Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: - головуючого судді, суддів; розглянув касаційну скаргу державної податкової інспекції у м. Донецьку на рішення господарського суду Донецької області від 06.08.2001 р. та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 09.10.2001 р. у справі № Х1 за позовом корпорації "ХХХ" до державної податкової інспекції у м. Донецьку про визнання недійсним рішення за участю представника відповідача - присутній.

Рішенням арбітражного суду Донецької області від 06.08.2001 р. (суддя А.А.А.) позов задоволено та визнано недійсним рішення державної податкової інспекції у м. Донецьку від 01.02.2001 р. № 14\08-41-2\24068988\1919\10 про застосування та стягнення фінансових санкцій до корпорації "ХХХ".

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 09.10.2001 р. апеляційна скарга державної податкової інспекції у м. Донецьку залишена без задоволення, а рішення суду від 06.08.2001 р. - без змін.

У касаційній скарзі відповідач просить скасувати зазначені судові рішення, посилаючись на те, що вони прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального закону та відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

Відзив від позивача на касаційну скаргу до суду не надходив.

Вивчивши справу, заслухавши пояснення представника відповідача, суд встановив наступне.

Відповідно до договору купівлі-продажу позивач у листопаді-грудні 1997 р. та у лютому 1998 р. поставив ВАТ "YYY" природний газ, розрахунки за який здійснені у вересні 2000 р. шляхом заліку зустрічних вимог.

Рішенням відповідача від 01.02.2001 р. до позивача застосовані фінансові санкції за порушення податкового законодавства. На думку відповідача, з позивачем у вересні 2000 р. здійснені розрахунки шляхом взаємозаліку за поставлений газ без сплати податку на додану вартість, тобто за "нульовою ставкою", що суперечить ч.2 ст.12 Указу Президента України № 857\98 від 07.08.98 р. "Про деякі зміни в оподаткуванні" (857/98) .

Наведені обставини суд належним чином перевірив і дійшов правильного висновку про невідповідність дій відповідача діючому законодавству.

Суд вірно зазначив, що ставки, механізм справляння податків і зборів відповідно до ст.1 Закону України "Про систему оподаткування" (1251-12) не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів про оподаткування. Податки і збори (обов'язкові платежі), справляння яких не передбачено цим законом, сплаті не підлягають. У зв'язку з цим, Указ Президента України "Про деякі зміни в оподаткуванні" (857/98) відповідно до ст.4 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , ст. 92 Конституції України (254к/96-ВР) не підлягав застосуванню відповідачем. Закон України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) не передбачає зміни ставки податку (0% чи 20%) в залежності від способу проведення розрахунків за договорами поставки природного газу. Окрім того, поставка газу здійснена в період дії "нульової ставки" податку на додану вартість і до набуття чинності Указу Президента України "Про деякі зміни в оподаткуванні" (857/98) . Отже ухвалені у справі судові рішення відповідають обставинам справи та чинному законодавству, тому не вбачається підстав для задоволення касаційної скарги.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу державної податкової інспекції у м. Донецьку залишити без задоволення, а рішення від 06.08.2001 р. та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 09.10.2001 р. у справі № Х1 - без змін.