 Цивільного кодексу
України ( 1540-06 ) (1540-06)
передбачено, що одностороння відмова від
виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не
допускається.
В судовому засіданні адвокат позивача стверджував, що сума
заборгованості Локомотивного депо Київ-Пасажирський ПЗЗ та
відповідача перед В. станом на ХХ січня 2002 року за актом № 1 від
ХХ грудня 1999 року про розробку конструкторської документації
становить 18 000 грн.; за актом № 1 від ХХ грудня 1999 року про
ПКР отеплювального агрегату електровозів становить 2780грн.; за
актом № 2 від ХХ липня 2000 року про монтаж металоконструкцій та
обладнання ліній подачі піску становить 29988грн.; за актом № 2
від ХХ серпня 2000 року про капітально-відновлювальний ремонт
(реконструкція) піскосушильного комплексу становить 7704грн.; за
актом № 2 від ХХ листопада 2000 року на будівництво прибудови та
завершення робіт по лінії подачі піску становить 33676грн.; за
актом № 3 від ХХ листопада 2000 року на будівництво прибудови та
закінчення робіт по лінії подачі піску становить 16448грн.; за
актом № 4 від ХХ грудня 2000 року на будівництво прибудови та
закінчення робіт по лінії подачі піску становить 8991грн., а
загальна сума боргу становить 117587грн. 00коп.
Крім того, судом встановлено, що ХХ квітня 2001 року між Приватним
підприємцем В. та суб'єктом підприємницької діяльності С. був
укладений договір про поступку права на вимогу, а ХХ квітня 2001р.
між ними була укладена додаткова угода № 01 до договору на
поступку права на вимогу. Згідно даного договору та додаткової
угоди № 01 до договору Приватний підприємець В. передав, а суб'єкт
підприємницької діяльності С. прийняв на себе право вимоги першого
і став кредитором Локомотивного депо Київ-Пасажирський ПЗЗ, а отже
і відповідача.
Відповідно до Закону України "Про внесення зміни до статті 214
Цивільного кодексу УРСР" від 08.10.1999р. № 1136-ХІV ( 1136-14 ) (1136-14)
позивач має право нарахувати відповідачу індекс інфляції за весь
час прострочення виконання грошового зобов'язання та три проценти
річних з простроченої суми.
Таким чином, за розрахунками адвоката позивача з врахуванням
індексу інфляції за весь час прострочення виконання грошового
зобов'язання та трьох процентів річних з простроченої суми,
заборгованість відповідача перед позивачем становить 145 022грн.
35коп.
В судовому засіданні представник відповідача заперечував проти
стягнення грошових коштів в розмірі 145 022грн. 35коп. згідно
договору № 2 від ХХ січня 1995 року.
Представник відповідача стверджував, що про укладення договору про
поступку права на вимогу від ХХ квітня 2001 року між ПП В. та
позивачем відповідач не був проінформований і про існування такого
договору відповідач довідався під час ознайомлення з матеріалами
справи, а несплата суми боргу виникла внаслідок того, що в
результаті укладення договору про поступку права на вимогу
відповідача - боржника не було повідомлено про нові банківські
реквізити позивача.
Однак, дане твердження відповідача суд не може прийняти в зв'язку
з тим, що відповідно до статті 197 ЦК України ( 1540-06 ) (1540-06)
уступка
вимоги кредитором іншій особі допускається, якщо вона не
суперечить закону чи договору або коли вимога не пов'язана з
особою кредитора, а до набувача вимоги переходять права, що
забезпечують виконання зобов'язання. Крім того, відповідно до
статті 199 ЦК України ( 1540-06 ) (1540-06)
якщо боржник не був повідомлений
про уступку вимоги, що відбулася, то виконання зобов'язання
первісному кредиторові визнається виконанням належному
кредиторові, а згідно статті 200 ЦК України ( 1540-06 ) (1540-06)
боржник
вправі висувати проти вимоги нового кредитора всі заперечення, які
він мав проти первісного кредитора на момент одержання
повідомлення про уступку вимоги.
Тобто, чинне законодавство України не зобов'язує нового кредитора
(позивача) інформувати боржника (відповідача) про уступку вимоги,
однак, закон не позбавляє обов'язку боржника виконати зобов'язання
перед первісним кредитором банківські реквізити якого у
відповідача є в наявності, чого Локомотивне депо Київ-Пасажирський
ПЗЗ та відповідач не робили з часу підписання акта № 1 від ХХ
грудня 1999 року про розробку конструкторської документації, акта
№ 1 від ХХ грудня 1999 року про ПКР отеплювального агрегату
електровозів, акту № 2 від ХХ липня 2000 року про монтаж
металоконструкцій та обладнання ліній подачі піску, акта № 2 від
ХХ серпня 2000 року про капітально-відновлювальний ремонт
(реконструкцію) піскосушильного комплексу, акта № 2 від ХХ
листопада 2000 року на будівництво прибудови та завершення робіт
по лінії подачі піску, акта № 3 від ХХ листопада 2000 року на
будівництво прибудови та закінчення робіт по лінії подачі піску,
акта № 4 від ХХ грудня 2000 року на будівництво прибудови та
закінчення робіт по лінії подачі піску. Була погашена
заборгованість шляхом взаємозаліку лише за актом № 1 за лютий 2000
року на будівництво прибудови та завершення робіт по лінії подачі
піску.
Крім того, представник відповідача стверджує, що в зв'язку з тим,
що договором укладеним між залізницею та В. не було передбачено
терміну, протягом якого повинні виконуватись зобов'язання, то в
порядку ст. 165 ЦК України ( 1540-06 ) (1540-06)
такі зобов'язання повинні
виконуватись протягом семиденного строку з дня пред'явлення вимоги
кредитором, тобто по даним договірним зобов'язанням: протягом
семиденного строку з моменту підписання акту виконаних робіт. А
позивачем дана норма закону не прийнята до уваги при нарахуванні
штрафних санкцій і сума штрафних санкцій внаслідок цього завищена
на 426,72 грн.
Дане твердження відповідача суд приймає до уваги в зв'язку з тим,
що відповідно до ст.165 ЦК України ( 1540-06 ) (1540-06)
якщо строк
виконання зобов'язання не встановлений або визначений моментом
витребування, кредитор вправі вимагати виконання, а боржник вправі
провести виконання в будь-який час, однак, боржник повинен
виконати таке зобов'язання в семиденний строк з дня пред'явлення
вимоги кредитором, якщо обов'язок негайного виконання не випливає
із закону, договору або із змісту зобов'язання.
Враховуючи те, що згідно п.5 договору від ХХ січня 1995р.
документом, що засвідчує повне завершення робіт за договором, який
є підставою для розрахунків, є двосторонній технічний акт форми №
2 про завершення робіт, а згідно п. 7 цього договору оплата за
виконані роботи здійснюється згідно форми 2, то за умовами даного
договору строк виконання зобов'язання чітко не встановлений та
посилається на момент підписання технічного акта форми № 2, а тому
кредитор вправі вимагати виконання, а Локомотивне депо
Київ-Пасажирський ПЗЗ боржник повинен виконати таке зобов'язання в
семиденний строк з дня пред'явлення вимоги кредитором, а саме, по
закінченні семиденного строку з дня підписання технічного акта
форми № 2 за умовами п. 7 договору від ХХ січня 1995р.
За таких обставин позовні вимоги суд вважає обгрунтованими, і
позов підлягає частковому задоволенню. Враховуючи викладене та
керуючись ст. 49, 82 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, -
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Державного територіально-галузевого об'єднання "ХХХ" на
користь Суб'єкта підприємницької діяльності С. згідно договору від
ХХ січня 1995 року 117587 (сто сімнадцять тисяч п'ятсот вісімдесят
сім)грн. 00коп. основного боргу, 3% річних в розмірі 5606 (п'ять
тисяч шістсот шість) грн. 47коп., 21402(двадцять одну тисячу
чотириста дві)грн. 16коп. суми індексації та 1445грн. 95коп.
державного мита і оплату за інформаційно-технічне забезпечення
судового процесу - 69грн. 00коп.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного
строку з дня його прийняття.