Підготовлено за матеріалами судових справ.
(с) ЗАТ "ІНФОРМТЕХНОЛОГІЯ".
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД м. КИЄВА
РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05.10.2001 р.
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ХХХ"
До Державна податкова інспекція у Н-ському районі м. Києва
Про визнання недійсним рішення від ХХ.ХХ.1999 року
Представники:
від позивача Присутні
від відповідача Присутні
Обставини справи:
Позивач звернувся до суду із позовом про визнання недійсним
рішення Державної податкової інспекції у Н-ському районі м. Києва
(надалі - ДПІ) № 3 від 30.11.1999 року про стягнення з позивача
земельного податку в сумі 16 336,22 гривень, застосування до
позивача фінансових санкцій на суму 16566,83 гривень та
нарахування позивачеві пені на суму 9 656,56 гривень. Загальна
сума, що підлягає стягненню за рішенням ДПІ становить 42 559.61
гривень.
Позовні вимоги вмотивовані тим, що оспорюване рішення ДПІ не
відповідає вимогам чинного законодавства України.
У відзиві на позовну заяву відповідач проти позову заперечує,
просить суд відмовити позивачеві у позові, посилаючись на те, що в
порушення норм чинного земельного законодавства України позивач
сплачував земельний податок за меншу площу земельної ділянки, при
чому відповідач посилається на те, що у базі даних земельного
кадастру за позивачем зареєстрована земельна ділянка більшої
площі, за яку і необхідно сплачувати земельний податок.
Рішення у справі прийнято ХХ.ХХ.2001 року в зв'язку із оголошенням
судом перерви в засіданні через необхідність витребування нових
доказів.
Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників
сторін, суд встановив:
ХХ.ХХ.1999 року ДПІ у Н-ському районі міста Києва було прийняте
рішення № 3 про донарахування позивачеві земельного податку в сумі
16 336,22 гривень, застосування до позивача фінансових санкцій на
суму 16 566,83 гривень та нарахування позивачеві пені на суму 9
656,56 гривень.
Вказане рішення було прийняте на підставі акту планової
документальної перевірки дотримання вимог податкового
законодавства по платі за землю № 2 від ХХ.ХХ.99 року, який був
складений ревізорами-інспекторами ДПІ у Т-ському районам. Києва.
В акті перевірки зазначено, що позивач є власником
водно-спортивної бази, що знаходиться в місті Києві по вул.
М-ській, відповідно до договору купівлі-продажу нерухомості від
ХХ.ХХ.1997 року та акту передачі від ХХ.ХХ.1997 року. На підставі
статті 30 Земельного кодексу України ( 561-12 ) (561-12)
до позивача, при
передачі права власності на будівлі і споруди, перейшло право
користування земельною ділянкою, на якій розташовані будівля,
споруди та інше майно водно-спортивної бази. Площа вказаної
земельної ділянки становить 10 998,58 м2, яка значиться в базі
даних державного земельного кадастру на підставі технічного звіту
по встановленню зовнішніх меж землекористування з ХХ.ХХ.1998 року.
Перевіркою було встановлено, що в 1998-1999 роках розрахунок і
сплата земельного податку позивачем проводилась за площу 8000 м".
У відзиві на позовну заяву відповідач пояснив, що у відповідності
з нормами чинного земельного законодавства України, а саме ст.ст.
2, 13 Закону України " Про плату за землю " ( 2535-12 ) (2535-12)
ст. 96
Земельного кодексу України ( 561-12 ) (561-12)
, та документів, що є у
відповідача, а саме довідки про грошову оцінку земельної ділянки
Київського міського управління земельних ресурсів, за позивачем
закріплена земельна ділянка площею 10 998.58 м і саме із
розрахунку цієї площі позивачеві необхідно сплачувати податок на
землю.
ХХ.ХХ.2000 року Арбітражним судом міста Києва було прийняте
рішення у справі № 00/000 про визнання недійсними відомостей,
внесених до державного земельного кадастру України, стосовно
земельної ділянки, зареєстрованої за позивачем. Судом було
встановлено, що в базі даних Державного земельного кадастру
України за позивачем має бути зареєстрована земельна ділянка
загальною площею 8000 м2. Зазначене рішення набрало чинності у
встановленому порядку і оскаржене не було.
Суд доходить висновку про те, що в період з 1998 по 1999 рік
позивачем правомірно нараховувався і сплачувався земельний податок
за земельну ділянку площею 8 000 м2, при чому правильність
визначення даних щодо площі земельної ділянки було підтверджено
зазначеним вище рішенням Арбітражного суду міста у Києва від
ХХ.ХХ.2000 року у справі № 00/000.
Враховуючи викладене, судом встановлено, що за період з 1998 по
1999 рік позивачем, при нарахуванні і сплаті земельного податку
порушень допущено не було. Таким чином суд вважає, що оспорюване
рішення прийнято на підставі необгрунтованих висновків і підлягає
визнанню недійсним.
Керуючись ст.ст. 49, 77, 82-85 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити.
2. Визнати недійсним рішення Державної податкової інспекції у
Н-ському районі м. Києва № 3 від ХХ.ХХ.1999 року .
3. Стягнути з Державної податкової інспекції у Н-ському районі м.
Києва на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ХХХ" 85
(вісімдесят п'ять) грн. державного мита і 69 (шістдесят дев'ять)
грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового
процесу.
4. Видати наказ.