14/487 Про визнання недійсним взаємозаліку - Текст документа

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

В С Т А Н О В И В:

УМВС України в Дніпропетровській області звернулось з позовом про визнання недійсним взаємозаліку з використанням казначейського векселя № 51300001015356 на суму 130000 грн.

Позивач вважає, що погашення заборгованості АТ Херсонського ЦПК по податках проведено безпідставно, оскільки він не виконав свої зобов'язання по поставці товарів перед УМВСУ (позивачем).

Господарський суд м. Києва (суддя Капацин М.В.) рішенням від 14.08.01 р. позовні вимоги задовольнив, а саме визнав недійсним розпорядження Державного казначейства України № 7/29947 від 26.07.99 р. про погашення казначейського векселя № 51200001015356 в рахунок погашення заборгованості по податках ВАТ “Херсонський целюлозно-паперовий комбінат” на суму 130000 грн.

Рішення суду мотивоване тим, що взаємозалік проведено з порушенням діючого порядку.

Державне казначейство України подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу на прийняте рішення від 14.08.01 р., просить його скасувати, мотивуючи скаргу доводами про неправильне застосування судом норм матеріального права.

У касаційній скарзі Держказначейство України вказує на те, що за вимогами Женевських вексельних конвенцій 1930 року, до яких приєдналась Україна, а саме відповідно Уніфікованого закону про переказні векселі і прості векселі (далі — УВЗ), вексель визначається як документ, що містить зобов'язання (або вимогу) сплатити визначену суму грошей, а невід'ємною рисою векселя (включаючи казначейський) — можливість вчинення на них передавальних записів (індосаментів). За допомогою індосаментів здійснюється уступка вимоги за векселем або перевід боргу до наступного власника. Зокрема, після вчинення передавального напису (індосаменту) здійснено перевід боргу бюджету від УМВС України у Дніпропетровській області до ПП “Естер-94”, від ПП “Естер-94” до АТ “Херсонський целюлозно-паперовий комбінат”. Вимоги щодо погашення заборгованості держави перейшли платнику податків до державного бюджету, що є основною передумовою використання казначейських векселів з метою фінансування витрат державного бюджету. Таким чином, АТ “Херсонський целюлозно-паперовий комбінат” без руху грошових коштів набув право вимог за векселем № 51300001015356 як його власник. Передача векселя або уступка вимог підтверджена індосаментним рядом, підписаним посадовими особами заявника (копія додається). Заслухавши доповідь судді Дроботової Т.Б., пояснення представників відповідача, перевіривши наявні матеріали на предмет правильності застосування господарським судом м. Києва норм матеріального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено господарським судом 23.07.99 р., Головне управління Державного казначейства України емітувало на користь Міністерства внутрішніх справ України в особі Управління МВС України в Дніпропетровській області простий казначейський вексель № 51300001015356 на 130000 грн. в рахунок фінансування видатків з Державного бюджету названого розпорядника бюджетних коштів.

Цей вексель шляхом вчинення послідовних індосаментів був переданий ПП “Естер-94” та АТ “Херсонський целюлозно-паперовий комбінат” по пред'явленню якого 26.07.99 р. вексель був погашений Головним Управлінням Державного казначейства України зарахуванням недоїмки АТ “Херсонського целюлозно-паперовий комбінат” по податку на додану вартість.

Відповідно до пунктів 2, 5 “Порядку викупу кредиторської і погашення дебіторської заборгованості держави з використанням казначейських векселів”, затвердженого чинною на час видачі і погашення спірного векселя постановою Кабінету Міністрів України від 06.03.1999 р. № 321, пунктів 4, 5, 5, 7 Інструкції про застосування порядку викупу кредиторської і погашення дебіторської заборгованості держави з використанням казначейських векселів, затвердженої наказом Головного управління Державного казначейства України та ДПА України від 21.04.99 р. № 100/219, кредиторська заборгованість по фінансуванню видатків розпорядника бюджетних коштів підлягала оформленню шляхом видачі переказного векселя. Погашення заборгованості державою повинно було здійснюватися державним підприємством “Укрспецфін” або уповноваженими ним юридичними особами шляхом викупу на торгах при наявності підстав, передбачених названою Інструкцією.

Як свідчать наявні в матеріалах справи докази, наведені вимоги при здійсненні заліку з використанням спірного векселя дотримані не були, в зв'язку з чим така операція не може вважатися викупом кредиторської заборгованості держави.

До того ж, постановою Кабінету Міністрів України від 31.12.96 р. № 1578 “Про припинення взаємозаліку коштів з фінансування видатків на погашення недоїмки із належних до бюджету платежів” з 01.01.97 р. проведення таких заліків передбачено лише на основі окремих рішень Кабінету Міністрів України. Докази того, що взаємозалік з використанням спірного векселя був проведений відповідно до такого рішення, в справі відсутні.

Таким чином, залік на підставі спірного векселя був здійснений всупереч передбаченого для такого законодавством порядку, внаслідок чого такий не може бути визнаний дійсним.

На підставі викладеного та керуючись ст. 111-5, 111-7, пунктом 1 статті ст. 111-9, ст. 111-112 Господарського процесуального суду України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Рішення від 14.08.01 р. господарського суду м. Києва у справі 9 14/487 залишити без змін, а касаційну скаргу Державного казначейства України — без задоволення.