200/11293/20-а Про стягнення з обласної прокуратури середнього заробітку за час вимушеного прогулу, різниці в заробітку за виконання менш оплачуваної роботи під час вимушеного прогулу - 31.10.2024 Прийняття

за позовом ОСОБА_1 до Київської обласної прокуратури про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, різниці в заробітку за виконання менш оплачуваної роботи під час вимушеного прогулу, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 27 лютого 2023 року (у складі колегії суддів: головуючого судді - Компанієць І.Д., суддів: Казначеєва Е.Г., Сіваченка І.В.) у справі №200/11293/20-а,

І. Історія справи

Короткий зміст позовних вимог

1. ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) звернувся до суду з позовом до Прокуратури Київської області (далі - відповідач), в якому, з урахуванням заяви про уточнення та виділення частини позовних вимог, просив:

- стягнути з Прокуратури Київської області на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 02.11.2016 по 19.11.2017 у сумі 274 559, 30 грн.;

- стягнути з Прокуратури Київської області на користь позивача різницю в заробітку за виконання менш оплачуваної роботи під час вимушеного прогулу з 20.11.2017 по 28.04.2020 у сумі 590 474, 21 грн.

2. В обґрунтування позовних вимог позивач указує, що у справі №826/10460/16 постановою від 02.11.2016 суд вирішив питання про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 01.07.2016 по 02.11.2016. Позивач зазначає, що відповідач не виплатив йому різницю в заробітку за виконання менш оплачуваної роботи за період з 20.11.2017 по 28.04.20120, що призвело до порушення його прав та гарантій.

Короткий зміст рішень судів першої, апеляційної і касаційної інстанцій

3. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 17.02.2021 позов задоволено. Стягнуто з Київської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 02.11.2016 по 19.11.2017 у сумі 274 559, 30 грн. Стягнуто з Київської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 різницю в заробітку за виконання менш оплачуваної роботи під час вимушеного прогулу з 20.11.2017 по 28.04.2020 у сумі 590 474, 27 грн.

4. Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 31.08.2021 рішення суду першої інстанції скасовано. Позовні вимоги в частині стягнення з прокуратури Київської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 02.11.2016 по 19.11.2017 у сумі 274 559, 30 грн. залишено без розгляду. Відмовлено у задоволенні позовних вимог про стягнення з прокуратури Київської області на користь ОСОБА_1 різницю в заробітку за виконання менш оплачуваної роботи під час вимушеного прогулу з 20.11.2017 по 28.04.2020 у сумі 590 474, 27 грн.

5. Постановою Верховного Суду від 28.11.2022 постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 31.08.2021 у справі № 200/11293/20-а скасовано, а справу направлено на новий судовий розгляд до суду апеляційної інстанції.

6. Скасовуючи постанову суду апеляційної інстанції, Верховний Суд зазначив, що суд апеляційної інстанції помилково застосував до спірних правовідносин положення статті 236 КЗпП України, яка регулює питання оплати вимушеного прогулу при затримці виконання рішення про поновлення на роботі працівника, та вирішив правове питання, яке не було заявлено позивачем; вирішуючи позовні вимоги в частині стягнення на користь позивача різниці в заробітку за виконання менш оплачуваної роботи, суд апеляційної інстанції помилково визначив, що позов в цій частині мотивовано тим, що різниця в заробітку за виконання менш оплачуваної роботи під час вимушеного прогулу з 20.11.2017 по 28.04.2020 виникла за рахунок неотримання позивачем заробітної плати, визначеної статті 81 Закону України "Про прокуратуру"; водночас, вимога в частині стягнення різниці в заробітку за виконання менш оплачуваної роботи під час вимушеного прогулу заявлена позивачем на підставі частини другої статті 235 КЗпП України, та обґрунтована позивачем виконанням нижче оплачуваної роботи до поновлення на попередній роботі.

7. Верховний Суд в наведеній постанові також зазначив, що 18.10.2022 позивачем подано до суду касаційної інстанції клопотання, в якому зазначено, що у справі №826/10460/16 на теперішній час вже вирішено питання щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у період з 02.11.2016 по 19.11.2017 та вказано, що у постанові Верховного Суду від 14.12.2021 у наведеній справі відсутні правові підстави вважати період з 20.11.2017 до 28.04.2020 вимушеним прогулом.

8. Ухвалою Першого апеляційного адміністративного суду від 27.02.2023 задоволено заяву ОСОБА_1 та залишено без розгляду позовні вимоги ОСОБА_1 до Київської обласної прокуратури про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 02.11.2016 по 19.11.2017 у сумі 274 559,30 грн. у справі № 200/11293/20-а.

9. Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 27.02.2023 задоволено апеляційну скаргу Київської обласної прокуратури, скасовано рішення Донецького окружного адміністративного суду від 17.02.2021 у справі №200/11293/20-а та відмовлено у задоволенні позову про стягнення різниці в заробітку за виконання менш оплачуваної роботи під час вимушеного прогулу з 20.11.2017 по 28.04.2020 у сумі 590 474, 21 грн.

10. Аналізуючи встановлені у цій справі та справі №826/10460/16 обставини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав вважати, що за період з 20.11.2017 по 28.04.2020 позивач виконував нижчеоплачувану роботу в зв`язку з незаконним його переведенням а також, що зазначений період був вимушеним прогулом.

Короткий зміст доводів і вимог касаційної скарги та відзиву (заперечень) на неї

11. Не погоджуючись із указаним судовим рішенням, позивач звернувся до Верховного Суду із касаційною скарго, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 27.02.2023 скасувати, змінити відповідно до статті 351 КАС України, ухвалити нову постанову, якою позов задовольнити, стягнути з відповідача різницю в заробітку за виконання нижчеоплачуваної роботи за період з 27.12.2012 по 27.04.2020 - 727 741 грн, або у разі неможливості, відповідно до статті 353 КАС України скасувати постанову та направити справу на новий судовий розгляд до суду апеляційної інстанції.

12. В обґрунтування касаційної скарги позивач зазначає, що наразі відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права, а саме застосування частини другої статті 235 КЗпП України у спірних правовідносинах.

13. Скаржник вважає спірний період періодом виконання нижчеоплачуваної роботи і вимушеним прогулом виключно вищеоплачуваної роботи саме на посаді начальника відділу нагляду за додержанням законів СБУ та державною прикордонною службою країни прокуратури Київської області (аналогічна посаді начальника відділу нагляду за додержанням законів органами СБУ, державної митної служби та державної прикордонної служби управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні), та періодом нижчеоплачуваної роботи на посадах начальника відділу ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань та інформаційно-аналітичної роботи прокуратури Київської області та начальника відділу нагляду за додержанням законів територіальними органами поліції при проваджені оперативно-розшукової діяльності управління нагляду у кримінальному проваджені прокуратури Київської області.

14. Позивач зауважує, що незважаючи на те, що посади начальників відділів прокуратури області відносяться до однієї групи оплати праці, однак за рахунок додаткової заробітної плати вони різні; на посаді з якої позивача незаконно звільнено, а після поновлення незаконно переведено 27 грудня 2017 року, він отримував надбавку 70 відсотків від окладу, надбавку за роботу з секретними документами 10-15 відсотків, премії за інтенсивність (підтримання державного обвинувачення, здійснення процесуального керівництва, деякі суди розташовані до 150 км. від Києва); натомість на посадах, яких перебував позивач з 27.12.2017 по 27.04.2020 робота не була інтенсивною, не пов`язана з секретними документами, здійсненням процесуального керівництва та підтриманням державного обвинувачення, за рахунок чого додаткова заробітна плата у вигляді надбавок, премій була суттєво меншою. Позивач також зазначає, що до 28 квітня 2020 року перебував поза штатом, отримував мінімальну заробітну плату та надбавку 30 відсотків посадового окладу у зв`язку з невиконанням особливо важливої роботи.

15. Позивач вважає, що суд апеляційної інстанції мав застосувати частину другу статті 235 КЗпП України та стягнути з відповідача різницю в заробітку за виконання нижчеоплачуваної роботи в період з 27.12.2017 по 27.04.2020 у розмірі 727 741 грн.

16. У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить касаційну скаргу позивача залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

17. Відповідач звертає увагу, що позивач після поновлення на роботі у спірний період перебував виключно на посадах, які рівнозначні посаді, яку він займав до звільнення, а розрахунок різниці заробітку визначений позивачем на власний розсуд, наголошує, що позивач у касаційній скарзі збільшив суму позовних вимог з 590 474, 47 грн. до 727 741 грн.

ІІ. РУХ АДМІНІСТРАТИВНОЇ СПРАВИ В СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

18. Касаційна скарга ОСОБА_1 до Верховного Суду надійшла 29.05.2023.

19. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.05.2023 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді - Жук А.В., суддів: Мельник-Томенко Ж.М., Мартинюк Н.М.

20. Ухвалою Верховного Суду від 06.07.2023 відкрито касаційне провадження за скаргою ОСОБА_1 на постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 27.02.2023 у справі №200/11293/20-а.

21. Ухвалою Верховного Суду від 30.10.2024 справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами.

ІІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

22. Судами попередніх інстанцій встановлено, що Наказом прокуратури Київської області від 27.01.2015 №181к радника юстиції ОСОБА_1 призначено на посаду начальника відділу нагляду за додержанням законів органами СБУ, державної митної служби та державної прикордонної служби управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні прокуратури області з 27.01.2015 в порядку переведення з прокуратури міста Києва.

23. Наказом прокурора Київської області від 01.07.2016 №375к ОСОБА_1 звільнено з посади начальника відділу нагляду за додержанням законів органами СБУ, державної митної служби та державної прикордонної служби управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні прокуратури області, у зв`язку з реорганізацією органів прокуратури та скороченням кількості прокурорів прокуратури Київської області відповідно до вимог пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру" та пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України.

24. ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Прокуратури Київської області про:

- визнання протиправним та скасування наказу прокурора Київської області від 01.07.2016 №375к про звільнення позивача з посади начальника відділу нагляду за додержанням законів органами СБУ, Державної митної служби та Державної прикордонної служби Управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні прокуратури області;

- зобов`язання відповідача поновити позивача на посаді начальника відділу нагляду за додержанням законів органами СБ України та Державної прикордонної служби Управління нагляду у кримінальному провадженні Прокуратури Київської області;

- зобов`язання відповідача нарахувати (обчислити) та виплатити Прокуратури Київської області заробітну плату за час вимушеного прогулу з 01.07.2016 по дату фактичного поновлення на роботі, яку обчислити у відповідності до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ від 08.02.1995 №100 (100-95-п) , провівши її індексацію відповідно до Закону України Про індексацію грошових доходів населення та Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою КМУ від 17.07.2003 № 1078 (1078-2003-п) ;

- стягнення з прокуратури Київської області на користь позивача моральної шкоди в розмірі 300 000, 00 грн.

25. Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 02.11.2016 у справі №826/10460/16, яку залишено без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 30.01.2017, позовні вимоги було задоволено частково:

- визнано протиправним та скасовано наказ Прокуратури Київської області від 01.07.2016 № 375к про звільнення позивача із займаної посади;

- поновлено позивача на посаді, з якої його було звільнено;

- стягнуто з Прокуратури Київської області на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 70478,70 грн. У задоволенні позову в іншій частині відмовлено.

26. На виконання рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 02.11.2016, наказом від 20.11.2017 №312к, скасовано наказ від 01.07.2016 №375к, ОСОБА_1, поновлено на посаді начальника відділу нагляду за додержанням законів органами СБУ, державної митної служби та державної прикордонної служби управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні прокуратури області. Виплачено середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 70 478, 70 грн., за період з 01.07.2016 по 02.11.2016.

27. Наказом Прокурора області від 27.12.2017 №330к ОСОБА_1 призначено на посаду начальника відділу ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань та інформаційно-аналітичної роботи прокуратури Київської області з 28.12.2017, звільнивши його з посади начальника відділу нагляду за додержанням законів органами СБУ, державної митної служби та державної прикордонної служби управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні прокуратури Київської області.

28. Наказом Прокурора області від 06.04.2018 №63к ОСОБА_1 призначено на посаду начальника відділу нагляду за додержанням законів територіальними органами поліції при провадженні оперативно-розшукової діяльності управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Київської області з 10.04.2018, звільнивши з посади начальника відділу ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань та інформаційно-аналітичної роботи прокуратури Київської області.

29. Постановою Верховного Суду від 03.10.2019 зазначені рішення судів першої та апеляційної інстанцій у справі №826/10460/16 в частині задоволення позовних вимог про поновлення позивача на посаді, з якої його було звільнено, скасовано та в цій частині направлено справу на новий розгляд до суду першої інстанції, а в іншій частині судові рішення залишено без змін.

30. Ухвалюючи таку постанову в частині скасування рішень судів попередніх інстанцій, Верховний Суд дійшов висновку, що посада, з якої позивача було звільнено та на якій його поновлено судами, не існувала на час постановлення судового рішення в цій справі, а тому задля повного та належного захисту порушеного права позивача, суд повинен був з`ясувати, яка посада в апараті Прокуратури Київської області є рівнозначною тій, яку позивач обіймав до звільнення. При цьому, Верховний Суд зазначив, що при повторному розгляді цієї справи суду необхідно з`ясувати назву посади в апараті Прокуратури Київської області, яка за обсягом та переліком функціональних завдань та обов`язків, повноважень і відповідальністю є рівнозначною посаді, яку обіймав позивач до звільнення, а також, що спосіб захисту порушеного права повинен бути пов`язаний безпосередньо з подальшою можливістю виконати судове рішення і є ефективним тоді, коли може забезпечити поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

31. За результатами нового розгляду справи в частині вирішення позовних вимог щодо поновлення позивача на роботі, Окружним адміністративним судом м. Києва ухвалено рішення від 14.01.2020, яким у задоволенні позову в цій частині позовних вимог - відмовлено.

32. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 28.04.2020 у справі №826/10460/16 рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 14.01.2020 - скасовано та ухвалено постанову, якою адміністративний позов в частині позовних вимог про поновлення на посаді - задоволено частково. Поновлено позивача на посаді начальника відділу нагляду за додержанням законів Службою безпеки України та Державною прикордонною службою прокуратури Київської області. У задоволенні позову в іншій частині відмовлено.

33. Наказом Генерального прокурора від 04.05.2020 №16ш посаду, яку обіймав ОСОБА_1 було ліквідовано та створено нову посаду з аналогічними функціональними обов`язками.

34. Наказом Прокурора області від 05.05.2020 №203к, на виконання постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 28.04.2020 у справі № 826/10460/16, поновлено з 05.05.2020 ОСОБА_1 на посаді начальника відділу нагляду за додержанням законів Службою безпеки України та Державною прикордонною службою України прокуратури Київської області, звільнивши з посади начальника відділу нагляду за додержанням законів органами СБУ, державної митної служби та державної прикордонної служби управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні прокуратури області.

35. Наказом Прокурора області від 06.05.2020 №219к звільнено ОСОБА_1 з посади начальника відділу нагляду за додержанням законів Службою безпеки України та Державною прикордонною службою України та органів прокуратури на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про Прокуратуру" з 06.05.2020.

36. Вважаючи дії відповідача, зокрема, щодо не виплати різниці в заробітку за виконання менш оплачуваної роботи під час вимушеного прогулу з 20.11.2017 по 28.04.2020 протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.

IV. РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ ТА ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

37. Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

38. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС України).

39. Перевіривши за матеріалами справи доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття даного касаційного провадження та правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.

40. Порядок поновлення працівника на роботі за трудовим законодавством врегульовано положеннями статті 235 КЗпП України, відповідно до частини першої якої у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" (1700-18) іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

41. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу (частина друга статті 235 КЗпП України).

42. Отже, як видно зі змісту частин першої та другої статті 235 КЗпП України, цими положеннями, передбачено, поряд із середнім заробітком за час вимушеного прогулу, виплату різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи.

43. Частина перша статті 235 КЗпП України декларує, що у випадках незаконного звільнення (1) або незаконного переведення працівника (2), останній повинен бути поновлений на попередній роботі органом, що розглядає трудовий спір (тобто суд).

44. У разі оскарження працівником в судовому порядку незаконного звільнення (1) або незаконного переведення (2), поряд із рішенням про поновлення на роботі, суд приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу (1) або різниці в заробітку (2), якщо працівник був незаконно переведений на нижчеоплачувану роботу).

45. Аналогічну конструкцію законодавець застосовує у питанні врегулювання оплати вимушеного прогулу при затримці виконання рішення про поновленні на роботі працівника.

46. Так, відповідно до статті 236 КЗпП України, у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого (1) або переведеного на іншу роботу (2) працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку (1) або різниці в заробітку (2) за час затримки.

47. Отже, змістовний аналіз указаних норм дає підстави дійти висновку, зокрема, що стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу стягується судом (органом, що розглядав трудовий спір) на користь незаконно звільненого працівника, право на працю якого та її оплату було порушено роботодавцем.

48. Стягнення ж різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи стосується ситуації, яка можлива, на приклад, у разі незаконного переведення працівника, внаслідок чого останній вимушений перебувати на нижчеоплачуваній роботі і, відповідно, отримувати менший розмір заробітної плати.

49. Таким чином, висновки, викладені в оскаржуваній постанові відповідають правильному застосуванню частини другої статті 235 КЗпП України, та окреме цитування позивачем положень цієї норми зазначених висновків не спростовують.

50. Суд апеляційної інстанції на підставі встановлених у цій справі та справі №826/10460/16 обставин вірно зауважив, що позивача поновлено на посаді, з якої його було незаконно звільнено, згідно постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.11.2016; в подальшому за згодою позивача і на підставі його заяви від 26.12.2017 наказом прокурора Київської області від 27.12.2017 №330к ОСОБА_1 призначено на посаду начальника відділу ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань та інформаційно-аналітичної роботи прокуратури Київської області з 28 грудня 2017 року, звільнивши позивача з посади начальника відділу нагляду за додержанням законів СБ України, державної митної служби та державної прикордонної служби управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні прокуратури Київської області.

51. Пізніше, в зв`язку з ліквідацією посад, з урахуванням попереджень про подальше вивільнення, на підставі заяви позивача Наказом №63к від 06.04.2018 ОСОБА_1 призначено на посаду начальника відділу нагляду за додержанням законів територіальними органами поліції при проваджені оперативно-розшукової діяльності управління нагляду у кримінальному проваджені прокуратури Київської області, звільнивши позивача з 10.04.2018 з посади начальника відділу ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань та інформаційно-аналітичної роботи прокуратури Київської області.

52. На посаді начальника відділу нагляду за додержанням законів територіальними органами поліції при проваджені оперативно-розшукової діяльності управління нагляду у кримінальному проваджені прокуратури Київської області позивач працював до прийняття постанови Шостим апеляційним адміністративним судом від 28.04.2020 у справі № 826/10460/16, на підставі якої ОСОБА_1 поновлено з 05.05.2020 на посаді начальника відділу нагляду за додержанням законів СБУ та Державною прикордонною службою України прокуратури Київської області.

53. Отже, із встановлених у цій справі та справі №826/10460/16 обставин слідує, що позивачем (у справі №826/10460/16) оскаржувався наказ про звільнення; поновлення ОСОБА_1 на посади відбувалося на виконання судових рішень у справі №826/10460/16, а рух по службі та зміна посад в період оскарження сторонами таких судових рішень відбувався на підставі поданих позивачем заяв і за його згодою.

54. Матеріали указаних справ не містять відомостей про оскарження позивачем наказів відповідача, які були підставою для призначення ОСОБА_1 на посади начальників відділів.

55. При чому, в касаційній скарзі позивач самостійно стверджує, що посади начальників відділів прокуратури області відносяться до однієї групи оплати праці, а виконання нижчеоплачуваної роботи ОСОБА_1 ставить в залежність від отримання додаткової заробітної плати та різної за розміром надбавки від окладу, премій, тощо.

56. Наведені обставини в сукупності не свідчать, що за період з 20.11.2017 по 28.04.2020 позивач виконував нижчеоплачувану роботу в зв`язку з незаконним його переведенням, що виключає необхідність застосування до спірних правовідносин частину другу статті 235 КЗпП України.

57. Більше того, відсутні також правові підстави вважати період з 20.11.2017 до 28.04.2020 періодом вимушеного прогулу позивача (такий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 14.12.2021 у вже згаданій справі №826/10460/16).

58. Таким чином, суд апеляційної інстанцій дійшов вірного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача різниці в заробітку за виконання менш оплачуваної роботи під час вимушеного прогулу з 20.11.2017 по 28.04.2020.

59. Доводи касаційної скарги наведених висновків не спростовуються та не знаходять свого підтвердження під час розгляду справи в суді касаційної інстанції.

60. Відповідно до частин першої-четвертої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

61. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина п`ята статті 242 КАС України).

62. Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

63. Враховуючи наведене, перевіривши за матеріалами справи доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття даного касаційного провадження, колегія суддів дійшла висновків, що суд апеляційної інстанції ухвалив оскаржувану постанову із правильним застосуванням норм матеріального права та додержанням норм процесуального права.