Підготовлено за матеріалами судових справ.
(с) ЗАТ "ІНФОРМТЕХНОЛОГІЯ".
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29.11.2001р.
За позовом Акціонерного товариства "ІІІ"
До 1) Спільного підприємства у формі товариства з обмеженою
відповідальністю "ХХХ"
2) Приватного підприємства "УУУ"
Про визнання недійсним договору дарування
Представники:
Від позивача присутні
Від відповідача 1 присутні
Від відповідача 2 не з'явився
Рішення приймається ХХ.ХХ.2001 р., в зв'язку оголошеною відповідно
ст. 77 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, перервою.
Обставини справи:
Позивач звернувся до суду з позовною заявою про визнання недійсним
договору дарування № 1 від ХХ травня 2000 року, укладеного між
Спільним Українськоавстрійським підприємством у формі товариства з
обмеженою відповідальністю "ХХХ" та Приватним підприємством "УУУ".
Під час перевірки повноважень представників сторін у судовому
засіданні представником відповідача 1 було заявлено усне
клопотання про необхідність перевірки повноважень особи - М.
Клопотання відповідача 1 підтримано позивачем.
За результатами перевірки повноважень М. встановлено, що його
довіреність від ХХ.ХХ.2001 р., посвідчена нотаріусом Київського
міського нотаріального округу - Л. - не відповідає вимогам ч.З ст.
28 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, що позбавляє його можливості приймати
участь у судовому засіданні в якості представника відповідача 1 з
відповідними правами та обов'язками сторони, згідно ст. 22 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Висновки суду ґрунтуються на тому, що за змістом процесуального
представництва розуміється, що особа, яка видає довіреність від
юридичної особи має бути уповноважена на це відповідним актом
керівника (наказом) або уповноважена на це статутом чи положенням
підприємства. В матеріалах справи відсутні докази того, що І. мав
відповідні повноваження для надання довіреності на представництво
в господарському суді М., згідно статуту чи наказу керівника
відповідача 1. Наведені обставини також спростовуються поясненнями
генерального директора СП у формі ТОВ "ХХХ" - Ш., який зазначив,
що будь яких повноважень І. на видачу довіреностей третім особам
не надавав.
Враховуючи наведене, М. приймає участь у судовому засіданні, на
підставі ст. 44 ГПК України ( 1789-12 ) (1789-12)
.
В судовому засіданні позивач доповнив вимоги викладені в позовній
заяві, та просить зобов'язати БТІ міста Києва внести в реєстрову
книгу відповідні зміни щодо власника майна за спірною угодою.
Наведене доповнення позивача судом до уваги не приймається,
оскільки БТІ міста Києва не є стороною по справі.
Заявлене відповідачем 2 клопотання про залучення ТОВ "ААА" в
якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на стороні
відповідачів - задоволенню не підлягає, оскільки суду не надано
належних доказів того, що рішення у справі може вплинути на права
та обов'язки зазначеного підприємства.
Під час розгляду справи, позивач підтримав свої вимоги та
стверджує, що спірний договір не відповідає вимогам закону, а тому
підлягає визнанню недійсним. Свої вимоги позивач обґрунтовує тим,
що спірний договір з боку відповідача 1 укладений не уповноваженою
на те особою, з порушенням положень правоустановчих документів
підприємства та не відповідає вимогам нормативних актів України з
посиланням на їх відповідні положення:
- Під час укладення спірної угоди було порушено вимоги ст. 1
"Інструкції про порядок державної реєстрації права власності на
об'єкти нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних та
фізичних осіб" затвердженої наказом Державного комітету
будівництва, архітектури та житлової політики України від 09.06.98
року № 121, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26
червня 1998 р. за № 399/2839 ( z0399-98 ) (z0399-98)
, щодо форми
правовстановлюючого документу, передбаченої положеннями наведеною
інструкції та відповідними підзаконними актами.
- В спірному договорі відсутні дані, щодо площі відчужуваного
приміщення та його ідеальної частки, виходячи з того, що за
одиницю приймаються всі нежитлові приміщення, які знаходяться в
житловому будинку, і розрахунок частки провадиться від одиниці.
(Роз'яснення Київського міського Управління юстиції від 13.12.99
року № 1202).
- Вартість відчуженого майна, що зазначена в спірній угоді не
відповідає вимогам п. 10 "Положення (стандарту) бухгалтерського
обліку 7 "Основні засоби", затвердженого наказом Міністерства
фінансів України від 27.04.2000 р. № 92 ( z0288-00 ) (z0288-00)
та п. 4
"Положення (стандарту) бухгалтерського обліку", затвердженого
наказом Міністерства фінансів України від 30.07.1999 р. № 176
( z0553-99 ) (z0553-99)
, а також не відповідає відомостям про балансову
вартість відчужуваного майна, наданими Відповідачем 1 та
залученими до матеріалів справи.
- При укладенні спірної угоди недотримано вимоги "Інструкції про
порядок видачі довідок-характеристик на об'єкти нерухомого майна,
що знаходяться у власності юридичних та фізичних осіб та
зареєстровані в бюро технічної інвентаризації", затвердженої
Держжитлокомунгоспом України 30.04.96 року та зареєстрованої в
Міністерстві юстиції України 06.06.96 року ( z0273-96 ) (z0273-96)
, яка
передбачає, що відчуженню об'єктів нерухомості передує їх
обов'язкове обстеження з видачею довідки-характеристики.
Наведені порушення вимог закону підтверджуються матеріалами справи
та листом Київського міського бюро технічної інвентаризації від
ХХ.ХХ.2000 року № 0000, долученим до справи.
Відповідач 1 проти позову не заперечує. Під час судового засідання
генеральний директор СП у формі ТОВ "ХХХ" - Ш. пояснив, що спірний
договір дарування не відповідає вимогам закону та суперечить
положенням статуту підприємства, а також зазначив, що будь-яких
довіреностей на укладення спірного договору ним не надавалось, а
рішення про відчуження майна товариством не приймалось.
Відповідач 2 у судове засідання не з'явився, вимоги ухвали суду
від ХХ.ХХ.2001 р. не виконав. У відзиві на позовну заяву зазначив,
що позов не визнає, вважає, що питання про визнання спірного
договору недійсним вже порушувалося в судах, та було встановлено,
що спірний договір укладено у відповідності до вимог чинного
законодавства.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників
сторін суд, -
ВСТАНОВИВ:
ХХ.ХХ.2000 року між Спільним Українсько-австрійським підприємством
у формі товариства з обмеженою відповідальністю "ХХХ" та приватним
підприємством "УУУ" було укладено договір дарування № 1, згідно
якого Спільне Українськоавстрійське підприємство у формі
товариства з обмеженою відповідальністю "ХХХ" подарувало ПП "УУУ"
64/100 частин нежитлового приміщення бару-ресторану "ВВВ", що
знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Н-ська 11.
- Під час укладення спірного договору, від імені СП у формі ТОВ
"ХХХ" його було підписано М, згідно довіреності від ХХ.ХХ.2000
року, наданої йому Головою зборів засновників (президентом)
підприємства - М.
Положення Статуту відповідача 1 не передбачають можливості надання
президентом підприємства довіреностей іншим особам на укладення
угод.
Ч. 2 ст. 66 ЦК України ( 1798-12 ) (1798-12)
встановлено, що довіреність від
імені Товариства на підписання угод може видаватися за підписом
керівника, уповноваженого на це Статутом з прикладенням печатки
Товариства.
В матеріалах справи відсутні докази того, що генеральним
директором Товариства - Ш. видавались будь-які довіреності на
укладення спірного договору громадянину М, а також Голові
загальних зборів засновників Товариства - М., який згідно п.
6.5.1. Статуту Товариства має право підпису банківських та інших
фінансових документів до яких не відносяться повноваження по
видачі довіреностей від імені Товариства.
Повноваження генерального директора СП у формі ТОВ "ХХХ" - Ш.,
підтверджено довідкою Міністерства статистики України про
включення підприємства до єдиного державного реєстру підприємств
та організацій України, установчими документами Товариства та
протоколом про обрання на посаду генерального директора.
- П. 6.6.15. Статуту відповідача 1 визначено порядок затвердження
відповідних угод, та передбачено необхідність надання Зборами
засновників (учасників) Товариства дозволу на відчуження основних
фондів.
Сторонами не надано доказів того, що Зборами засновників
(учасників) відповідача 1 було надано дозвіл на відчуження майна
за спірною угодою. Докази подальшого схвалення спірної угоди також
відсутні, що свідчить про невідповідність спірної угоди вимогам
установчих документів відповідача 1.
Згідно ст. 48 ЦК України угода ( 1540-06 ) (1540-06)
, яка не відповідає
вимогам закону є недійсною.
Надані суду докази свідчать, що Відповідачем 2 не доведено
обставини, які є підставою заперечень проти позову, не
підтверджено такі обставини належними доказами та не додано їх до
матеріалів справи.
Враховуючи наведені порушення вимог чинного законодавства України,
договір дарування № 1 від ХХ травня 2000 року підлягає визнанню
недійсним, а позов задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст. 48 ЦК України ( 1540-06 ) (1540-06)
,
ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
,-
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити.
Договір дарування № 1 від ХХ травня 2000 року, укладений між
Спільним Українсько-австрійським підприємством у формі товариства
з обмеженою відповідальністю "ХХХ" та Приватним підприємством
"УУУ" - визнати недійсним.
Стягнути з Спільного підприємства у формі товариства з обмеженою
відповідальністю "ХХХ" на користь Акціонерного товариства "ІІІ" -
42,50 грн. державного мита за розгляд спору; 34,50 грн. - витрат
на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Стягнути з Приватного підприємства "ХХХ" на користь Акціонерного
товариства "ІІІ" - 42,50 грн. державного мита за розгляд спору;
34,50 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового
процесу.
Накази видати після набрання рішенням законної сили.